Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/569/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2024. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.

Номер судового провадження: 2/759/1822/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/569/24
		пр. № 2/759/1822/24
		28 червня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення, (виклику) сторін цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 05.01.2024 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заява до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 152 353,30 грн., моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. та судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.02.2023 року о 21 год 00 хв. м. Києві по пр-т. Перемоги, 139 відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Nissan» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
		Постановою Святошинського районного суду міста Києва №759/5545/23 від 27.04.2023 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , не була застрахована згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Постановою Правління Національного банку від 30 травня 2022 року №108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено розміри страхових сум (максимальний розміру виплат) за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:
		до 160 000 гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих (до змін ця сума становила 130 000 гривень);
		до 320 000 гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих (до змін ця сума становила 260 000 гривень).
		Таким чином, ліміт відповідальності МТСБУ за шкоду, завдану майну позивача становить 160 000,00 гривень.
		Відповідно до вищенаведеного, на виконання вимог ст. 33,35 Закону, 24.02.20 Позивачем було направлено до МТСБУ засобами поштового зв`язку повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування, додавши необхідні документи. 27.02.2022 року МТСБУ отримало заяву про страхове відшкодування.
		26.05.2023 року МТСБУ здійснило регламентну виплату у максимально передбаченому розмірі 160 000,00 грн.
		З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна Позивачу у зв`язку із пошкодженням автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_3 , Позивач звернувся до TOB «Клевер Експерт» та уклав договір про проведення оцінки.
		На виконання зазначеного договору TOB «Клевер Експерт» 09 березня 2023 р. було складено «Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 080/02-23 (далі, - Звіт № 080/02-23), згідно якого розмір вартості відновлювального ремонту становить 1 026 143,73 грн., а ринкова вартість ТЗ становить 358 053,30 грн.
		ТОВ «Клевер Експерт» 05.06.2023 було складено звіт 080/02-23/1 від 05.06.2023 року про оцінку вартості КТЗ з урахуванням аварій пошкоджень. Відповідно до зазначеного звіту ринкова вартість автомобіля «Citroen» д НОМЕР_3 після ДТП складає 45 700,00 грн.
		Отже, Позивачу, як власнику автомобілю «Citroen» д.н.з.  НОМЕР_3  повинно і відшкодовано матеріальний збиток у розмірі 312 353,30 грн., що відповідає різниці вартістю ТЗ до ДТП - 358 053,30 грн., та вартістю ТЗ після ДТП - 45 700,00 і відповідно до результатів Звітів № 080/02-23 та № 080/02-23/1.
		Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , працівниками поліції було зафіксовано належність транспортного засобу «Nissan» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 - Військовій частині НОМЕР_4 Міністерства оборони України, що прямо вказано в протоколі адміністративне правопорушення.
		Окрім того, факт проходження військової служби ОСОБА_2 додатково встановлюється відомостями, які зазначені у Протоколі, який було складено, поліцейськими під час оформлення ДТП, а саме у графі «місце роботи» зазначеного ОСОБА_2 - військовослужбовець.
		Також, ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначає, що він є військовослужбовцем на контракті ЗСУ та на момент скоєння ДТП він прямував на місце дислокації виконання бойового завдання.
		З огляду на те, що вина  ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносин з відповідачем, під час виконання своїх службових обов`язків встановлена постановою Святошинського районного суду міста Києва №759/5545/23 від 07.04.2023 року, що набрала законної сили, враховуючи результати Звіту № 080/02-23 та № 080/02-23/1, та розмір сплаченої регламентної виплати МТСБ,У Позивач вважає, що витрати яких він зазнав у зв`язку знищенням його транспортного засобу та витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права, що підлягають стягненню з відповідача становлять 152 353,30 грн., що дорівнюють різниці між ринковою вартістю ТЗ до ДТП (358 053,30 грн.), вартістю ТЗ після ДТП (45 700,00 грн.) та сплаті регламентної виплати (160 000,00 грн.).
		Додатково, Позивач наполягає на стягнені з Відповідача 5 000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.01.2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. (а.с.75-76).
