Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/2071/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2024. Зареєстровано: 28.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 17.06.2024
Номер судового провадження: 1225/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2024 р.Справа № 520/2071/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Любчич Л.В.,
		Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
		за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Корпорації "Криниця" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.12.22 по справі №520/2071/22
		за позовом Державної служби геології та надр України 
		до Корпорації "Криниця" 
		про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами,
		ВСТАНОВИВ:
		Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_1 (надалі також прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України (надалі  позивач, Держгеонадр) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Корпорації "Криниця" (надалі також  відповідач, апелянт), в якому просив суд припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 04.04.2013 №5752, виданого Корпорації «Криниця» (код ЄДРПОУ 32436522).
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року позов прокурора - задоволено.
		Припинено право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 04.04.2013 №5752, виданого Корпорації «Криниця» (вул. Максиміліанівська, буд. 7, кв. 1, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ32436522).
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Корпорація «Криниця» подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликався на відсутність у прокурора права звертатися з цим позовом, а також вказав на безпідставності вимог прокурора з огляду на надання ним же до позову листів відповідача, в яких останній повідомляв позивачеві про незгоду з частиною порушень та часткове усунення інших порушень, відображених у приписі позивача від 12.05.2021 № 19/5752, а саме: листи від 12.06.2021 №269/84, від 21.04.2021 №263/78 та 19.11.2021 №279/94.
		16.08.2023 прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу  без задоволення. Вказав на відсутність доказів фактичного виконання відповідачем вимог припису від 12.05.2021 № 19/5752.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Апелянт в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалу суду від 03.06.2024 та судову повістку у підсистемі "Електроний суд" отримав представник апелянта Кравченко С.О. 03.06.2024 о 20:51 та 04.06.2024 о 18:00 відповідно. Також ці ухвала та повістка були надіслані на адресу апелянта, вказану ним у апеляційній скарзі як адреса місцезнаходження, яка також збігається з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 12.06.2024 до суду повернувся конверт з довідкою АТ «Укрпошта» про неможливість вручення почтового відправлення з огляду на відсутність адресата за вказаною адресою. Апелянт не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.
		Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, то колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України прийшла до висновку про можливість розгляду справи.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та поясненнях, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
		У період з 20.04.2021 по 05.05.2021 Департаментом державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України  проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, за результатами якого 05.05.2021 складено акт № 19/5752.
		Відповідно до опису виявлених порушень вимог законодавства, викладених в зазначеному акті, Корпорація «Криниця» допустила наступні порушення вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр:
		- п. 2 ч. 2 ст. 24 Кодексу України про надра, не виконується мета спеціального дозволу від 04.04.2013 № 5752 - видобування пісків, придатних для благоустрою планування, і рекультивації, суглинків придатних для виробництва цегли керамічної рядової не виконується;
		- п. 1 ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра, п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами»(надалі  Постанова № 615), не виконуються п. 5.3, п.п. 5.3.1 Угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752 - приступити до проведення робіт на визначеній ділянці надр не пізніше ніж через 2 роки з моменту початку строку дії дозволу, п. 5.3, п.п. 5.3.3 Угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752 - проводити роботи у терміни та в межах, зазначені у програмі робіт, програма робіт не виконується в частині п. 2 підготовки родовита до промислового освоєння, оскільки роботи мали проводитись з І кв. 2020 року по 1 кв. 2021 року, п. 5.3 п.п. 5.3.10 Угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752  дотримуватися вимої та умов, передбачених спеціальним дозволом та угодою;
		- абз. 1 п. 10 Постанови № 615 - не виконується ті. 2 Програми робіт, яка є невід`ємним додатком до угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752.підприємством не було проведено підготовку родовища до розробки, яку повинно було здійснити з 1 кв. 2020 року по 1 кв. 2021 року;
		- п.п. 6 п. 17 Постанови № 615, в спеціальному дозволі у п.п. 2 пункту «Особливі умови» помилково вказано виконання рекомендацій ДКЗ України відповідно до протоколу № 2185 від 17.02.2011, запаси Вільхівського родовища затверджені іншим протоколом;
		- ст. 15-1 Кодексу України про надра, п. 5 ч. 2 ст. З, п. 15 ч. 2 ст. 3. абз. 1, 10 п. 3 ч. 3 ст. 3, п. 6 ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», не отримано висновок з оцінки впливу па довкілля;
		- ч. 1, 2 ст. 24 Кодексу України про надра, п. 10 Постанови № 615, не виконується п. 6 «Особливих умов» спеціального дозволу 5752 від 04.04.2013 надрокористувач не дотримується вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;
		- п. 1 ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра, п. 10 Постанови № 615, не виконуються п. 5.3, п.п. 5.3.22 Угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752 не забезпечено у встановленому порядку виконання вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля.
