Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 438/957/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2024. Зареєстровано: 28.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024
Номер судового провадження: 11-кп/811/1099/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019140000000535

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 438/957/19                Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/1099/22        Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого-судді ОСОБА_2 ,
		суддів     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі ОСОБА_5 
		    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 02 грудня 2020 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		 
		з участю: прокурора ОСОБА_8 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		захисника-адвоката ОСОБА_9 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		вироком Бориславського міського суду Львівської області від 2 грудня 2020 року визнано ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		На підставіст.75 КК України ОСОБА_10 , звільнено від відбування даного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_10 , уродженця м. Борислава Львівської області періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Вирішено питання з судовими витратами, арештом майна та речовими доказами.
		Судом встановлено, що ОСОБА_7 23 червня 2019 року приблизно о 23 годині 35 хвилин, керуючи автомобілем марки «Форд Мондео», р.н. НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Польща) та рухаючись ним вул. Шевченка в м. Бориславі Львівської області, у напрямку руху транспорту до м.Дрогобича Львівської області, при проїзді її ділянки навпроти будинку АДРЕСА_2 , порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: Р.1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині визначення термінів «дорожня обстановка», «безпечна швидкість», «небезпека для руху»; та Р.2 п.2.3 «б» та «д», п.2.9 «а»; Р.12 п.п.12.3, 12.4, які виразилися в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись в межах населеного пункту зі швидкістю 137 км/год, що є значним перевищенням максимально допустимої швидкості руху, яка становить 50 км/год, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді автомобіля марки «Фіат Добло Карго» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , яка виїхала з лівого по ходу його руху місця для паркування автомобілів на проїзну частину вул.Шевченка та рухалася у напрямку його смуги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, у результаті чого створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення транспортних засобів на смузі, що призначена для руху транспорту в напрямку м.Дрогобича Львівської області.
		У результаті порушення водієм ОСОБА_7 правил безпеки дорожнього руху, водій автомобіля марки «Фіат Добло Карго» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_11 , згідно висновку судово-медичної експертизи трупа №173 від 15.07.2019, отримала такі тілесні ушкодження: закриту травму грудної клітки у вигляді перелому грудини на рівні третього міжребер`я, закриті переломи першого-дев`ятого ребер справа, першого-п`ятого ребер зліва з ушкодженням правої легені, правого купола діафрагми з крововиливом в праву плевральну порожнину, в клітковину по ходу аорти, під плевру легень з обох сторін; закриту травму органів черевної порожнини у вигляді ушкодження правої частки печінки з крововиливом в черевну порожнину, в за очеревний простір, по ходу черевного відділу аорти; садна в лівій скронево-лобній ділянці, в правій скронево-виличній ділянці, на чолі, правіше середньої лінії, в ділянці зовнішнього контуру лівої очниці, на спинці та кінчику носа, в ділянці правої вилиці, на лівій щоці, на верхній губі по середній лінії, на підборідді, в ділянках обох плечових суглобів, обох плечей, лівого плеча з переходом на ділянку ліктьового суглобу та верхню третину передпліччя, в ділянках лівого передпліччя, лівого променево-зап`ястного суглобу, лівої китиці, на передній черевній стінці, по правому боковому флангу живота, на задній поверхні грудної клітки, в поперековій ділянці, в ділянці обох стегон, правого колінного суглобу, обох гомілково-ступневих суглобів та стоп; поверхневі забійні рани в ділянках лівого плечового суглобу, правого колінного суглобу, правої гомілки, лівого стегна. Вказані ушкодження виникли незадовго до смерті ОСОБА_11 внаслідок ударної взаємодії з тупими твердими предметами, якими могли бути деталі салону автомобіля при зіткненні його з іншим транспортним засобом, мають ознаки тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя і перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 порушив вимогиПравил дорожнього рухуУкраїни, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої наступила смерть потерпілої ОСОБА_11 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст. 286 КК України.
		Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
		В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції не в достатній мірі врахував наслідки, які настали в результаті дорожньої транспортної пригоди, а саме смерть ОСОБА_11 , факту перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння, а також швидкості, з якою він рухався на своєму автомобілі. У зв`язку з цим, вважає необґрунтованим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		Потерпілий ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, при цьому у своїй заяві від 22.02.2023 просив розгляд даного кримінального провадження проводити без його участі (т. 2 а.с.148).
		При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, навівши у судовому засіданні аналогічні доводи та просив подану апеляційну скаргу задоволити.
		Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до ч.1ст.404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзіне оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень
		ст. 75 КК України, колегія судді приходить до висновку, що вони є слушними.
		Як вбачається з оскаржуваного вироку, при призначенні та визначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд врахував характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, шкоду потерпілому (родині загиблої) відшкодував повністю.
		Обставинами, які пом`якшують обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
		Обставини, які згідно з вимогами ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд визнав вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
		Разом із тим, суд зважив на те, що відповідно до висновку експерта за № 3535 від 24 липня 2019 року встановлено, що з технічної точки зору в цій дорожній ситуації водій автомобіля марки «Фіат Добло», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_11 , виконуючи маневр лівого розвороту, повинна була надати можливість безперечного проїзду зустрічного транспортного засобу, тобто керуватись вимогами підпункту «д» п. 2.3, п. 10.1, ч. 2 п. 10.4 Правил дорожнього руху,однак її дії не відповідали вказаним вимогам та знаходились у причинно-наслідковому зв`язку із настанням цієї дорожньої транспортної пригоди, тобто мала місце протиправна поведінка, в тому числі і водія ОСОБА_13 .
		Врахувавши наведені обставини та відомості, а також виключно позитивну посткримінальну поведінку ОСОБА_7 , який після вчинення кримінального правопорушення щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілому завдану майнову та моральну шкоду, в зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_12 просив призначити йому покарання із звільненням від його відбування з випробуванням,беручи до уваги досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області,суд вважав можливим виправлення винного без реального відбування основного покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнив обвинуваченого від його відбування з випробуванням.
		Втім, на думку суду апеляційної інстанції, ці висновки суду першої інстанції є хибними і покарання обвинуваченому призначено без урахування усіх обставин справи.
		Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Приписами ч. 1 ст. 75 КК України передбачено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		За змістом даної норми закону, підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, належним чином мотивоване у вироку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Такий висновок суду повинен ґрунтуватися на відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, її посткримінальну поведінку, характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки, наявність чи відсутність судимостей тощо. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання в умовах застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України.
		Колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що у даному випадку застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є безпідставним та необґрунтованим.
		Відповідно до роз`яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» всі питання, пов`язані з призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку. Суди мають призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків і даних про особу винуватого.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд належним чином не врахувавконкретних обставин кримінального правопорушення,
		а також те,що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення,
		перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перевищивши допустиму швидкість руху транспортного засобу майже втричі, рухаючись при цьому в центрі міста, наслідком чого стала смерть людини.
		За наведених обставин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, незворотності наслідків, які настали, колегія суддів, вважає неприпустимим звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. 
		На переконання колегії суддів, факт добровільного відшкодування завданої шкоди, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та інші відображені у вироку обставини, що характеризують особу обвинуваченого, не мають вирішального значення, з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого засудженому діяння у сфері безпеки руху.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням ст. 75 КК України, є очевидно помилковим і свідчить про неправильне застосування кримінального закону.
		Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України, колегія суддів відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характер та конкретні обставини його скоєння, незворотність наслідків кримінального правопорушення у вигляді смерті потерпілої, наведені вище дані про особу обвинуваченого, висновки органу пробації, обставини, що пом`якшують покарання  щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Оцінюючи в сукупності встановлені та доведені у кримінальному провадженні обставини, що впливають на захід примусу, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі, яке, однак, йому належить відбувати реально.
		На переконання колегії суддів, саме таке покарання відповідатиме принципам співмірності вчиненому, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів,- 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6  задоволити частково.
		Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 02 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
		У решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...