Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/9264/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2024. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Номер судового провадження: П/420/9345/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/9264/24 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 червня 2024 року м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючої судді Бойко О.Я.
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
		І. Суть спору: 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив суд: 
		(1). Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у оформленні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 п. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
		(2). Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 ) оформити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		ІІ. Аргументи сторін
		(а) Позиція Позивача
		В обґрунтування позовних вимог вказав, що враховуючи сімейні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (зять  теща), а також відсутність у ОСОБА_2 інших осіб, що зобов`язані її утримувати, оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є єдиною можливістю для інваліда 2 групи ОСОБА_2 одержати постійний догляд, якого вона потребує та фактично отримує від позивача. Оскільки ОСОБА_3 не проживає на території України, знаходиться під тимчасовим захистом Республіки Ірландія, є резидентом Республіки Ірландія та постійно проживає на її території, об`єктивно юридично вона не є працездатною особою, що фактично унеможливлює здійснення нею піклування за своєю матір`ю. Враховуючи те, що у зв`язку із існуючим збройним конфліктом, в Україні оголошено військовий стан, наявна безпосередня загроза життю та здоров`ю цивільних жителів, що перебувають на території України, постійні обстріли мирних міст з м. Одеса включно, законні підстави для примусового повернення ОСОБА_3 в Україну як особи, що знаходиться під тимчасовим захистом Республіки Ірландія, - відсутні. Будь-яке примушування до вчинення нею таких дій є незаконним.
		Позивач вважає, що відповідачем вільно інтерпретовано поняття «працездатна особа» при цьому повністю проігноровані норми п.16 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про зайнятість населення», що свідчить про протиправну бездіяльність та цинічне небажання ІНФОРМАЦІЯ_2 виконувати свій обов`язок щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		22.04.2024 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, зокрема, що відповідач помилково ототожнив поняття «Дієздатность» та «Працездатність», «Утримання» та «Догляд», підмінюючи одне поняття іншим, вільно та некоректно трактуючи норми ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до незаконної відмови від оформлення позивачу відстрочки від призову під час мобілізації. Позивач довів наявність у нього підстав для відстрочки від призову за мобілізацією, визначені абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", проте ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправно відмовив йому у наданні відстрочки від призову за мобілізацією, чим грубо порушив його право, прямо передбачене Законом.
		(б) Позиція Відповідача
		17.04.2024 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у позовних вимог відмовити повністю.
		Відповідачем зазначено, що для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач повинен був довести, що він є єдиною особою, яка може здійснювати даний догляд за матір`ю дружини, ОСОБА_2 , 1949 р.н., яка є особою з інвалідністю 2-ї групи (загального захворювання, безстроково). Але, як вбачається з матеріалів справи позивач належних доказів, що він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний сторонній догляд за за матір`ю дружини, - ОСОБА_4 , 1949 р.н., яка є особою з інвалідністю 2-ї групи (загального захворювання, безстроково), до суду - не надав. Висновок ЛКК КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 ОМР № 6 від 24.01.2024 та Висновок ЛКК КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 ОМР № 35 від 22.01.2024 (форма-080-4/о), якими позивач обґрунтовує факт про те, що ОСОБА_2 яка є матір`ю його дружини, та визнана особою з інвалідністю 2-ї групи (загального захворювання, безстроково), та на його думку є невиліковно хворою, та яка потребує постійного стороннього догляду, не є документом, що може розглядатися уповноваженим органом як підстава для відстрочки позивача від призову на військову службу за мобілізацією. Відповідно до приписів вищенаведених норм чинного законодавства обов`язок по догляду за ОСОБА_2 , покладений саме на її дочку. Отже, з огляду на зазначений аналіз правових норм можна дійти висновку, що позивач, який є зятем ОСОБА_2 , яка визнана особою з інвалідністю 2-ї групи (загального захворювання, безстроково), не є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за тещею та відповідно до положень чинного законодавства я вважаю, що він не має безумовного обов`язку щодо такого догляду.
		27.04.2024 р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, зокрема, що відповідно до приписів вищенаведених норм чинного законодавства, вважає, що обов`язок по догляду за ОСОБА_2 , яка є матір`ю дружини позивача -  ОСОБА_3 , та визнана особою з інвалідністю 2-ї групи (загального захворювання) покладається саме на її дітей, тобто на її дочку ОСОБА_3 , а не на зятя, як стверджує позивач. Отже, з огляду на зазначене та подані відповідачем докази, які наявні у матеріалах справи, можна дійти висновку, що позивач, який є зятем, не є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за тещею -  ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2-ї групи, та потребує постійного стороннього догляду, та відповідно до положень чинного законодавства немає, на думку відповідача, безумовного обов`язку щодо такого догляду. Договір довічного утримання (догляду), який укладено між позивачем та ОСОБА_2 10.04.2024, та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А. №793, відповідач вважає, не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджує право його на отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, яка передбачена нормою абзацу 10 та 11 частини 1 статті 23 № 3543-XII.
