Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 516/11/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2024. Зареєстровано: 27.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2024.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024
Номер судового провадження: 11-кп/813/635/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022230000000577

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/635/24
		Справа № 516/11/23  
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 червня 2024 року                               м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий суддя ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Скадовської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_6 на вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 11 вересня 2023 року, у кримінальному провадженні №22022230000000577, внесеному до ЄРДР 13 грудня 2022 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гола Пристань Херсонської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , документованої паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 24.09.2015р. Голопристанським РС УДМС України в Херсонській області,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України,
		 
		установив:
		 
		Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
		Зазначеним вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування строком на 15 років, та з конфіскацією майна.
		Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_8 у виді тримання під вартою залишено без змін.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту фактичного затримання
		Вироком також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у справі.
		 
		Відповідно до вироку суду першої інстанції  ОСОБА_8 , фактично проживаючина території міста Гола Пристань Херсонськоїобласті, будучи радикально налаштованою до діючої легітимної влади в Україні та достеменно проінформованою і розуміючи факт захоплення міста Гола Пристань та Херсонської області збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, перебуваючи вм.Гола ПристаньСкадовського районуХерсонської області в травні 2022 року, більш точної дати не встановлено, вирішила реалізувати свої політичні амбіції шляхом добровільного зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора  російської федерації у АДРЕСА_2 .
		Так, ОСОБА_8 , реалізуючи прямий умисел, спрямований на добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора  російської федерації у м. Гола Пристань Скадовського району Херсонської області, перебуваючи у м. Гола Пристань, у невстановлений час, але не пізніше 27.05.2022р., прийняла пропозицію невстановлених представників держави-агресора  російської федерації та зайняла посаду, так званого «першого заступника голови військово - цивільної адміністрації Голопристанської міської територіальної громади Скадовського району Херсонської області».
		ОСОБА_8 , добровільно зайнявши вказану вище посаду у незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі, діючи умисно, виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо перепідпорядкування навчальних закладів Голопристанської об`єднаної територіальної громади Херсонської області під управління окупаційної адміністрації, зокрема: здійснювала кадрову роботу зі звільнення та призначення керівного складу навчальних установ Херсонської області, впроваджувала стандарти відповідно до законодавства російської федерації у навчальних закладах Херсонської області, організовувала проведення культурно - масових заходів на території Голопристанського району Херсонської області.
		Так, реалізуючи представницькі повноваження першого заступника керівника незаконного органу влади  так званого «голови Голопристанської військово-цивільної адміністрації Голопристанського району», ОСОБА_8 , діючи умисно, 30.06.2022р. о 10 годині 30 хвилин в приміщенні Великокардашинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Голопристанської міської ради Херсонської області за адресою: АДРЕСА_3 , взяла участь у зустрічі з вчителями та дирекцією вище вказаної школи, під час якої, позиціонуючи себе у якості одного з очільників органу окупаційної влади, провела серед працівників педагогічного колективу агітаційну роботу, спрямовану на переконання останніх у реальності перспектив покращення економічних та соціальних умов життя при умові утвердження влади країни  агресора у Херсонській області.
		 
		Вимоги апеляційної скарги.
		Не оспорюючи вирок районного суду в частині доведеності вини обвинуваченої та кваліфікації її дій, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що районний суд, ухвалюючи вирок, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив обвинуваченій покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої, та приводить відповідні доводи:
		- ОСОБА_8 вчинила тяжкий злочин, який спрямований проти основ національної безпеки України, у період воєнного стану;
		- під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_8 продовжує вчиняти злочинні дії, які посягають на суверенітет та територіальну цілісність України;
		- судом не вирішено питання щодо обсягу майна обвинуваченої, що підлягає конфіскації.
		Враховуючи наведене, прокурор просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування строком на 15 років, та з конфіскацією всього особистого майна.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		 
		Позиції учасників судового розгляду.
		Обвинувачена ОСОБА_8 про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме: судові виклики були опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» (а.с. 166-167, 182, 192-193, 207-208 т.2); судові виклики були опублікуванні на веб-сайті Офісу Генерального прокурора (а.с. 168,183,194, 206 т.2); судові виклики були опублікуванні на веб-сайті Одеського апеляційного суду (а.с. 163,174,188,198 т.2). Крім того, копії повісток надсилалися захиснику ОСОБА_7 .
		Вислухавши думку захисника та прокурора, які вважали за можливим проводити розгляд справи за відсутності обвинуваченої, апеляційний суд дійшов висновку розглядати апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченої, оскільки апеляційним судом вжиті всі можливі заходи у відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, для повідомлення обвинуваченої про призначення судового засідання в апеляційному суді.
		Прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу.
		Захисник заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора, просив вирок залишити без змін.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків.
		 
