Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/10502/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано судом: 27.06.2024. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 17.06.2024
Номер судового провадження: 275/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2024 р.Справа № 440/10502/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Любчич Л.В.,
		Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
		за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/10502/23
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області 
		про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі - УДМС України в Полтавській області, відповідач, апелянт), в якому просила суд:
		- визнати дії УДМС України в Полтавській області щодо відмови у прийнятті від позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації протиправними та зобов`язати його утриматися від вчинення таких дій у майбутньому;
		- визнати бездіяльність УДМС України в Полтавській області щодо неприйняття від позивача декларації про відмову від громадянства Російської Федерації протиправною та зобов`язати УДМС України в Полтавській області прийняти від позивача та розглянути декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації з урахуванням висновків суду та оформити позивачу довідку про реєстрацію особи громадянином України.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність УДМС України в Полтавській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації.
		Зобов`язано УДМС України в Полтавській області прийняти від ОСОБА_1 та розглянути декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації, з урахуванням висновків суду.
		У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УДМС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, УДМС України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликався на неподання позивачкою доказів відмови від громадянства Російської Федерації. Зазначив, що подані позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства не розглядалися, оскільки позивачеві надано відповідь та роз`яснення про невідповідність заяви формі, передбаченій наказом МВС України від 16.08.2012 № 715. При цьому, апелянт стверджує, що розглянув їх по суті. Вказує, що позивачем не було наданого доказів звернення до дипломатичних установ Російської Федерації з клопотаннями про припинення громадянства, прийняття до розгляду такого клопотання та його фактичного розгляду. Також вказує, що було позбавлено надати відзив на позов, оскільки отримало ухвалу про відкриття провадження від 31.07.2023 у день її ухвалення, а позовну заяву у той день не отримало. Вказує, що самостійно неспроможній встановити дату отримання ним позову в підсистемі Електронний суд.
		Позивач, не погодився з доводами апелянта, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу  без задоволення. вказав на законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення .
		Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
		23.12.2021 УДМС України в Полтавській області прийнято рішення № 030309850 про оформлення заявниці набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України".
		23.12.2021 оформлено довідку №5312-000005068 про реєстрацію особи громадянином України на ім`я ОСОБА_1 , яка була надана особою при оформленні тимчасового посвідчення громадянина України.
		21.01.2022 органом 5301 (УДМС України в Полтавській області) на ім`я ОСОБА_1 було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 строком дії до 23.12.2023.
		24.08.2022 позивачем подано електронне звернення до Державної міграційної служби України, у якому позивач запросила надати роз`яснення, щодо алгоритму подальших дій, для оформлення громадянства України, враховуючи те, що з 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією та на даний час відсутня процедура відмови від громадянства Російської Федерації на території України. Також позивач зазначила, що на момент написання звернення строк дії її закордонного паспорту Російської Федерації закінчився 04.04.2022 та є недійсним.
		06.09.2022 у листі-відповіді Державної міграційної служби України №3-7724-22/6.4/4141-22 зазначено, що відповідно до абзацу 12 статті 1 Закону України "Про громадянство України" (далі - Закон) зобов`язання припинити іноземне громадянство  письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Таким чином, саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Також зазначено, що паспорт громадянина України позивач може отримати лише в разі надання до УДМС в Полтавській області документа про припинення іноземного громадянства. Зазначено, що наразі громадяни Російської Федерації не мають підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
		23.04.2023 позивач письмово через форму на веб-сайті звернулась до Державної міграційної служби України з приводу надання можливості подати декларацію, на що отримала лист-відповідь № 3-40-70-23/04/2089-23 від 23.05.2023 в якій зазначено, що відповідно до абзацу 12 статті 1 Закону зобов`язання припинити іноземне громадянство  письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Таким чином, саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. 23.12.2021 УДМС у Полтавській області зазначило, що позивачці було оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону та видано довідку про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої оформлено тимчасове посвідчення громадянина України терміном дії до 23.12.2023. Оформлення і видача тимчасового посвідчення громадянина України регулюються Правилами оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1111 (далі  Правила). Відповідно до пункту 3 Правил тимчасове посвідчення громадянина країни видається на строк до 2 років (з метою виконання зобов`язання про припинення іноземного громадянства). Продовження терміну дії тимчасового посвідчення громадянина України правилами не передбачено.
