Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/4890/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2024. Зареєстровано: 28.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2024.
Дата набрання законної сили: 27.06.2024
Номер судового провадження: К/990/9186/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 червня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №580/4890/23
		адміністративне провадження № К/990/9186/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Нафта Трейд» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року (суддя-доповідач: Сорочко Є.О., Коротких А.Ю., Єгорова І.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Нафта Трейд» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		установив:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Нафта Трейд» (далі - ТОВ «Агро Нафта Трейд», позивач, скаржник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2023 року № 4521/23000901 та № 4524/23000901.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року позов задоволено. 
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняте апеляційним судом судове рішення, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої  статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі -  КАС України), а саме: пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку Верховного Суду у постанові від 3 серпня 2023 року по справі № 520/22505/21, а також висновків Верховного Суду у постановах від 14 лютого 2024 року у справі № 480/4300/22 та від 26 липня 2023 року у справі № 560/1002/21, зроблених, як вважає скаржник, за подібних правовідносин. Окрім того позивач наполягає на неурахуванні судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20 щодо застосування презумпції правомірності рішень платника податку згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України.
		У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження позивач наполягає на тому, що всупереч викладеним висновкам Верховного Суду апеляційним судом не враховано того, що позивачем у встановлений строк було зареєстровано РРО у податковому органі та у межах місячного строку подано заяву про зміну даних РРО у ліцензії.
		В аспекті наведеного скаржник вважає необхідним звернути увагу на те, що Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР) не передбачено призупинення дії ліцензії чи її анулювання у період внесення змін до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (а саме змін в додаток до ліцензії). Тому вважає правомірним використання нового, але вже зареєстрованого у встановленому порядку у податковому органі, РРО для розрахунків під час роздрібної реалізації пального, адже це, як зазначає скаржник, не зумовило ані порушення правил оподаткування, ані перешкод щодо реалізації заходу податкового контролю.
		Також позивач вважає безпідставним висновок апеляційного суду щодо обґрунтованості його притягнення до відповідальності за пунктом 121.1 статті 121 ПК України, оскільки під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій відповідач не повідомив, які конкретно документи не були надані позивачем до перевірки. При цьому суд апеляційної інстанції безпідставно, як стверджує скаржник, не узяв до уваги того, що позивач, скориставшись правом згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України, надав контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки усі запитувані документи. Приймаючи оскаржуване рішення щодо цього епізоду відповідач, на порушення правил у пункті 44.6 статті 44 ПК України, не врахував надані позивачем документи при прийнятті рішення за наслідками перевірки.  
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Стверджуючи про необґрунтованість доводів скаржника відповідач зауважує на тому, що положеннями частини п`ятдесят четвертої статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено подання у місячний термін відповідної заяви щодо внесення змін до відомостей, зазначених у ліцензії. Всупереч тому, що 10 березня 2023 року позивач зареєстрував у податковому органі новий РРО, а вказаний у виданій ліцензії РРО знято з обліку 14 березня 2023 року, та 7 квітня 2023 року звернувся з відповідною заявою про внесення змін до ліцензії, у період з 13 березня по 7 квітня 2023 року він протиправно проводив розрахунки під час роздрібної реалізації пального з використанням нового РРО, не зазначеного у ліцензії. Наполягає, що визначення законодавством порядку та строку внесення змін до ліцензії не надає суб`єкту господарювання права здійснення ліцензованої діяльності до внесення відповідних змін до ліцензії. Натомість Закон № 481/95-ВР не містить умов, за яких суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за правопорушення, передбачені частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР, що вчинені у межах встановленого частиною п`ятдесят четвертою статті 15 Закону № 481/95-ВР строку. При цьому доводи скаржника щодо відсутності його вини та великий розмір штрафної санкції не спростовують допущеного порушення, відповідальність за яке встановлено у абзаці 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР. 
		Також, у зв`язку з ненаданням позивачем конкретизованих у врученому належним чином запиті документів, контролюючим органом обґрунтовано констатовано порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, й застосовано заходи фінансової відповідальності відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України. Тому вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що надання позивачем відповідних документів у порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України не спростовує факту їх ненадання під час проведення заходу податкового контролю.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, статті 16 Закону № 481/95-ВР, з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального, відповідно до наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 31 березня 2023 року № 585-п проведена фактична перевірка діяльності ТОВ «Агро Нафта Трейд» щодо контролю за дотриманням вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування пального, цільового використання пального платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального, наявності документів, що підтверджують походження підакцизних товарів за місцем фактичного провадження діяльності, за адресою: Черкаська область, Уманський район, м. Монастирище, вул. Соборна, буд. 171 А, за період діяльності з 4 грудня 2020 року по 12 квітня 2023 року.
