Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/6998/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: 28.06.2024. Зареєстровано: 28.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Номер судового провадження: 2/607/1935/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		20.06.2024  Справа №607/6998/24 Провадження №2/607/1935/2024
		м. Тернопіль
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		головуючого судді                        Кунець Н.Р.
		за участі секретаря судового засідання            Ковбасюк М.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ленько Руслан Іванович до Підгороднянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
		 
		                  ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ленько Р.І. звернулась до суду з позовом до відповідача Підгороднянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. 
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 є колишнім колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/3 частку вказаного житлового будинку. Позивач вказує, що прийняла спадщину, після смерті батька, як спадкоємець першої черги за законом, в свою чергу дружина померлого ОСОБА_3 , подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Разом з тим, постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку будинку після смерті батька, у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності на житловий будинок. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт в користь позивача. Однак, постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку будинку після смерті матері, у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності на житловий будинок.
		З огляду на викладене позивач просить визнати за нею право власності на 2/3 частки житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 98,1 кв.м, у тому числі житловою 70,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.03.2024 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.04.2024 витребувано у Тернопільської районної державної нотаріальної контори копії спадкових справ заведених після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		Протокольною ухвалою суду від 29.05.2024 постановленою в судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.
		У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ленько Р.І. не з`явились, однак адвокат Ленько Р.І. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. 
		Представник відповідача Підгороднянської сільської ради у судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій вказав, що при вирішенні спору покладається на думку суду.
		Дослідивши та оцінивши докази по справі та витребувані судом копії спадкових справ №375/2023 заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та №655/2023 заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Забойки Тернопільського району Тернопільської області та її батьками є батько  ОСОБА_2 та мати  ОСОБА_3 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.
		02.02.1995 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , у зв`язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданим Відділом ЗАГС Тернопільського міськвиконкомом 02.02.1995. 
		Як вбачається з свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого 29.03.1989 Виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів №67 від 28.03.1989 та реєстрового напису вчиненого 29.03.1989 Тернопільським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації за №269, цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, що складається з 3-х членів, головою якого є ОСОБА_2 . 
		Згідно з довідкою №6-86 від 27.02.2024 виданою Забойківським старостинським округом Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 рахувалось за ОСОБА_2 , станом на 15.04.1991  двір колгоспників, членами якого були: голова двору  ОСОБА_2 , 1944 року народження; дружина  ОСОБА_3 , 1937 року народження; дочка  ОСОБА_4 , 1976 року народження. 
		Відповідно до Інформаційної довідки №1116 про технічний стан нерухомого майна від 27.11.2023 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Раніше будинковолодіння рахувалось по АДРЕСА_1 . 
		Як вбачається з Інформаційної довідки №1115 від 27.11.2023 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 житловий будинок з господарськими будівлями i спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок видане Тернопільською районною радою 29.03.1989 на підставі рішення виконкому №? 67 від 28.03.1989 та записано 29.03.1989 в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 269.
		ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Забойки Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 19.08.2013 Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.
		Згідно з довідкою № 97 від 09.01.2014 виданої Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_2 , який мешкав по АДРЕСА_1 в житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_3 , 1937 року народження; ОСОБА_1 , 1976 року народження. 
		24.12.2013 ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою, яка зареєстрована за № 114, у якій зазначила, що приймає спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказала, що окрім неї є інші спадкоємці  дружина померлого ОСОБА_3 . 
		ОСОБА_3 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою № 142 від 29.01.20214 у якій повідомила, що усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовляється від прийняття спадщини за законом після померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до заяви № 231 від 06.03.2024 поданої до Тернопільської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . 
		Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори № 552/02-31 від 06.03.2024, ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії  видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав відсутності державної реєстрації права власності на житловий будинок. 
		10.08.2016 секретарем Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_8 , посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №53 заповіт, згідно якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона згідно із законом буде мати право заповідає ОСОБА_1 .
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 25.07.2023 Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Забойки Тернопільського району Тернопільської області.
		Як слідує з довідки № 6-251 виданої 14.11.2023 Забойківським старостинським округом Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня своєї смерті була зареєстрована і проживала в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Разом з померлою за вищевказаною адресою була зареєстрована і проживала дочка  ОСОБА_1 , 1976 року народження. 
		21.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської районноїдержавної нотаріальноїконториіз заявою, яка зареєстрована за № 1061, у якій зазначила, що приймає спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка залишила на її ім`я заповіт посвідчений Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 10.08.2016 за реєстровим № 53.
		Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №74824683 від 21.11.2023, у реєстрі є дані про наявність чинного заповіту ОСОБА_3 посвідченого Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 10.08.2016 за реєстровим № 53. 
		ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської районноїдержавної нотаріальноїконториіз заявою № 230 від 06.03.2024, у якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі і на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . 
		Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори № 551/02-31 від 06.03.2024, ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії  видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав відсутності державної реєстрації права власності на житловий будинок. 
		Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який виготовлений 24.11.2023 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 91,8 кв.м., житловою площею 70,6 кв.м. побудований у 1972 році. 
		Як роз`яснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
		Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01.07.1990.
		Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК У PCP 1963 в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.
		Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
		Відповідно до змісту ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
		Враховуючи вищенаведене житловий будинок з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 належав кожному з членів колгоспного двору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частках по 1/3 частці.
		У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1983 №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз`яснено, що правила ст.563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01.07.1990. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30.06.1990 спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
		Відтак, після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилась спадщина в тому числі і на належні їм по 1/3 частці житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
		Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
		У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		В силу вимог ч.1 ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті (ч.1 ст.1223 ЦК України).
		З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона згідно із законом буде мати право заповіла ОСОБА_1 .
		Статтею 1218 ЦК України встановлено, щодо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
		Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		За змістом ч. 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
		За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		За п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
		Підпунктом 4.18 п. 4 глави 10 розділу II вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
		Судом встановлено,що позивач,прийняла спадщинуза закономпісля смертібатька ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,шляхом поданнявідповідної заявидо нотаріальноїконтори проприйняття спадщини,у своючергу іншийспадкоємець померлого дружина ОСОБА_3  відмовилась від прийняття спадщина за законом. Крім того, позивач, також прийняла спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як така що постійно проживала із спадкодавцем на момент смерті, а також шляхом подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. 
		За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
		Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
		Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 557/1209/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
		Так само у листі Вищого господарського суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що до 2004 року нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
		У п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва. Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30.12.2004) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Згідно з п. 84 постанови документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.09.1992.
		Також відповідно до п. 42 вказаного вище Порядку документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.
		Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05.08.1992 законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності, а правові засади прийняті в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.
		Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
		24.11.2023 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , згідно якого останній побудований у 1972 році, а відтак у відповідності до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна цей будинок не є самочинним будівництвом і не потребує введення в експлуатацію.
		Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
		Судом встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права через органи нотаріату, як і підтвердити своє право власності на успадковане нерухоме майно, зокрема на належні померлим частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок.
		Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, суд дійшов висновку, що спадкові права позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця майна померлих членів колишнього колгоспного двору, підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за нею права власності на 1/3 частку житлового будинку загальною площею 98,1 кв.м, житловою площею 70,6 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Забойки Тернопільського району Тернопільської області, а також на 1/3 частку вказаного житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Забойки Тернопільського району Тернопільської області.
		Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ленько Руслан Іванович до Підгороднянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку загальною площею 98,1 кв.м, житловою площею 70,6 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Забойки Тернопільського району Тернопільської області.
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку загальною площею 98,1 кв.м, житловою площею 70,6 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Забойки Тернопільського району Тернопільської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
		Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне судове рішення складене 28.06.2024. 
		 
		Відомості про учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
		Представник позивача: адвокат Ленько Руслан Іванович, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: вул. Чехова, 22, м. Тернопіль, 46003.
		Відповідач: Підгороднянська сільська рада, код ЄДРПОУ 14029197, адреса місцезнаходження: вул. Бережанська, 70 с. Підгородне Тернопільський район Тернопільська область, 47751.
		 
		  Головуючий суддяН. Р. Кунець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...