Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/13163/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2024. Зареєстровано: 28.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/753/133/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002346

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/13163/17
		провадження № 1-кп/753/133/24
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" червня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
		головуючий                        суддя ОСОБА_1 ,
		секретарі судового засідання          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42016000000002346 від 13.09.2016, за обвинуваченням
		                       
		                        ОСОБА_5 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Савінка, 
		Щучинського району, Кокчетавської області, Російської 
		Федерації, який проживає за адресою:  
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
		 
		сторони кримінального провадження:
		прокурори                                  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисник                                 ОСОБА_9 ,
		обвинувачений                         ОСОБА_5 (in absentia),
		 
		встановив:
		 
		І. Формулювання висунутого обвинувачення органом досудового розслідування, що визнано судом доведеним
		1.1  ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Установлено, що до заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму.
		27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради АР Крим. Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - АР Крим та м. Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада АР Крим 16 березня 2014 року провела псевдореферендум про входження АР Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації. Сумнівні результати «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2014 року № 68/262 «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники АР Крим та м. Севастополя підписали з Президентом Російської Федерації ОСОБА_10 «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів». У такий протиправний спосіб відбулася незаконна і поспішна оборудка для того, щоб створити позірність правомірності збройного вторгнення Російської Федерації та незаконної анексії частини території України.
		Приведені факти свідчать про активну підривну діяльність Російської Федерації та її федеральних органів, яка виражається в окупації території України, що триває до теперішнього часу.
		Продовжуючи підривну діяльність проти України, військовослужбовці, співробітники спецслужб, правоохоронних органів та інших органів державної влади Російської Федерації утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові.
		Так, статтею 9 Федерального конституційного закону «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя» створено суди Російської Федерації на території Криму та Севастополя.
		Під час зазначених подій, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, мешканцем м. Севастополь, з власної ініціативи вирішив надати допомогу у проведенні підривної діяльності Російської Федерації проти України.
		Зокрема, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду (відповідно до постанови Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 238-VI), маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для зрозуміння факту окупації Російською Федерацією території АР Крим та м. Севастополя, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади Російської Федерації, бажаючи допомогти у проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополі системи органів державної влади Російської Федерації, у тому числі судової, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові. В порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування Севастопольського апеляційного господарського суду на АДРЕСА_1 , діючи в інтересах Російської Федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжив здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів Російської Федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів Російської Федерації, чим забезпечив посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року, суддя Севастопольського апеляційного господарського суду, громадянин України ОСОБА_5 , будучи на території м. Севастополь, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме Російській Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території м. Севастополь, свідомо та умисно підготував та подав до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду на території міста федерального значення Севастополь як суб`єкта Російської Федерації та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону Російської Федерації «Про статус суддів в Російській Федерації». Після цього ОСОБА_5 за власноруч складеною заявою брав участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді Російської Федерації на окупованій території півострова Крим і подав наступні документи: копію документа, що посвідчує особу претендента як громадянина Російської Федерації; копію документа, що підтверджує отримання вищої юридичної освіти; копію трудової книжки, інших документів, що підтверджують трудову діяльність; власноруч заповнені та підписані анкету, яка містить біографічні відомості та відомості про доходи, про майно, яке належить йому на праві власності, та обов`язків майнового характеру, а також відомості про доходи подружжя та неповнолітніх дітей претендента, про майно, яке належить їм на праві власності та обов`язків майнового характеру подружжя та неповнолітніх дітей претендента, чим підтвердив особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала півострів Крим.
		Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_5 , спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами Російської Федерації конкурсу Указом Президента Російської Федерації від 19 грудня 2014 року № 786 діючий суддя судової влади України, громадянин України ОСОБА_5 призначений на посаду судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду Російської Федерації на окупованій території півострова Крим та продовжив здійснення правосуддя вже як суддя Двадцять першого арбітражного апеляційного суду Російської Федерації.
		Своїми діями, які виразилися у забезпеченні діяльності на окупованій території України органу судової влади як невід`ємної частини федеральних органів влади Російської Федерації, що у свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_5 вчинив державну зраду.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		1.2 Позиції сторін
		Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_5 винним за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна.
		 
		Захисник просив про виправдання ОСОБА_5 , оскільки недоведено вчинення останнім злочину, у якому йому висунуто обвинувачення, зокрема, наголошував на тому, що не спростовано стороною обвинувачення, що ОСОБА_5 міг діяти під примусом або вчинив цей злочин внаслідок погроз.
		 
		ІІ. Судовий розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
		2.1 З урахуванням тієї обставини, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотриманню процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, та власне прав обвинуваченого, що гарантуються Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, суд має мотивувати окремо.
		 
		2.2 У провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002346 від 13.09.2016, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		Вказане кримінальне провадження перебувало на розгляді у судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_11 .
		У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_11 у відставку відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 23.05.2023 № 496/0/15-23, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2023 року матеріали кримінального провадження передані на розгляд головуючому судді ОСОБА_1 
		 
		2.2.1 Ухвалами Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року прийнято матеріали провадження, відновлено судовий розгляд у зв`язку з перебуванням обвинуваченого у розшуку та призначено розгляд цього кримінального провадження до підготовчого судового засідання.
		 
		Загалом судом від призначення обвинувального акта до підготовчого судового засідання після прийняття провадження його відновлення до завершення проведення підготовчих дій проведено три судових засідання: 08 серпня 2023 року, 07 вересня 2023 року та 05 жовтня 2023 року.
		 
		За цей час обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, чого ним зроблено не було.
		 
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		 
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. 
		 
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		 
		Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		 
		У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів й посилання на ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_5 .
		 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		 
		Згідно з наданого суду актом загальної канцелярії Дарницького районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року, підписаного начальником відділу та провідними консультантами, про неможливість відправлення повістки суду обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки з 27 березня 2014 року АТ «Укрпошта» припинила приймання та пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.
		 
