Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5808/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2024. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 29.05.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 травня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/5808/20 
		 
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
		Погребняк В.Я. - головуючий, судді: Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Огороднік К.М., Пєсков В.Г., Картере В.І., 
		за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К.
		ліквідатор арбітражний керуючий Реверук П.К.-  особисто,
		відповідач - ОСОБА_1 - не з`явився,
		представники відповідача - Хованець А.І., адвокат, (в судове засідання 29.05.2024 не з`явився), Голубничий О.І., адвокат (в судове засідання 29.05.2024 не з`явився)
		відповідач - ОСОБА_2 - не з`явилась, 
		третя особа - ОСОБА_3 - не з`явився,
		третя особа - ОСОБА_4 ,
		представник третьої особи - Шульга А.В., адвокат,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича
		на рішення Господарського суду міста Києва
		від 08.08.2022
		у складі судді: Яковенко А.В.,
		та постанову Північного апеляційного господарського суду 
		від 11.09.2023
		у складі колегії суддів: Копитової О.С., Доманської М.Л., Сотнікова С.В.,
		 
		у справі за позовом
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича
		до  ОСОБА_1 
		ОСОБА_2 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
		ОСОБА_4 ,
		ОСОБА_3 ,
		Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит",
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайсон Інвестментс Групп",
		Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Енергія-Сервіс",
		ОСОБА_5 ,
		про витребування майна з чужого незаконного володіння
		 
		у межах справи № 910/8428/18
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд"
		про банкрутство,- 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст руху справи
		1. На розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа №  910/8428/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" (далі - боржник, ТОВ "Укрщеббуд").
		2. ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код: 33106561) в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (далі - арбітражний керуючий Реверук П.К.) звернулось до Господарського суду міста Києва суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння у межах справи №  910/8428/18 за заявою ТОВ  "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код: 33106561) про банкрутство.
		3. Справа слухалась неодноразово.
		Короткий зміст судових рішень за результатом первісного розгляду справи
		4. Рішенням від 14.02.2022 Господарський суд міста Києва позов ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561) в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. задовольнив;
		4.1. витребував земельну ділянку площею 2,4045 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349836732224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0123; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ  "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561);
		4.2. витребував земельну ділянку площею 4,6549 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349864332224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0124; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка , з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ  "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561).
		4.3. витребував земельну ділянку площею 3,6307 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349886232224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0125; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка , з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність ТОВ  "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561).
		4.4. витребував земельну ділянку площею 2,408 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349906832224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0126; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка , з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність ТОВ  "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561);
		4.5. витребував земельну ділянку площею 5,772 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349927132224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0127; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка , з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ  "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561);
		4.6. витребував земельну ділянку площею 4,9367 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 350115732224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0131; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ  "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561);
		4.7. стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561) судовий збір у розмірі 2  802,67 грн; стягнув з ОСОБА_2 користь ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561) судовий збір у розмірі 1  401,33 грн.
		5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/5808/20 залишено без задоволення;
		рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/5808/20 залишено без змін.
		6. Постановою від 23.09.2021 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково;
		постанову Північного апеляційного господарського суду 02.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/5808/20 скасував;
		справу № 910/5808/20 направив до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
		6.1. Постанова Верховного Суду від 23.09.2021 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій здійснено розгляд позову ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П. К. без належного з`ясування та визначення суб`єктного складу учасників спірних правовідносин.
		Короткий опис рішення місцевого суду за наслідками нового розгляду
		7. Рішенням від 08.08.2022 у справі № 910/5808/20 за результатами нового розгляду місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ  "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К.
		7.1. Місцевий господарський суд, встановив, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровськ від 12.04.2016 у справі № 202/2234/16-ц, яке було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 у справі №  202/2234/16-ц. Тому суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки вибули із володіння ТОВ "Укрщеббуд" поза його волею.
		7.2. Також місцевий господарський суд встановив, що:
		- 09.08.2018 між ОСОБА_5 (продавець, який набув земельні ділянки в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження № 56880854) та ОСОБА_1 (покупець) був підписаний Договір купівлі-продажу майна від 09.08.2018, предметом якого є лот № 5: земельні ділянки (кадастрові номери: 3222480400:05:004:0123; 3222480400:05:004:0124; 3222480400:05:004:0125; 3222480400:05:004:0126; 3222480400:05:004:0127; 3222480400:05:004:0131), які знаходяться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с.  Білогородка;
		- 10.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію права приватної власності на земельні ділянки за фізичною особою - ОСОБА_1 ;
		- на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2019 у справі № 369/5812/19 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на спірні земельні ділянки, відповідно набувачем земельних ділянок є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		7.3. Суд не встановив обставин недобросовісного набуття права власності відповідачами, тому дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду за наслідками нового розгляду
		8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі №  910/5808/20 апеляційну скаргу ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. залишено без задоволення;
		рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 у справі № 910/5808/20 залишено без змін.
		Короткий зміст постанови Верховного Суду від 07.06.2023
		9. Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 касаційну скаргу ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора Реверука П.К. задоволено частково;
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі №  910/5808/20 скасовано;
		справу № 910/5808/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		9.1. Постанова Верховного Суд мотивована тим, що, за надзвичайної ситуації, що склалася (оголошення "повітряної тривоги"), апеляційний господарський суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосовувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад господарського судочинства, дотримання гарантій прав осіб на участь у розгляді їх справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду за наслідками повторного нового розгляду
		10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора Реверука П.К. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 у справі № 910/5808/20 за результатами нового апеляційного розгляду залишено без задоволення;
		рішення місцевого господарського суду від 08.08.2022 залишено без змін.
