Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/61570/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2024.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024
Номер судового провадження: 61-17695ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		26 червня 2024 року
		м. Київ
		справа № 757/61570/21-ц
		провадження № 61-17695св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В., 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лісовський Сергій Володимирович, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Ільєвої Т. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., 
		Гуля В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2021 року  ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації і відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позову вказував, що народний депутат України ОСОБА_2 активно веде офіційний верифікований канал на відеохостингу YouTube під назвою « ОСОБА_2 » за посиланням 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому постійно викладає відеоролики зі своєю участю, в тому числі у форматі монологів на політичні теми.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виставив відеоролик ( ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », зміст якого порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
		Зокрема, ОСОБА_2 заявив наступне:
		« … Интересная история как помощники ОСОБА_1 начинают занимать важные государственные должности. Эта вся история начинается с того, как в 2019 -2020 году родной брат ОСОБА_4 продавал государственные должности. Я опубликовал эти записи, лавочку эту я успешно прикрыл...».
		На ІНФОРМАЦІЯ_8 (10 днів з дня публікації відеоролику) публікацію 
		від ІНФОРМАЦІЯ_3 , розміщену на YouTube каналі «ОСОБА_2», подивилися більше 119 000 осіб. В даному відеоролику відповідач фактично звинуватив його у продажі державних посад в 2019-2020 роках.
		Вважав, що ОСОБА_2 внаслідок поширення на своїй офіційній сторінці на YouTube каналі « ОСОБА_2 » за адресою 
		ІНФОРМАЦІЯ_9 широкому колу осіб наведеної недостовірної та образливої інформації, яка зводиться до фактичного звинувачення його у продажі державних посад 
		в 2019-2020 роках, порушив його особисті права на повагу до гідності і честі та на недоторканість його ділової репутації, оскільки така інформація є, в першу чергу, неправдивою, вигаданою, надуманою; публікація не містить жодних доказів, обґрунтувань або посилань на факти, що могли б підтвердити слова відповідача; дана публікація спотворила та принизила його у очах громадськості та суспільства; дані судження важко назвати оціночними, оскільки вони є стверджувальними; такі судження породили сумніви щодо дотримання позивачем норм кримінального закону, моральних засад та законодавчих вимог при виконанні ним службових обов`язків. Висловлювання відповідача паплюжать його честь, гідність та підривають ділову репутацію.
		Вказував, що поширена інформація стосується саме ОСОБА_1 . При цьому із зазначеної сторінки ОСОБА_2 у YouTube, його сторінок в інших соціальних мережах, наприклад Facebook, вбачається, що він багато уваги приділяє діяльності ОСОБА_1 та його брата - керівника Офісу Президента України ОСОБА_4 .
		Позивач жодним чином не заперечує своїх родинних зв`язків із керівником Офісу Президента України ОСОБА_4 . Відтак, жодних сумнівів, що поширена відповідачем недостовірна інформація стосується саме його, немає; ОСОБА_2 в зазначеному відеоролику чітко звертається до ОСОБА_4 та згадує його рідного брата ОСОБА_1 
		Відповідач у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 заявляє, що «Эта вся история начинается с того, как в 2019-2020 году родной брат ОСОБА_4 продавал государственные должности. Я опубликовал эти записи, лавочку эту я успешно прикрыл», що є недостовірною інформацією та непідкріпленою жодними доказами. Із самого посту не вбачається жодної підтвердженої інформації про те, що ОСОБА_1 , який і є рідним братом ОСОБА_4 , у будь-який спосіб продавав посади у державних органах, а відповідач якимось чином припинив це.
		Також вказує, що висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості. Дії, про які заявляє відповідач, підпадають під ознаки кримінально карного діяння, що, у свою чергу, виключає віднесення його слів про позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність.
		Відповідач фактично вказує на вчинення ОСОБА_1 злочинних корупційних дій, що не підтверджується жодними даними. При цьому заява відповідача про корупційну змову ОСОБА_1 з його братом ОСОБА_4 , викладена у публікаціях таким чином, що жодного сумніву у її правдивості у пересічного громадянина виникнути не може, незважаючи на її неправдивість.
		Висловлювання відповідача містять конкретні звинувачення позивача у вчиненні ним корупційних правопорушень, що є кримінально карними діяннями; характер висловлювання, а саме використання мовно-стилістичних засобів у тексті публікації, жодним чином не схожий на власне оціночне судження, що виключає можливість застосування захищених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та деякими рішеннями Європейського суду з прав людини (наприклад, у справі Lingens v. Auslriа від 8 липня 1986 року) поняття «оціночного судження» та/або, так званих, меж допустимої критики щодо політика.