		До вказаного акта доданий лист АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що з 27 березня 2014 року Укрпошта була змушена припинити приймання до пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території АР Крим та м. Севастополя, а також розпочати повернення поштових відправлень та коштів за їх пересилання відправникам.
		 
		Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано.
		 
		Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.
		 
		Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу: АР Крим, м. Севастополь, вул. Суворова, 21 , є неможливим.
		 
		Водночас за змістом ч. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		 
		Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
		 
		Так, під час проведення підготовчих дій судом надсилались повістки до опублікування та були тричі опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» від 02 серпня 2023 року № 154 (7552) (а.к.п. 152, т. 1), від 02 вересня 2023 року № 177 (7575) (а.к.п. 176, т. 1), від 29 вересня 2023 року № 196 (7594) (а.к.п. 201, т. 1). 
		Також від початку здійснення підготовчих дій суд надсилав для опублікування повістки на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, зокрема від 24 липня 2023 року (а.к.п. 153, т. 1), від 09 серпня 2023 року (а.к.п. 177, т. 1), від 11 вересня 2023 року (а.к.п. 199, т. 1), де публікувались повідомлення органом досудового розслідування під час досудового розслідування.
		Повідомлення про виклик до суду були опубліковані на офіційному вебсайті Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року (а.к.п. 153, т. 1), від 09 серпня 2023 рок (а.к.п. 175, т. 1), від 18 вересня 2023 року (а.к.п. 200, т. 1).
		 
		Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 протягом тривалого часу на території України, відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування ОСОБА_5 за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
		 
		2.2.2 Виконання національного права є недостатнім для дотримання положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод задля отримання справедливого результату, тому суд вживав додаткових заходів.
		 
		Про дату та час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 повідомлявся й через його близьких родичів. 
		Так, судом направлялись повістки у PDF-форматі на акаунт у соціальній мережі ОСОБА_12 , яка є донькою ОСОБА_5 , й відповідно до наявного звіту, вказаний документ був доставлений 28.08.2023 (а.к.п. 179, т. 1), та ОСОБА_13 , який є зятем ОСОБА_5 , й відповідно до наявного звіту, вказаний документ був отриманий та прочитаний одержувачем 29.08.2023 (а.к.п. 180, т. 1).
		 
		Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про наявність кримінального провадження стосовно нього та про кожну стадію, на якій це провадження перебувало.
		 
		При цьому, починаючи з 29.08.2023 до дня ухвалення судом вироку, суд не отримав жодного повідомлення від обвинуваченого або його близьких родичів.
		 
		Зважаючи на правила статей 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
		 
		2.2.3 Під час судового розгляду призначено дев`ять засідань, про які повідомляли обвинуваченого на офіційному вебсайті суду - 06.10.2023, 23.10.2023, 09.11.2023, 22.11.2023, 12.12.2023, 03.01.2024, 08.04.2024, 26.04.2024 та 03.06.2024; через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - 13.10.2023 № 206 (7604), 09.11.2023 № 225 (7623), 28.11.2023 № 238 (7636), 13.12.2023 № 249 (7647), 17.01.2024 № 12 (7672), 21.06.2024 № 126 (7786), а також про всі ці засідання завчасно до їх проведення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		2.2.4 З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		 
		2.3 У цей же час судом призначались обвинуваченому захисники.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.
		 
		У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		 
		Водночас стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Отже, суд з першого судового засідання не залучав захисника обвинуваченому ОСОБА_5 з вказаних процесуальним законом підстав саме на весь час проведення судового провадження, принаймні до моменту залучення обвинуваченим самостійно захисника за його власним вибором, або звернення до суду із клопотанням про призначення захисника за рахунок держави, або прийняття судом рішення про здійснення спеціального судового провадження.
		 
		Під час підготовчого судового засідання суд ухвалами від 08 серпня 2023 року, 07 вересня 2023 року призначав обвинуваченому захисника лише на час проведення підготовчого судового засідання, виходячи також з тієї обставини, що здійснювались дії на повідомлення ОСОБА_5 про розгляд кримінального провадження стосовно нього та не порушення права останнього на вільний вибір захисника.
		 
		2.4 У подальшому, ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42016000000002346 від 13.09.2016 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 повідомлений про розгляд судом кримінального провадження стосовно нього, тому очевидно обізнаний про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, однозначно й прямо відмовився від права бути присутнім під час судового розгляду (про що більш детально в ухвалі, якою задоволено вказане клопотання про розгляд провадження in absentia1).
		 
		Цією ж ухвалою суд призначив обвинуваченому захисника за рахунок держави, який здійснював свої повноваження від проведення підготовчих дій перед оголошенням обвинувального акта до завершення судового розгляду.
		 
		2.5 За період часу з 05 жовтня 2023 року й до виходу суду до нарадчої кімнати 26 червня 2023 року, інформація, яка стосувалася призначених 14 слухань, була своєчасно та адекватно доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження (загалом 32 публікації). 
		 
		За час заочного судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку щодо й подальшого ухилення від виконання цього обов`язку. 
		 
		2.6 Підсумовуючи щодо процедурних питань, суд має зупинитись на складі суду, яким проводився судовий розгляд.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 31 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово. 
		 
		Втім з цього положення передбачені виключення, зокрема передбачені частиною 2 цієї статті, що стосується тяжкості злочину, у якому обвинувачується особа.
		 
		У свою чергу, абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
		 
		Дійсно, санкція частини 1 ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_5 , передбачає одне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років).
		 
		Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що законодавець у наведеному абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України використав обмежувально-вказівну частку «лише» і стосовно саме обвинуваченого як учасника судового розгляду, який може таке клопотання заявити, то на підставі ч. 1 ст. 31 КПК України судовий розгляд здійснювався суддею одноособово за неможливості з`ясувати позицію обвинуваченого. Водночас захисники на колегіальному розгляді провадженні також не наполягали.
		 
		ІІІ. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення
		3.1  ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.
		 
		Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
		 
		При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.
		 
		Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. 
		 
		При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.
		 
		Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України. 
		 
		Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України). 
		 
		Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.
		 
		Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб`єкти.
		 
		Підривна діяльність як одна з форм державної зради у цьому випадку була передбачуваною для обвинуваченої особи й висунуте обвинувачення не суперечить вимогам ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Вказаний термін давно застосовний й в міжнародному праві.
		Так, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) встановлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		 
		Питання щодо «підривної діяльності» неодноразово було предметом розгляду судом касаційної інстанції, й в цій частині рішення суд з урахуванням положень ч. 6 ст. 368 КПК України враховує правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, застосовуючи положення ст. 111 КК України до вчиненого суспільно небезпечного діяння обвинуваченим ОСОБА_5 2
		 
		3.2 Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.
		З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом. 
		Конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради і можуть бути різними.
		 
		3.3 Склад цього злочину побудований як формальний, тому законодавцем для притягнення до кримінальної відповідальності не передбачено настання певних наслідків у разі вчинення державної зради за частиною 1, оскільки надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, є закінченим з моменту, коли громадянин України почав надавати конкретну допомогу зазначеним вище суб`єктам у проведенні цієї діяльності.
		 
		3.4 Судом встановлено, що ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, надав допомогу іноземній державі та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України, а саме у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації та водночас що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилило заходи тимчасової окупації півострова, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		3.5 Як вже було зазначено на початку цього рішення, судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченого. 
		 
		Сторона обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення подала суду письмові докази, які прокурором оголошувались з позиції того, яку обставину висунутого обвинувачення підтверджує саме цей письмовий доказ, надавались до них коментарі, порушувалось питання про їх долучення, а захисником у свою чергу висловлювались на них заперечення в частині їх недопустимості, заперечення щодо долучення й врахування як доказу вини тощо.
		 
		Водночас судом були виконані й вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 349 КПК України щодо необхідності дослідження всіх наданих доказів під час здійснення спеціального судового провадження.
		 
		3.6 Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини були надані письмові докази, зміст яких суд коротко розкриє. 
		 