		Відповідач вважає, що у діях позивача у такий спосіб вбачається  факт ухилення його від призову на військову службу за загальною мобілізацією та від виконання конституційного обов`язку, який встановлений статтею 65 Конституції України, згідно із нормою якої захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, є обов`язком громадян України
		ІІІ Процедура та рух справи
		01.04.2024 року ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 
		ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
		Судом встановлено, що відповідно до військового квитка, серії НОМЕР_3 , позивача взято на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 9.08.2002 р.
		Позивач звернувся до відповідача із заявою від 31 січня 2023 року, в якій просив зокрема, надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		До вказаної заяви додано копії: паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду позивача, паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду дружини позивача, паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду матері дружини позивача, свідоцтва про шлюб позивача, свідоцтва про шлюб матері дружини позивача, свідоцтво про смерть батька дружини позивача, свідоцтва про народження дружини позивача, довідки МСЕК щодо матері дружини позивача, заяви матері дружини позивача від 09.01.2024 року щодо родичів, що зобов`язані її утримувати (нотаріально посвідчена копія), закордонного паспорта дружини позивача, картки резидента Республіки Ірландія дружини позивача, Інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції Республіки Ірландія; листа міністерства юстиції України № 112984/19.3.2/11-23 від 25.08.2023 р.
		Листом від 20.02.2024 року відповідач за результатами опрацювання заяви позивача від 31.01.2024 повідомив, зокрема, що з копій документів, які додані позивачем до заяви вбачається, що дружина позивача є працездатною особою, і яка згідно зі статтею 51 Конституції України та частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України зобов`язана утримувати свою непрацездатну матір. Тому, з огляду на зазначений аналіз правових норм, та з урахуванням наданих позивачем копій документів відповідачем повідомлено, що законних підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, яка передбачена нормою абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», нажаль, немає.
		Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного. 
		IV. Джерела права та висновки суду
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався Указами Президента України та, відповідно, Указом Президента України від 06 травня 2024 року № 271/2024 продовжений до теперішнього часу.
		Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
		«Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
		Відповідно до п. 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Згідно з пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Відповідно до п. 19 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
		Згідно з п. 4 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
		Таким чином, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.
		Тобто, порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
		Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
		Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
		З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.
		Так, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів направив лист, в якому відмовив позивачу у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що дружина позивача є працездатною особою, і яка згідно зі статтею 51 Конституції України та частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України зобов`язана утримувати свою непрацездатну матір.
		Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.
		Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, внесено зміни, зокрема у статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Так, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в чинній редакції) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_4 .
		ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_5 .
		Відповідно, ОСОБА_2 є матір`ю дружини позивача.
		ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 878590 від 09.01.2024 року, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи.
		Дружина позивача з 18.03.2022 року з малолітньою донькою ОСОБА_6 2019 р.н. постійно проживають в Республіці Ірландія у якості осіб, що потребують тимчасового захисту на підставі Директиви Ради 2001/55/ЄС від 20.07.2001р. про тимчасовий захист українців із соціальним забезпеченням за рахунок держави ОСОБА_7 . На день звернення позивача із заявою до відповідача дружина позивача була резидентом Республіки Ірландія відповідно до Ірландського міграційного закону, що підтверджується карткою резидента (IRP card - Residence Permit) на ім`я ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 НОМЕР_6 , дійсний до 04.03.2024 року. На сьогоднішній день дружині позивача продовжено статус резидента Республіки Ірландія відповідно до Ірландського міграційного закону, на підтвердження чого видано картку резидента (IRP card - Residence Permit) НОМЕР_7 , яка дійсна до 04.03.2025 року.
		Статтею 51 Конституції України передбачено, зокрема, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
		Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
		Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає
		Згідно зі ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
		Відтак, у дружини позивача є обов`язок утримувати свою матір, яка має інвалідність.
		Абзацом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в чинній редакції) передбачено, що військовозобов`язаний має право на відстрочку за наявності особи, яка має обов`язок утримувати особу з інвалідністю, якщо така особа сама є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом (крім домашнього арешту), відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
		Отже, перебування особи, зобов`язаної утримувати особу з інвалідністю, закордоном не дає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Відповідно, позиція позивача  є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та чинним положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що відсутні підстави для задоволення позову повністю.
		VI. Розподіл судових витрат
		З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову суд не здійснює розподіл судових витрат.
		У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд  
		В И Р І Ш И В: 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відмовити.
		Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
		Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 
		 
		Суддя Оксана БОЙКО 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...