		10.1. Апеляційний господарський суд встановив у справі такі обставини:
		- 29.04.2014 між ТОВ "Тайсон Інвестмент Групп" (продавець) та ТОВ "Укрщеббуд" (покупець) укладено шість договорів купівлі-продажу земельних ділянок, розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка (цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; кадастровий номер 3222480400:05:004:0123, площа 2,4045 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349836732224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0124, площа 4,6549 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349864332224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0125, площа 3,6307 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349886232224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0126, площа 2,408 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349906832224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0127, площа 5,772 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349927132224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0131, площа 4,9367 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 350115732224);
		- 29.04.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права власності ТОВ "Укрщеббуд" на зазначені вище земельні ділянки;
		- спірні земельні ділянки перебували в іпотеці у Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (далі - Банк, ПАТ "Банк національний кредит") на підставі Договору іпотеки від 06.12.2010 № 04-589/1-1, укладеного між Банком та ТОВ "Тайсон Інвестмент Групп" (іпотекодавець), який є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 по договору кредиту від 06.12.2010 № 24Ф/2010/05-588/2-1, укладеному між ПАТ "Банк національний кредит" та ОСОБА_3 ;
		- спірні земельні ділянки були предметом забезпечення грошових вимог кредитора - ПАТ "Банк національний кредит" у справі № 910/8428/18 про банкрутство ТОВ  "Укрщеббуд" за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 06.12.2010 № 24Ф/2010/05-588/2-1. Спірні земельні ділянки є предметом забезпечення грошових вимог кредитора - ОСОБА_4 у справі № 910/8428/18;
		- за змістом додаткового рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.04.2016 у справі № 202/2234/16-ц визнано недійсними укладені між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "Тайсон Інвестмент Групп" договір іпотеки № 04-589/1-1 від 06.12.2010 та договір про внесення змін до договору іпотеки № 2248 від 12.04.2012; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку за номерами: 5518082, 5518093 від 06.12.2010 року, 5518155, 5518148, 5518222, 5518212, 5518194, 5518185, 5518138, 5518127, 5518253, 5518251 від 06.12.2010; в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 01.09.2010, укладеного між ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" та ТОВ "Тайсон Інвестмент Групп" у розмірі 6  000  000,00 грн.; звернуто стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності за ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" на земельні ділянки що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка за кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123 площею 2,4045 га, 3222480400:05:004:0125 площею 3,6307 га, 3222480400:05:004:0127 площею 5,7720 га, 3222480400:05:004:0126 площею 2,4080 га, 3222480400:05:004:0124 площею 4,6549 га, 3222480400:05:004:0131 площею 4,9367 га;
		- 27.07.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права власності за ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" на спірні земельні ділянки;
		- за наявною в Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України інформацією 30.07.2018 відкрито виконавче провадження №  56880854 за участю стягувача: ОСОБА_5 та боржника - ТОВ  НВЦ "Енергія-сервіс". В межах зазначеного виконавчого провадження 01.08.2018 приватним виконавцем Виконавчого округу Дніпропетровської області, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловського Г.О. від 28.07.2018 № 593, прийнято постанову про передачу майна - спірних земельних ділянок, стягувачу - ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" в розмірі 20  000  000,00 грн.;
		- 03.08.2018 на підставі постанови приватного виконавця від 01.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірні земельні ділянки;
		- 09.08.2018 Товарною біржею "Січеславська правова" на замовлення ОСОБА_5 проведено аукціон, за результатами якого складений протокол № 1, відповідно до якого переможцем аукціону став ОСОБА_1 , який придбав лот № 5 (земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0125, 3222480400:05:004:0126, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131) за 26  000  000,00 грн. з ПДВ;
		- 09.08.2018 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу майна, предметом якого є лот № 5: земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0125, 3222480400:05:004:0126, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка;
		- 10.08.2018 на виконання зазначеного договору купівлі-продажу від 09.08.2018 сторонами складений акт приймання-передачі майна;
		- 10.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права приватної власності на спірні земельні ділянки за фізичною особою - ОСОБА_1 ;
		- рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2019 року у справі № 369/5812/19 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 3222480400:05:004:0125 та 3222480400:05:004:0126; визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131;
		- 26.07.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні зміни щодо права власності на спірні земельні ділянки;
		- постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 у справі №  202/2234/16-ц додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.04.2016 скасовано, відмовлено у задоволенні позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами - за ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" про звернення стягнення на предмет застави.
		10.2. Апеляційний господарський суд прийняв до уваги доводи ліквідатора щодо відсутності волі власника під час вибуття майна з його володіння. 
		10.3. Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначив, що у цій справі не встановлено обставин, які свідчать про недобросовісність відповідачів, натомість їх добросовісність не ставиться під сумнів. Суд зазначив, що за наявними в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостями зазначений реєстр не містив відомостей про наявність обтяжень щодо спірного майна. Водночас, станом на момент проведення Товарною біржею "Січеславська правова" на замовлення ОСОБА_5 аукціону з продажу спірних земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу майна від 09.08.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ), Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містив відомості про права власності на спірні земельні ділянки, зареєстроване за фізичною особою ОСОБА_5 .
