Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/17498/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2024.
Дата набрання законної сили: 13.06.2024
Номер судового провадження: 61-15969ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 червня 2024 року
		м. Київ
		справа № 760/17498/22
		провадження № 61-15969св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,
		учасники справи:
		стягувач - ОСОБА_1 ,
		боржник -  ОСОБА_2 ,
		суб`єкт оскарження - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В.,
		Історія справи
		Короткий зміст скарги
		У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на бездіяльність Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Солом`янський РВ ДВС у м. Києві), заінтересована особа - ОСОБА_1 .
		Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Солом`янському РВ ДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу від 03 березня 2021 року, виданого Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходів боржника, починаючи з 23 лютого 2021 року та до повноліття дитини.
		09 листопада 2022 року він отримав від державного виконавця розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 листопада 2022 року, згідно з яким розмір боргу становив 46 561,15 грн.
		При нарахуванні такого розміру заборгованості не враховано сплату ним аліментів за період з лютого до липня 2021 року в загальній сумі 10 390,00 грн. Факт сплати аліментів за цей період підтверджується випискою щодо надходження за картковим рахунком та двома квитанціями про переказ коштів. Кошти перераховувались безпосередньо на рахунок його дитини ОСОБА_3 , на утримання якої він з 2018 року добровільно сплачував аліменти.
		У період з лютого до липня 2021 року він не знав про відкриття виконавчого провадження та про реквізити рахунку, на який державний виконавець вимагав сплачувати аліменти.
		09 листопада 2022 року   ОСОБА_2 подав до відділу клопотання про здійснення перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів за період з лютого до липня 2021 року.
		18 листопада 2022 року   ОСОБА_2  отримав від державного виконавця новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 18 листопада 2022 року, у якому розмір боргу становив 29 997,42 грн. Проте у цьому розрахунку знову не враховано сплату аліментів за період з лютого до липня 2021 року у загальній сумі 10 390,00 грн. Тому такі дії державного виконавця є неправомірними.
		ОСОБА_2 просив:
		визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 18 листопада 2022 року № НОМЕР_1, складений головним державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташовою В. І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
		зобов`язати головного державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташову В. І. або іншу уповноважену посадову особу, в провадженні якої перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 760/4588/21, виданого 03 березня 2021 року Солом`янським районним судом м. Києва, усунути порушення шляхом здійснення перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 за період з лютого до липня 2021 року (включно), відобразивши у графі «Сплачено боржником/стягнуто виконавцем кошти в наступних розмірах: за лютий 2021  року - 500,00 грн, за березень 2021 року - 2 400,00 грн, за травень 2021  року - 2 500,00 грн, за червень 2021 року - 2 495,00 грн, за липень 2021  року - 2 495,00 грн», зменшивши загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів на суму 10 390,00 грн.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року у складі судді Українця В. В., скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Визнано неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 18 листопада 2022 року № НОМЕР_1, складений головним державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташовою В. І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
		Зобов`язано головного державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташову В. І. або іншу уповноважену посадову особу Солом`янського РВ ДВС у м. Києві, в провадженні якої перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, вжити дії щодо скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18  листопада 2022 року № НОМЕР_1 та здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 за період з лютого 2021  року до липня 2021 року з урахуванням сплачених сум в цей період у розмірі 10 390,00 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		03 березня 2021 року Солом`янським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходів боржника, починаючи з 23 лютого 2021 року та до повноліття дитини (а. с. 117);
		ОСОБА_2 заперечуючи проти розрахунку заборгованості, 09 листопада 2022 року подав до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. у Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) клопотання з проханням здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, зокрема, відобразити суми сплачених них аліментів за період з лютого по липень 2021 року (а. с. 6-7). 18 листопада 2022 року головним державним виконавцем здійснено новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого за період з лютого по серпень 2021 року боржником не було сплачено аліменти (а. с. 55). ОСОБА_2 вважав вказаний розрахунок заборгованості неправомірним, оскільки за період з лютого по серпень 2021 року ним сплачувались аліменти на утримання дитини, проте грошові кошти ним перераховувались безпосередньо на рахунок дитини ОСОБА_3 , на який він з 2018 року сплачував аліменти у добровільному порядку;