		02.05.2023 позивач звернулась до УДМС в Полтавській області із заявою стосовно порядку виконання поданого зобов`язання припинити іноземне громадянство, на що працівник УДМС в Полтавській області у відповіді від 08.05.2023 зазначив, що незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) визначено у абзаці 13 статті 1 Закону в редакції Законів № 2663-ІV від 16.06.2005, № 1941-ІХ від 14.12.2021. Зазначено, що у разі надання позивачем до 23.12.2023 документа про припинення громадянства (підданства) Російської Федерації позивач зможе подати заяву про оформлення паспорта громадянина України.
		15.05.2023 позивач звернулась до Державної міграційної служби України щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
		У листі №3-4413-23/6.4/2238-23 від 06.06.2023 розглянуто електронне звернення від 15.05.2023 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства та повідомлено, що під час подання заяви про прийняття до громадянства України іноземці разом із іншими необхідними документами подають зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття українського громадянства; саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Як повідомлялося раніше, 23.12.2021 УДМС у Полтавській області позивачу було оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону та видано довідку про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої оформлено тимчасове посвідчення громадянина України терміном дії до 23.12.2023. Враховуючи викладене, для завершення процедури набуття громадянства України до 23.12.2023 позивач повинна виконати подане зобов`язання та припинити іноземне громадянство. Повторно наголошено, що Законом визначено категорії осіб (іноземців), які разом із заявою про набуття громадянства України можуть подати декларацію про відмову від іноземного громадянства замість зобов`язання припинити іноземне громадянство. Водночас проінформовано, що наразі ДМС розглядається питання щодо внесення змін до Закону в частині пролонгації виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство громадянами Російської Федерації, які набули громадянство України.
		Як наведено у позовній заяві, 06.06.2023 позивач повторно звернулась до УДМС в Полтавській області із заявою, в якій просила прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства та видати відповідну довідку.
		09.06.2023 УДМС в Полтавській області у відповіді зазначено, що надісланий електронний лист з додатком не відповідає формі та змісту, визначеними наказом МВС України від 16.08.2012 № 715, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1549/21861. Звернуто увагу, що відповідно до пункту 5 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001, документи з питань громадянства заявник подає особисто. Крім цього, електронні документи, видані іноземними державами, приймаються виключно за умови укладення угод про взаємне визнання електронних довірчих послуг. Угоди про взаємне визнання електронних довірчих послуг з Російською Федерацією укладено не було, тобто документи, підписані електронним підписом держави агресора, є такими, при створенні яких не дотримано обов`язкових реквізитів електронного документа. У разі подання до 23.12.2023 відповідно до чинного законодавства України документа про припинення громадянства (підданства) Російської Федерації, позивач зможе подати заяву про оформлення паспорта громадянина України.
		Не погоджуючись з відмовою у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, позивач звернулась з цим позовом до суду.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення частково позовних вимог, оскільки відповідач не надав доказів своєї правомірної бездіяльності/дій щодо неприйняття від позивача декларації про відмову від громадянства Російської Федерації.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
		Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III (далі за текстом - Закон №2235-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III, громадянство України  це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України  це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
		У ст. 6 Закону №2235-III закріплені підстави набуття громадянства України.
		Так, особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (ч. 1 ст. 8 Закону №2235-III).
		Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. (ч. 5 ст. 8 Закону №2235-III)
		При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III).