		Більше того, недостовірна інформація, поширена у відео, відзнятому самим 
		ОСОБА_2 , та свідомо ним викладена на каналі YouTube.
		Вважав, що заявлена позивачем у спірній публікації інформація є фактичними твердженнями, оскільки містить посилання на обставини, як такі, що реально існують та зафіксовані на певних відеозаписах. Проте відповідач не доводить достовірність цієї інформації; водночас позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, не має не знятої чи не погашеної судимості.
		Наведене у сукупності не залишає жодного сумніву, що висловлювання відповідача містять конкретні звинувачення позивача у вчиненні ним корупційних правопорушень, що є кримінально караними діяннями. При цьому, характер висловлювання, а саме використання мовно-стилістичних засобів у тексті публікації, жодним чином не схожий на власне оціночне судження, а посилання на відеозаписи лише підкріплюють доводи позивача про фактичність поданої інформації.
		Тобто, стверджуючи, що позивач вчинював корупційні дії щодо «продажу» посад у держаних органах, відповідач фактично звинувачує його у вчиненні корупційних дій, за які законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		Висловлювання ОСОБА_2 на своїй сторінці каналу YouTube відносно брата 
		ОСОБА_4 , тобто позивача, щодо вчинення корупційних дій з приводу «продажу» посад в державних органах є недостовірною інформацією, яка не відповідає дійсності. У свою чергу поширення такої інформації ОСОБА_2 на його офіційній сторінці каналу YouTube посягає на немайнові блага ОСОБА_1 , що захищені Конституцією України - честь, гідність та ділову репутацію.
		У свою чергу, професійна діяльність позивача жодним чином не пов`язана із будь-якими діями, внаслідок яких він може продавати державні посади або іншим чином впливати на призначення осіб на посади державного значення. Більше того, сам ОСОБА_1 не займає жодної державної або політичної посади.
		Позивач має певний авторитет у своєму колі спілкування та має повагу у суспільстві, тобто здобув собі певну позитивну ділову репутацію та честь. Разом з тим, будь-яка негативна суспільна оцінка позивача, яка може з`явитися внаслідок поширення відносно нього негативної та недостовірної інформації, паплюжить його честь та впливає на ділову репутацію. 
		Позивач вважав, що повним та достатнім поновленням його прав буде визнання, поширеної ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 інформації недостовірною із зобов`язанням спростувати недостовірну Інформацію, що була поширена на офіційній сторінці каналу Youtube ОСОБА_2 , шляхом розміщення відеоролику із записом спростування.
		Крім того, позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки таке поширення відповідачем недостовірної інформації відбулося шляхом її розповсюдження в мережі Інтернет, що зробило її доступною для великої кількості осіб. Позивач просить суд врахувати, що негативна інформація про нього також була поширена, окрім інших людей, серед членів його родини, друзів, знайомих, колег, які були неприємно вражені даними відомостями. Розмір моральної шкоди позивач оцінив в 1 грн.
		За таких обставин просив визнати недостовірною інформацію та такою, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену Народним депутатом України ОСОБА_2 на його офіційній сторінці відеохостингу 
		YouTube у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10), а саме:
		«Эта вся история начинается с того, как в 2019 -2020 году родной брат ОСОБА_4 продавал государственные должности. Я опубликовал эти записи, лавочку эту я успешно прикрыл».
		Зобов`язати ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену ним відносно ОСОБА_1 інформацію шляхом розміщення на своїй сторінці у YouTube відеоролику з озвученим текстом наступного змісту:
		«Поширена мною інформації про те, що ОСОБА_1 в 2019-2020 роках продавав державні посади є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності».
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Рішенням Печерського районного суд міста Києва від 1 грудня 2022 року позов задоволено.
		Визнано недостовірною та такою, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену Народним депутатом України ОСОБА_2 на його офіційній сторінці відеохостингу YouTube у публікації 
		від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням  
		ІНФОРМАЦІЯ_9), а саме: «Эта вся история начинается с того, как в 2019 - 2020 году родной брат ОСОБА_4 продавал государственные должности. Я опубликовал эти записи, лавочку эту я успешно прикрыл.».
		Зобов`язано ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену ним відносно ОСОБА_1 інформацію шляхом розміщення на своїй сторінці у YouTube відеоролику з озвученим текстом наступного змісту: «Поширена мною інформації про те, що ОСОБА_1 в 2019-2020 роках продавав державні посади є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності».
		Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 грн на відшкодування моральної шкоди та 4 086 грн у відшкодування судового збору.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана інформація підлягає спростуванню, оскільки:
		- відповідач поширив відносно позивача інформацію, яка не відповідає дійсності;
		- поширення вказаної інформації порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам;
		- відповідач не довів достовірність поширеної інформації та того, що ця інформація є оціночними судженнями.
		Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 грудня 2022 року - без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У вересні 2023 рок представник ОСОБА_2 - адвокат Лісовський С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва 
		від 1 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах 14 серпня 2020 року 
		у справі № 757/23148/18-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, 
		від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16, від 24 квітня 2019 року 
		у справі № 569/5269/16-ц, від 7 вересня 2020 року у справі № 490/3098/17, 
		від 4 листопада 2020 року у справі № 757/108/19, від 4 листопада 2020 року 
		у справі № 373/1994/17, від 1 вересня 2021 року у справі № 305/1717/18, від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 757/23148/18, від 17 лютого 2020 року у справі № 752/17699/18, від 17 квітня 2019 року 
		у справі № 712/1141/18, від 21 січня 2019 року у справі № 760/11161/17, від 16 травня 2018 року у справі № 757/11377/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 757/15956/16, від 27 травня 2020 року у справі № 462/4634/17, від 30 липня 2020 року 
		у справі № 757/72390/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 200/20351/18, 
		від 22 травня 2019 року у справі № 182/6720/17, від 18 березня 2021 року 
		у справі № 927/791/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 369/11909/20, 
		від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19, від 23 листопада 2022 року 
		у  справі № 501/3208/19, від 12 січня 2022 року у справі № 953/8685/20, 
		від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20, від 24 червня 2021 року 
		у справі № 552/1030/20, від 8 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20, щодо віднесення до оціночних суджень критики та оцінки дій, а також висловлювань, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів. Крім того, у вказаних постановах зазначено, що оціночними є судження відповідача, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел (зокрема відеозаписів) інформації, в тому числі щодо причетності певної особи до злочину.
		Вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30 червня 2020 року 
		у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20), про те, що недопустимим, 
		з огляду на завдання цивільного судочинства, є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні. Вважає, що обставини оспорюваної інформації перевіряються у кримінальних провадженнях № 22020000000000065, № 42020000000000642, № 52020000000000372, № 52020000000000373, тому вимоги щодо спростування цієї інформації не підлягають судовому розгляду.
		Заявник просить суд врахувати висновок, викладений колегію суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові 
		від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20-ц (провадження № 61-15064св21), яка є подібною справі, що переглядається.
		Позиція інших учасників справи
		У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прилуцька Н. М. подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначаючи про існування правових підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20-ц (провадження № 61-15064св21), щодо застосування частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», яка визначає, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), у випадку, якщо у публікації прямо не вказано ім`я позивача.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі № 757/23148/18-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц, від 7 вересня 2020 року 
		у справі № 490/3098/17, від 4 листопада 2020 року у справі № 757/108/19, 
		від 4 листопада 2020 року у справі № 373/1994/17, від 1 вересня 2021 року 
		у справі № 305/1717/18, від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 757/23148/18, від 17 лютого 2020 року у справі № 752/17699/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 712/1141/18, від 21 січня 2019 року 
		у справі № 760/11161/17, від 16 травня 2018 року у справі № 757/11377/17, 
		від 20 лютого 2020 року у справі № 757/15956/16, від 27 травня 2020 року 
		у справі № 462/4634/17, від 30 липня 2020 року у справі № 757/72390/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 200/20351/18, від 22 травня 2019 року у справі № 182/6720/17, від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18, від 28 вересня 2022 року 
		у справі № 369/11909/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19, 
		від 23 листопада 2022 року у  справі № 501/3208/19, від 12 січня 2022 року 
		у справі № 953/8685/20, від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20, 
		від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20, від 8 грудня 2021 року 
		у справі № 757/10886/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 поширив на своєму каналі на відеохостингу YouTube відеоролик (ІНФОРМАЦІЯ_11) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
		Зокрема, ОСОБА_2 в даному відеоролику поширив наступну інформацію: 
		«… Интересная история как помощники ОСОБА_1 начинают занимать важные государственные должности. Эта вся история начинается с того, как в 2019-2020 году родной брат ОСОБА_4 продавал государственные должности. Я опубликовал эти записи, лавочку эту я успешно прикрыл...».
