Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 525/181/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 28.06.2024. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 29.07.2024
Номер судового провадження: 2/525/9/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		                    Справа № 525/181/23    
		                            Провадження №2/525/9/2024                                 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17.06.2024                                     селище Велика Багачка
		   Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
		головуючої судді Прасол Я.В.,
		секретаря судових засідань Хоменка М.М.,
		з участю представника позивача адвоката Лисенко Н.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Лисенко Наталія Василівна, до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" та ОСОБА_2 ,
		у с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Лисенко Н.В. звернулася до суду з позовом до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «АКБ «Капітал» про визнання права власності на земельну ділянку.
		В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки кадастровий номер 5320284700:00:003:0179, площею 2,8452 га.
		Її син ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини, шляхом подання заяви до Другої донецької нотаріальної контори. Нотаріусом була заведена спадкова справа на майно померлого ОСОБА_3 №415/2012. Також від ПАТ «АКБ «Капітал» на ім`я нотаріуса надійшла претензія кредитора.
		Позивач на момент смерті спадкодавця проживала та була зареєстрована з ним за однією адресою та фактично прийняла спадщину у порядку, передбаченому Законом, але свідоцтво про право на спадщину не отримала.
		28.09.2021 державним нотаріусом Другої селидівської нотаріальної контори було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, через відсутність доступу до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка залишилася на тимчасово окупованій території в м. Донецьк.
		Посилаючись на неможливість оформлення спадщини, просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку розміром 2,8452 га, кадастровий номер 5320280600:00:003:0179 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Ухвалою суду від 24.02.2023 було відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі, копію позову направлено відповідачу та третій особі, роз`яснено порядок та строки подання відзиву та письмових пояснень по справі, призначено підготовче засідання по справі.
		24.03.2023 до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ОСОБА_2 .
		Ухвалою суду від 06.12.2023 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
		У судовому засіданні представник позивача адвокат Лисенко Н.В., заявлені позовні вимоги підтримала повністю, з підстав зазначених у позовній заяві, просила їх задовольнити. Пояснила, що позивач прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, оскільки на момент смерті останнього була зареєстрована та фактично проживала з ним, але в установленому порядку не отримала свідоцтво про право на спадщину. Їх син ОСОБА_2 , який теж є спадкоємцем першої черги за законом відмовився від прийняття спадщини після смерті батька, подавши на ім`я Другої донецької нотаріальної контори відповідну заяву. У 2014 році місто Донецьк, де зареєстрована та проживає позивач опинилося у тимчасовій окупації, органи державної влади перестали здійснювати свої повноваження. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину позивач звернулася до Селидівської державної нотаріальної контори, але свідоцтво про право на спадщину видане не було через те, що спадкова справа залишилася на непідконтрольній території України. Позивачу були видані документи, які підтверджують факт прийняття нею спадщини та коло спадкоємців, але документи були видані, так званою донецькою народною республікою. Вважала, що у даному випадку підлягають застосуванню «намібійські винятки», оскільки у позивача відсутня можливість іншим шляхом захистити свої права.
		Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
		Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.
		Відповідач Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області відзиву на позов не подав, подав заяву про розгляд справи без участі його представника, заперечень щодо позову не висловив.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «АКБ «Капітал» письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не подав, повторно у судове засідання не з`явився.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, на електронну адресу суду подав заяву у якій підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_3 успадкував земельну частку (пай) після смерті свого батька. Особисто ОСОБА_1 дала їй доручення, щоб допомогла оформити спадщину. Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва у праві на спадщину.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). 
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Згідно ст. 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Лисенко Н.В., свідка, вивчивши та проаналізувавши у сукупності всі докази зібрані по справі, приходить до наступних висновків.
		Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк помер ОСОБА_3 у віці 55 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.02.2012 ( а.с. 9).
		ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 11), також вказана обставина підтверджується відповідними штампами про реєстрацію шлюбу у паспорті громадянина України ОСОБА_1 ( а.с. 21-22) та паспорті громадянина України померлого ОСОБА_3 ( а.с. 30-31 т. 2).
		За життя ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,8452 га, кадастровий номер 5320280600:00:003:0179, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території колишньої Балакліївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, нині Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області( а.с. 5, 6, 7-8, 12).
		Постановою державного нотаріуса Другої селидівської державної нотаріальної контори від 28.09.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2, 85 га, що знаходиться на території Балакліївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320280600:00:003:0179 після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з неможливістю виявити коло спадкоємців, оскільки спадкова справа №415 знаходиться в зоні ООС та до неї немає доступу (а.с. 10).
		Згідно довідки виданої так званою «Донецькою народною Республікою» ОСОБА_3 , 1956 року народження, був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 30.09.1978 по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_1 , 1960 року народження, та син ОСОБА_2 , 1983 року народження (а.с. 18).    Факт реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за однією адресою також підтверджується відповідними відмітками у паспорті громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 21-22 т. 1), паспорті громадянина України ОСОБА_3 (а.с. 30-31 т. 2).
