Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/2216/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2024. Зареєстровано: 28.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 09.07.2024
Номер судового провадження: 2-а/511/9/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Роздільнянський районний суд Одеської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 511/2216/24 
		Номер провадження: 2-а/511/9/24
		28 червня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: 
		головуючого судді - Ільяшук А. В., 
		помічника судді Явдощук Р.В., який здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням судді,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі, -
		Учасники справи:
		позивач ОСОБА_1 
		представник відповідача ОСОБА_2 
		ВСТАНОВИВ:
		На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області 4 червня 2024 року надійшов вищевказаний позов, відповідно до якого позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 471 від 27 травня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП про накладення на позивача штрафу у розмірі 17 000,00 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_3 , та закрити провадження в справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Стислий виклад позиції позивача. 
		27 травня 2024 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення старшим солдатом ОСОБА_4 був складений протокол № 471 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП відносно позивача. 
		В той же день, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_3 було прийнято постанову № 471, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень. 
		Разом з цим, позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та адміністративного права, а також такою, що порушує його права.
		Так, всупереч частині 1 статті 256 КУпАП в протоколі № 471 не зазначено ім`я по батькові особи, яка склала протокол (містяться лише ініціали), відсутні відомості про місце, час і суть вчинення адміністративного правопорушення. 
		При цьому, позивач зазначає, що він ніколи не проживав в будинку за АДРЕСА_1 , а проживає з 2010 року у будинку під № 150.
		Щодо військового обліку, позивач вказав, що з 28 січня 2000 року по 4 жовтня 2010 року він знаходився у штаті Управління податкової міліці ДПА в Одеській області.
		З 4 жовтня 2010 року його було звільнено зі служби в запас (із постановкою на військовий облік).
		Після чого, позивач у жовтні 2010 року з`явився до Роздільнянського РВК з копією наказу про звільнення, паспортом та військовим квитком з метою постановки на облік та передав вказані документи відповідальній особі, яка через деякий час їх повернула, та він вважав, що виконав свій обов`язок щодо постановки на військовий облік.
		Після виявлення того, що позивач належним чином не стоїть на військовому обліку, він 13 травня 2024 року направив лист до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою взяття його на облік, та разом з цим, повідомив свої персональні (облікові) дані, однак вказане жодним чином не врахувалось під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. 
		Також позивач зауважив, що 19 травня 2024 року він через застосунок «Резерв +» о 23 годині 45 хвилин оновив свої облікові дані, в якому вказано, що він перебуває на обліку. 
		При цьому, після отримання повістки, позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пояснив, що він бажає стати на військовий облік та отримати відсрочку від призову, оскільки є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні.
		Однак, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили, що можуть поставити на військовий облік лише після проходження ВЛК, на що позивач не погодився, а після повторного виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 на нього склали вищевказаний протокол та прийняли оскаржувану постанову.
		При цьому, позивач під час складання протоколу заявляв клопотання про необхідність отримання юридичної допомоги, однак його вимога була залишена без розгляду та йому пояснили, що лише в рамках кримінального провадження забезпечується захисник. 
		Крім того, позивач звернув увагу на те, що в оскаржуваній постанові всупереч статті 24 КУпАП не зазначений вид адміністративного стягнення, а лише «17 000 гривень» та була прийнята без участі позивача. 
		Стислий виклад заперечень відповідача.
		Представник  ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Процесуальні дії у справі.
		6червня 2024року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом)сторін.
		13червня 2024року продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 днів.
		Фактичні обставини, встановлені судом.
		Позивач є пенсіонером за вислугою років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , довічно (а.с. 14).
		Відповідно до акту обстеження фактичного проживання позивача від 16 травня 2017 року, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15). 
		З довідки № 474 від 16 травня 2017 року, встановлено, що позивач до дня смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав з нею за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).
		Згідно акту обстеження фактичного проживання сім`ї від 16 травня 2024 року, позивач продовжує фактично проживати за вищевказаною адресою (а.с. 17). 
		Вказаний факт підтверджується також довідкою Лиманського селищного голови Віктора Бакланова від 16 травня 2024 року № 417 (а.с. 18). 
		Як вбачається з копії військового квитка НОМЕР_2 , дійсно, позивач 28 січня 2000 року був знятий з обліку, відмітки про прийняття на облік військовий квиток не містить (а.с. 19).
		Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_3 , 28 січня 2000 року позивач був прийнятий на службу в органи податкової міліції, а 4 жовтня 2010 року звільнений (а.с. 20  21).
		Після звільнення з органів податкової міліції, позивач працював в банках.
		5 листопада 2023 року позивач звернувся до Лиманського селищного голови ОСОБА_6 із заявою, згідно якої повідомив, що він не має наміру ухилятись від призову на військову службу під час мобілізації. Разом з цим, позивач за своїм релігійним переконанням не може користуватися зброєю та виконувати військовий обов`язок, приймати участь у діях, які будь-яким чином підтримують військові дії, виконувати накази військових, приймати присягу, носити форму та зброю, а тому він не відмовляється від проходження альтернативної служби (а.с. 22). 
		Аналогічного змісту заява була направлена на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 24  27), Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (а.с. 28  31), ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 32  35).
		13 травня 2024 року позивач повторно надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, згідно якої просив прийняти його на облік (а.с. 37), та зауважив, що він не відмовляється від проходження альтернативної служби (а.с. 36  43).
		Відповідно до довідки № 7819 від 8 листопада 2023 року, позивач з 24 липня 2022 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні (а.с. 23). 