		Такими доказами сторона обвинувачення вважає наступні:
		1. Витяг з ЄРДР за № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з попередньою кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 111 КК України.
		2. Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 13 вересня 2016 року з матеріалів № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року в окреме провадження матеріалів за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, із описом матеріалів, що виділяються.
		3. Постанова про визначення підслідності від 14 вересня 2016 року у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_5 .
		4. Постанова про визначення групи прокурорів від 15 вересня 2016 року у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_5 .
		5. Постанова про визначення групи слідчих та старшого групи від 21 вересня 2016 року у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_5 .
		6. Постанова про визначення підслідності від 07 червня 2017 року у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року.
		7. Постанова про визначення групи слідчих та старшого групи від 07 червня 2017 року у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_5 .
		8. Постанова про визначення групи прокурорів від 07 червня 2017 року у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_5 .
		9. Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 26 червня 2015 року зі справи № 42014000000001732 від 25 грудня 2014 року в окреме провадження матеріалів щодо вчинення суддями АР Крим та м. Севастополя кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		10. Постанова про визначення слідчого від 26 червня 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		11. Постанова про визначення групи слідчих та старшого групи від 29 червня 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		12. Постанова про визначення групи слідчих та старшого групи від 14 квітня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		13. Постанова про визначення групи прокурорів від 08 липня 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		14. Постанова про зміну групи прокурорів від 07 жовтня 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		15. Постанова про зміну групи прокурорів від 06 листопада 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		16. Постанова про зміну групи прокурорів від 29 січня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		17. Постанова про зміну групи прокурорів від 25 травня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		18. Постанова про зміну групи прокурорів від 28 липня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		19. Постанова про зміну групи прокурорів від 05 серпня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		20. Клопотання про продовження строку досудового розслідування від 16 липня 2015 року та постанова від 16 липня 2015 року про продовження цього строку до шести місяців, тобто до 22 листопада 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		21. Клопотання про продовження строку досудового розслідування від 05 листопада 2015 року та постанова від 06 листопада 2015 року про продовження цього строку до дванадцяти місяців, тобто до 22 травня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		22. Постанова про визначення слідчого для здійснення досудового розслідування від 25 грудня 2014 року у справі № 42014000000001732 від 25 грудня 2014 року.
		23. Постанова про визначення групи прокурорів у справі № 42014000000001732 від 25 грудня 2014 року.
		24. Постанова про визначення слідчого для здійснення досудового розслідування у справі № 42014000000001733 від 25 грудня 2014 року. 
		25. Постанова про визначення групи прокурорів у справі № 42014000000001733 від 25 грудня 2014 року.
		26. Постанова від 25 грудня 2014 року про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 42014000000001732 та № 42014000000001733 під єдиним номером 42014000000001732.
		27. Постанова про визначення групи слідчих та старшого групи від 02 лютого 2015 року у справі № 42014000000001732.
		28. Повідомлення слідчого прокурору від 02 лютого 2015 року про початок досудового розслідування у справі № 42014000000001732 від 25 грудня 2014 року.
		29. Постанова про зміну групи прокурорів від 03 лютого 2015 року у справі № 42014000000001732 від 25 грудня 2014 року.
		30. Постанова про визначення групи слідчих та старшого групи від 06 лютого 2015 року у справі № 42015000000000134 від 06 лютого 2015 року.
		31. Повідомлення слідчого прокурору від 06 лютого 2015 року про початок досудового розслідування у справі № 42015000000000134 від 06 лютого 2015 року.
		32. Постанова про визначення групи прокурорів від 09 лютого 2015 року у справі № 42015000000000134 від 06 лютого 2015 року.
		33. Постанова від 20 лютого 2015 року про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 42014000000001732 та № 42015000000000134 під єдиним номером 42014000000001732.
		34. Постанова про визначення слідчого для здійснення досудового розслідування у справі № 42015000000000611 від 06 квітня 2015 року.
		35. Повідомлення слідчого прокурору від 06 квітня 2015 року про початок досудового розслідування у справі № 42015000000000611 від 06 квітня 2015 року.
		36. Постанова від 14 травня 2015 року про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 42014000000001732 та № 42015000000000611 під єдиним номером 42014000000001732.
		37. Постанова про зупинення досудового розслідування від 17 грудня 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		38. Постанова про відновлення досудового розслідування від 31 грудня 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		39. Постанова про зупинення досудового розслідування від 31 грудня 2015 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		40. Постанова про відновлення досудового розслідування від 12 січня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		41. Постанова про зупинення досудового розслідування від 22 січня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		42. Постанова про відновлення досудового розслідування від 27 січня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		43. Постанова про зупинення досудового розслідування від 29 січня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		44. Постанова про відновлення досудового розслідування від 04 лютого 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		45. Постанова про зупинення досудового розслідування від 04 лютого 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		46. Постанова про відновлення досудового розслідування від 08 лютого 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		47. Постанова про зупинення досудового розслідування від 09 лютого 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		48. Постанова про відновлення досудового розслідування від 12 лютого 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		49. Постанова про зупинення досудового розслідування від 12 лютого 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		50. Постанова про відновлення досудового розслідування від 25 лютого 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		51. Постанова про зупинення досудового розслідування від 29 лютого 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		52. Постанова про відновлення досудового розслідування від 16 березня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		53. Постанова про зупинення досудового розслідування від 16 березня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		54. Постанова про відновлення досудового розслідування від 28 березня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		55. Постанова про зупинення досудового розслідування від 29 березня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		56. Постанова про відновлення досудового розслідування від 14 квітня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		57. Постанова про зупинення досудового розслідування від 14 квітня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		58. Постанова про відновлення досудового розслідування від 18 квітня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		59. Постанова про зупинення досудового розслідування від 18 квітня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		60. Постанова про відновлення досудового розслідування від 25 квітня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		61. Постанова про зупинення досудового розслідування від 25 квітня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		62. Постанова про відновлення досудового розслідування від 13 травня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		63. Постанова про зупинення досудового розслідування від 17 травня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		