		За результатами перевірки складено акт від 13 квітня 2023 року № 3631/23-00-09-01-16/40528298, згідно з висновками якого встановлені порушення:
		- абзацу 11 частини п`ятдесят другої, частини п`ятдесят четвертої статті 15 Закону № 481/95-ВР;
		- пункту 85.2 статті 85 ПК України, відповідальність за що передбачена частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР та пунктом 121.1 статті 121 ПК України.
		ТОВ «Агро Нафта Трейд» 5 травня 2023 року подало до ГУ ДПС у Черкаській області заперечення на акт перевірки, які листом відповідача від 18 травня 2023 року № 9543/6-23-00-09-01-06 залишені без задоволення.
		На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2023 року:
		№ 4521/23000901, згідно з яким застосовано штрафну санкцію у сумі 2 123 266, 76 грн за здійснення роздрібної торгівлі пальним через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії;
		- № 4524/23000901, згідно з яким застосовано штрафну санкцію у сумі 1 020 грн за ненадання документів до перевірки на письмове звернення ГУ ДПС у Черкаській області.
		Не погоджуючись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлені у частині п`ятдесят четвертій статті 15 Закону № 481/95-ВР строки та відповідно до вимог Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, вчинив необхідні дії для включення інформації про новий РРО до ліцензії на право здійснювати роздрібну торгівлю пальним. Натомість Законом № 481/95-ВР не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання зупиняти господарську діяльність щодо реалізації пального у період внесення змін до ліцензії. 
		Щодо ненадання позивачем документів на запит контролюючого органу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ненадання запитуваних документів у визначений у зверненні строк не утворює склад порушення, обумовленого у пункті 85.2 статті 85 ПК України, оскільки право платника податків на подання документів до заперечення на акт перевірки встановлено пунктом 86.7 статті 86 ПК України, яким і скористався позивач. Проте на порушення пункту 44.6 статті 44 ПК України відповідач не врахував надані позивачем документи під час розгляду ним питання про прийняття рішення, що призвело до необґрунтованих висновків контролюючого органу про ненадання платником податків запитуваних документів й безпідставне застосування фінансових санкцій.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові апеляційний суд дійшов протилежних висновків, обґрунтовуючи які виходив того, що згідно з нормами Закону № 481/95-ВР здійснення суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі пальним через електронний контрольно-касовий апарат дозволяється за наявності відповідної ліцензії, у додаток до якої внесений такий електронний контрольно-касовий апарат. Використовуючи у розрахункових операціях з продажу пального на АЗС з 13 березня 2023 року новий РРО, зареєстрований у податковому органі, але про внесення відомостей щодо якого до додатку до ліцензії відповідну заяву подано лише 7 квітня 2023 року, позивач, таким чином, у період з 13 березня 2023 року по 6 квітня 2023 року здійснював продаж пального через невнесений до ліцензії електронний контрольно-касовий апарат. Водночас положення Закону № 481/95-ВР не містять приписів, які б звільняли суб`єктів господарювання від відповідальності за правопорушення, передбачені частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР, що вчинені у межах встановленого частиною п`ятдесят четвертою статті 15 Закону № 481/95-ВР строку. Тож штрафні санкції застосовані відповідачем правомірно.
		Щодо застосування штрафних санкцій на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначене пунктом 86.7 статті 86 ПК України право платника податку подати додаткові документи і пояснення разом із запереченнями на висновки завершеної податкової перевірки не звільняє його від визначеного пунктом 85.2 статті 85 ПК України обов`язку надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. При цьому апеляційний суд погодився, що надані разом із запереченнями документи, які не були надані до перевірки, є в силу пункту 86.7 статті 86 ПК України частиною матеріалів перевірки та мають бути враховані при прийнятті рішення за її результатами. Проте факт їх надання в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України не скасовує і не змінює факту порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України та невиконання запиту контролюючого органу у повному обсязі у встановлені строки.
		Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин у цій справі колегія суддів КАС ВС виходить з такого.
		Як визначено у статті 1 Закону № 481/95-ВР (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
		Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
		Відповідно до частини п`ятдесят четвертої статті 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.
		Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
		Відповідно до абзацу десятого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
		Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, в додатку до ліцензії від 8 липня 2019 року № 23200314201900192 на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Черкаська область, Уманський район, м. Монастирище, вул. Соборна, 171 А, зазначено РРО: АЗС POS Master, фіскальний номер 3000247076, заводський (серійний) номер TS80090451, зареєстрований в ДПІ 1 липня 2016 року. 14 березня 2023 року цей РРО було знято з реєстрації в ДПІ.
		10 березня 2023 року ТОВ «Агро Нафта Трейд» зареєструвало в податковому органі новий РРО: АЗС POS Mini, фіскальний номер 3001046050 заводський (серійний) номер TN80081710, який розпочало використовувати при проведенні розрахункових операцій з продажу пального з 13 березня 2023 року на АЗС за адресою: Черкаська область, Уманський район, м. Монастирище, вул. Соборна, 171 А.