		На ІНФОРМАЦІЯ_8 (10 днів з дня публікації відеоролику) публікацію 
		від ІНФОРМАЦІЯ_3, розміщену на YouTube каналі «ОСОБА_2», подивилися більше 119 000 осіб.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу
		на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Н. М., колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, виходячи з наступного.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, провадження № 12-110гс19).
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, надавши оцінку змісту оспорюваної інформації - «в 2019-2020 году родной брат ОСОБА_4 продавал государственные должности. Я опубликовал эти записи, лавочку эту я успешно прикрыл...», дійшли висновку про те, що поширена інформація стосується 
		ОСОБА_1 .
		Приймаючи постанову від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20-ц (провадження № 61-15064св21), колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, переглядаючи справу з аналогічним суб`єктним складом та предметом позову, дійшла висновку про відсутність підстав вважати порушеними права ОСОБА_1 оспорюваною інформацією у зв`язку з незазначенням в цій інформації його імені.
		За змістом постанову від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20-ц (провадження № 61-15064св21) звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про порушення його суб`єктивних прав поширеною ОСОБА_2 інформацією наступного змісту «Видео доказательства как ОСОБА_1 через свого брата барыжит государственными должностями, внедряет свою программу в правоохранительные структуры и оборонку (привет из РФ), ну и конечно заработок на государстве. Киев помнит героев, из-за которых столица превратилась в город ларьков и нелегальных парковок, киноиндустрия помни мелких жуликов, которые кидали всех, кто не мог постоять за себя, а сейчас страна с ужасом смотрит, как дерибанят Украину, а что останется, отдадут стране поребрика. Это все звенья одной цепи, одно барыжное ДНК, которое уничтожает все живое, оставляя выжженную землю. ОСОБА_4 , ты враг Украины и тебе лучше уйти, пока по-хорошему. P.S. ОСОБА_4 , не спеши отказываться от брата, это еще не все».
		 
		 
		Верховний Суд у справі № 757/39521/20-ц зазначив, що:
		- системний аналіз змісту публікації дозволяє дійти висновку, що коментар відповідача фактично направлений на оцінку дій іншої особи - ОСОБА_4 , який не є позивачем у даній справі;
		- про позивача ОСОБА_1 , який є братом ОСОБА_4 , у публікації вказано лише побічно, навіть без зазначення його імені. У публікації не вказано про будь-які конкретні дії позивача, а лише зазначено про його певну причетність, на думку відповідача, до певних дій його брата; 
		- інформація, розміщена на офіційній сторінці Народного депутата України ОСОБА_2 /ОСОБА_2/ у соціальній мережі Facebook стосовно позивача, є оціночним судженням відповідача, вираженням його власних думок, тому не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується вказаними висновками Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в частині висновку про те, що незазначення імені особи у відповідній публікації з урахуванням наявності іншої ідентифікуючої особу інформації (у цій справі та у справі № 757/39521/20-ц посилання про єдиного брата ОСОБА_4 ), вказує про відсутність порушення права такої особи оспорюваною інформацією незалежно від відсутності заперечень відповідача щодо поширення цієї інформації саме про позивача.
		Про можливість дійти висновку про порушення прав особи без зазначення її імені з урахування іншої інформації, викладеної в оспорюваний публікації, свідчить висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного 
		цивільного суду - у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 758/5355/17 (провадження № 61-741св17). Суд вважав порушеними права позивача у справі про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, незважаючи на те, що в оспорюваній інформації зазначено виключно його прізвище.
		Крім того, у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 757/8829/19-ц 
		(провадження № 61-1081св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорювана інформація, в якій вказано прізвище особи (без зазначення імені), стосується позивача.
		Зазначене свідчить про застосування колегіями суддів різних палат принципово різного підходу щодо вирішення питання про порушення прав позивача у справах про захист честі, гідності та ділової репутації у випадку, якщо в оспорюваній інформації не зазначено його ім`я, проте міститься інша інформація (прізвище, родинні зв`язки з іншою особою, посада тощо), яка однозначно ідентифікує особу позивача з урахуванням відсутності заперечень відповідача про поширення інформації саме про цю особу.
		Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних 
		свобод 1950 року.
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20-ц (провадження № 61-15064св21), про те, що незазначення в оспорюваній публікації ім`я позивача свідчить про те, що поширена інформація не стосується його особи і вказує про відсутність порушення прав позивача.
		ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба з`ясувати неоднозначні моменти і адаптувати норми законодавства до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Н. М. та необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Клопотання Прилуцької Ніни Миколаївни , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду задовольнити 
		Передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 757/61570/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лісовський Сергій Володимирович, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...