		Згідно скріншоту із застосунку «Резерв +», ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , дані оновлено о 23 годині 45 хвилин 19 травня 2024 року (а.с. 44).
		20 травня 2024 року позивач прибув за викликом (повісткою) та звернувся на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, згідно якої просив оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі постанови КМ України від 16 травня 2024 року № 560 (а.с. 45  50).
		27 травня 2024 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення старшим солдатом ОСОБА_4 був складений відносно позивача протокол № 471 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, згідно якого позивач фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , з 28 січня 2000 року знятий з обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 як такий, що вибув у ОУ МВС України.
		Станом на 27 травня 2024 року позивач на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 не став, письмову заяву на постановку на військовий облік не писав, ВЛК не проходив та не повідомляв про зміни персональної інформації.
		Згідно довідки № 727 від 26 травня 2023 року позивач не проживає за адресою: АДРЕСА_3 , більше 10 років.
		Згідно паспорту, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
		Таким чином, військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив ст. 1 абз 4 п. 2 ч. 1 ст. 37, п. 11 ст 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 23 «Порядку огранізації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», згідно яких призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідний орган (а.с. 51).
		Згідно пояснень, наданих позивачем, йому не надали скористатись послугами захисника, з протоколом не згоден (а.с. 52).
		В подальшому, в той же день, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийнято постанову за результатами розгляду вищевказаного протоколу, згідно якої було накладено на позивача у сумі 17 000 гривень.
		Штраф повинен бути сплачений (а.с. 53). 
		Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Диспозиція частини третьої статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
		Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Разом з цим, наявні докази у справі спростовують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові, оскільки позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 до 27 травня 2024 року із заявою про прийняття його на облік, повідомляючи свої анкетні дані, та оновив свої дані в застосунку «Резерв +».
		При цьому, відповідачем не доведено, що позивач фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , понад 10 років. 
		Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг. 
		При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Єдинийдержавний реєстрпризовників,військовозобов`язаних тарезервістів» електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
		Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.
		Також, суд вважає необхідним зазначити, що у відповідності до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справ
		Разом з цим, уповноваженою особою не надано позивачеві можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, надати пояснення, оскільки розгляд протоколу проходив без його участі.
		При цьому, за правиламистатті 277-2 КУпАПповістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
		Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
		Таким чином, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є також підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Щодо аргументів про альтернативну службу, суд вважає необхідним зазначити, що Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час воєнного стану не визначена.
		Разом з цим, у даному випадку суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану» від 17 жовтня 2019 року (заява 14604/18) згідно з якою необхідність захисту територіальної цілісності держави не може розглядатись як підстави для обмеження прав Свідків Єгови та захисту підлягає не лише саме право Свідків Єгови «не брати в руки зброю», а їх зумовлене глибоким релігійним переконанням право нести військову службу у будь-якій формі, у зв`язку з чим Держава має забезпечити особам проходження альтернативної (невійськової) служби, яка є повністю відокремленою від військового обов`язку.
		Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що Свідки Єгови належать до відомої християнської конфесії, що з моменту свого виникнення активно діють у багатьох країнах світу, в тому числі в усіх європейських країнах-членах Ради Європи, є релігійною групою, що дотримується принципів пацифізму, та їхнє віровчення не дозволяє її членам проходити військову службу, носити військову форму або брати в руки зброю. З іншого боку, Свідки Єгови погоджуються здійснювати альтернативну цивільну службу за умови, що вона не пов`язана з військовими організаціями («Свідки Єгови м. Москви та інші проти Росії», від 10.06.2010, заява №302/02).
		У свою чергу, розглядаючи справу Свідка Єгови, засудженого у кримінальному порядку за відмову від проходження військової служби через релігійні переконання, ЄСПЛ у рішенні у справі «Баятян проти Вірменії» від 07.07.2011 (заява № 23459/03) зауважив, що несприйняття військової служби - коли мотивом такого несприйняття є серйозний і нездоланний конфлікт між обов`язком служити в армії та переконаннями конкретної особи або її глибокими і невдаваними релігійними чи іншими поглядами - є переконанням або поглядом настільки незаперечним, серйозним, послідовним та значущим, що на нього поширюються гарантії ст. 9 Конвенції.
		Отже, ЄСПЛ установлено, що право Свідків Єгови, до яких належить позивач, на відмову від проходження військової служби за релігійними переконаннями гарантовано пунктом 1 статті 9 Конвенції.
		Незабезпечення таким особам можливості реалізувати їх право на альтернативну (невійськову) службу є втручанням у їх свободу сповідувати свою релігію.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 363/4793/23від 14 березня 2024 року.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також,що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
		Положеннямистатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"зобов`язано суди застосовувати при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
		Устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
		Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
		Стаття 72 КАС Українипередбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		При цьому, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		На підставі викладеного,оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП (порушення військовозобов`язаним правил військового обліку в особливий період).
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Пункт третій частини 3 статті 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		На підставі викладеного, надавши правову оцінку фактичним обставинам та аргументам сторін, суд прийшов до висновку пронаявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви, оскільки вимога щодо визнання протиправною оскаржуваної постанови виходить за межі повноважень суду.
		Відносно детальної відповіді на кожен аргумент сторін, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 2930 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).
		Розподіл судових витрат.
		Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З матеріалів справи вбачається, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 гривень, а тому вказані витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись статтями 72, 77, 139, 246, 286, 295 КАС України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі  задовольнити частково.
		Скасувати постанову № 471 від 27 травня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.
		Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП - закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 гривень.
		В іншій частині  відмовити.
		Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя А. В. Ільяшук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...