		7 квітня 2023 року ТОВ «Агро Нафта Трейд» подало до ГУ ДПС у Черкаській області заяву про внесення змін до ліцензії від 8 липня 2019 року № 23200314201900192 на право роздрібної торгівлі пальним, а саме, заяву про зміну РРО на АЗС POS Mini, фіскальний номер 3001046050, заводський (серійний) номер TN 80081710. 
		За висновками в акті фактичної перевірки від 13 квітня 2023 року № 3631/23-00-09-01-16/40528298 (такої ж позиції дотримувався відповідач у ході судового розгляду), й з якими погодився суд апеляційної інстанції, у період з 13 березня 2023 року по 6 квітня 2023 року позивач здійснював продаж пального через електронний контрольно-касовий апарат, не внесений до додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушив вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР. 
		Такі висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, й колегія суддів КАС ВС вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 520/13466/19 Верховний Суд, застосувавши наведені  вище норми Закону № 481/95-ВР, виснував, що роздрібна торгівля пальним здійснюється виключно через електронний контрольно-касовий апарат, тобто РРО (книгу обліку розрахункових операцій), зазначений у ліцензії. У протилежному випадку, для суб`єктів господарювання настають негативні наслідки фінансового характеру у вигляді накладення на них штрафу, встановленого статтею 17 Закону № 481/95-ВР (пункт 36 постанови). 
		Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 2а-9358/11/1370 та від 1 лютого 2021 року у справі № 520/5562/19. У цих справах не тотожний склад спірних обставин, проте на вирішення перед Судом постали такі ж спірні питання, й у межах вказаних справ надавалась правова оцінка обставинам щодо проведення розрахункових операцій через РРО, зареєстрований у встановленому поряду у податковому органі, але відомості щодо якого не були внесені до відповідного додатку до ліцензії суб`єкта господарювання.
		Отже суд апеляційної інстанції зробив правильні висновки в частині податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2023 року № 4521/23000901, обґрунтовано при цьому відхиливши посилання позивача щодо дотримання ним процедури внесення змін до ліцензії, оскільки вчинення ліцензіатом належних дій щодо внесення змін до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не спростовує здійснення ним розрахункових операцій до внесення контролюючим органом у встановленому порядку змін у додаток до ліцензії через РРО, тобто відомості про який відсутні у ліцензії на час проведеного контрольного заходу.
		Обґрунтовуючи вказану у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач стверджує про неурахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 3 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 480/4300/22 та від 26 липня 2023 року у справі № 560/1002/21. Утім, вивчивши вказані рішення, колегія суддів констатує, що правовідносини у наведених скаржником постановах є відмінними, ніж ті, що встановлено у справі, яка переглядається.
		Так, покликаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 109.1 статті 109 позивач звертається до висновків Верховного Суду у  постанові від 3 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21. Проте спірним питанням у вказаній справі було правомірність застосування до спірних правовідносин приписів пункту 124.3 статті 124 ПК України та нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. У тій справі предметом касаційного перегляду була обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції враховуючи застосовані норми пункту 109.3 статті 109 ПК України про те, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи у вказаних у цій нормі випадках, зокрема й у випадку, визначеному пунктом 124.3 статті 124 ПК України.
		Згідно з постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 480/4300/22, на яку також посилається заявник касаційної скарги, справу було скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на необхідність надання першочергової оцінки посиланням позивача на порушення контролюючим органом положень податкового законодавства при призначенні та проведенні перевірки з урахуванням послідовних та усталених правових висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах. При цьому Суд також звернув увагу на необхідність надання належної правової оцінки всім доводам, викладеним у позовній заяві, відзивах на позов, апеляційної скарги та письмових поясненнях, наведених сторонами під час судового розгляду тієї справи.
		У постанові від 26 липня 2023 року у справі № 560/1002/21 Верховний Суд, аналізуючи доводи скаржника, зауважив на тому, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення обумовлений нормами, які набрали чинності у 2019 році у зв`язку зі змінами законодавства в сфері ліцензування виробництва, зберігання, оптового та роздрібного продажу пального. Натомість висновки суду касаційної інстанції на обґрунтування підстав касаційного оскарження, на які посилався скаржник у тій справі, обумовлені нормами законодавства, що були чинними до 2019 року. Тож ці посилання скаржника визнані Судом такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій у справі № 560/1002/21.
		У справі ж, яка переглядається, відхиляючи доводи позивача про дотримання ним процедури внесення змін до ліцензії, суд апеляційної інстанції вказав на те, що визначення законодавцем порядку та строку внесення змін до ліцензії не наділяє суб`єкта господарювання правом здійснення ліцензованої діяльності до внесення відповідних змін до ліцензії, й тому обґрунтовано резюмував, що позивач не вправі був використовувати електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що не внесений до ліцензії, для здійснення ліцензованої діяльності з продажу пального, з посиланням на подальше внесення таких даних до додатку до ліцензії, адже за нормами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР суб`єкт господарювання не звільняється від відповідальності за відповідне правопорушення, вчинене у межах встановленого частиною п`ятдесят четвертою статті 15 Закону № 481/95-ВР строку.