		10.4. Також апеляційний господарський суд встановив, що ліквідатор ТОВ  "Укрщеббуд" обмежився заходами щодо витребування спірних земельних ділянок у цій справі, однак не звертався до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з метою захисту майнових прав та інтересів ТОВ "Укрщеббуд", тому суд дійшов висновку, що ліквідатором не вжито заходів з метою встановлення в судовому порядку наявності у цих договорів ознак, притаманних фраудаторним правочинам.
		10.5. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор ТОВ "Укрщеббуд" не вжив заходів з метою з`ясування у встановлений спосіб економічної обґрунтованості та розумності зазначених вище договорів купівлі-продажу, їх відповідності фінансовим інтересам ТОВ "Укрщеббуд" та наявності підстав для покладення відповідальності на особи, які уклали ці договори.
		10.6. Дослідивши зміст рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/8428/18 (911/1567/17), апеляційний господарський суд встановив, що місцевим господарським судом під час розгляду зазначеної справи не досліджено, а ліквідатором не зазначено аргументів щодо сумнівності оспорюваного правочину боржника. Разом з тим суд зазначив, що, зважаючи на подання такого позову в межах справи про банкрутство, ліквідатор під час ліквідаційної процедури повинен був вчиняти дії, націлені на збільшення активу боржника, що в цьому випадку ним зроблено не було.
		10.7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачі є добросовісними набувачами, які законним шляхом набули своє майно, тому у них не може бути витребувано майно, оскільки в діях позивача наявна воля на маніпуляцію зі спірним майном, спрямована на створення преференцій у задоволенні вимог ПАТ  "Банк національний кредит", а на теперішній час вимог його правонаступника - ОСОБА_4 , забезпечених заставою спірного майна боржника, та можливе уникнення задоволення вимог інших кредиторів у справі про банкрутство ТОВ  "Укрщеббуд", грошові вимоги яких визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 у справі № 910/8428/18.
		10.8. При вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, з урахуванням встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку про порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право відповідачів мирно володіти своїм майном за заявленими ліквідатором ТОВ "Укрщеббуд" вимогами є заходом, спрямованим на задоволення вимог ПАТ "Банк національний кредит" (його правонаступника - ОСОБА_4 ), тому особистий інтерес позивача у цій справі не спрямований на захист його порушеного права власності на спірне майно, а також не переслідує суспільний інтерес, тому не є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11. ТОВ "Укрщеббуд" 09.10.2023 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №  910/5808/20 Господарського суду міста Києва, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
		11.1. Скаржник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/5808/20 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Укрщеббуд" в особі арбітражного керуючого Реверука П.К. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна задовольнити в повному обсязі.
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №  910/5808/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.10.2023.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укрщеббуд", датою проведення судового засідання визначено 28.11.2023.
		14. Ухвалами Верховного Суду від 28.11.2023 та 19.12.2023 розгляд касаційної скарги ТОВ  "Укрщеббуд" відкладався на інші дату та час.
		15. В судовому засіданні 16.01.2024 оголошено перерву, датою проведення судового засідання визначено 23.01.2024.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2024 справу № 910/5808/20 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Укрщеббуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023, передано на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		16.1. Колегія суддів у цій справі дійшла висновку про наявність підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20), від 13.07.2021 у справі №  1/157-09-5588(916/2070/20). Також колегія суддів зазначила, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08, вимагають уточнення в частині того, чи відповідатиме легітимній меті процедур банкрутства витребування від добросовісного набувача на користь боржника нерухомого майна на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, чи буде пропорційним таке втручання у мирне володіння таким майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яким чином можливе дотримання принципу пропорційності за одночасної наявності обставин відсутності волі власника щодо вибуття спірного майна з його володіння та встановлення обставин добросовісного набуття права власності останнім набувачем.
		17. З урахуванням частини першої статті 302 ГПК України, Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5808/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., суддя - Білоус В.В. суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Картере  В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024.
		18. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 прийнято до розгляду Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/5808/20 для розгляду касаційної скарги ТОВ  "Укрщеббуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023, датою проведення судового засідання визначено 06.03.2024.
		19. Судове засідання 06.03.2024 у справі № 910/5808/20 не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Верховного Суду Погребняка В.Я.
		20. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2024 датою проведення судового засідання визначено 03.04.2024.
		21. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5808/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков  С.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024.
		22. Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2024 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Укрщеббуд", датою проведення судового засідання визначено 15.05.2024.
		23. У зв`язку з виходом з відпустки судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5808/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Картере В.І. що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024.
		24. Ухвалою від 15.05.2024 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відклав розгляд касаційної скарги ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №  910/5808/20.
		повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відбудеться 29.05.2024 о 15:30.
		25. Від третьої особи Пасічника А.М. та від ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Укрщеббуд" в особі арбітражного керуючого Реверука П.К.
		26. 21.12.2023, 03.04.2024 до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката А.І. Хованця надійшли додаткові пояснення у справі.
		27. 14.05.2024 від ТОВ "Укрщеббуд" в особі арбітражного керуючого Реверука П.К. також надійшли додаткові пояснення у справі. 
		28. В судове засідання 29.05.2024 з`явилися арбітражний керуючий Реверук П.К. та представник третьої особи - адвокат Шульга А.В., які надали свої пояснення, висловили доводи та заперечення проти клопотань представників інших учасників справи. 