		Мотиви апеляційного суду.
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Враховуючи, що висновки суду у вироку стосовно фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, доведеності вини та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_8 за ч.5 ст.111-1 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
		Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення усанкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Разом із тим, процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині.
		При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що цих вимог закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримано не було, а доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м`якості, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
		Як видно з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора  російської федерації.
		Обираючи вид та розмір покарання, суд першої інстанції врахував характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують особу обвинуваченої, а також відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		З врахуванням викладеного, суд призначив ОСОБА_8 покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування строком на 15 років, та з конфіскацією майна, вважаючи, що таке покарання, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.
		Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Між тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції не у повній мірі врахував:
		- характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, який за класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст.12 КК України, відносяться до тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України;
		- його підвищену суспільну небезпечність, оскільки, національна безпека  це ключовий елемент, завдяки якому країна має можливість розвиватися та забезпечувати дотримання основних принципів правової держави. У свою чергу, діями обвинуваченої заподіяло шкоду основам національної безпеки України, і сам факт вчинення таких дій свідчить про ступінь суспільної небезпечності діяння, притаманний злочинам;
		- конкретні обставини злочину  обвинувачена добровільна зайняла посаду «першого заступника голови військово - цивільної адміністрації Голопристанської міської територіальної громади Скадовського району Херсонської області», що свідчить про її свідомий вибір бути частиною плану агресії проти України; здійснювала дії, спрямовані на переконання працівників педагогічного колективу у реальності перспектив покращення економічних та соціальних умов життя при умові утвердження влади країни  агресора у Херсонській області, що свідчить про виражені, негативне ставлення до української влади та народу, підтримання російської агресії проти України; вчинення такого кримінального правопорушення, як «здійснення колабораційної діяльності» під час дії воєнного стану, тобто коли Україна перебуває в умовах безпрецедентної загрози своїй державності.
		Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
		Виходячи із загальних засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на небезпеку вчинення злочин проти основ національної безпеки України, дані про особу обвинуваченої, колегія суддів вважає, що основне покарання у максимальному розмірі санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання й сприятиме виправленню засудженої та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
		Оскільки відповідно до пред`явленого обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_8 на тимчасово окупованій території зайняла посаду «першого заступника голови військово - цивільної адміністрації Голопристанської міської територіальної громади Скадовського району Херсонської області», то апеляційний суд вважає, що з метою спеціально-профілактичного впливу на обвинувачену, необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування строком на 15 років.
		Враховуючи, що ОСОБА_8 вчинила злочин проти основ національної безпеки України, апеляційний cуд вирішив застосувати конфіскацію всього особистого майна, що належного їй на праві власності.
		Відповідно до ст. ст. 409, 413, 414 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		З огляду на вищевикладене, оскільки за результатами перегляду кримінального провадження апеляційний суд дійшов висновку, що покарання, призначене судом першої інстанції є занадто м`яким, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони обвинувачення підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407,615 КПК України, апеляційний суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Скадовської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_6  задовольнити.
		Вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 11 вересня 2023 року, у кримінальному провадженні №22022230000000577, внесеному до ЄРДР 13 грудня 2022 року, щодо ОСОБА_8 , за ч.5 ст. 111-1 КК України, - скасувати в частині призначеного покарання, та ухвали у цій частині новий вирок.
		Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.5 ст.111-1 КК України у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування строком на 15 років, та з конфіскацією всього особистого майна, що належного їй на праві власності.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		 
		ОСОБА_2             ОСОБА_3             ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...