		За результатами зазначеної перевірки 12.05.2021 складено припис № 19/5752 та надано Корпорація «Криниця» строк до 12.06.2021 для усунення зазначених в акті перевірки від 05.05.2021 № 19/5752 порушень.
		Проте Корпорацією «Криниця» вищезазначені порушення у встановлені строки не усунуті. Держгеоиадрам запропоновано на підставі п. 22 Порядку анулювати спеціальний дозвіл від 04.04.2013 № 5752 Корпорація «Криниця» в судовому порядку (Протокол засідання робочої групи з питань надрокористувапня від 17.06.2021 № 12-РГ/2021).
		Робочою групою з питань надрокористувапня рекомендовано внести зміни до наказу від 02.02.2016 № 27 в частині доповнення підстав зупинення дії дозволу від 04.04.2013 № 5752, наданого Корпорації «Криниця» (Протокол засідання робочої групи з питань надрокористувапня від 14.07.2021 № 14-РГ/2021).
		Наказом Держгеонадр від 15.07.2021 № 525 внесено зміни до пункту 19 додатка 2 до наказу від 02.02.2016 №27 в частині доповнення підстав зупинення дії дозволу.
		22.11.2021 на адресу Держгеонадр надійшла відповідь від Корпорації «Криниця», в якій надрокористувач повідомив про незгоду на припинений дії спеціального дозволу на користування надрами від 04.04.2013 № 5752.
		Прокурор, вважаючи, що Держгеонадра належним чином не здійснює захист інтересів держави, а відповідач не усунув в обумовлені строки порушення чинного законодавства, викладені у приписі, звернувся із цим позовом до суду.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості 
		Колегія суддів, розглядаючи апеляційну скаргу відповідача в межах ст. 308 КАС України, погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
		Стосовно доводів апелянта про відсутність у прокурора права на звернення до суду з цим позовом.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Завданням адміністративного судочинства у розумінні частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8 частини першої статті 4 КАС України).
		Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).
		З наведеного слідує, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
		Колегія суддів наголошує на тому, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду справи по суті позовних вимог.
		Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон №1697-VII.
		Питання, пов`язані з участю прокурора у судовому процесі, врегульовані й статтями 53, 54 КАС України.
		Так, відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
		Пунктом 7 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
		Згідно із частинами 3,4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому.
		Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.
		Тобто, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		Відповідно до частини 3 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Аналіз частини третьої статті 23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		(2) у разі відсутності такого органу.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень  він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Так, прокурором разом із позовом надані: протоколи № 12-РГ/2021 від 17.06.2021 та № 14-РГ/2021 від 14.07.2021 засідання робочої групи з питань природокористування, в яких комісія рекомендувала позивачеві, зокрема анулювати у судовому порядку спеціальний дозвіл на користування надрами та зупинити дію спеціального дозволу відповідача на користування надрами відповідно; наказ позивача від 15.07.2021 № 525, яким зокрема зупинено дію спеціального дозволу відповідача, та листування прокурора з позивачем стосовно подання цього позову.
		Отже, враховуючи, що позивач не звернувся до суду з цим позовом самостійно, з урахуванням пропозиції, викладеної у протоколі № 12-РГ/2021 від 17.06.2021 засідання робочої групи з питань природокористування, колегія суддів вважає, що прокурор мав право звертатися до суду з цим позовом, у зв`язку цим відхиляє доводи апелянта про відсутність у прокурора відповідного права на звернення до суду з цим позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті спору, колегія суддів зазначає таке.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування, та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174.
		Відповідно до п. 4 цього Положення Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
		Отже позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування.
		Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Постановою № 615.
		Згідно з п. 23 Постанови № 615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
		Право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (п. 23 Постанови № 615).
		Про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання дозволу, рішення про відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. (п. 25 Постанови № 615)
		Згідно з ч. 1 ст. 26 Кодексу України про надра визначені підстави припинення права користування надрами, відповідно до якої право користування надрами припиняється в разі:
		1) якщо відпала потреба в користуванні надрами;
		2) закінчення встановленого строку користування надрами;
		3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано в користування;
		4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;
		5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
		6) якщо користувач без поважних причин протягом 2 років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
		7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої в користування ділянки надр.
		Відповідно до ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, в разі незгоди користувачів - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
		Тобто, право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, самостійно або в судовому порядку.
		Враховуючи, що відповідач надав письмову незгоду щодо припинення йому права користування надрами, у позивача виникли підстави для звернення до суду з цим позовом.
		Порушення вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, є самостійною підставою для припинення права користування ними згідно з п. 5 ч. 5 ч. 1 ст. 26 Кодексу України про надра.
