Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 504/3606/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 20.06.2024
Номер судового провадження: 61-6658ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		20 червня 2024 року                    
		м. Київ
		 
		справа № 504/3606/14-ц
		провадження № 61-6658св23   
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		треті особи: приватний нотаріус Орзіх Юрій Геннадійович, Фонтанська сільська рада Одеської області,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Орзіх Ю. Г., Фонтанська сільська рада Одеської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом.
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , після її смерті відкрилась спадщина на 4/5 часток житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . 
		Спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом були чоловік ОСОБА_6 та він - син ОСОБА_1 . Її спадкоємцями також були діти сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто онуки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . 
		Спадщину він прийняв тим, що проживав з батьками протягом останніх років, вів з ними спільне господарство. 
		Після смерті ОСОБА_5 він та ОСОБА_6 звернулись до приватного нотаріуса Орзіх Ю. Г., який надав консультацію з оформлення спадщини, рекомендував оформити спадщину на ОСОБА_6 . Позивач вважав, що все майно, яке залишиться після смерті його матері, успадкує його батько, тому він спочатку не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, хоча фактично прийняв спадщину.
		В подальшому стало відомо, що 21 грудня 2011 року приватний нотаріус Орзіх Ю. Г. видав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частку ОСОБА_2 та на 1/2 частку ОСОБА_6 Свідоцтво про право на спадщину на 2/5 частки цього житлового будинку видано батькові позивача - ОСОБА_6 . 
		З таким оформленням спадщини не був згоден ні він, ні батько ОСОБА_6 , для перегляду розподілу спадщини звертались до нотаріуса, проте той 22 листопада 2012 року надав письмове роз`яснення частини другої статті 1272 ЦК України, за змістом якої спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину. Спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в особі законного представника подали нотаріусу заяви про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та перерахунок часток у спадщині, проте нотаріус відмовив у перерозподілі спадщини з посиланням на відсутність дозволу органу опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на зменшення її частки у спадщині. 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 батько ОСОБА_6 помер, залишивши заповіт на його користь. За життя ОСОБА_6 не оформив нотаріальної згоди на включення його до кола спадкоємців.
		Нотаріусом при видачі оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину за законом неправильно враховані частки спадкоємців у спадщині, оскільки не врахував частку ОСОБА_6 в спільному подружньому майні, яка становить 3/6 часток, 1/6 частка переходить батькові в порядку спадкування за законом після смерті дружини, тобто батькові мали б належати 4/6 частки спадкового майна, 1/6 частка майна у спадщині належала б позивачеві, а 1/6 частка, на яку мав право його покійний брат, ділиться між його дочками ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , тобто по 1/12 частці.
		З урахуванням уточнення 27 лютого 2017 року позовних вимог (т. 1, а. с. 251-255), ОСОБА_1 просив суд:
		встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване в реєстрі за № 882; 
		скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 2/5 частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 ;
		визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцю ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 882; 
		скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_6 2/5 частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 ;
		внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши, що його частка становить 1/6 майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка ОСОБА_6 із урахуванням його частини у спільному майні подружжя становить 4/6 часток, частка ОСОБА_2 становить 1/12 часток, частка ОСОБА_4 становить 1/12;
		стягнути судові витрати.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 березня 2021 року позов задоволено частково.
		Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване в реєстрі за № 882, і скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 2/5 часток житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , у зв`язку з правом позивача ОСОБА_1 на частку у спадщині.
		Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 спадкоємцю ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 882, і скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_6 2/5 часток житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , у зв`язку з правом позивача ОСОБА_1 на частку у спадщині.
		Внесено зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом в частині права на частку позивача ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після видачі нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не погодилися з ними (а. с. 8; 23) і звернулися до нотаріуса з заявами про внесення змін до одержаних ними свідоцтв про право на спадщину за законом і включенням до них позивача, що нотаріусом не прийнято до уваги.
		Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням, що у судовому засіданні знайшло своє підтвердження проживання позивача зі спадкодавицею постійно разом на час відкриття спадщини, він є спадкоємцем першої черги за законом, як син спадкодавиці, про якого відомо було нотаріусу при заведені спадкової справи. За таких обставин в частині права на частку у спадщині на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , видані свідоцтва про право на спадщину за законом визнаються частково недійсними.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , задоволено. Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Лиманського районного нотаріального округу Одеської області (після зміни приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області) Орзіх Ю. Г. задоволено.
		Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 березня 2021 року скасовано.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Орзіх Ю. Г., Фонтанської сільської ради Одеської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом відмовлено.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спадкування після смерті ОСОБА_5 щодо 4/5 часток нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , здійснювалось за законом, оскільки спадкоємець за заповітом - син ОСОБА_7 помер до відкриття спадщини, іншого заповіту ОСОБА_5 за життя не склала. Спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом відповідно до статті 1261 ЦК України до майна ОСОБА_5 були чоловік ОСОБА_6 , син ОСОБА_1 . Онуки ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України мали право на спадкування за правом представлення, як діти ОСОБА_7 , який помер раніше своєї матері ОСОБА_5 .
		Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, був чоловік ОСОБА_6 . Отже, спадкоємець ОСОБА_6 в силу положень частини третьої статті 1268 ЦК України вважався спадкоємцем, який прийняв спадщину. ОСОБА_2 на час відкриття спадщини була малолітньою особою. Отже, спадкоємець ОСОБА_2 в силу положень частини четвертої статті 1268 ЦК України вважалася спадкоємцем, яка прийняла спадщину.
		Спадкоємець ОСОБА_1 не є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, оскільки ОСОБА_1 мав відмінне від ОСОБА_5 зареєстроване місце проживання. За ОСОБА_1 з 1986 року зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що виключає доведення показаннями свідків чи іншими доказами факт його постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 (місце реєстрації ОСОБА_5 ) чи за адресою: АДРЕСА_1 (місцезнаходження спадкового нерухомого майна).
		Спадкоємець ОСОБА_4 не була малолітньою чи неповнолітньою особою на час відкриття спадщини, та не є спадкоємцем, яка постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, оскільки ОСОБА_4 мала відмінне від ОСОБА_5 зареєстроване місце проживання.
		Отже, спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , як такі, які не проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у разі, якщо бажали прийняти спадщину, мали відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не подали нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у строк, визначений частиною першою статті 1270 ЦК України.
		Спадкову справу № 10/2011 до майна ОСОБА_5 заведено за заявою чоловіка ОСОБА_6 , який не лише прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, а й подав заяву про прийняття спадщини з дотриманням визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку у шість місяців від часу відкриття спадщини.
		Отже, спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , як такі, що протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подали заяву про прийняття спадщини, є такими, що не прийняли спадщину.
		Спадкоємець ОСОБА_1 як такий, що пропустив строк для прийняття спадщини, не звертався до суду з позовом про визначення йому в порядку частини третьої статті 1272 ЦК України додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		У спадковій справі № 10/2011 до майна ОСОБА_5 відсутні письмові згоди спадкоємців ОСОБА_6 та малолітньої ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 на подання нотаріусу спадкоємцем ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини.
		Додана до позову заява ОСОБА_3 , діючої як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , посвідчена приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Корчевською Т. І. 18 липня 2012 року, про підтримання прохання про включення до складу спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5 її сина ОСОБА_1 та про згоду на зменшення частки дочки ОСОБА_2 у спадщині, не підміняє передбачену частиною 2 статті 1272 ЦК України письмову згоду спадкоємця на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини. Вказана заява не є заявою, що подана у спадковій справі № 10/2011 відповідно до вимог частини другої статті 1272 ЦК України (т. 1, а. с. 23). Більш того, правова позиція ОСОБА_3 , як законного представника відповідача спадкоємця ОСОБА_2 , в суді підтверджує відсутність згоди спадкоємця малолітньої ОСОБА_2 в особі законного представника на подання нотаріусу спадкоємцем ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини.