		28.1. Водночас, 29.05.2024 від представників ОСОБА_1 - адвокатів Голубничого О.І. та Хованця А.І. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на інші дату та час. 
		28.2. Також 29.05.2024 від представника ОСОБА_1 - адвоката Хованця А.І. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
		28.3. Інші учасники справи та їх уповноважені представники в судове засідання 29.05.2024 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
		28.4. З урахуванням того, що справа неодноразово відкладалася, сторони та їх представники неодноразово надали письмові пояснення, які були долучені до матеріалів справи, а також з огляду на те, що явка учасників справи та їх представників в судове засідання ухвалами Верховного Суду від 03.04.2024, від 15.05.2024 не визнавалася обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи та їх представників.
		29. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.05.2024 №  271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/5808/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи скаржників 
		(ліквідатор ТОВ "Укрщеббуд" - Реверук П.К.)
		30. Касаційна скарга ТОВ "Укрщеббуд" подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, в обґрунтування представник скаржника зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій:
		- неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права і при цьому безпідставно не врахували актуальні висновки Верховного Суду щодо права власника витребувати своє майна із чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України; 
		- неправомірно не застосували статтю 41 Конституції України, а також пункт 2 частини першої статті 3, частини першу, другу статті 321 та статтю 330 ЦК України; 
		- не врахували принципи пропорційності та законності при втручанні у право власності добросовісного набувача у спірному випадку відповідно до статей 330, 388 ЦК України; 
		- не врахували обов`язку ліквідатора вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб на підставі статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства; 
		- не врахували висновків Верховного Суду в межах цієї ж справи, як це передбачено частиною першою статті 316 ГПК України.
		30.1. Скаржник аргументував, що у разі вибуття майна із власності позивача поза його волею, він не повинен оспорювати всі правочини щодо всіх переходів майна до третіх осіб, а має лише заявити позов про витребування майна із чужого незаконного володіння до останнього власника. Це підтверджується п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", а також висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, а також висновками Верховного суду у постанові від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20), від 15.02.2022 у справі №  911/3034/15 (911/3692/20).
		30.2. Крім того скаржник зазначив, що актуальна практика Верховного Суду щодо задоволення аналогічних позовів в межах справ про банкрутство свідчить про те, що порушення пропорційності інтересів щодо останнього набувача відсутнє, оскільки витребування у нього майна повністю відповідає меті ліквідаційного провадження - повернення майна у ліквідаційну масу.
		Доводи інших учасників справи
		(третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 )
		31. У відзиві  ОСОБА_3 на касаційну скаргу ТОВ "Укрщеббуд" зазначена особа просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №  910/5808/20 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Укрщеббуд" про витребування майна задовольнити в повному обсязі.
		31.1. Заявник аргументував, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м.  Дніпропетровська від 12.04.2016 у справі N 202/2234/16-ц, яке було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 у справі №  202/2234/16-ц. Тобто, земельні ділянки вибули з володіння ТОВ "Укрщеббуд" поза його волею, а тому в силу положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідачів.
		(відповідач - ОСОБА_1 )
		32. У відзиві фізичної особи ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ  "Укрщеббуд" відповідач просив у задоволенні касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Укрщеббуд" - ОСОБА_6 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 за позовом ТОВ "Укрщеббуд" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_4 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити у повному обсязі.
		32.1. У відзиві зазначено, що станом на 10.08.2018, коли і були відчужені земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , в реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація про заборони відчуження чи арешт на них, як за ухвалами сулу так і за постановами державних чи приватних виконавців, відсутні відомості про те, що спірні земельні ділянки перебувають у іпотеці, а тому ні продавець ні покупець не знали і не могли знати про якісь обставини, які б могли вплинути чи перешкодити угоді. 
		32.2. Також у відзиві зазначено, що отримання у власність ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням N956880854 на підставі постанови від 01.08.2018 про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу є законним, тому, не підлягає витребуванню у добросовісного набувача, що унеможливлює витребування майна у наступних добросовісних набувачів, оскільки таке майно набуте у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень, однак позивач та інші учасники справи не наводять аргументів у спростування даної норми закону. Також, оскільки ОСОБА_5 так ОСОБА_1 є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок і не можуть відповідати за дії чи бездіяльність сторонніх осіб.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		33. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		35. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		36. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		37. З урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу скаржників щодо доводів, зазначених в пунктах 30 - 30.2. описової частини цієї постанови, та в межах відповідно до статті 300 ГПК України.
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій 
		38. Предметом судового розгляду є позов арбітражного керуючого про витребування земельних ділянок на користь боржника на підставі статей 330, 338 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції)).
		Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень суду апеляційної інстанції положенням процесуального та матеріального права, Колегія суддів враховує таке.
		Щодо підстав та можливості втручання держави та приватних осіб у право власності добросовісного набувача
		39. Верховний Суд зауважує, що з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України Конвенція є частиною національного законодавства, відтак принципи, проголошені у Конвенції, підлягають застосуванню національними судами.
		40. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
		40.1. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 
		(1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 
		(2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 
		(3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. 
		40.2. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
		41. Також колегія суддів враховує, що критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:
		- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
		- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
		- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. 
		42. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції є, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. Водночас відсутність такого порушення є тоді, коли дотримані всі три критерії.
		Отже, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №  43768/07)).
		43. У питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
		44. Водночас Колегія суддів враховує, що заходи захисту, на які посилається ЄСПЛ, стосуються не лише втручання держави, а й приватних осіб, і можуть мати превентивний або виправний характер. 