		Ухвалою суду від 23.02.2024 року було змінено неналежного відповідача Міністерство оборони України на належного Військову частину НОМЕР_1 .
		05.03.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, якій останній просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що на момент вчиненні ДТП ОСОБА_2 не перебував в трудових, службових відносинах із військовою частиною НОМЕР_1 , а транспортний засіб під його керуванням не належав військовій частині. Військова частина НОМЕР_1 не може нести відповідальності у вигляді відшкодування за дії ОСОБА_2 .
		Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
		Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.
		Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
		Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.
		Судом встановлено, що, 21.02.2023 року о 21 год. 00 хв. м. Києві по пр-т. Перемоги, 139 відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Nissan» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
		Постановою Святошинського районного суду міста Києва №759/5545/23 від 27.04.2023 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , не була застрахована згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Постановою Правління Національного банку від 30 травня 2022 року №108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено розміри страхових сум (максимальний розміру виплат) за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:
		до 160 000 гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих (до змін ця сума становила 130 000 гривень);
		до 320 000 гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих (до змін ця сума становила 260 000 гривень).
		Таким чином, ліміт відповідальності МТСБУ за шкоду, завдану майну позивача становить 160 000,00 гривень.
		Відповідно до вищенаведеного, на виконання вимог ст. 33,35 Закону, 24.02.20 Позивачем було направлено до МТСБУ засобами поштового зв`язку повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування, додавши необхідні документи. 27.02.2022 року МТСБУ отримало заяву про страхове відшкодування.
		26.05.2023 року МТСБУ здійснило регламентну виплату у максимально передбаченому розмірі 160 000,00 грн.
		З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна Позивачу у зв`язку із пошкодженням автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_3 , Позивач звернувся до TOB «Клевер Експерт» та уклав договір про проведення оцінки.
		На виконання зазначеного договору TOB «Клевер Експерт» 09 березня 2023 р. було складено «Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 080/02-23 (далі, - Звіт № 080/02-23), згідно якого розмір вартості відновлювального ремонту становить 1 026 143,73 грн, а ринкова вартість ТЗ становить 358 053,30 грн.
		ТОВ «Клевер Експерт» 05.06.2023 було складено звіт 080/02-23/1 від 05.06.2023 року про оцінку вартості КТЗ з урахуванням аварій пошкоджень. Відповідно до зазначеного звіту ринкова вартість автомобіля «Citroen» д НОМЕР_3 після ДТП складає 45 700,00 грн.
		На думку позивача, відповідач - військова частина НОМЕР_1 зобов`язана відшкодувати різницю у завданих збитках ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 1172 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 під час виконання своїх службових обов`язків перебував в трудових (службових обов`язках.) із військовою частиною НОМЕР_1 , а також те що вищевказаний транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 належить роботодавцеві, тобто військовій частині НОМЕР_1 .
		Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.11.2022 по справі № 646/3413/19 зазначив, що за загальним правилом, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18) зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким, суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Подібні висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 28.10.2022 по справі №601/278/21, від 18.10.2022 по справі № 592/9529/21, від 10.08.2022 по справі № 635/6868/16-ц, від 05.07.2022 по справі № 511/323/19, від 02.06.2022 по справі № 395/223/21.
		Як вбачається з відповіді відповідача на адвокатський запит, була надана інформація про те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 . Однак із 24 жовтня 2022 року ОСОБА_2 відряджений в іншу військову частину, де перебував на момент вчинення ДТП, подання позовної заяви і на даний момент.
		        ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем за контрактом, укладав контракт не з військовою частиною НОМЕР_1 , а із Міністерством оборони України, тобто перебуваючи в складі ЗСУ, виконував службові обов`язки саме у складі ЗСУ, а не військової частини НОМЕР_1 .
		       Окрім цього, ОСОБА_2 будучи відрядженим із складу військової частини НОМЕР_1 з 24.10.2022 року, продовжує проходити військову службу та обов`язки військової служби в складі ЗСУ під іншим командуванням, як відряджений.
		Згідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, - Військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою: навчання на курсах, проходження зборів, вступу до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти;,участі у заходах, пов`язаних із підготовкою військ (сил); забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів; супроводження нарочних з таємними документами і матеріалами або як нарочні; супроводження (за потреби) окремих військовослужбовців, хворих або команд військовослужбовців та конвоювання заарештованих і засуджених; отримання нагород; участі в засіданнях судів або прибуття за викликом органів досудового розслідування; участі в планових заходах (збори, семінари, засідання, наради тощо); ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; виконання обов`язків військової служби у складі військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях.
		Таким чином вибувши на навчання, ОСОБА_2 назад до місця служби до військової частини НОМЕР_1 не прибув, а був залишений для подальшого проходження військової служби та виконання військового обов`язку у військовій частині НОМЕР_5 , де перебуває і виконує бойові завдання, свідченням чого є відповідні довідки про нарахування йому додаткових видів винагород.
		Тобто ОСОБА_2 , був військовослужбовцем за контрактом, який був укладений між ним та ЗС України. На момент вчинення ДТП направлявся до місця дислокації для виконання бойових завдань, тобто до місця дислокації військової частини НОМЕР_5 , де проходив службу, і виконання бойових завдань, які ставились йому командуванням вказаної військової частини.
		З приводу посилання позивача що власником транспортного засобу Ніссан була військова частина НОМЕР_1 , слід зазначати наступне.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на протокол про вчинення адміністративного правопорушення, де зазначено, що автомобіль який був під керуванням ОСОБА_2 належав військовій частині НОМЕР_4 .
		В подальшому, на адресу військової частини поступив адвокатський запит від адвоката Ковалевської, яка просила повідомити чи належить автомобіль Ніссан д.н.з. НОМЕР_2 військовій частині НОМЕР_1 . На вказаний запит було надано відповідь про те, що військова частина не може надати таку відповідь за браком інформації яка містилась в її адвокатському запиті, а саме відсутня модель, та номер кузова автомобіля, оскільки зазначений номерний знак імовірно належав автомобілю на іноземній реєстрації.
		Незважаючи на це, сторона позивача, виключно на власних припущенням та власною інтерпретацією інформації військової частини НОМЕР_1 , на адвокатський запит, стверджує про належність автомобіля Ніссан до власності військової частини НОМЕР_1 .
		Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи військова частина НОМЕР_1 не була власником вказаного транспортного засобу, оскільки такий на обліку не перебував, а також не уповноважувала ОСОБА_2 , під час його вже перебування у відрядженні, в складі іншої військової частини здійснювати керування невстановленим транспортним засобом.
		       Як вбачається із довідки, щодо наявності на обліку військової частини НОМЕР_1 автомобілів марки «Ніссан», усі автомобілі вказаної марки, отримавши відповідні реєстраційні документи та військові номерні знаки, були введені в експлуатацію та використання.
		Тобто автомобілі були прийняті на облік після відповідної реєстрації, однак як вбачається із довідки, такий транспортний засіб, який використовував ОСОБА_2 відсутній.
		Таким чином, враховуючи, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 не перебував в трудових, службових відносинах із військовою частиною НОМЕР_1 , а транспортний засіб під його керуванням не належав військовій частині, військова частина НОМЕР_1 не може нести відповідальності у вигляді відшкодування за дії ОСОБА_2 .
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні. Це підтверджується і сталою судовою практикою. Так, вказаний правовий висновок викладений в Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 204/8118/14, Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 335/4419/19, Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 128/20/19, Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.01.2022 року у справі № 182/3357/19.
		Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем не доведено належними доказами перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах із відповідачем та те, що виконуючи свої трудові обов`язки, ОСОБА_2 здійснив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
		Правовідносини між сторонами, пов`язані із стягненням моральної шкоди, є похідними від наявності підстав щодо стягнення матеріальної шкоди, а оскільки суд не знаходить підстав для задоволення цих вимог, то вимоги пов`язані зі стягненням моральної шкоди, не підлягають задоволенню також.
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд  приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10-13, 77-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити у повному обсязі.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Повний текст рішення складено 28.06.2024 року.
		 
		Суддя: Ключник А.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...