Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 148/2355/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2024. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 22.07.2024
Номер судового провадження: 2/129/23/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 148/2355/16-ц 
		Провадження по справі № 2/129/23/2024
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		"19" червня 2024 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
		в складі головуючої Бондар О.В.,
		з участю секретаря Чаленко А.В.,
		позивачки ОСОБА_1 ,
		її представника адвоката Гуменюк Н.В.,
		відповідача ОСОБА_2 ,
		її представника адвоката Чудака В.Д. 
		розглянув у судовому засіданні в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - 
		установив:
		17.11.2016 р. до Тульчинського районного суду заявлено позов ОСОБА_1 , який вона назвала про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в позовних вимогах позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_2 протягом тижня після набрання чинності рішенням суду спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать її, ОСОБА_1 , честь, гідність, ділову репутацію та принести їй свої вибачення в присутності педагогічного колективу НВК ЗШ І-ІІІ ступенів №3 гімназії м.Тульчина та їх батьків, а також спростувати їх тим же шляхом, яким вони розповсюджені через телебачення, інтернет та друковані засоби масової інформації, через які вони були розповсюджені гр. ОСОБА_2 ; також просить стягнути з ОСОБА_2 на її ОСОБА_1 користь моральну шкоду в сумі 50000 грн.
		Свої позовнівимоги обґрунтувалатим,що вонапрацює напосаді вчителяісторії НВКЗШ І-ІІІ ст. №3 - гімназії м Тульчина Вінницької області, її педагогічний стаж понад 41 рік, має вищу освіту за спеціальністю «історія і педагогіка», спеціаліст вищої категорії, син відповідачки ОСОБА_3 навчається в 10-а класі цієї школи, ОСОБА_1 викладає у нього історію, в школі жодних конфліктів чи непорозумінь між ними не було; 9.10.2015 року на ім`я директора НВК надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 зі звинуваченнями у неприязному відношенні та непедагогічних методах роботи до її сина ОСОБА_4 , 16.11.2015 р. у черговій заяві до директора ОСОБА_2 вказує про довготривале перевантаження нервової системи та стійку втрату здоров`я її сина внаслідок цькування вчителем ОСОБА_1 на протязі довгого періоду, такі ж скарги із зазначенням того, що ОСОБА_1 здійснює моральний тиск на учнів, принижує їх та їх батьків, відповідачка адресує до Начальника відділу освіти Тульчинської РДА, Міністра освіти і науки України, у відповідях про результати розгляду заяв зазначено про те, що наведені ОСОБА_2 факти не мають підтвердження, не спостерігається психологічне насилля з боку позивача по відношенню до ОСОБА_5 на уроках історії і правознавства.
		Крім того ОСОБА_6 розповсюджує пропозивача недостовірнуінформацію череззасоби інформації,газети тателебачення,в газеті «33- й канал»4травня 2016р.в статті«Вчителька зТульчина вимагаєвід батьківучня вибаченьта 50тисяч гривень» ОСОБА_7 вказує:«Тепер всібатьки просятьмене , щоб ядо кінцяроку відвідувалауроки історії,боо цявчителька вжепішла «врознос»…«фахівці вжепомітили низкурізноманітних порушеньу їїроботі»...,… «дітивідчувають ,як вонаїх ненавидить»…,… «мамипам`ятаютьцей жахще зісвого шкільногоминулого,тому йпідписали колективнузаяву зате щобвчительку звільнити»,також поширюєінформацію задопомогою інтернетвидань:у публікації«Освітянська українофобія»,у своїйзаяві від25.02.2016року наім`ядиректора ОСОБА_2 вказує«…цькування таприниження честіта гідностімого синаз бокувчителя історії ОСОБА_1 не припиняється,вчора 24лютого 2016р.на уроціправознавства ОСОБА_1 дозволила собіу вкрайцинічній тазловтішній формікоментувати станздоров`ямого сина,його лікуваннята прийомліків,чому булисвідками всіучні класу,вважаю поведінкувчителя неприпустимою,непедагогічною тавкрай неетичною,прошу надатиоцінку діямвчителя атакож прийнятиміри позапобіганню такихситуацій умайбутньому»;це зверненнярозглянуто дирекцієюшколи тавстановлено щофакт цькуваннята приниженнячесті тагідності ОСОБА_5 ,учня 10-Акласу,не підтверджено,дирекція школипросить ОСОБА_2 звернути увагуна необхідністьвиконання їїсином учнівськихправил підчас навчально-виховногопроцесу.