		Відповідно до висновків акту перевірки та припису від 12.05.2021 № 19/5752, відповідачем допущені такі порушення умов користування надрами, які передбачені дозволом: 
		1) п. 2 ч. 2 ст. 24 Кодексу України про надра, мета спеціального дозволу від 04.04.2013 № 5752 - видобування пісків, придатних для благоустрою планування, і рекультивації, суглинків придатних для виробництва цегли керамічної рядової не виконується; 
		2) п. 1 ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра, п. 10 Постанови № 615, не виконуються:
		- п. 5.3, п.п. 5.3.1 Угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752 - приступити до проведення робіт на визначеній ділянці надр не пізніше ніж через 2 роки з моменту початку строку дії дозволу;
		- п. 5.3, п.п. 5.3.3 Угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752 - проводити роботи у терміни та в межах, зазначені у програмі робіт, програма робіт не виконується в частині п. 2 підготовки родовита до промислового освоєння, оскільки роботи мали проводитись з І кв. 2020 року по 1 кв. 2021 року,
		- п. 5.3 п.п. 5.3.10 Угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752  дотримуватися вимог та умов, передбачених спеціальним дозволом та угодою; 
		3) абз. 1 п. 10 Постанови № 615 - не виконується ті. 2 Програми робіт, яка є невід`ємним додатком до угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752. Підприємством не було проведено підготовку родовища до розробки, яку повинно було здійснити з 1 кв. 2020 року по 1 кв. 2021 року;
		4) п.п. 6 п. 17 Постанови № 615, в спеціальному дозволі у п.п. 2 пункту «Особливі умови» помилково вказано виконання рекомендацій ДКЗ України відповідно до протоколу № 2185 від 17.02.2011, запаси Вільхівського родовища затверджені іншим протоколом і яке відношення протокол № 2185 має до спеціального дозволу № 5752 від 04.04.2013 не відомо;
		5) ст. 15-1 Кодексу України про надра, п. 5 ч. 2 ст. З, п. 15 ч. 2 ст. 3. абз. 1, 10 п. 3 ч. 3 ст. 3, п. 6 ч. 1 ст. 15, ч. З ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», не отримано висновок з оцінки впливу па довкілля; 
		6) ч. 1, 2 ст. 24 Кодексу України про надра, п. 10 Постанови № 615, не виконується п. 6 «Особливих умов» спеціального дозволу 5752 від 04.04.2013 надрокористувач не дотримується вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;
		7) п. 1 ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра, п. 10 Постанови № 615, не виконуються п. 5.3, п.п. 5.3.22 Угоди про умови користування надрами від 12.09.2019 № 5752 не забезпечено у встановленому порядку виконання вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що у суді першої інстанції брав участь представник відповідача, ним подавалася заява про продовження строку для подання відзиву, яка задоволена судом першої інстанції. Проте відповідач не подавав ані відзиву, ані доказів на заперечення вимог позову.
		Доказів усунення вимог припису апелянт не надав також і до апеляційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Покликання апелянта на те, що факт усунення ним встановлених у приписі від 12.05.2021 № 19/5752 порушень підтверджується листами від 12.06.2021 №269/84, від 21.04.2021 №263/78, від 19.11.2021 №279/94, колегія суддів вважає не обґрунтованим, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження інформація, яка в них викладена. При цьому, колегія суддів вважає, що апелянт, з метою підтвердження факту усунення ним відповідних порушень, мав право запросити проведення повторної перевірки, чого ним зроблено не було.
		Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на лист Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.11.2020 вих. №4522-02-06, згідно з яким Інспекція стверджує, що Корпорацією «Криниця» не допускаються порушення вимог природоохоронного законодавства, у тому числі вимоги Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», оскільки такий лист складений майже за півроку до проведення перевірки відповідача та на момент перевірки може бути цілком не актуальним.
		За таких обставин, враховуючи, що апелянтом не надано жодних доказів усунення встановлених у приписі від 12.05.2021 № 19/5752 порушень у встановлений позивачем строк, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для анулювання Дозволу, згідно зі ст.. 26 Кодексу України про надра та п. 23 Постанови № 615.
		Відповідно до ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів - у судовому порядку, а відповідно до пункту 5 статті 26 Кодексу України про надра-використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач вчасно та у встановлений законодавством спосіб повідомляв суб`єкта господарювання про наслідки неусунення порушень.
		З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 04.04.2013 №5752, виданого Корпорації «Криниця».
		Таким чином, колегія суддів встановила відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
		Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
		Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Корпорації "Криниця" залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року по справі №520/2071/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді   О.В. Присяжнюк   О.А. Спаскін   Повний текст постанови складено 27.06.2024.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...