64. Постанова про відновлення досудового розслідування від 25 травня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		65. Постанова про зупинення досудового розслідування від 25 травня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		66. Постанова про відновлення досудового розслідування від 26 травня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		67. Постанова про зупинення досудового розслідування від 26 травня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		68. Постанова про відновлення досудового розслідування від 06 липня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		69. Постанова про зупинення досудового розслідування від 07 липня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		70. Постанова про відновлення досудового розслідування від 13 липня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		71. Постанова про зупинення досудового розслідування від 14 липня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		72. Постанова про відновлення досудового розслідування від 28 липня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		73. Постанова про зупинення досудового розслідування від 28 липня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		74. Постанова про відновлення досудового розслідування від 02 серпня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		75. Постанова про зупинення досудового розслідування від 09 вересня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		76. Постанова про відновлення досудового розслідування від 12 вересня 2016 року у справі № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року.
		77. Постанова про зупинення досудового розслідування від 21 вересня 2016 року у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_5 .
		78. Постанова про відновлення досудового розслідування від 07 червня 2017 року у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_5 .
		79. Заява про кримінальні правопорушення народного депутата ОСОБА_14 , передбачені статтями 109, 110, 110-2 КК України, у тому числі вчинених суддею ОСОБА_5 із вимогою внести відомості до ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 111 КК України (арк. заяви 25, 46).
		80. Звернення голови ВККС до Генерального прокурора України про внесення відомостей до ЄРДР за ст. 111 КК України стосовно суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, які здійснюють правосуддя іменем Російської Федерації без припинення статусу судді відповідно до законів України, що також водночас є порушенням присяги судді.
		До вказаного звернення долучений список з 287 суддів, під номером 111 вказаний суддя ОСОБА_5 .
		81. Клопотання від 25 травня 2015 року старшого слідчого Генеральної прокуратури України компетентним органам РФ про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні № 42014000000001732 від 25.12.2014 за ознаками вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 255 КК України, а саме за фактом вчинення у період з лютого 2014 року і надалі громадянами України ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими 369-ма особами, які виконують функції представників влади різних органів влади на території Автономної Республіки Крим, дій з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також дій, направлених на захоплення державної влади на території Автономної Республіки Крим. 
		Вказане клопотання у тому числі стосується призначення ОСОБА_5 суддею Двадцять першого арбітражного апеляційного суду на підставі указа президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786 «Про призначення суддів федеральних судів».
		82. Повідомлення про підозру від 22 травня 2015 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України;
		83. Супровідний про направлення ОСОБА_5 22 травня 2015 року письмового повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 111 КК України у кримінальному провадженні № 42014000000001732 від 25.12.2014;
		84. Повістка про виклик ОСОБА_5 до слідчого на 10:00, 29.05.2015
		85. Супровідний лист від 22 травня 2015 року щодо надіслання експрес-поштою «Pony Express» 276 повідомлень про підозру та повісток суддям судів Автономної Республіки Крим, у тому числі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		86. Підтвердження відправлення підозри судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду ОСОБА_5 за місцем роботи, тобто на офіційний сайт Двадцять першого арбітражного апеляційного суду (дата 26.05.2015).
		87. Інформація про офіційну адресу електронної пошти Двадцять першого арбітражного апеляційного суду.
		88. Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 16 червня 2017 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у справі № 42016000000002346 від 13 вересня 2016 року. 
		Із підтвердженням щодо отримання цієї копії захисником ОСОБА_18 16 червня 2017 року.
		89. Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги обвинуваченому ОСОБА_5 , видане адвокату ОСОБА_18 10 серпня 2016 року. Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України. Копія ордеру на надання правової допомоги. Профайл адвоката.
		90. Повістка про виклик ОСОБА_5 до прокурора на 12 червня 2017 року. Із підтвердженням щодо її опублікування на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України та в газеті КМУ «Урядовий кур`єр».
		91. Повістка про виклик ОСОБА_5 до прокурора на 16 червня 2017 року. Із підтвердженням щодо її опублікування на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України та в газеті КМУ «Урядовий кур`єр».
		92. Повістка про виклик ОСОБА_5 до прокурора на 20 червня 2017 року. Із підтвердженням щодо її опублікування на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України та в газеті КМУ «Урядовий кур`єр».
		93. Повістка про виклик ОСОБА_5 до слідчого на 23 червня 2015 року. Із підтвердженням її направлення електронною поштою за місцем роботи обвинуваченого.
		94. Повістка про виклик ОСОБА_5 до слідчого на 09 червня 2016 року. Із підтвердженням її публікації в газеті КМУ «Урядовий кур`єр».
		95. Повістка про виклик ОСОБА_5 до слідчого на 21 червня 2016 року. Із підтвердженням її публікації в газеті КМУ «Урядовий кур`єр».
		96. Повістка про виклик ОСОБА_5 до слідчого на 04 липня 2016 року. Із підтвердженням її публікації в газеті КМУ «Урядовий кур`єр».
		97. Постанова від 11 серпня 2015 року про оголошення ОСОБА_5 у розшук.
		98. Вимога щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_5 .
		99. Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування та ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року, якою це клопотання задоволено.
		100. Запит старшого слідчого Генеральної прокуратури до Адміністрації Президента України від 02 вересня 2016 року у межах кримінального провадження № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року щодо надання копій Указів Президента України про припинення громадянства України стосовно 328 осіб, у тому числі ОСОБА_5 , та відповідь про ненадходження клопотань про вихід із громадянства України.
		101. Запит старшого слідчого до Державної фіскальної служби України, та відповідь щодо даних про особу ОСОБА_5 , зокрема ідентифікаційного номера.
		102. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме та рухоме майно щодо належності ОСОБА_5 відповідних об`єктів.
		103. Клопотання слідчого про арешт рухомого майна ОСОБА_5 від 06 серпня 2015 року та ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року, якою це клопотання задоволено та накладено арешт на два автомобіля обвинуваченого ОСОБА_5 .
		104. Протокол огляду інтернет-видань від 08 квітня 2015 року, складеним старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Ким Генеральної прокуратури України, у кримінальному провадженні № № 42014000000001732 від 25.12.2014, яким проведено огляд офіційного сайту Президента РФ та Верховного Суду РФ щодо діяльності судів на території АР Крим та міста Севастополя.
		Так, через пошукову систему «Google Chrom» здійснено пошук інформації за адресою: http://www.kremlin.ru/  та шляхом пошуку на вказаному сайті інформації виявлено Федеральний Конституційний закон РФ від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя»; Федеральний Закон РФ від 23.06.2014 № 154-ФЗ «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации»; Федеральний Конституційний Закон від 23.06.2014 № 10-ФКЗ «О создании Двадцать первого арбитражного апелляционного суда и о внесении изменений в Федеральный Конституционный Закон «Об арбитражных судах Российской Федерации». У подальшому на сайті http://www.vsrf.ru/second.php виявлено постанову Пленуму Верховного Суду РФ від 23.12.2014 № 21 «Про день початку діяльності федеральних судів на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». За цією ж адресою виявлено постанову Пленуму Верховного Суду РФ від 26.12.2014 № 24 «Про затвердження персональних складів президіумів Верховного Суду Республіки Крим, Севастопольського міського суду, Двадцять першого арбітражного апеляційного суду, Арбітражного суду Республіки Крим та Арбітражного суду міста Севастополя». 