		Що стосується посилань заявника касаційної скарги на висновки Верховного Суду у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20 в аспекті застосування презумпції правомірності рішень платника податку згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України, слід зазначити, що такі доводи, на думку колегії суддів, по-перше, не утворюють підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 238 КАС України, а по-друге, - скаржником не вказано, які саме норми, що врегульовують спірні у цій справі правовідносини, припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платника або контролюючого органу, як і не розкрито змісту такого неоднозначного (множинного) трактування у різних нормативно-правових актах.
		Отже висновки суду апеляційної інстанції в частині спірного податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2023 року № 4521/23000901 є правильними та узгоджуються зі сталим правозастосуванням Верховним Судом відповідних норм Закону № 481/95-ВР.
		Суд також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2023 року № 4524/23000901, враховуючи таке.
		Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
		У пункті 85.4 статті 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
		Пункт 121.1 статті 121 ПК України встановлює відповідальність, окрім іншого, за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом - у виді штрафу в розмірі 1020 гривень.
		Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем, 5 квітня 2023 року оператору ТОВ «Агро Нафта Трейд» Швецю С.А. було вручено письмове звернення про надання копій документів.
		У відповідь на це звернення позивач надав документи, але не у повному обсязі, а саме, - не надано: документи на витратоміри - лічильники, рівнеміри - лічильники, які підтверджують введення їх в експлуатацію (акти виконаних робіт, тощо) та періодичний звіт за березень 2023 року, про що 13 квітня 2023 року відповідачем складено акт ненадання документів № 534/23-00-09-01-13.
		У судах попередніх інстанцій позивач наполягав на належному виконанні обов`язку щодо надання відповідних документів, оскільки такі було подано разом із запереченнями на акт перевірки у порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України й такі, на думку скаржника, підлягали урахуванню відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2023 року № 4524/23000901.
		Як передбачено у пункті 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно: документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
		Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.
		Роблячи висновки в цій частині спору суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що визначене пунктом 86.7 статті 86 ПК України право платника податку подати додаткові документи і пояснення разом із запереченнями на висновки завершеної податкової перевірки, не звільняє його від визначеного пунктом 85.2 статті 85 ПК України обов`язку надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
		Суд касаційної інстанції погоджується з цим висновком, оскільки надання запитуваних документів поза межами проведеного контрольного заходу - разом із запереченнями на акт перевірки, не спростовує ненадання означених документів у визначений податковим органом строк при здійсненні податкового контролю, за що до позивача застосовано штрафні санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24 травня 2023 року № 4524/23000901 у сумі 1 020 грн.
		З цих підстав необґрунтованими видаються доводи скаржника з посиланням на норму пункту 44.6 статті 44 ПК України, згідно з якою контролюючий орган повинен врахувати надані платником у порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, та які не були надані під час перевірки, адже саме такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення за результатами перевірки відповідно до вказаної норми ПК України.
		Як встановлено судами, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 24 травня 2023 року № 4524/23000901 до позивача застосовано штрафну санкцію саме за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України й ненадання усіх запитуваних контролюючим органом документів у визначений у наданому зверненні строк, а не під час розгляду питання про прийняття рішення за результатами проведеної фактичної перевірки по суті виявлених порушень.
		Безпідставно заявник касаційної скарги стверджує й про те, що контролюючим органом не було вказано, які саме документи не було надано позивачем до перевірки. Матеріалами справи підтверджується й з`ясовано судом апеляційної інстанції, що згідно з актом ненадання документів від 13 квітня 2023 року № 534/23-00-09-01-13 станом на 12 квітня 2023 року ТОВ «Агро Нафта Трейд» за звернення ГУ ДПС у Черкаській області надало документи не в повному обсязі, та зазначено їх перелік: документи на витратоміри - лічильники, рівнеміри - лічильники, які підтверджують введення їх в експлуатацію (акти виконаних робіт, тощо) та періодичний звіт за березень 2023 року.
		Підсумовуючи викладене вище колегія суддів констатує, що касаційна скарга позивача не містить іншого обґрунтування, окрім наведеного ним у судах попередніх інстанцій, із урахуванням якого суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
		Отже, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду у цій справі не спростовують.
		Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями  345,  349,  350,  355,  356,  359 КАС України, Суд 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Нафта Трейд» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Головуюча суддя                                                            І.Л. Желтобрюх
		Судді                                                                                О.В. Білоус
		                                                                                Н.Є. Блажівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...