		Діючим законодавством не передбачено в судовому порядку встановлювати наявність письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання нотаріусу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини. Смерть спадкоємця ОСОБА_6 після оформлення спадщини та не подання спадкоємцем ОСОБА_6 за життя передбаченої частиною другою статті 1272 ЦК України та пунктом 3.18 глави 10 розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року письмової згоди не надає позивачу ОСОБА_1 права в судовому порядку доводити наявність такої згоди, тим більше після смерті ОСОБА_6 .
		Позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5 не є належним способом захисту права на спадкування, яке позивач вважає порушеним. Діюче спадкове законодавство не передбачає встановлення в судовому порядку факту прийняття спадщини, що відкрилася після 01 січня 2004 року, спадкоємцем, який має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання.
		Крім того, доводи апеляційних скарг щодо розгляду судом справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 та нотаріуса Орзіх Ю. Г., не повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, підтверджені. Ці обставини з огляду на обґрунтування апеляційних скарг такою підставою в силу положень пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті вимог.
		Аргументи учасників справи
		02 травня 2023 року ОСОБА_1  подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок, що позивач не є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем, виключивши при цьому інші належні та допустимі докази у справі, що підтверджують факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, які були ним надані та повно, всебічно оцінені судом першої інстанції. 
		Також помилково визначив правовий статус позивача ОСОБА_1 у цих спадкових правовідносинах, визначивши його, як спадкоємця, що пропустив строк на прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_6 в силу частини третьої статті 1268 ЦК України є спадкоємцем, який вже прийняв спадщину, оскільки фактично постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому позивачу не потрібно було звертатися окремо до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або звертатися із позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. 
		Апеляційний суд помилково прийняв до уваги позицію нотаріуса, який вважав ОСОБА_1 спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, та вказував, що для внесення змін до свідоцтв потрібні заяви спадкоємців про згоду на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1 , який пропустив строк на прийняття спадщини та отримання згоди органу опіки та піклування, оскільки частка у спадщини малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 зменшиться. Проте суд не врахував те, що права малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 не порушуються з тих підстав, що всі спадкоємці у цій справі, зокрема, позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом та згідно вимог частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщини кожного зі спадкоємців є рівними. Натомість видача нотаріусом свідоцтв про право на спадщину лише ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відбулося з порушенням прав позивача, який на момент видачі цих свідоцтв іншим спадкоємцям вже прийняв спадщину у силу частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв нотаріусу про відмову від спадщини. Вказані обставини справи були встановлені судом першої інстанції.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19).
		Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року призначено справу до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що ОСОБА_6 , 1935 року народження, та ОСОБА_5 , 1937 року народження, перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 квітня 2003 року.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
		Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 8 жовтня 2010 року Виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності належало 4/5 часток житлового будинку (літ. «А», прибудова літ. «А1», загальною площею 82,1 кв. м; брукування ІУ, огорожа 7, хвіртка 8, хвіртка 9) на підставі рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 23 вересня 2010 року № 140; державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно бюро технічної інвентаризація проведена 08 листопада 2010 року. 
		ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 37 років.
		Спадкову справу № 22/2004 до майна ОСОБА_7 заведено Шостою одеською державною нотаріальної конторою 19 січня 2004 року.
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
		ОСОБА_5 , 1937 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років.
		Спадкову справу № 10/2011 до майна ОСОБА_5 заведено 09 червня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. 
		У спадковій справі № 10/2011 до майна ОСОБА_5 з заявами про прийняття спадщини звернулись:
		09 червня 2011 року ОСОБА_6 вказав, що проживав разом з дружиною ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 ; спадщину прийняв, мешкаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; інших спадкоємців за законом немає;
		09 грудня 2011 року ОСОБА_3 , діюча від імені малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка вказала, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_7 , сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 спадкує за правом представлення на підставі статті 1266 ЦК України, спадщину прийняла відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України, спадкоємцем за законом крім неї є чоловік спадкодавця ОСОБА_6 , інших спадкоємців за законом немає.
		У спадковій справі № 10/2011 до майна ОСОБА_5 відсутні заяви про прийняття спадщини від сина ОСОБА_1 та від онуки ОСОБА_4 .