В сюжетах«События» наканалі «Україна»за 22.04.2016р.,«Надзвичайні новини»канапу ІCTV,у випускуТСН о12.0025.04.2016р. ОСОБА_2 дала інтерв'ю , в якому вказала що ОСОБА_1 обзиває батьків і дітей. Позивачка зазначає, що таким чином на протязі тривалого часу відповідачка поширює про неї як учителя історії, недостовірну інформацію, принижує своїми діями її честь, гідність, ділову репутацію, а тому вважає, що дії відповідачки завдали їй моральної шкоди, яка полягає в тому, що розповсюдивши інформацію про її нібито непедагогічні методи роботи, цькування дітей, образи як батьків та дітей, відповідачка паплюжить її честь, гідність, ділову репутацію, як учителя, людини, внаслідок її незаконних дій ОСОБА_1 перенесла моральні страждання та хвилювання, втратила сон та спокій, змушена надавати письмові пояснення керівництву навчального закладу, пояснювати ситуацію що склалась, як колегам по роботі так і іншим людям яким вона стала відома, звертатися за захистом своїх прав до суду. Все це потребує від неї вжиття додаткових зусиль для організації свого життя та завдає моральних страждань. Внаслідок дій відповідачки погіршився стан її здоров`я, позивачка перенесла нервовий стрес, змушена була звернутись за медичною допомогою, завдану їй моральну шкоду оцінює в розмірі п`ятдесят тисяч гривень.
		21.12.2016 р. надійшло заперечення на позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_8 заперечувавпротизадоволення позову, вважає позовні вимоги безпідставними,необґрунтованимитанедоведеними належними і допустимими доказами, у їх задоволенні просив відмовити. На обґрунтування своїх заперечень вказав, що відповідачка, як мати учня навчального закладу, звертаючись із зазначеними позивачкою заявами, виконувала лише свій материнський обов`язок, турбуючись за свого сина і не мала при цьому найменшого наміру когось образити чи принизити, в тому числі і ОСОБА_1 , вищевказані заяви були подані нею не з метою доведення викладених в них відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами, звернення ОСОБА_1 до суду відповідачка вважає намаганням позбавити її конституційного права на звернення та виконання свого громадського, материнського обов`язку на виконання вимог ст. 29 Закону України "Про загальну середню освіту", відповідно до якої батьки або особи, які їх замінюють, мають право, зокрема, звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; захищати законні інтереси дітей.
		10.03.2017 р. позивачка подала до суду позовну заяву зі зменшеними позовними вимогами, просила зобов`язати ОСОБА_2 спростувати відомості, поширенні нею 04 травня 2016 року у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень», яка була опублікована газетою «33-й канал», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед позивачем, ОСОБА_2 про те, що нею поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформація, яка була опублікована у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень» та розповсюджена 04 травня 2016 газетою «33-й канал», не пізніше п 'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили; стягнути з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду в сумі п`ятдесят тисяч гривень та судові витрати.
		Після задоволення самовідводів суддів Немирівського районного суду та Тульчинського районного суду справу надіслано до Гайсинського районного суду.
		Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 27.09.2018 р. головуючою визначено суддю Бондар О.В.
		22.12.2020 р. ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду, ухвалено про виклик свідків відповідача, однак у подальшому відповідач відмовилася від подання до суду таких доказів, як показання свідків. 
		В судовому засіданні представник позивача вимоги змінені (зменшені) позовні вимоги підтримала, просила їх задовільнити, вважала, що саме відповідачка ОСОБА_2 розповсюдила недостовірну і таку, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка була опублікована у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень» в газеті «33-й канал» від 04 травня 2016 р., оскільки стаття містить посилання на саме її слова: «вчителька вже пішла «врознос», «фахівці вже помітили цілу низку різноманітних порушень у її роботі», «діти відчувають, як вона їх ненавидить. Мами пам`ятають цей жах ще зі свого шкільного минулого», оскільки саме ОСОБА_2 з метою розповсюдження такої інформації дала інтерв`ю журналістам газети «33-й канал», яка на той час була популярною, мала достатньо великий тираж 107000, зазначену статтю прочитали багато жителів Вінницької області. Зазначена та розповсюджена відповідачем інформація нічим не підтверджена, видумана самою відповідачкою, натомість ОСОБА_1 має багато нагород і грамот, подяк за самовіддану працю, великий стаж педагогічної діяльності, її поважають колеги і учні, підтримала вимоги про стягнення моральної шкоди у зазначеному в позовних вимогах розмірі та за зазначених в позовній заяві обставин.
		Позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовільнити.
		Відповідачка ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечила, вважала їх абсолютно недоведеними під час розгляду справи, ніякого інтерв`ю газеті «33-й канал» вона не давала, зазначену в позові інформацію не розповсюджувала, це зробила редакція та журналісти газети, звідки журналісти взяли таку інформацію, їй невідомо, з приводу конфлікту з вчителькою ОСОБА_1 вона зверталася до дирекції школи, крім того, відбувалися слухання справи про захист честі і гідності за позовом ОСОБА_1 до неї в суді, там були журналісти різних засобів масової інформації. 
		Представник відповідача адвокат Чудак В.Д. позицію відповідача підтримав, вважав, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_2 такими словами висловлювалася на адресу позивача, стаття, про яку йдеться в судовому засіданні, не містить прямої мови, розповсюдити таку інформацію шляхом публікації статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень» в газеті «33-й канал» від 04 травня 2016 р. у ОСОБА_2 немає можливості, бо вона не є ні редактором, ні журналістом цієї газети, доказів, що саме про ОСОБА_1 йдеться в цій статті, а не про іншу вчительку історії та права з Тульчина, ні стаття в газеті, ні матеріали справи не містять, також не доведено будь-якого відношення відповідачки ОСОБА_2 до зазначених висловлювань, опублікованих журналістами газети.
		Суд зясував позиції сторін, дослідив докази, надані сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень, з урахуванням вимог закону прийшов до висновку про те, що змінені (зменшені) позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких міркувань. 
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право назверненнядо суду за захистом свого особистогонемайновогоабо майнового права у разі його порушення,невизнанняабо оспорювання та інтересу, якийнесуперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочинунедійсним, припиненнядії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення,припиненняправовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової)шкоди, визнаннянезаконнимирішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» звертається увага судів на те, що «При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
		а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
		б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
		г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право».
		Велика Палата Верховного Судунеодноразовозазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення,невизнанняабо оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення,невизнанняабо оспорення таспричиненимцими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
		Статтею 9КонституціїУкраїнипередбачено, щочинні міжнароднідоговори, згода наобов`язковістьяких надана Верховною Радою України, є частиноюнаціональногозаконодавства України.
		У статті17 Закону України «Про виконаннярішеньта застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують прирозглядісправ Конвенціюпрозахистправ людиниіосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно ізстаттею 10Конвенціїпрозахистправ людини та основоположних свобод (далі-Конвенція)передбачено право кожного на свободу вираженняпоглядів.Таке право включає свободу дотримуватися своїхпоглядів,одержуватиіпередаватиінформаціютаідеїбез втручанняорганівдержавної владиінезалежновід кордонів.
		Зазмістомчастини першоїстатті68КонституціїУкраїникожен зобов`язаний неухильно додержуватися КонституціїтазаконівУкраїни, не посягати на праваісвободи, честьі гідність іншихлюдей.
		Відповіднодочастини другоїстатті32КонституціїУкраїникожному гарантується судовийзахистправа спростуватинедостовірну інформаціюпро себеі членів сім`їта права вимагати вилучення будь-якоїінформації,а також право навідшкодування матеріальноїта моральної шкоди, завданої збиранням,зберіганням,використанняміпоширенням такоїнедостовірної інформації.
		За положеннямистатей 270,297 ЦК Україниокремим видом особистих немайнових прав є право на повагу догідностітачесті. Гідністьта честьфізичноїособи є недоторканними.Фізичнаособа має право звернутися до суду з позовом прозахистїїгідностітачесті.
		Статтями 15,275 ЦК Українипередбачено право особи назахистсвого особистого немайнового прававідпротиправних посяганьінших осіб.
		Частиною другоюстатті302 ЦК Українина особу, яка поширюєінформацію,покладено обов`язок переконатися в їїдостовірності.
		За практикою Європейського суду з прав людини, якавідповіднодо статті17 Закону України «Про виконаннярішеньта застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права,межісвободи вираження думок залежатьвідїхзмістутавідтого, чим займається особа, стосовно якоїцідумкивисловлені.У свою чергунаціональнавлада може втрутитися у процесреалізаціїнорми статті10Конвенції,якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено назахист репутаціїабоіншихправосіб ієнеобхідниму демократичномусуспільстві.