		закон не містить заборони щодо можливості сплати аліментів на рахунок дитини;
		на підтвердження вказаних обставин скаржник подав до суду копію виписки по банківському рахунку дитини ОСОБА_3 , з якої вбачається, що 29 березня 2021 року ОСОБА_2 здійснив перерахунок 500 грн (призначення платежу: аліменти за лютий 2021 року за період з 23 по 28 лютого, згідно рішення суду № 760/4588/21) та 2400 гривень (призначення платежу: аліменти за період з 01 по 31 березня 2021 року, згідно рішення суду № 760/4588/21) (а. с. 8). Крім того, скаржником надані суду копії квитанцій про перерахунок коштів (а. с. 9-11). Відповідно до квитанції від 30  липня 2021 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_3 аліменти за період з 01 по 31 червня 2021 року згідно рішення суду № 760/4588/21 в сумі 2495 грн. Відповідно до квитанції від 30 липня 2021 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_3 аліменти за період з 01 по 31 липня 2021 року згідно рішення суду № 760/4588/21 в сумі 2495 грн. Відповідно до квитанції від 06 травня 2021 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_3 аліменти за період з 01 по 30 квітня 2021 року згідно рішення суду № 760/4588/21 в сумі 2500 грн. З наданих скаржником копій квитанцій та виписки з банківського рахунку встановлено, що вони містять інформацію щодо даних отримувача коштів та призначення платежів, зокрема, про сплату аліментів за рішенням суду № 760/4588/21. Вбачається, що скаржником надані суду докази на підтвердження сплати ним аліментів за період з лютого по липень 2021 року в загальній сумі 10 390 грн. У попередніх розрахунках розміру заборгованості (05 вересня 2022 року, 13 вересня 2022 року (а.с. 71, 74)) зазначені платежі на суму 10390 грн враховувались Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при визначенні розміру заборгованості. Будь-яких доводів або обґрунтувань щодо не включення цих сплачених сум до розрахунку заборгованості від 18 листопада 2022 року, зокрема, і на звернення ОСОБА_2 , надані суду копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 не містять. Діями державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташової В. І. порушено права скаржника.З огляду на наведене, проаналізувавши надані докази, суд вважав, що скарга підлягає задоволенню.
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року скасовано.
		Ухвалено нове судове рішення у справі, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		грошові кошти, які не були враховані під час здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_2 надсилав безпосередньо на рахунок доньки ОСОБА_3 . Проте такі дії не узгоджуються з нормами законодавства, оскільки аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина;
		відповідно до судового наказу від 03 березня 2021 року № 760/4588/21 постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23 лютого 2021 року. Отже, судовим рішенням установлено порядок виконання батьком обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини - шляхом сплати аліментів на користь матері дитини - ОСОБА_1 ;
		у цій справі стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , якій на виконання судового наказу від 03 березня 2021 року на утримання доньки ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_2 , починаючи з 23 лютого 2021  року, щомісяця до досягнення повноліття дитини, повинен сплачувати аліменти. Проте надані заявником копії квитанцій не містять відомостей про виконання судового рішення та сплату коштів на ім`я стягувача ОСОБА_1 , що не свідчить про виконання ним судового наказу щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів. Тому здійснені боржником платежі на відкритий у банку рахунок на ім`я неповнолітньої доньки не підтверджують виконання ним обов`язку, пов`язаного з утриманням дитини, як те установлено судовим наказом;
		надані боржником докази перерахування грошових коштів безпосередньо дитині правомірно не враховані державним виконавцем при складенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Крім того, державний виконавець взяла до уваги заяву стягувача про те, що вона не отримувала грошових коштів як аліментів на утримання доньки, про які зазначає ОСОБА_2 . Отже, та обставина, що боржник перераховував кошти на відкритий у банку на ім`я доньки рахунок не може бути підставою для висновку про виплату ОСОБА_2 на виконання судового наказу саме аліментів на її утримання. У матеріалах справи також немає відомостей про домовленість батьків дитини про те, що аліменти на її утримання будуть сплачуватися в інший спосіб, аніж визначено в судовому наказі від 03 березня 2021 року;
		апеляційний суд зробив висновок, що дії державного виконавця щодо вжиття заходів, спрямованих на виконання судового наказу про стягнення аліментів, в тому числі проведення розрахунку заборгованості, узгоджуються з нормами статей 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження». Тому державний виконавець діяв відповідно до норм законодавства, права боржника не порушував.
		Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023  року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В., заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
		Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 536,80 грн та інші витрати в розмірі 49,00 грн.
		Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Старенький С. Є. зазначив орієнтовний перелік судових витрат заінтересованої особи в апеляційній інстанції, який становить 3 000,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну ОСОБА_1 задоволено. У визначений законом строк - 06 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення;
		01 лютого 2021 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 укладено договір про надання правової та правничої допомоги, а 31 січня 2022  року також додаткову угоду щодо продовження строку дії договору про надання правової та правничої допомоги до 01 лютого 2024 року. Сторонами підписаний акт прийняття наданих послуг від 04 жовтня 2023 року, який містить перелік наданих послуг клієнту, а саме: підготовка апеляційної скарги, узгодження правової позиції (2 год); представництво у суді. Загальна сума наданих послуг становить 3 000,00 грн. Крім того, до суду наданий рахунок-фактуру на сплату послуг та судових витрат від 04 жовтня 2023 року на суму 3 000,00 грн та платіжну інструкцію від 05 жовтня 2023 року № @2PL289238 про сплату 3 000,00 грн.
		заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу від ОСОБА_2 не надходило, не висловлено ним жодних заперечень щодо орієнтовної суми витрат, які має понести ОСОБА_1 , й у відзиві апеляційну скаргу. З урахуванням конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав до стягнення понесених заінтересованою особою витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн;
		понесені витрати в розмірі 50,00 грн, які ОСОБА_1 сплатила за направлення копій заяви іншим учасникам, не підлягають до задоволення в заявленому розмірі, адже з квитанції про направлення заяви іншим учасникам убачається, що сума, яка була сплачена заявницею становить 49,00 грн. Отже, заінтересованою особою доведено лише частково витрати понесені на поштове відправлення, а стягненню підлягає лише оплачена сума в розмірі 49,00 грн. Крім того, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі розмірі 536,80 грн.
		Аргументи учасників справи
		У листопаді 2023 року  ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в  якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		відповідно до статті 179 СК України, частин першої, третьої статті 32 ЦК України неповнолітня особа має право самостійно одержувати аліментами, у тому числі шляхом їх внесення на ім`я неповнолітньої особи на її рахунок у фінансовій установі, а також розпоряджатися цими коштами за згодою батьків. Апеляційний суд всупереч вказаним нормам зробив помилковий висновок про те, що добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок неповнолітньої доньки не може вважатися таким, що здійснено на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання;
		суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи, оскільки не надсилав на його адресу копію ухвали від 12 липня 2023 року про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні. Таким чином, апеляційний суд, задовольнивши апеляційну скаргу стягувача, представник якої був присутній в судовому засіданні, позбавив боржника права на справедливий судовий розгляд, що є порушенням закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін;
		апеляційний суд порушив частину першу статті 367 ЦПК України, безпідставно вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки скасував рішення суду першої інстанції з підстав, із якими особа, яка подала апеляційну скаргу, не пов`язувала незаконність оскаржуваного нею рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції вдався до переоцінки доказів, які, на його переконання, суд першої інстанції оцінив неправильно, тобто вийшов за межі наданих цивільним процесуальним законом повноважень.
		Рух справи 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/17498/22 та витребувано справу із суду першої інстанції.
		У грудні 2023 року матеріали цивільної справи № 760/17498/22 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2023 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що 03 березня 2021 року Солом`янським районним судом м.  Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліментів у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23 лютого 2021 року.
		Постановою старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві від 07 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 760/4588/21, виданого 03 березня 2021 року Солом`янським районним судом м. Києва.
		Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 13 вересня 2022 року № НОМЕР_1 за період з лютого до липня 2021 року ОСОБА_2 сплатив аліменти у наступних сумах: лютий 2021 року - 500,00 грн, березень 2021 року - 2 400,00 грн, травень 2021 року - 2 500,00 грн, червень 2021 року - 2 495,00 грн, липень 2021 року - 2 495,00 грн.
		07 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві заяву про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, з  тих підстав, що грошові кошти (аліменти) у період з лютого 2021 року до серпня 2021 року включно на її рахунок не надходили.
		Того ж дня державним виконавцем здійснено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № НОМЕР_1, відповідно до якого за період з лютого до серпня 2021 року боржник аліменти не сплачував.
		09 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві клопотання, в якому заперечував проти зазначеного розрахунку заборгованості та просив здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, зокрема, відобразити суми сплачених ним аліментів за період з лютого до липня 2021 року.
		18 листопада 2022 року державний виконавець здійснив новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого за період з лютого по серпня 2021 року боржник аліменти не сплачував.
		Згідно з випискою по банківському рахунку, долученою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він здійснив перерахунок 500,00 грн (призначення платежу: аліменти за лютий 2021 року за період з 23 до 28 лютого; згідно з рішенням суду №  760/4588/21) та 2 400,00 грн (призначення платежу: аліменти за період з 01 до 31 березня 2021 року, згідно з рішенням суду № 760/4588/21).