		Відповідно до ч. 12 ст. 8 Закону №2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
		Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. (ч. 1 ст. 9 Закону №2235-III)
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону №2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
		У ст. 9 цього Закону також визначено, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
		При цьому, незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури (ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III).
		Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі за текстом - Порядок).
		Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
		Згідно з п. 5 Порядку заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.
		Відповідно до п. 28 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24.08.1991 на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону України "Про громадянство України"), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку:
		а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
		б) дві фотокартки (розміром 35х45 мм);
		в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
		г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;
		а також: а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
		При цьому, відповідно до ст. 1 Закону №2235-III зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
		Згідно зі ст. 8 Закону №2235-III іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.
		Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
		Відповідно до ст. 1 Закону №2235-III декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
		Так, у матеріалах справи наявна декларація за зразком, затвердженим наказом Міністерства закордонних справ України від 23.11.2022 №389.
		Крім того, 06.06.2023 позивач за допомогою засобів електронного зв`язку звернулась до УДМС в Полтавській області з заявою, в якій просила прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства та видати відповідну довідку.
		УДМС в Полтавській області у відповіді від 09.06.2023 та в апеляційній скарзі посилається на те, що надісланий електронний лист з додатком не відповідає формі та змісту, визначеними наказом МВС України від 16.08.2012 № 715, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1549/21861. Звернуто увагу, що відповідно до пункту 5 Порядку, документи з питань громадянства заявник подає особисто. Крім цього, електронні документи, видані іноземними державами, приймаються виключно за умови укладення угод про взаємне визнання електронних довірчих послуг. Угоди про взаємне визнання електронних довірчих послуг з російською федерацією укладено не було, тобто документи підписані електронним підписом держави агресора є такими, при створенні яких недотримано обов`язкових реквізитів електронного документа. У разі подання до 23.12.2023 відповідно до чинного законодавства України документа про припинення громадянства (підданства) російської федерації, позивач зможе подати заяву про оформлення паспорта громадянина України.
		Отже фактично позивачу роз`яснено що до 23.12.2023 необхідно надати документ про припинення громадянства Російської Федерації до УДМС України в Полтавській області або її територіальних підрозділів або особисто звернутись до управління державної міграційної служби з декларацію про відмову від іноземного громадянства, що передбачено пунктом 5 Порядку.
		Водночас, позивач у позовній заяві зазначає, що особисто зверталась до УДМС в Полтавській області стосовно прийняття декларації про вихід з громадянства Російської Федерації проте, в усній формі працівники УДМС в Полтавській області відмовились приймати декларацію.
		Також, відповідач не вказав причин, відповідно яких він відмовився приймати декларація позивача, складену за зразком, затвердженим наказом Міністерства закордонних справ України від 23.11.2022 №389.
		Тобто, суб`єкт владних повноважень не довів обставин необхідності застосування до декларації позивача вимог лише наказу МВС України від 16.08.2012 № 715, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1549/21861 та ігнорування апелянтом зразку цього документа затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 23.11.2022 №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 грудня 2022 р. за № 1559/38895.
		Враховуючи, що відповідач на декларацію позивача не ухвалив жодного рішення по суті, колегія суддів вважає хибним твердження апелянта про надання позивачеві відповіді по суті звернення.
		Посилання апелянта на наявність у позивачки нового паспорту громадянина Російської Федерації, на підставі якого вона здійснила в`їзд на територію України від 22.11.2022 через ПП "Могилів-Подільський" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані обставини не були підставою для не прийняття рішення стосовно звернення позивачки.
		За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що УДМС України в Полтавській області, як суб`єкт владних повноважень, не довів та як наслідок наявні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття від позивача декларації про відмову від громадянства Російської Федерації та зобов`язання УДМС України в Полтавській області прийняти від позивача та розглянути декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації.
		Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
		Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі №440/10502/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді   О.В. Присяжнюк   О.А. Спаскін   Повний текст постанови складено 27.06.2024.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...