Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/6977/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2024.
Дата набрання законної сили: 22.05.2024
Номер судового провадження: 61-9987ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		22 травня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 335/6977/22
		провадження № 61-9987св23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Фаловської І. М.,
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Департамент патрульної поліції,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Запорізького апеляційного суду                  від 27 березня 2023 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
		Позов обґрунтовано тим, що 10 лютого 2022 року на вул. Авраменка у м. Запоріжжі він, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю іншого водія - ОСОБА_2 , який керував автомобілем ВАЗ-211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		10 лютого 2022 року поліцейський Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) за ознаками діяння, передбаченого статтею 124 КУпАП, справу за цим протоколом направлено до суду.
		Після проведеної судової автотехнічної експертизи Шевченківський районний суд  м. Запоріжжя постановою від 23 серпня 2022 року справу закрив за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, що, на його думку, підтверджує незаконність дій співробітника патрульної поліції, який склав протокол.
		Внаслідок цих дій йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що, перебуваючи під судом протягом більше ніж шість місяців, він був вимушений шукати захисника для захисту в суді своїх прав та законних інтересів, витрачати на це грошові кошти, відвідувати судові засідання, вимагати розгляду справи безстороннім судом. Було порушено його звичний устрій життя, протягом усього судового розгляду постійна нервова напруга порушувала звичний для нього ритм життя. У результаті незаконного складання щодо нього протоколу він міг втратити велику суму коштів на відшкодування шкоди, завданої автомобілю, що належить іншому учаснику ДТП. Через незаконне обвинувачення у вчиненні правопорушення у нього погіршився сон, він перебував у постійній нервовій напрузі, не міг належним чином виконувати роботу, спілкуватися з сім`єю, мав пригнічений стан. Постійна нервова напруга загострила його хронічні захворювання та послабила імунітет.
		Вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, встановленому законом, з урахуванням строку перебування під судом у розмірі 42 880,00 грн.
		Просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь на відшкодування моральної шкоди 42 880,00 грн та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково.
		Стягнено з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 5 000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. В іншій частині позову відмовлено. Стягнено з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 166,00 грн.
		Суд першої інстанції керувався тим, що визначений розмір відшкодування шкоди є співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому немайнової шкоди.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Фельського С. Л. задоволено.
		Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково.
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову.
		Позов ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 42 880,00 грн.
		Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
		Водночас, визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції не врахував встановлені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) розмір і порядок такого відшкодування.
		ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності 10 лютого 2022 року, рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ухвалено 23 серпня 2022 року, строк перебування ОСОБА_1 під судом (строк, протягом якого ОСОБА_1 був підданий до адміністративної відповідальності) станом на час прийняття Шевченківським районним судом м. Запоріжжя постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП становить 6 місяців та 12 днів.
		Згідно зі статтею 13 Закону мінімальний розмір моральної шкоди, що гарантований державою, становить 42 880,00 грн.
		Крім того, в договорі про надання правової допомоги від 26 жовтня 2022 року сторони дійшли згоди щодо фіксованого розміру гонорару адвоката Фельського С. Л. за надання ним професійної правничої допомоги, визначивши його розмір у сумі 10 000,00 грн. Матеріали справи підтверджують факт надання адвокатом Фельським С. Л. такої допомоги позивачу. Позов задоволений у повному обсязі, тому є підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У липні 2023 року Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року, просить її скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставою касаційного оскарження судового рішення Департамент патрульної поліції зазначає те, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16-а та від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18. 
		Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Департамент патрульної поліції Департамент патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Запорізькій області, інспектор якого склав протокол щодо позивача, не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. Тому до правовідносин щодо відшкодування шкоди за позовом ОСОБА_1 у цій справі Закон не застосовується.
		Крім того, будь-яких доказів незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу позивач не надав.
		ОСОБА_1 не обґрунтував завдану йому моральну шкоду, а саме, які душевні страждання йому завдано та її глибину, а також її розмір.