		44.1. Так, ЄСПЛ встановив, що навіть у "горизонтальних" відносинах (тобто у відносинах, заснованими на юридичній рівності між їх учасниками) можуть бути застосовані міркування про суспільний інтерес, які передбачають накладення певних зобов`язань на державу. Тобто відповідні заходи, необхідні для захисту права власності, можуть бути застосовані у справах, пов`язаних із судовими процесами між особами чи компаніями (див. справи "Zolotas v. Greece (no. 2), 2013, § 39; Saraз and Others v. Turkey, 2021, § 70). 
		44.2. Коли справа стосується звичайних економічних відносин між приватними сторонами, такі позитивні зобов`язання є більш обмеженими. Тому стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не може тлумачитися як така, що накладає на Договірні держави будь-які загальні зобов`язання покривати борги приватних осіб. 
		45. Аналіз змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що зазначена норма не містить чітких процедурних вимог або зобов`язань процесуального характеру, що стосуються як державних органів, так і у справах між приватними сторонами. Якщо втручання у право на мирне володіння "майном" вчинене приватною особою, то для держави виникає позитивне зобов`язання забезпечити у своїй правовій системі відповідні процедури, щоб майнові права були достатньо захищені законом і щоб існували ефективні засоби правового захисту, за допомогою яких "жертва втручання" може відстояти свої права. 
		45.1. Так, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що держави зобов`язані забезпечити судові процедури, які пропонують необхідні процесуальні гарантії, тобто, дозволяють національним судам і трибуналам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. справи "Kotov v. Russia" [ВП], 2012, § 114; "Sovtransavto Holding v. Ukraine", 2002, § 96; "Anheuser-Busch Inc. v. Portugal" [ВП], 2007, § 83; "Freitag v. Germany", 2007, § 54; "Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria", 2011, § 79; "Plechanow v. Poland", 2009, § 100; "Ukraine-Tyumen v. Ukraine", 2007, § 51; "Antonopoulou v. Greece" (ріш.), 2021, § 57; "Nikolay Kostadinov v. Bulgaria", § 54). 
		45.2. Водночас у "горизонтальних" відносинах - відносинах між боржником у справі про банкрутство та набувачем майна, що витребовується до ліквідаційної маси боржника, положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах банкрутства.
		Отже, незалежно від суб`єкта звернення до суду (чи це фізична, чи юридична особа), держава повинна забезпечувати таким особам можливість захистити свої права, в тому числі, і шляхом надання можливості звернення до суду з відповідним позовом. При цьому суд повинен забезпечити розгляд такого позову з дотриманням відповідних матеріальних та процесуальних норм, якими передбачено захист відповідного права заявника-позивача. 
		Щодо правового регулювання інституту віндикації у законодавстві України
		46. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		46.1. Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		47. ЦК України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.
		47.1. Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		47.2. Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. 
		47.3. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору. 
		48. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		49. Для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна. 
		49.1. Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. 
		49.2. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
		49.3. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК країни ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		49.4. Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).
		49.5. Разом з тим, положеннями зазначеної норми не зазначено наслідки у випадку, якщо за встановлених обставинами справи одночасно встановлено і відсутність волі у власника під час вибуття з його володіння майна і наявність добросовісного оплатного набуття права власності відповідачем-володільцем спірного майна. 
		50. Зміст статті 388 ЦК України (в редакції статті, чинній на момент подання позову у цій справі) дає підстави для висновку про те, що єдиною безумовною підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову до добросовісного відповідача є продаж спірного майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		50.1. Водночас, безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому, в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		50.2. Отже, для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.
		51. Колегія суддів враховує, що у цій справі судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, а правовою підставою витребування майна в цьому випадку арбітражним керуючим зазначено пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України. 
		52. Аналіз судової практики свідчить, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).
		52.1. Крім того, власник, за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №  922/614/19, від 22.01.2020 у справі №  910/1809/18, 14.11.2018 у справі №  183/1617/16).
		52.2. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі №  50/311-б, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).
		53. Водночас, з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (див. постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №  902/1706/13 (902/958/20)).
		53.2. Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі №  669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі №  610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі №  200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі №  908/976/19 (пункт 5.66)).
		53.3. Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.
		Щодо наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна від добросовісного набувача на користь позивача-боржника у справі про банкрутство
		54. Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є чергове і пропорційне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
		55. Колегія суддів враховує, що позовні вимоги боржника, також і немайнові щодо визнання правочинів недійсними, можуть впливати на формування складу активів боржника з огляду на положення статті 216 ЦК України (застосування наслідків з огляду на визнання правочину недійсним), статті 388 ЦК України (витребування майна від добросовісного набувача після визнання договору недійсним, тобто такі позови можуть призводити до зміни ліквідаційної маси боржника, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство.
		56. У процедурах банкрутства суттєве значення має принцип судового нагляду, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. 
		56.1. Зазначений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів ліквідаційної  маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства (див. Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20)).
		56.2. З огляду на зазначене, легітимною метою у випадку витребування арбітражним керуючим нерухомого майна від набувача такого майна на підставі частини першої статті 388 ЦК України можна вважати судовий нагляд у процедурах банкрутства та нагляд за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо задоволення грошових вимог кредиторів.
