Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/7146/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 27.06.2024. Зареєстровано: 27.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2024.
Дата набрання законної сили: 29.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/465/106/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023140110000247

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/7146/23
		1-кп/465/106/24 
		 
		 
		 
		Вирок
		Іменем України
		 
		26.06.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №62023140110000247, відомості про яке 23.06.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, одруженого, із вищою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , інваліда війни 3-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 y порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, 21.12.2022 року не з`явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) та в період з 21.12.2022 року по 19.01.2023 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю, надав детальні показання про мотиви та обставини вчинення злочину. Вказав, що проходив військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 та 21.12.2022 року по завершенню реабілітаційної відпустки після лікування від поранення, отриманого в зоні бойових дій, не з`явився вчасно до військової частини, оскільки перебував у поганому психо-емоційному стані, зумовленому як власним пораненням, внаслідок якого отримав перелом двох хребців, так і повідомленням про важке поранення в районі Краматорська його двоюрідного брата ОСОБА_5  військовослужбовця 103-ї бригади. В подальшому добровільно повернувся до військової частини 19.01.2023 року та знову був госпіталізований у лікарню. Про вчинене шкодує, розуміє, що зробив неправильно, усвідомлює порушення ним обов`язків військовослужбовця, у скоєному кається, просить суворо не карати. При цьому, уточнив, що на даний час продовжує військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з отриманим пораненням отримав статус інваліда війни 3-ї групи.
		Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.
		Отже, суд вважає доведеним факт вчинення військовослужбовцем ОСОБА_4 нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мотив вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме тимчасово не з`являтися на службу до вирішення родинних питань на противагу виконанню військового обов`язку, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючих обставин, якими суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння ним у розкритті злочину, особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, згідно службової характеристики добре виконує службові обов`язки та добросовісно ставиться до виконання поставлених задач, брав безпосередню участь в бойових діях по захисту України, отримав бойове поранення при виконанні завдань в умовах бойової обстановки, у зв`язку з чим йому присвоєно інвалідність 3-ї групи, на даний час продовжує військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , до якої переведений з військової частини НОМЕР_3 .
		Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, надання обвинуваченим переваги сімейним справам перед виконанням обов`язків військовослужбовця обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Водночас дані, які позитивно характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , в сукупності із встановленими пом`якшуючими відповідальність обставинами, а також відносно недовгою тривалістю періоду, на який обвинувачений залишив військову частину, дають підстави суду визначити таке покарання в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.407 КК України.
		Відповідно до ч.1 ст.75 КК України (в редакції КК України, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_4 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, вчинення кримінального правопорушення до посилення відповідальності за військові злочини, усвідомлення обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього, добровільне з`явлення до військової частини, готовність відповідати за скоєне, участь обвинуваченого в бойових діях по захисту суверенітету і територіальної цілісності України, у зв`язку з чим останній отримав поранення та статус інваліда війни 3-ї групи, продовження обвинуваченим військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 та можливість використання бойового досвіду військовослужбовця в подальшому на користь держави, позитивні дані службової характеристики обвинуваченого щодо його добросовісного виконання поставлених задач, думка прокурора про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання згідно ст.75 КК України, є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на підставі ст.75 КК України. Разом з тим, на ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженого з метою встановлення факту його виправлення. 
		Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
		Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
		Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
		Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Згідно з ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_4 покласти на командира військової частини за місцем служби. У разі звільнення засудженого з військової служби  на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
		Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...