		Відповідно до листа нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Гаврилової О.О. Міністерства юстиції так званої «Донецької народної Республіки» 09.08.2012 до Другої донецької державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся ОСОБА_2 , 1983 року народження, заведена спадкова справа №415/2012. 16.08.2012 надійшла претензія кредитора ПАТ «АКБ «Капітал». Інші заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини на надходили (а.с. 19 т. 1).
		Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.09.2021 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа 09.08.2012 за №415 Другою донецькою державною нотаріальною конторою (а.с. 20 т. 1).
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтвердив на запит суду наявність заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Капітал» у розмірі 13428,56 грн. (а.с. 98-156 т. 1).
		Згідно листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №45218/40612-10-23/15.1 від 22.09.2023, документи нотаріального діловодства та архіву Другої донецької державної нотаріальної контори у 2014 році не були вивезені з міста Донецьк на підконтрольну Уряду України територію, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо. Друга донецька державна нотаріальна контора, Четверта донецька державна нотаріальна контора та Восьма донецька державна нотаріальна контора реорганізована шляхом злиття та утворена Друга донецька міська державна нотаріальна контора, яка є правонаступником реорганізованих державних нотаріальних контор. Друга донецька міська державна нотаріальна контора знаходиться за адресою: вул. Маяковського, 39, м. Селидове, Донецька область.
		Територія Селидівської міської територіальної громади з 24.02.2022 віднесена до території активних бойових дій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004.
		Наказом міжрегіонального управління від 19.07.2023 №6484/0 «Про оголошення простою деяких державних нотаріальних контор Донецької області» з 19.07.2023 до особливого розпорядження оголошено простій Другої донецької міської державної контори.
		Документи Другої донецької міської державної нотаріальної контори до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавалися та не були вивезені з адреси розташування контори у зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області, установити їх місце знаходження та стан збереження наразі неможливо.
		З урахуванням наведеного доступ до спадкових справ, що перебувають у провадженні Другої донецької державної нотаріальної контори, що знаходиться у місті Донецьк, а нині Другої донецької міської державної нотаріальної контори, що знаходиться у м. Селидове, відсутні (а.с. 132 т. 1).
		Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Частиною 1 ст. 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
		За правиламист. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. 
		Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.    
		Частина 1 ст. 1268 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї ( ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
		Положеннями ч. 1ст. 1270 ЦК Українивстановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Згідно зіст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням.
		Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу(ст. 1258 ЦК України).
		У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки ( ст. 1261 ЦК України).
		Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
		Відповідно до частини першоїкожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).
		Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), тимчасово окупованою територією визначено окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
		Місто Донецьк відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
		Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону № 1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
		На підставі ч. 1 ст. 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
		Згідно з ст. 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
		Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
		Положеннями ч. ч. 1 - 3 ст. 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
		Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
		Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		У практиці ЄСПЛ розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року,§ 45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprusv. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
		При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихdefactoорганів та інститутів (окупаційної влади) є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей,що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, §142).
		Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території,у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 (провадження № 61-20540св21) та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 (провадження № 61-1428св23).
		Згідно ізЗаконом № 1618-IX, який набрав чинності 21 листопада 2021 року,статтю 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»доповнено частиною четвертою такого змісту:
		«4. Вчинення нотаріальних дій щодо спадкових справ, які були зареєстровані у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, але не закінчені, здійснюється будь-яким нотаріусом на підконтрольній Уряду України території за зверненням спадкоємця».
		У зв`язку з нормами чинного законодавства позивач мала право звернутися до нотаріуса Селидівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, але свідоцтво останній видане не було через відсутність матеріалів спадкової справи. Іншого шляху для захисту прав позивача немає.
		Зважаючи на обставини установлені судом, зокрема, що позивач є спадкоємцем першої черги на майно померлого, прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на момент його смерті, інших спадкоємців за законом чи заповітом, які в установленому Законом порядку прийняли спадщину після смерті спадкодавця, під час розгляду справи судом не встановлено, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати за нею право власності на спадкове майно.
		   Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
		у х в а л и в:
		       Позов ОСОБА_1 задовольнити.
		   Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,8452 га, кадастровий номер 5320280600:00:003:0179, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області ( колишня територія Балакліївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області) у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Апеляційна скарганарішеннясуду подаєтьсядоПолтавськогоапеляційного суду протягом тридцятиднів здняйогопроголошення.Якщовсудовому засіданні було оголошенолише вступну та резолютивнучастини судовогорішенняабоу разі розгляду справи (вирішенняпитання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється здняскладення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення судунебуловручено уденьйогопроголошення або складення, має право на поновленняпропущеногострокуна апеляційнеоскарження,якщоапеляційнаскарга поданапротягомтридцятиднів з дня вручення йому повногорішеннясуду. 
		   На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:         позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
		   представник позивача: адвокат Лисенко Наталія Василівна, РНОКПП НОМЕР_4 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №248 від 26.12.1995 видане Полтавською обласною КДКА, адреса робочого місця: вул. Українська, 19, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область;
		   відповідач: Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 40127978, юридична адреса: вул. Першотравнева, 9, с. Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область;
		   треті особи, які на заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
		   Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", код ЄДРПОУ 13486837, адреса: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ;
		    ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
		   Повне рішення суду складено 27 червня 2024 року.
		         Суддя                                        Я.В. Прасол

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...