		Водночас співробітник Департаменту патрульної поліції не приймав рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, Департамент патрульної поліції не встановив порушення норм законодавства України його співробітником під час складання матеріалів щодо ОСОБА_1 , у рішенні від 23 серпня 2022 року у справі № 336/1412/22 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя не встановив протиправність дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції.
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.  Колегія суддів зазначила, що справа є малозначною, проте касаційна скарга містить обґрунтування того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Департамент патрульної поліції зазначив, що суди під час розгляду цієї категорії спорів керуються приписами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», проте такі правила не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки Департамент патрульної поліції не здійснює оперативно-розшукову діяльність та не є органом досудового розслідування.
		У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Розпорядженням від 11 січня 2024 року № 55/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. призначено повторний автоматизований розподіл справи.
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Олійник А. С. судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		10 лютого 2022 року інспектор 2-го взводу 2-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Поплавська Л. А. склала протокол, серія ААБ № 063165, про те, що ОСОБА_1 10 лютого 2022 року близько 06:50 год. на вул. Авраменка у м. Запоріжжі керував автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності маневру, не надав перевагу в русі автомобілю          ВАЗ-211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку, та здійснив зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження. У діях ОСОБА_1 інспектор патрульної поліції виявив ознаки порушення пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, за що статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність (а. с. 7).
		Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2022 року у справі № 336/1412/22, яка набрала законної сили 03 вересня 2022 року, адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а. с. 8).
		Суд у справі № 336/1412/22 встановив, що згідно з висновком експерта від 27 травня 2022 року № СЕ-19/108-22/3815-ІТ у діях ОСОБА_1 не виявлено ознак невідповідності вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху, водночас у діях водія ОСОБА_2 встановлено порушення вимог пунктів 10.1, 11.4 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з скоєнням зіткнення. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) зазначив, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (справа «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, рішення від 28 листопада 1999 року). 
		Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (справа ЄСПЛ «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії», заява № 76943/11, рішення від 29 листопада 2016 року).
		Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
		Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами щодо єдиного застосування закону.
		Суперечливі рішення національних судів, особливо судів найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції.
		Верховний Суд має забезпечувати єдність судової практики для того, щоб виправляти непослідовності та, таким чином, підтримувати громадську довіру до судової системи ( справа ЄСПЛ «Альбу та інші проти Румунії», заява № 34796/09, рішення від 12 травня 2012 року). 
		Існує тісний зв`язок між принципом єдності судової практики, з однієї сторони, та механізмами доступу до Верховного Суду, з іншої.
		У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
		Підставами позову вказав, що з моменту складення протоколу він протягом більше ніж шість місяців перебував під судом, протягом яких він був вимушений шукати захисника для захисту в суді своїх прав та законних інтересів, витрачати на це кошти, відвідувати судові засідання, вимагати розгляду справи безстороннім судом. Було порушено його звичний устрій життя, протягом усього судового розгляду постійна нервова напруга порушувала звичний для нього ритм життя. 
		Отже, підставою позову є незаконне складання протоколу щодо нього. 
		У постанові Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2022 року у справі № 336/1412/22, яка набрала законної сили 03 вересня 2022 року, закривши справу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення,суд керувався висновком судової автотехнічної експертизи від 27 травня 2022 року № СЕ-19/108-22/3815-ІТ, водночас у постанові немає висновків про невідповідність протоколу вимогам закону.
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		Відповідно до статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Згідно з частиною другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відрізняються від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
		Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року  у справі № 910/6175/19, провадження № 12-53гс20, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, провадження № 12-28гс22).
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода, що спричинила порушення цивільного права, стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18, провадження № 11-284апп19).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17  вказала, що дії відповідачів щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.
		Факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в дорожньо-транспортній пригоді. Протокол є носієм доказової інформації, яка в  подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи.
		Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19, адміністративне провадження № К/9901/8774/20.
		Сам факт складання протоколу, якщо справа закрита за відсутності складу злочину, не є підставою вважати, що з моменту його складення особі завдано моральної шкоди.