		57. Колегія суддів звертає увагу, що із відкриттям провадження в справі про банкрутство право вирішення юридичної долі боржника (санація, розпорядження майном чи ліквідація) та його майна (визначення порядку продажу) переходить до комітету кредиторів та арбітражного керуючого (який виконує обов`язки керуючого санацією, розпорядника майна або ліквідатора).
		57.1. Одним із наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута (частина перша статті 59 КУзПБ).
		57.2. Тобто, під час порушення провадження в справі про банкрутство право- і дієздатність боржника значно обмежуються на підставі імперативних норм КУзПБ, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), що виходять з підтримки інтересів не лише кредиторів та боржника, а й осіб, пов`язаних із ними. Після введення ліквідаційної процедури функції з управління та розпорядження майном передаються ліквідатору.
		58. В контексті зазначеного може виникнути питання, чи конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси з метою задоволення вимог кредиторів може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає добросовісний набувач майна, оскільки інтерес кредиторів, так само, як і боржника, полягає лише в тому, аби майно було продане за якомога більшу ціну.
		59. У боржника-юридичної особи втрачається майновий інтерес щодо повернення проданого майна, оскільки він все одно не буде мати можливості розпорядитися ним. Так само і кредитори не заінтересовані в поверненні саме майна, оскільки при поверненні майна в конкурсну масу його наявність може призвести як до додаткових витрат на утримання, так і до зменшення ціни такого майна до моменту його реалізації.
		59.1. Разом з тим, при відкритті провадження у справі про банкрутство боржник не втрачає право на майно, охоронюване положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції. І у випадку вибуття майна з володіння власника поза його волею до добросовісного набувача, обидві сторони можуть розраховувати на захист їх права на майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		60. Крім того обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
		60.1. Водночас особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій (або бездіяльності), які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. 
		60.2. Тому значення віндикації від добросовісного набувача в межах провадження у справі про банкрутство не може розглядатися лише як спосіб консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки такий власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, її засновників та учасників.
		Щодо пропорційності легітимної мети втручанню у право власності добросовісного набувача
		61. В своїх рішенням Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006, заява N 47148/99). 
		62. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Конвенції, зміст по суті якої, вимагає дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
		Отже, особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності повинна дотримуватися справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.
		63. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.
		63.1. Водночас у судовій практиці наявні випадки, коли втручання держави у право власності відповідача є пропорційним незалежно від наявності у нього статусу добросовісного чи недобросовісного набувача спірного нерухомого майна (див. постанову Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 924/1351/20 (924/914/20)). 
		63.2. Тобто наявність у відповідача статусу добросовісного набувача спірного майна, з огляду на зміст статті 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволені позовних вимог у випадках, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
		63.3. Також у процедурах банкрутства оплата за придбане майно (особливо в контексті встановлення судом вчинення в подальшому не одного, а двох і більше правочинів з продажу спірного майна) сама по собі не може бути самостійним критерієм для визначення добросовісності чи недобросовісності набуття права власності на спірне майно (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №  29/5005/6325/2011 (904/8849/21)).
		63.4. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №  674/31/15-ц). Водночас наявність оплати з боку добросовісного набувача за спірне майно, з огляду на зміст статті 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна від добросовісного набувача.
		63.5. Крім того, таким критерієм також не може бути набуття майна на публічних торгах або аукціоні. Єдиним винятком є продаж такого майна в порядку виконання судового рішення, а також продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, що прямо визначено частиною другою статті 388 ЦК України. Однак добросовісність чи недобросовісність в кожному такому слід оцінювати випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).
		64. Одним з критеріїв для відмови суду у втручанні у мирне володіння добросовісним набувачем спірним майном є темпоральний критерій, за яким особа, яка добросовісно набула право власності на майно та володіла цим майном тривалий час, не може бути позбавлена права власності на таке майно (див. наприклад постанови Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012). 
		64.1. Положеннями ЦК України прямо не передбачено строки, в межах яких володіння майном добросовісним набувачем призводить до набуття права власності, однак, з огляду на відсутність прямо встановленого строку в положеннях ЦК України та наявність позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України, таке володіння не може становити менше 3 років.
		65. Також критерієм для відмови суду у втручання мирним володінням майном (для відмови суду у задоволенні позову про витребування майна у добросовісного набувача) є суб`єктивний (враховується поведінка позивача щодо вчинених дій з метою повернення спірного майна). Подібний критерій наявний у висновках Європейського суду з прав людини, який зазначає, що втручання у мирне володіння майном потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки відповідача, але і самого скаржника (див. постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №  5013/458/11, від 13.07.2021 у справі № 1/157-09-5588 (916/2070/20), а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (п. 46)).
		66. Колегія суддів звертає увагу, що під час провадження у справі про банкрутство потрібно чітко встановити, в яких випадках втручання у мирне володіння майном є пропорційним, оскільки і боржник-власник і кінцевий добросовісний набувач наділені захистом їх права на мирне володіння спірним майном, передбаченим положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		66.1. Тому, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, мотивувати висновки про наявність підстав для втручання у володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з гарантій мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. 
		66.2. З огляду на зазначене, для здійснення контролю за користуванням майном з метою захисту суспільного інтересу або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, суди повинні, зокрема, встановити підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, цільове призначення цього майна та обставини його використання, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
		66.3. Встановлення таких обставин безпосередньо впливає на рішення суду за наявності прямо встановленого вибуття спірного майна поза волею власника та набуття майна добросовісним набувачем за відплатним правочином, оскільки дозволить визначити чи є таке втручання пропорційним його меті.  