		Крім того, ОСОБА_6 надано копії квитанцій про перерахунок коштів.
		Відповідно до квитанції від 30 липня 2021 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_3 аліменти за період з 01 до 31 червня 2021 року згідно з рішенням суду № 760/4588/21 в сумі 2 495,00 грн.
		Згідно з квитанцією від 30 липня 2021 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_3 аліменти за період з 01 до 31 липня 2021 року відповідно до рішення суду № 760/4588/21 в сумі 2 495,00 грн.
		Відповідно до квитанції від 06 травня 2021 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_3 аліменти за період з 01 до 30 квітня 2021 року згідно з рішенням суду № 760/4588/21 в сумі 2 500,00 грн.
		У копіях квитанцій та виписки з банківського рахунку зазначено інформацію щодо даних отримувача коштів та призначення платежів, зокрема, про сплату аліментів за рішенням суду № 760/4588/21 за період з лютого до липня 2021 року в загальній сумі 10 390,00 грн.
		Позиція Верховного Суду
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).
		Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
		Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19)).
		Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України).
		Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (абзац 2 частини другої статті 179 СК України).
		Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (частина третя статті 179 СК України).
		Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
		Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку) (частина перша статті 32 ЦК України).
		Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що: 
		дієздатність фізичної особи пов`язана з такими її невід`ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюється ЦК з урахуванням їх віку та психічного стану здоров`я;
		обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює як перелік юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійснювати, так і межі її договірної та не договірної цивільної відповідальності;
		залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повну цивільну дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України);
		фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною;
		з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
		У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
		Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
		Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
		У справі, що переглядається:
		при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця Рогач Б. І. посилався на безпідставне неврахування державним виконавцем під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів добровільного, до видання судового наказу про стягнення аліментів, перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої доньки у банківській установі за період з лютого до липня 2021 року в сумі 10 390,00 грн. Заявник звертав увагу суду на те, що ці грошові перекази здійснені як сплата аліментів та з метою виконання обов`язку з утримання дитини;
		ОСОБА_1 вказувала, що грошові кошти (аліменти) у період з лютого до серпня 2021 року включно на її рахунок не надходили;
		суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 сплатив аліменти на рахунок доньки за період з лютого до липня 2021 року в загальній сумі 10 390,00  грн, які безпідставно не включені державним виконавцем до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. На переконання суду, діями державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташової В. І. порушено права скаржника;
		апеляційний суд уважав, що аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина. Судовим наказом від 03 березня 2021 року № 760/4588/21 установлено порядок виконання батьком обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини - шляхом сплати аліментів на користь матері дитини ( ОСОБА_1 ). Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої доньки не може вважатися таким, що здійснено на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання;
		проте суд апеляційної інстанції не врахував, що з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів;
		дочка заявника та заінтересованої особи  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на лютий 2021 року (на час першого перерахування батьком на її рахунок аліментів), була неповнолітньою.
		За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення вимог скарги на бездіяльність державного виконавця та неправильно скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості реалізувати процесуальні права, необґрунтовані. 
		У справі, що переглядається:
		ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2023 року поновлено адвокату Старенькому С. Є. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Старенького С. Є. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року;
		копію ухвали направлено ОСОБА_2 07 липня 2023 року, яка отримана особисто 03 серпня 2023 року, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про отримання поштового відправлення (а. с. 163);
		ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду (вул. Солом`янська, 2-А) на 16 год. 10 хв. 03 жовтня 2023 року;
		конверт з повісткою на ім`я ОСОБА_6 повернувся на адресу суду з довідкою про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.  с. 164-165), що відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки, як день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 
		оскаржена постанова апеляційного суду прийнята 03 жовтня 2023 року.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції дотримався процесуальних норм щодо належного повідомлення ОСОБА_6 про дату, час і місце розгляду справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
		Щодо додаткової постанови апеляційного суду 
		Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».
		З урахуванням того, що постанова апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року підлягає скасуванню, то і додаткову постанову апеляційного суду від 14  листопада 2023 року також належить скасувати.
		Щодо судових витрат
		Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).
		За подання касаційної скарги ОСОБА_2 сплатив 536,80 грн. Тому з Солом`янського РВ ДВС у м. Києві на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені витрати по оплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 536,80 грн.
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 452 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити.
		Постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасувати.
		Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року залишити в силі.
		Стягнути з Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.  Київ) на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 536,80 грн.
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року та додаткова постанова Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		Судді:                                                                                     І. О. Дундар
		Є. В. Краснощоков
		М. Ю. Тітов
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...