		Суд повинен виходити з того, чи встановлено незаконність протоколу, яка визначається під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
		Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
		У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
		При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
		У разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі (пункт 1 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015  року № 1395).
		Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Суд під час розгляду адміністративної справи встановлює, зокрема чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до статті 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Верховний Суд зазначає, що невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, є самостійною підставою для закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Отже, складення протоколу патрульним поліцейським у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення може бути підставою для відшкодування шкоди лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через невідповідність протоколу вимогам закону або незаконними діями працівників поліції під час складання протоколу.
		Верховний Суд також зауважує, що на працівників патрульної поліції під час складення протоколу не покладено функцію встановити та оцінити всі обставини події, яка фіксується у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення та оцінки специфічних обставин, фактично на нього покладається обмежена функція збирання доказової бази, оцінку якої він не проводить, і яку здійснює суд під час судового розгляду, зокрема із залученням експерта, спеціаліста. 
		Тому у разі відповідності протоколу вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень, навіть у разі подальшого закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення, сам факт складення такого протоколу патрульним поліцейським не може бути підставою для відшкодування шкоди, завданої складенням цього протоколу.
		У Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду сформувалася практика, що задовольняючи позови про відшкодування моральної шкоди, суд керується тим, що сам факт складення протоколу патрульним поліцейським у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за будь-яких обставин є підставою для відшкодування такої шкоди. 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження                                          № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, вказує на незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). 
		У цій справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) підставою для відшкодування шкоди було закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Суд касаційної інстанції вказав, що ці обставини це не спростовують того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу вказує на те, що позивача притягнено до адміністративної відповідальності незаконно, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачала підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є залежним від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, провадження  № 61-19000сво18, сформулював правовий висновок про те, що закриття справ про адміністративне правопорушення через відсутність його складу вказує на незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження, зокрема і дій щодо складання протоколу, отримання пояснень; позивач довів факт завдання йому моральної шкоди таким переслідуванням, яка полягає у приниженні його честі, гідності, моральних переживаннях, які викликані відсутністю справедливого провадження при порушенні питання про складання протоколів про адміністративні правопорушення одразу за декількома статтями КУпАП, що потребувало встановлення справедливості, доведення його невинуватості.
		Водночас, вирішуючи спори про відшкодування шкоди, завданої, зокрема складенням протоколу патрульним поліцейським у разі закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, Верховний Суд, оцінюючи дії посадових осіб щодо складання протоколу, здебільшого послідовно застосовував і застосовує висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, провадження № 61-19000сво18, що сам факт складення протоколу незалежно від того, на підставі чого суду виснув про відсутність складу адміністративного правопорушення, є підставою для відшкодування моральної шкоди, завданої діями працівників патрульної поліції зі складення протоколу, незалежно від того, чи вирішував суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення питання законності протоколу та дій поліцейського.
		Зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, провадження № 61-922св21 (протокол про адміністративне правопорушення складено за статтею 130 КУПАП), від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21, провадження № 61-5136св22 (протокол про адміністративне правопорушення складено за статтею 130 КУПАП), від 17 січня 2024 року у справі № 686/14845/22, провадження № 61-9647св23 (протокол про адміністративне правопорушення складено за статтею 124 КУПАП) та інших.
		Водночас у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18 зазначено, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом. У разі, якщо особа не надала належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, за відсутності накладеного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
		Крім того, суд касаційної інстанції у справах № № 953/6561/20, 289/2110/21, 686/14845/22, вказував, що дії працівників патрульної поліції підпадають під приписи частини шостої статті 1176 ЦК України про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, а саме статтями 1173, 1174 ЦК України.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з тим, що дії працівників патрульної поліції кваліфікуються як дії, вчинені органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою або судом з огляду на таке.
		Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують: кримінальна поліція, патрульна поліція, органи досудового розслідування, поліція охорони, спеціальна поліція, поліція особливого призначення, інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
		Згідно з абзацом другим частини першої статті 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.