		Вказані документи роздруковано в одному примірнику та є додатком до цього протоколу огляду. 
		105. Запит старшого слідчого Генеральної прокуратури до Адміністрації Президента України від 03 лютого 2015 року у межах кримінального провадження № 42014000000001732 від 25.12.2014 щодо надання копій Указів Президента України про призначення на посаду судді судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя 231 особу, у тому числі ОСОБА_5 .
		106. Відповідь Адміністрації Президента України щодо інформації про призначення (переведення) 190 суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, у тому числі стосовно судді ОСОБА_5 , якого призначено на посаду судді господарського суду міста Севастополя Указом Президента України від 14.10.2002 № 926 та Витяг з цього Указу стосовно ОСОБА_5 .
		107. Подання Голови Вищого господарського суду України від 30.11.2007 № 01-2.4/322 щодо обрання ОСОБА_5 суддею Севастопольського апеляційного господарського суду безстроково, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 листопада 2007 року № 629/370-б, яким підтримано подання Голови ВГСУ та постанова Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 238-VI про обрання ОСОБА_5 суддею Севастопольського апеляційного господарського суду безстроково.
		108. Запит старшого слідчого ГПУ до ВККС щодо суддів судів АР Крим та м. Севастополя, зокрема ОСОБА_5 щодо надсилання заяв про переведення, звільнення тощо.
		109. Відповідь на згаданий вище запит, з якої вбачається, що до ВККС звернулось 53 судді із заявами про переведення до інших судів на території України, з яких 5 у подальшому відкликали свої заяви та серед яких ОСОБА_5 не значиться. 
		Щодо заяв про звільнення, поданих до Вищої ради юстиції, то їх було 36, три з яких у подальшому свої заяви відкликали, та серед яких ОСОБА_5 не значиться.
		110. Копія постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1274-VIII про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Севастопольського апеляційного господарського суду у зв`язку з порушенням присяги судді.
		111. Протокол огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року, складеним старшим слідчим ГПУ, у кримінальному провадженні № 42014000000001732 від 25.12.2014, яким проведено огляд сайтів, на яких розміщено документи щодо призначення суддів на посаду до незаконно створених судів.
		Так, через пошукову систему «Google Chrom» здійснено пошук інформації за адресою: http://www.kremlin.ru/  та шляхом пошуку на вказаному сайті інформації (наказів про призначення) за прізвищем  ОСОБА_5 (прізвище судді наведено на російській мові), знайдено указ президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786, яким ОСОБА_19  призначено на посаду судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду. Цей указ роздруковано в 1 примірнику на 13 аркушах та є додатком до цього протоколу огляду (арк. к.п. 145-157).
		112. Протокол огляду від 02 лютого 2015 року, складений старшим слідчим ГПУ, щодо огляду інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, посилання на які є у зверненні ОСОБА_20 Інформації стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 вказаний протокол не містить.
		113. Міністерством юстиції України 05 жовтня 2015 року отримало від Міністерства юстиції РФ складені на території тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя судові прохання про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах стосовно вручення документів особам, які проживають на материковій частині України, та клопотання про надання дозволу на примусове виконання судових рішень, винесених від імені РФ на території АР Крим та м. Севастополя.
		Судове прохання від Міністерства юстиції РФ від 17.09.2015 № 06-106801/15, до якого додано судове доручення Двадцять першого арбітражного апеляційного суду про вручення документів представнику ТОВ «Медіа-Україна», зокрема це дві ухвали про відкладення розгляду справи від 17 серпня 2015 року, постановлені колегіальним складом суду, за участі в колегії судді ОСОБА_5 .
		Судове прохання від Міністерства юстиції РФ від 04.09.2015 № 06-102714/15, до якого додано судове доручення Двадцять першого арбітражного апеляційного суду про вручення документів представнику ПАТ «Державний ощадний банк України», зокрема це дві ухвали про відкладення розгляду справи від 03 серпня 2015 року, постановлені колегіальним складом суду, за участі в колегії судді ОСОБА_5 .
		Судове прохання від Міністерства юстиції РФ від 30.11.2015 № 06-138033/15, до якого додано судове доручення Двадцять першого арбітражного апеляційного суду про вручення документів представнику ПАТ «ДТЕК Крименерго», зокрема це ухвала про відкладення розгляду справи від 22 жовтня 2015 року, постановлена колегіальним складом суду, за участі в колегії судді ОСОБА_5 .
		114. На запит старшого слідчого ГПУ Міністерство інфраструктури України надало копію супровідного листа від 28 березня 2014 року за підписом головуючого у справі судді ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи на невизначений строк.
		115. На запит старшого слідчого ГПУ Міністерство оборони України надало копію п`яти судових рішень - копію постанови Севастопольського апеляційного господарського суду, постановлену іменем РФ від 29.10.2014 у колегіальному складі суду під головуванням ОСОБА_5 ; копію постанови Севастопольського апеляційного господарського суду, постановлену іменем РФ від 16.06.2014 у колегіальному складі суду, до складу якого входив ОСОБА_5 ; копію ухвали про закриття провадження за апеляційною скаргою Севастопольського апеляційного господарського суду, постановлену іменем РФ від 08.10.2014 у колегіальному складі суду, до складу якого входив ОСОБА_5 ; копію ухвали про відкладення судового розгляду Севастопольського апеляційного господарського суду, постановлену іменем РФ від 20.08.2014 у колегіальному складі суду під головуванням ОСОБА_5 ; та копію постанови Двадцять першого арбітражного апеляційного суду, постановлену іменем РФ від 25.05.2015 у колегіальному складі суду, до складу якого входив ОСОБА_5 .
		116. На запит старшого слідчого ГПУ Фонд державного майна України надав копію ухвали Двадцять першого арбітражного апеляційного суду, постановлену іменем РФ від 25.05.2015 одноосібно ОСОБА_5 про прийняття апеляційних скарг та призначення їх до розгляду.
		117. На запит старшого слідчого ГПУ Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку надала копію ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду, постановлену іменем РФ від 31.07.2014 у колегіальному складі суду під головуванням ОСОБА_5 про відкладення судового розгляду.
		118. Протокол огляду документів від 13 червня 2017 року, якими є судові рішення та які надійшли від Міністерства юстиції України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства оборони України, Фонду державного майна України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
		119. Постанови від 05 вересня 2016 року, 13 жовтня 2017 року про визнання документів, винесених ОСОБА_5 , та наданих Міністерством юстиції України, Міністерством інфраструктури України, Міністерством оборони України, Фондом державного майна України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
		120. Протокол огляду від 13 червня 2017 року, складений старшим слідчим щодо огляду інформації з сайту Двадцять першого арбітражного апеляційного суду щодо діяльності судді ОСОБА_5 . Зі змісту протоколу вбачається проведена покроковість дій, відображення інформації на 70 (сімдесяти) скріншотах екрану, зокрема щодо кількості справ у розгляді яких брав участь суддя ОСОБА_5 з 15.03.2014 до 30.05.2017, що становить 288 справ. Розгляд окремих справ із можливістю перегляду повних текстів судових рішень, ухвалених суддею ОСОБА_5 від імені РФ, водночас керуючись нормами матеріального та процесуального законодавства РФ. Відображені також рішення, які у подальшому надсилались як судові прохання про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах стосовно вручення документів особам, які проживають на материковій частині України, та клопотання про надання дозволу на примусове виконання судових рішень, винесених від імені РФ на території АР Крим та м. Севастополя, а також які надсилались до Міністерства інфраструктури України, Міністерства оборони України, Фонду державного майна України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
		 