		Згідно з довідкою від 09 червня 2011 року № 1214, виданої Фонтанською сільською радою та наданої ОСОБА_6 у спадкову справу № 10/2011, в будинку АДРЕСА_3 були зареєстровані та проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до її смерті, інших зареєстрованих осіб у будинку не було.
		ОСОБА_1 зареєстрований з 1986 року за адресою: АДРЕСА_2 .
		Реєстрація місця проживання ОСОБА_4 є відмінною від місця проживання спадкодавця ОСОБА_5 . 
		У спадковій справі № 10/2011 до майна ОСОБА_5 приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. на спадщину, яка складається з 4/5 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видано:
		свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 грудня 2011 року за реєстровим № 882 на 1/2 частку у спадщині, а саме на 2/5 часток житлового будинку, згідно статті 1261 ЦК України спадкоємцю ОСОБА_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
		свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 грудня 2011 року за реєстровим № 883 на 1/2 частку у спадщині, а саме на 2/5 часток житлового будинку, згідно статті 1266 ЦК України спадкоємцю ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адерсою: АДРЕСА_4 , батько якої ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		21 грудня 2011 року у спадковій справі № 10/2011 до майна ОСОБА_5 приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. повідомлено Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради як орган опіки та піклування про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		За інформацією приватного нотаріуса Орзіх Ю. Г. після отримання свідоцтв про право на спадщину та відповідної державної реєстрації цього права спадкоємець ОСОБА_6 та представник малолітнього спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулись усно з проханням включити до складу спадкоємців сина спадкодавця ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини, та перерозподілити спадщину між трьома спадкоємцями в рівних частках. 
		13 листопада 2012 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Орзіх Ю. Г. з письмовою заявою про включення до складу спадкоємців ОСОБА_1 . 
		На ці звернення приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. надано 22 листопада 2012 року письмове роз`яснення законодавства та рекомендовано, зокрема, звернутися до органу опіки та піклування для отримання згоди/дозволу на включення до кола спадкоємців спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого малолітній ОСОБА_2 , оскільки в результаті перерозподілу спадщини частка малолітньої у спадщині зменшиться.
		У спадковій справі № 10/2011 до майна ОСОБА_5 відсутні: згода/дозвіл органу опіки та піклування на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1 як особи, який пропустив строк для прийняття спадщини, та на перерозподіл спадщини; нотаріально посвідчені заяви спадкоємців ОСОБА_1 та заява ОСОБА_3 як законного представника малолітнього спадкоємця ОСОБА_2 про згоду на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини, та на внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.
		31 травня 2013 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Корчевською Т. І. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 463 заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 щодо всього майна, що на день смерті буде належати йому за законом.
		ОСОБА_6 , 1935 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років.
		Спадкову справу № 1/2014 до майна ОСОБА_6 заведено 13 січня 2014 року Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою.
		Позиція Верховного Суду
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
		Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження 
		№ 61-12524сво21)).
		Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). 
		Якщо інші спадкоємці оспорюють чи не визнають право на частку спадкоємця, то належним є такий спосіб захисту як визнання права на частку спадкоємця (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21)).
		У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
		Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).
		Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 335/13418/18 (провадження № 61-15300св20) вказано, що «у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише про відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо».
		За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (стаття 1300 ЦК України).
		За змістом статті 1300ЦК України внесення нотаріусом змін до свідоцтва про право на спадщину відбувається у випадках, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями, спадщину прийняли інші спадкоємці. Позасудовий порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину застосовується у разі згоди на це усіх спадкоємців, які прийняли спадщину. Внесення змін до свідоцтва за судовим рішенням вимагається у разі відсутності на це згоди хоча б одного із спадкоємців з числа тих, які прийняли спадщину. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину відбувається у формі заміни нотаріусом попередньо виданих спадкоємцям свідоцтв на нові.
		Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку. Закон не конкретизує підстави, за яких можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, але виходячи зі змісту статті 1300 ЦК України, можна дійти висновку, що такі зміни може бути внесено або через технічні помилки у тексті свідоцтва, або у разі виникнення обставин, які вимагатимуть внесення змін до свідоцтва щодо розміру/складу спадкового майна. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 513/995/20 (провадження № 61-11413св21).