		Щодо компенсації вартості майна власнику та добросовісному набувачу
		67. Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, якщо інше не передбачено законом, здійснюються на підставі статті 390 ЦК України, за змістом якої як власник, так і добросовісний набувач залежно від обставин, мають право вимоги на компенсацію відповідних витрат/доходів.
		67.1. Так, частинами першою, другою статті 390 ЦК України унормовано, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Також власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.
		67.2. Водночас частинами третьою, четвертою статті 390 ЦК України встановлено, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Також добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
		67.3. Разом з тим, зазначеною нормою не визначено порядок компенсації власнику вартості втраченого майна та осіб, до яких повинен звернутися власник з відповідним позовом у випадку відмови у задоволенні відповідних позовних вимог до добросовісного набувача. Так само зазначеною нормою не встановлено порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачу у випадку задоволення позовних вимог власника про витребування майна.
		68. Колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, за змістом якого добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача.
		68.1. Добросовісний набувач набуває право на таке звернення за умови задоволення судом позовних вимог власника про витребування спірного майна.
		68.2. Водночас, у випадку порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірного майна, та за умови відмови у задоволені позовних вимог про витребування майна у добросовісного відповідача, поновлення такого порушеного права може відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем квартири (див. постанову Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08).
		Щодо доводів касаційної скарги 
		69. За змістом оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій встановили вибуття спірних земельних ділянок із володіння ТОВ "Укрщеббуд" поза його волею.
		69.1. Також суди попередніх інстанцій у цій справі не встановили обставин, які свідчать про недобросовісність відповідачів, натомість їх добросовісність не ставиться під сумнів.
		69.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що витребування спірних земельних ділянок призведе до непропорційного втручання у право власності добросовісного набувача.
		70. Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на таке.
		70.1. Як вже було зазначено вище, статтею 388 ЦК України не визначено оплатність набуття права власності на спірне майно та добросовісність як безумовні критерії для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог.
		70.2. Водночас пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, у випадку, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).
		70.3. За змістом оскаржуваних рішень не вбачається, що суди встановили обставини продажу спірних земельних ділянок у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		71. Водночас, окрім пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, суди попередніх інстанцій застосували статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зазначили, що задоволення позову у цьому випадку призведе до непропорційного до легітимної мети навантаження на відповідачів.
		72. Разом з тим суди, не дослідивши та не надавши оцінку наявності законних підстав та не встановивши чи наявна у вимозі ліквідатора боржника легітимна мета, також не встановили важливість спірних земельних ділянок для відповідачів, цільове призначення цього майна та обставини його використання (з якою метою воно було придбане відповідачами), вплив втрати такого майна на їх майновий стан відповідачів та можливість компенсації відповідачам вартості такого майна, волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
		73. Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі посилання на статтю 1 першого Протоколу до Конвенції та зазначення судами про непропорційність втручання у право власності в контексті витребування майна чи відмови у його витребуванні у добросовісного набувача повинні бути обґрунтованими, а кожна із сторін у цій справі повинна довести в порядку, передбаченому положеннями статей 13, 74, 76-77 ГПК України, що втрата такого майна є непоправною та невідворотною.  
		74. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим і ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		74.1 Водночас суди попередніх інстанцій зазначені вимоги норм процесуального закону повною мірою не виконали, доводи та посилання усіх учасників справи на обґрунтування як права боржника на витребування майна, яке вибуло поза його волею, так і в частині інших доводів арбітражного керуючого боржника не дослідили. Суди попередніх інстанцій розглянули справу лише з урахуванням приватного інтересу відповідачів, без встановлення обставин, які можуть вплинути не лише на права боржника, але і на права інших кредиторів в межах провадження у справі про банкрутство.
		75. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		76. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №  3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява № 52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №  14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		77. Згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		78. З огляду на зазначене та виявлені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а справа №910/5808/23 направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		Щодо відступу та/або уточнення правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду
		79. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №  910/8137/19 (910/13186/20), яка прийнята за результатами розгляду касаційної скарги ліквідатора ТОВ "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна І.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №  910/8137/19 (910/13186/20) за позовом ТОВ "БМБ Компаунд" до ДП  "Зееландія" про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 910/8137/19. 
		79.1. Аналіз змісту зазначеної постанови свідчить про те, що позивач, звертаючись з позовом про витребування майна з володіння ДП "Зееландія" на підставі пункту 3 статті 388 ЦК України, посилався на те, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння ТОВ "БМБ Компаунд" не з його волі, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 910/2924/15-г, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014, укладений між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ  "ФК "Марко Поло"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014, укладений між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "ФК "Марко Поло"; застосовано наслідки недійсності правочину - договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 шляхом зобов`язання ТОВ "ФК "Марко Поло" повернути ПАТ "БГ Банк" оригінали всіх документів, які зазначені в Акті прийому-передачі документації (додаток № 2 до Договору від 12.11.2014). 
		79.2. При цьому, суд першої інстанції у зазначеній справі, з яким погодився суд апеляційної інстанції, за результатами оцінки у сукупності всіх обставин справи, позицій сторін та наявних в матеріалах справи доказів, заяв по суті справи та з процесуальних питань, встановив, що звернення позивача з позовом відбулося поза межами строків позовної давності, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.