		3.7 Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи.
		 
		Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи слідчих дій, документи як фактичні результати технічного документування та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти.
		Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.
		 
		У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст. 94 КПК України та про що далі.
		 
		3.7.1 Суд бере до уваги надані стороною обвинувачення заяву про кримінальні правопорушення народного депутата ОСОБА_14 , у тому числі вчинених суддею ОСОБА_5 із вимогою внести відомості до ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 111 КК України (арк. заяви 25, 46); звернення голови ВККС до Генерального прокурора України про внесення відомостей до ЄРДР за ст. 111 КК України стосовно суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, які здійснюють правосуддя іменем РФ без припинення статусу судді відповідно до законів України, що також водночас є порушенням присяги судді, із долученим списком 287 суддів, під номером 111 вказаний суддя ОСОБА_5 ; повідомлення про підозру за підписом заступника Генерального прокурора України, повістки про виклик до слідчого, покрокові підтвердження щодо надіслання як повідомлення про підозру, так і повісток електронною поштою та супровідний лист щодо їх надіслання експрес-поштою, копія примірника «Урядового кур`єра» щодо здійснених публікацій про виклик ОСОБА_5 до слідчого, постанова про оголошення його в розшук та ухвала слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування тощо.
		 
		Наведені процесуальні документи не є доказами у розумінні підтвердження обставин вчиненого злочину, але приймаються судом, оскільки свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення.
		 
		3.7.2 Суд приймає як докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
		Ці докази мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.
		 
		3.7.2.1 Належність доказів визначається як здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.
		Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю, а саме для чого вони можуть бути використані:
		- для встановлення, хто вчинив злочин чи з`ясування інших обставин складу злочину - це встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 ; відомості про притягнення до відповідальності та з цієї ж вимоги вбачається, що жодних співпадінь з іншими особами немає; посаду судді, яку він обіймав в Україні з 2002 року та на час вчинення інкримінованого йому злочину; укази президента РФ щодо його призначення на посаду судді до незаконно створеного суду на тимчасово окупованій території; його місце проживання та перебування на тимчасово окупованій території України, яку він з 2014 року не залишав тощо;
		- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність - дії обвинуваченого, який здійснював правосуддя іменем РФ без припинення статусу судді відповідно до законів України, зокрема надані суду рішення, ухвалені обвинуваченим ОСОБА_5 іменем РФ та керуючись нормами матеріального й процесуального права країни-агресора;
		- для встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого - надання допомоги представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, шляхом відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, що також є свідченням вчинення злочину із прямим умислом й добровільно.
		 
		3.7.2.2 Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, зокрема у тому, що:
		- фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб`єктом - прийняті численні рішення про виділення матеріалів, об`єднання проваджень, про створення групи слідчих й прокурорів та про зміни їх складу, про продовження строків досудового розслідування. Щодо уповноважених суб`єктів стороною захисту ніколи заперечення не висловлювались;
		- фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян; 
		- отримані фактичні дані щодо вчиненого обвинуваченим злочином не були пов`язані із здійсненням негласних слідчих розшукових дій, збирались відкрито, зафіксовані з дотриманням процесуальної форми й у цьому аспекті суд не вбачає порушень прав та законних інтересів обвинуваченого, так і інших осіб;
		- фактичні дані та сам процес їх отримання з відкритих джерел належним чином закріплені та засвідчені. Суд міг пересвідчитися у покроковості всіх вчинених слідчих та процесуальних дій;
		- зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.
		 
		3.7.2.3 Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.
		 
		Щодо цього критерію отриманих доказів, то суд здобуті докази приймає як достовірні, зважаючи все ж таки на те, що довіряти інформації з відкритих джерел можна більше, ніж отриманій у будь-який інший спосіб, зокрема таємним шляхом, через непрямі докази та ін., коли їх достовірність складно перевірити іншими джерелами. У цьому випадку суд має наголосити й на тому, що немає сумніву й у підробці цієї інформації, подання її у викривленому вигляді, зокрема.
		 
		Відтак тут варто зауважити, що інформація здобута не лише з відкритих джерел, зокрема з офіційних сайтів влади РФ, де опубліковані прийняті парламентом закони та винесені президентом укази, а такими джерелами виступала саме іноземна держава, надсилаючи до органів влади України самі ці судові рішення, ухвалені обвинуваченим ОСОБА_5 , одноосібно та у складі колегії суддів.
		 
		Так, до Міністерства юстиції України надіслані від Міністерства юстиції РФ складені на території тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя судові прохання про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах стосовно виконання судових рішень, винесених від імені РФ на території АР Крим та м. Севастополя.
		 
		Вказані судові рішення отримання Україною, а саме Міністерством юстиції України, від Міністерства юстиції РФ в межах міжнародної правової допомоги й завірені печатками суду й підписом працівника апарату суду, що можна вважати належним способом підтвердження копії оригіналу.
		 
		Ба більше, органом досудового розслідування отримано у належний спосіб також копії судових рішень, ухвалених обвинуваченим ОСОБА_5 одноосібно та у складі колегії суддів, що надсилались на виконання до Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України, Фонду державного майна України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку тощо.
		 
		3.7.2.4 Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя. ОСОБА_5 , будучи суддею та відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 238-VI, обіймаючи посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду безстроково, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти у проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
		 
		Водночас, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знав, розумів та усвідомлював незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Двадцять перший арбітражний апеляційний суд» відповідно до положень ч. 1 ст. 54 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року є незаконно створеним органом. 
		 
		Водночас діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим. 
		 
		Так, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи у м. Севастополь упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування Севастопольського апеляційного господарського суду на АДРЕСА_1 , діючи в інтересах Російської Федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжив здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів Російської Федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів Російської Федерації. 
		Цим самим забезпечив посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
		 
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року, суддя Севастопольського апеляційного господарського суду, громадянин України ОСОБА_5 , будучи на території м. Севастополь, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме Російській Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території м. Севастополь, свідомо та умисно підготував та подав до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду на території міста федерального значення Севастополь як суб`єкта Російської Федерації та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону Російської Федерації «Про статус суддів в Російській Федерації». 
		 
		Після цього ОСОБА_5 за власноруч складеною заявою брав участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді Російської Федерації на окупованій території півострова Крим і подав наступні документи: копію документа, що посвідчує особу претендента як громадянина Російської Федерації; копію документа, що підтверджує отримання вищої юридичної освіти; копію трудової книжки, інших документів, що підтверджують трудову діяльність; власноруч заповнені та підписані анкету, яка містить біографічні відомості та відомості про доходи, про майно, яке належить йому на праві власності, та обов`язків майнового характеру, а також відомості про доходи подружжя та неповнолітніх дітей претендента, про майно, яке належить їм на праві власності та обов`язків майнового характеру подружжя та неповнолітніх дітей претендента, чим підтвердив особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала півострів Крим.
		 
		Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_5 , спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами Російської Федерації конкурсу Указом Президента Російської Федерації від 19 грудня 2014 року № 786 діючий суддя судової влади України, громадянин України ОСОБА_5 призначений на посаду судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду Російської Федерації на окупованій території півострова Крим та продовжив здійснення правосуддя вже як суддя Двадцять першого арбітражного апеляційного суду Російської Федерації.
		 
		3.7.3 Суд бере до уваги прийняті рішення органом досудового розслідування щодо призначення захисника, якому надалі вручались всі прийняті процесуальні рішення у провадженні, у тому числі змінена підозра.
		 
		3.8 Отже, суб`єктом злочину є громадянин України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Савінка, Щучинського району, Кокчетавської області, Російської Федерації, з вищою освітою, раніше не судимий.
		 
		За період з 2014 року по теперішній час державний кордон України та адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав.
		 
		3.8.1 Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926 ОСОБА_5 призначений на посаду судді господарського суду міста Севастополя.
		 
		Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 238-VI ОСОБА_5 обраний на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду Автономної Республіки Крим безстроково.
		 
		На момент вчинення злочину у лютому - березні 2014 року вже дванадцятий рік обіймав посаду судді суду АР Крим України й очевидно усвідомлював протиправність своїх дій, свідомо погодившись на злочинну пропозицію невстановлених органом досудового розслідування представників органів влади Російської Федерації працювати та виносити судові рішення іменем Російської Федерації, керуючись нормами матеріального й процесуального права РФ, на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду на окупованій території України, який увійшов до незаконно створеної судової системи Російської Федерації Республіки Крим.
		 
		Після анексії Криму РФ ОСОБА_5 припинив виконання обов`язків судді України та, отримавши громадянство РФ, за власною згодою взяв участь у конкурсі на зайняття посади судді РФ, за результатами якого указом президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786 призначений на посаду судді Двадцять першого арбітражного апеляційного суду Республіки Крим РФ й здійснював правосуддя на окупованій території України від імені іноземної держави.
		Наразі є суддею у відставці РФ.
		 
		3.8.2 Судом не було встановлено, що обвинувачений діяв під примусом, що є a priori неможливим як при зверненні до окупаційної влади щодо призначення на посаду судді до незаконно створених судових органів, так і здійснення правосуддя, ухвалюючи судові рішення іменем РФ, керуючись нормами матеріального й процесуального права країни-агресора. Водночас на підтвердження того, що обвинувачений діяв умисно та добровільно, подано письмовий доказ, що засвідчує факт звернення після 20.02.2014 суддів судів АР Крим із заявами на переведення до інших судів України, з якою ОСОБА_5 до органів влади України не звертався.
		 
		3.9 Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення державної зради обвинуваченим ОСОБА_5 , що полягали у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Водночас з урахуванням форми цього судового розгляду важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.
		 
		Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні державної зради доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		3.10 Суд остаточно визначає кримінально-правову кваліфікацію дій, яка повинна надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.
		 
		Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		Щодо редакції статті, то суд має її уточнити, вказавши саме ту, яка діяла на момент вчинення злочину - в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ, оскільки після вчинення злочину змінювалась як диспозиція, так і санкція в бік погіршення правового становища особи, а саме було посилено кримінальну відповідальність.
		 
		У висунутому обвинуваченні ОСОБА_5 інкриміновано вчинення злочину упродовж березня - листопада 2014 року.
		 
		З урахуванням також тієї обставини, що санкція частини 1 цієї статті була змінена шляхом доповнення до основного покарання у виді позбавлення волі додатковим покарання у виді конфіскації майна на підставі Закону від 07.10.2014 № 1689-VII, що набрав чинності 31 жовтня 2014 року, то призначати додаткове покарання, як про це просив прокурор у судових дебатах, суд підстав не вбачає.
		 
		IV. Призначення покарання
		При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.
		 
		Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, зрілого віку, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, з вищою освітою, проживає на тимчасово окупованій території України, відмовився брати участь у судовому розгляді як особисто, так і через власний вибір захисника. 
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
		 
		V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		5.1 Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.
		 
		5.2 Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_5 у порядку виконання цього вироку.
		 
		5.3 Долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		 
		5.4 Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		 
		5.5 Арешт на майно обвинуваченого, накладений під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року, після набрання вироком законної сили скасувати.
		 
		5.6 Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому.
		 
		5.7 Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченого протягом всього судового розгляду.
		 
		5.8 Відповідно до ч. 2 ст. 21 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року (ратифікована Україною 26 вересня 2002 року, набула чинності 12 червня 2003 року) вирок у відсутність обвинуваченого означає будь-який вирок, винесений судом після кримінального провадження, на слуханнях якого засуджена особа не була присутня особисто.
		 
		За положеннями частини 1 згаданої статті виконання вироків, винесених у відсутність обвинуваченого, здійснюється за тими самими правилами, що й інших вироків.
		 
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,
		 
		засудив:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
		 
		Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.
		Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_5 у порядку виконання цього вироку.
		 
		Арешт на майно обвинуваченого, накладений під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року, після набрання вироком законної сили скасувати.
		 
		Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		 
		Речові докази у цьому кримінальному провадженні, а саме: судові прохання Міністерства юстиції РФ про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах із копіями судових рішень, зберігати у матеріалах кримінального провадження; копії судових рішень, ухвалених ОСОБА_5  одноосібно та у складі колегії суддів, надіслані на виконання до Міністерства юстиції України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства оборони України, Фонду державного майна України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя ОСОБА_1 
		                                        
		1 Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 05.10.2023. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114074006.
		2 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (справа № 759/7443/17, провадження № 51-1578км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100734866 . 
		Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 756/4855/17, провадження № 51-7121км18). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101873632 .
		Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 грудня 2022 року (справа № 759/5737/17, провадження № 51-2899км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108225763 .
		Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2023 року (справа № 759/4148/17, провадження № № 51-1893км23). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113065878.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...