		Відповідно до розділу 2 Положення про патрульну службу МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 липня 2015 року № 796, основними завданнями патрульної служби є: забезпечення публічного порядку і громадської безпеки; забезпечення безпеки осіб, захисту їх прав, свобод та законних інтересів; створення стану захищеності життєво важливих інтересів суспільства, сконцентрованих у його матеріальних і духовних цінностях, нормальних умов життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ, організацій; запобігання кримінальним, адміністративним правопорушенням; попередження, виявлення та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, випадків насильства у сім`ї, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх учиненню; взаємодія із суспільством: реалізація підходу «міліція та громада», що полягає у співпраці та взаємодії із населенням, громадськими організаціями, іншими підрозділами органів внутрішніх справ, органами публічної влади, з метою запобігання правопорушенням, забезпечення безпеки, зниження рівня злочинності, а також установлення довірливих відносин між міліцією та населенням; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Отже, з урахуванням наведених норм, Верховний Суд вважає, що патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на неї та її працівників, які, зокрема, мають повноваження на складання протоколів, не можуть поширюватися норми статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Також Верховний Суд вважає, що існує виключна правова проблема в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення не вирішує питання про наявності/відсутності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є лише спеціальною формою фіксації події, що має ознаки адміністративного правопорушення, та є складовим елементом доказових матеріалів про адміністративне правопорушення. 
		З моменту складення протоколу особа набуває статус такої, що притягається до адміністративної відповідальності.
		Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу (частина перша статті 268 КУпАП).
		Відповідно до приписів статті 284 КУпАП рішенням, що встановлює вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. У такому випадку для особи, вину якої встановлено, та до якої застосовано, зокрема, адміністративне стягнення, настають негативні наслідки.
		Наявність або відсутність вини особи встановлюється лише під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не під час складення протоколу.
		Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів (ухвали від 17 квітня 2024 року у справі № 911/1095/22 (провадження № 12-14гс24), від 21 лютого 2024 року у справі № 910/3419/22 (провадження № 12-1гс24), від 11 січня 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 14-108цс22), від 17 листопада 2022 року у справі № 201/2485/17 (провадження № 14-94цс22) та інші).
		З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми вказують такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі та єдності практики при визначенні юрисдикційної спору щодо кількох пов`язаних між собою вимог.
		Зазначене вище є якісним критерієм, який свідчить про наявність виключної правової проблеми та несталість і суперечливість судової практики.
		Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		У цій справі є виключна правова проблема, і для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики у справах за позовом фізичної особи про відшкодуванням моральної шкоди, завданої складанням протоколу працівником патрульної поліції, у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.
		З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати дійшов висновку, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку в частині того, чи можна вважити дії працівників патрульної поліції зі складання протоколу такими, що підпадають під дію статті 1176 ЦК України і Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та чи може сам факт винесення протоколу у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення бути підставою для безумовного стягнення моральної шкоди відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України.
		Верховний Суд вважаю, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування вказаних законодавчих приписів у такій категорії спорів.
		З урахуванням принципу верховенства права звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, України, тому роль Великої Палати Верховного Суду може полягати саме у роз`ясненні особливостей інтерпретації положень статті 74 СК України, статті 13 Закону України «Про господарські товариства» в ситуаціях, аналогічних тій, щодо якої виник спір у цій справі.
		Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
		Верховний Суд зазначає, що однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
		Ухвалення протилежних та суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У справі «Беян проти Румунії», заява № 30658/05, пункт 39, ЄСПЛ зазначив, що практика, яка була розвинена вищою судовою владою країни, сама по собі, суперечить принципу правової визначеності…. Замість виконання своєї функції і утвердження тлумачення, яке мають брати до уваги нижчестоящі суди, сам Верховний Суд став джерелом правової невизначеності, підриваючи довіру суспільства до судової системи.
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		Справу № 335/6977/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 І. М. Фаловська
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Ігнатенко
		С. О. Карпенко
		А. С. Олійник
		В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...