		Отже, у справі № 910/8137/19 (910/13186/20) рішення суду прийняте за іншого суб`єктного складу сторін справи, за інших обставин та із застосування позовної давності, тому підстави для відступу від правової позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 у зазначеній справі відсутні.
		80. У справі № 1/157-09-5588 (916/2070/20) предметом судового розгляду у цій справі є вимоги заявлені ліквідатором ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" арбітражним керуючим Сніткіною І.А., в межах справи про банкрутство ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", про витребування у фізичних осіб та ТОВ "СХІД-А" з незаконного володіння нежитлових будівель та споруд загальною площею, скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності; та реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем. Підставою заявлених вимог є скасування судом касаційної інстанції рішення суду у справі № 15/131-09-4188, на підставі якого майно ТОВ "Буддеталь" вибуло із володіння позивача. При цьому судами було встановлено неналежний та несвоєчасний захист боржником його порушених прав.
		80.1. Водночас, відповідачі у цій справі набули право власності на спірне нерухоме майно за відплатними правочинами, а тому згідно приписів статті 388 ЦК України вважаються добросовісними набувачами такого майна. 
		80.2. З огляду на зазначене щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, суд дійшов висновку, що несвоєчасний та неефективний захист ТОВ "Буддеталь" своїх порушених прав може призвести до позбавлення добросовісних набувачів права власності на спірне майно та втручання у право власності особи, що у відповідності до наведених вище рішень ЄСПЛ, було б виправданим лише у випадку "суспільного", "публічного" інтересу та відповідати принципу пропорційності. 
		80.3. Тобто, у справі 1/157-09-5588 (916/2070/20) встановлені судами обставини та наявні у матеріалах справи докази не доводять виправданого втручання держави у мирне володіння відповідачами своїм майном. 
		80.4. Разом з тим, у цій справі такі обставини судами попередніх інстанцій встановлені не були, тому підстави для відступу від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20), відсутні.
		81. Також колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для уточнення правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08, з огляду на таке.
		81.1. Як вбачається за змістом зазначеної постанови, суд встановив, що за встановлених судами обставин (проживання у спірному помешканні разом з добросовісною набувачкою її малолітньої доньки та батька похилого віку, відсутності доказів наявності іншого житла у відповідачки та членів її родини), суди дійшли висновку про те, що у разі витребування від такої набувачки спірної квартири будуть порушені її права, а також її малолітньої доньки та батька похилого віку, гарантовані Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя набувачки майна та членів її родини.
		81.2. У зазначеній справі суди встановили не лише обставини вибуття майна із володіння власника за його волею, але й встановили обставини, які свідчать про те, що конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя фізичних осіб, які набули право власності, володіння та користування спірним майном.
		З огляду на зазначене висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08, не потребують уточнення, оскільки судові рішення у зазначеній справі прийняті за інших, встановлених судами, обставин.
		Висновки за результатами касаційного провадження
		82. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
		83. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		84. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
		85. Верховний Суд вважає за необхідне скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/5808/20, справу № 910/5808/20 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Висновки про застосування норм права
		86. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
		87. Верховний Суд, як було зазначено вище, не знайшов підстав для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та, відповідно, їх уточнення у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №  910/8137/19 (910/13186/20), від 13.07.2021 у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20), а також постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08.
		88. Водночас, Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, виконуючи функцію забезпечення єдності та сталості судової практики, зважаючи на значення процедур розгляду та визнання вимог кредиторів у справі про банкрутство, як одного із ключових її елементів, вважає за необхідне сформулювати такі висновки про застосування норм права.
		89.У "горизонтальних" відносинах - відносинах між боржником та набувачем майна - положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах банкрутства.
		90. Незалежно від суб`єкта звернення до суду (чи це фізична, чи юридична особа), держава повинна забезпечувати таким особам можливість захистити свої права, в тому числі, і шляхом надання можливості звернення до суду з відповідним позовом. При цьому суд повинен забезпечити розгляд такого позову з дотриманням відповідних матеріальних та процесуальних норм, якими передбачено захист відповідного права заявника-позивача.
		91. При застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребування спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право. Відповідно, кожна із сторін, звертаючись до суду за захистом їх права власності на підставі статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинна довести в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, що таке витребування є не лише законним та переслідує законну мету, але й що така легітимна мета є пропорційною.  
		92. Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників.
		93. При застосуванні положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у відносинах між боржником-позивачем та добросовісними набувачами, суди повинні встановити підстави набуття спірного майна добросовісним набувачем, значення такого майна для добросовісного набувача, співставити вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, а також встановити цільове призначення такого майна та обставини його використання добросовісним набувачем, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри, а також встановити інші обставини, які поза обґрунтованим сумнівом свідчитимуть про пропорційність втручання у мирне володіння майном добросовісним набувачем.
		94. Зазначені вище висновки є релевантними до таких правовідносин під час розгляду справ про банкрутство, в яких виникає питання щодо витребування майна у добросовісного набувача на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України та статті 1 Протоколу першого до Конвенції.
		Щодо судових витрат
		95. Згідно із частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		96. Оскільки у цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №  910/5808/20 скасувати.
		3. Справу № 910/5808/20 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                В.Я. Погребняк
		 
		Судді                                                                                          В.В. Білоус
		                                                                                          О.В. Васьковський
		                                                                                          К.М. Огороднік
		                                                                                          В.І. Картере
		                                                                                          В.Г. Пєсков
		                                                                                          С.В. Жуков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...