		У пункті19 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах прозахист гідностітачесті фізичноїособи, а такожділової репутації фізичноїта юридичної особи» судам роз`яснено, щовирішуючипитання про визнання поширеноїінформації недостовірною,судиповиннівизначати характер такоїінформаціїта з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чиоціночнимсудженням.
		Положеннями статті30 Закону України «Проінформацію»визначено, щоніхтоне може бути притягнутий довідповідальностіза висловленняоціночнихсуджень.Оціночнимисудженнями, за винятком наклепу, є висловлювання,якінемістятьфактичних даних, критика,оцінка дій,а також висловлювання, що не можуть бутивитлумаченіяктакі,щомістять фактичні дані,зокрема з огляду на характер використаннямовно-стилістичних засобів(вживаннягіпербол, алегорій,сатири).Оціночнісудження непідлягаютьспростуванню та доведенню їхправдивості.Якщо особа вважає, щооціночнісудження або думки принижують їїгідність,честь чиділову репутацію,а такожінші особисті немайновіправа, вонавправіскористатися наданим їй законодавством правом навідповідь,а також на власне тлумачення справи у тому самомузасобімасовоїінформаціїз метою обґрунтуваннябезпідставностіпоширених суджень, надавши їміншу оцінку.
		Врішенніусправі«Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираженняпоглядівявляє собою одну з важливих засад демократичногосуспільствата одну з базових умов його прогрессу тасамореалізаціїкожного. Предмет пункту другогостатті10 застосовується нетількидо інформаціїчи ідей, якібулиотримані зізгоди чи розглядаються якнеобразливічи якмалозначущі,але й до тих,якіможуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимогиплюралізму, толерантностітавідкритостідумок, без чого неможливе «демократичнесуспільство». При цьому, повинно бути зробленечіткерозмежуванняміж констатацією фактівтаоціночнимисудженнями. У той час якнаявність фактівможе бути продемонстровано,достовірність оціночнихсуджень непіддаєтьсядоведенню. Вимогу доводитидостовірність оціночнихсуджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованогостаттею 19.
		У відповідності достатті 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, навільневираження своїх поглядів і переконань.Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Статтею 10 Конвенціїпро захистправ людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади інезалежновід кордонів.
		Відповідно достатті 32 Конституції Україникожному гарантується судовийзахистправаспростовувати недостовірнуінформаціюпросебе і членів своєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такоїнедостовірноїінформації.
		Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистиминемайновимиблагами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно ізстаттями 297,299 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності тачесті,нанедоторканністьсвоєї ділової репутації.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позовупрозахистгідності тачестіфізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширеннянедостовірноїінформації, тобто такої, яканевідповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особистінемайновіправа, тобто або завдає шкоди відповідним особистимнемайновимблагам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особистенемайновеправо.
		Під поширенням інформаціїнеобхіднорозуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережіІнтернетчи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Недостовірноювважається інформація, яканевідповідає дійсності або викладенанеправдиво,тобто містить відомостіпроподії та явища, якихнеіснувало взагалі або які існували, але відомостіпронихневідповідають дійсності (неповніабо перекручені).
		В своїй Постанові від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20 Верховний Суд вказав на те, що публічна особа, державний службовець,повиненбути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу.
		Відповідно дост.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.
		Відповідно дост. ст. 77,80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно ізч.6 ст.81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Судом встановлено, що в газеті «33-й канал» від 04 травня 2016 р. опублікована стаття «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50000 гривень», авторами якої є Т.Кондратьєва та ОСОБА_9 про конфлікт між батьками учнів десятого класу Тульчинської школи-гімназії і вчителькою історії ОСОБА_10 , де журналістами викладено позицію батьків, з посиланням на слова ОСОБА_11 , з приводу конфлікту а також позицію вчителя історії та права ОСОБА_12 , крім того, пояснення не зазначеної особи чи осіб управління районної освіти.
		Відповідно до трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 ОСОБА_1 працює на посаді вчителя історії Тульчинської СШ №3 з 06.09.1982 р., має позитивні характеристики з місця роботи (а.с.14-15,21), почесні грамоти і подяки (а.с.41-42,44-50); ОСОБА_6 9.10.2015 року та 16.11.2015 р. звернулася із заявами на ім`я директора НВК з проханням вжити заходів до вчителя історії ОСОБА_1 , яка має неприязне відношення до її сина ОСОБА_4 , 2000 р.н., та непедагогічні методи роботи (а.с.11,12); згідно відповідей Відділу освіти Тульчинської РДА, директора школи № 3, для перевірки звернень ОСОБА_13 була створена комісія, яка провела опитування учнів 10 класу, жодних порушень у поведінці вчителя історії ОСОБА_1 . комісія не виявила, як і упередженого ставлення педагога до учня ОСОБА_14 (а.с.18-30).