		Тлумачення статей 1300 та 1301 ЦК України свідчить, що:
		слід розмежовувати внесення змін до свідоцтва про право на спадщину від визнання його недійсним;
		недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі;
		підстави внесення змін до свідоцтва не пов?язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду;
		у ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов?язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК);
		            виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним;
		внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є належним способом захисту у випадку, коли на момент розгляду справи судом відповідне спадкове майно належить спадкоємцям, яким видане оспорюване свідоцтво, а їх задоволення створює умови для отримання спадкоємцями у нотаріуса нових свідоцтв про право на спадщину. Така вимоги не може бути задоволена у випадку, коли спадкоємець або один з них помер. В такому разі у спорах між спадкоємцями (їх правонаступниками) належним є такий спосіб захисту як визнання права на частку в спадщині.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18) вказано, що:
		«порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України. Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. 
		Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з`являться інші спадкоємці. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією. За таких обставин, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. Якщо документи підтверджують право власності спадкоємців на нерухоме майно, відомості про зміни повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку».
		Разом з тим, у наведеній справі № 758/5329/15 Верховний Суд задовольнив вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом правонаступників спадкоємця, яка померла, та вирішив внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, зазначивши таку особу спадкоємцем у відповідному свідоцтві. 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23) вказано, що:
		«частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Статтею 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
		Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
		Порушення у зв`язку із виданням свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини був малолітньою особою, та є таким, що прийняв спадщину після померлого ОСОБА_6 відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України.
		Установивши, що ОСОБА_3 не мала права на спадкування всього майна після смерті ОСОБА_6, а мала права на спадкування лише 1/2 частини спадкового майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, оскільки таке свідоцтво порушує права неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_2».
		Тобто, у наведеній справі № 295/12917/19-ц Верховний Суд, погодився із задоволенням вимоги про визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, виданого особі, що мала права на спадкування, за наявності умов для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). 
		У справі, що переглядається, позивач стверджував, що спадщину після смерті матері ОСОБА_6 він прийняв, оскільки постійно проживав з батьками впродовж останніх років, вів з ними спільне господарство, заяви про відмову від спадщини не подавав. Проте свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 по 1/2 частці у спадщині видані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а саме по 2/5 часток житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько ОСОБА_6 помер. Нотаріусом при видачі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом неправильно визначені частки спадкоємців у спадщині, оскільки не врахувано частку ОСОБА_6 в спільному подружньому майні та частку майна у спадщині, яка належала б позивачеві.
		Колегія суддів вважає, що за обставин цієї справи належним способом захисту права позивача є позов про визнання права на частку в спадщині.
		Така вимога у цій справі не заявлена, а заявлені не є належними. Зокрема, за вимогою про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину відповідач - особа, на ім`я якої було видане оспорюване свідоцтво ( ОСОБА_2 ) мала права спадкування і її задоволення не створює умов для отримання спадкоємцями ОСОБА_6 у нотаріуса нових свідоцтв про право на спадщину, один з яким помер ( ОСОБА_6 ). Вимога про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину також не може бути задоволена у випадку, коли спадкоємець або один з них помер.
		Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року).
		Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
		З урахуванням викладеного, касаційний суд уважає за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування статей 1300, 1301 ЦК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23), та зробити висновок, що:
		«слід розмежовувати внесення змін до свідоцтва про право на спадщину від визнання його недійсним;
		недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі;
		підстави внесення змін до свідоцтва не пов?язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду;
		у ЦК не визначено підстав внесення змін до свідоцтва. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов?язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК);
		            виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним;
		внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є належним способом захисту у випадку, коли на момент розгляду справи судом відповідне спадкове майно належить спадкоємцям, яким видане оспорюване свідоцтво, а їх задоволення створює умови для отримання спадкоємцями у нотаріуса нових свідоцтв про право на спадщину. Така вимоги не може бути задоволена у випадку, коли спадкоємець або один з них помер. В такому разі у спорах між спадкоємцями (їх правонаступниками) належним є такий спосіб захисту як визнання права на частку в спадщині».
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Передати справу № 504/3606/14-ц на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              В. М. Коротун
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...