		Фактично предметом оскарження в справі єоціночнесудження,зробленежурналістами якузагальненняінтерв`ю з фізичними особами, вагомих причини, які б давали підстави для покарання журналістів за участь у відповідному розповсюдженні висловлювань інших осіб, судомневстановлено, засіб масової інформації - газета «33-й канал» до участі у справі не залучався, як і журналісти  автори статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50000 гривень», відповідачка взагалі заперечує факт дачі нею будь-яких інтерв`ю журналістам саме цієї газети, позивачем факт такого висловлювання саме ОСОБА_2 та розповсюдження нею вказаної інформації належними і допустимими доказами не доведено, опублікована інформація містить оціночні судження батьків, педагога та незазначених осіб з управління районної освіти. 
		Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц (провадження№ 61-7181св18) наголосив, що у такому випадку позивач має можливістьзахиститисвої права черезнаданейому законодавством право на відповідь, а також навласнетлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Позовних вимог про визнання такої інформації недостовірної і такою, що порушує особистінемайновіправа, тобто або завдає шкоди відповідним особистимнемайновимблагам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особистенемайновеправо, позивачем заявлено не було.
		На підставі викладеного суд визнає, що звернення ОСОБА_2 , як матері учня 10-а класу ОСОБА_4 , 2000 р.н., до директора НВК ЗШ І-Ill ст. №3 - гімназії м. Тульчина, начальника відділу освіти Тульчинської РДА, Міністра освіти і науки України не є поширенням недостовірної інформації про вчителя історії її сина, яка на її думку, виявляла неприязне відношення та непедагогічні методи виховання та навчання до її сина, а її правом на таке звернення. Статтю з оціночними судженнями батьків, зокрема і ОСОБА_13 , а також коментарем вчителя ОСОБА_15 , виготовлено авторами статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50000 гривень», серед яких не зазначено ОСОБА_16 , опублікування її у пресі та розповсюдження друкованим засобом масової інформації здійснено редакцією газети «ЗЗ-й канал», а не відповідачем.
		Доводи позивача про те, що саме відповідачем  ОСОБА_2 розповсюджено недостовірну і таку, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка була опублікована у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень» в газеті «33-й канал» від 04 травня 2016 р., оскільки стаття містить посилання на саме її слова: «вчителька вже пішла «врознос», «фахівці вже помітили цілу низку різноманітних порушень у її роботі», «діти відчувають, як вона їх ненавидить. Мами пам`ятають цей жах ще зі свого шкільного минулого», - не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні. 
		Позивачем не доведено заявлених позовних вимог у частині зобов`язання відповідача спростувати відомості, поширенні нею 04 травня 2016 року у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень», яка була опублікована газетою «33-й канал», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед позивачем, а також про те, що нею поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформація, яка була опублікована у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень» та розповсюджена 04 травня 2016 газетою «33-й канал», не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили, а тому в їх задоволенні суд відмовляє. 
		За змістомст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральнашкодаполягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000 грн. з огляду на відсутність в діях ОСОБА_2 жодних протиправних дій чи поведінки щодо ОСОБА_1 також задоволенню не підлягають, в цій частині позовних вимог у їх задоволенні необхідно відмовити через їх безпідставність.
		Відповідно дост.141ЦПК України,вирішуючи питаннястягнення зпозивача накористь відповідачавитрат направничу допомогуадвоката ЧудакаВ.Д.,з урахуваннямхарактеру правовідносину ційсправі танеобґрунтованість затраченогоадвокатом часунаокремівиди правничоїдопомоги,атакож необхідністьнаданнятакоїправничоїдопомоги,обсягунаданихадвокатом послуг,суд уважає,що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 30000 грн., і такийрозмір витрат напрофесійнуправничу допомогувідповідатиме критерію реальностінаданихадвокатських послуг, розумності їхньогорозміру,конкретнимобставинамсправи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. 
		Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
		ухвалив:
		Відмовити у задоволенні позову (зміненого) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 30000 грн.
		Апеляційнаскарга нарішеннясуду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцятиднівз дня його проголошення.
		Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку наапеляційнеоскарженнярішеннясуду, якщоапеляційнаскарга подана протягом тридцятиднівз дня вручення даногорішеннясуду.
		Повний текст рішення судом виготовлено 28.06.2024 р.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...