Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/10857/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2024.
Дата набрання законної сили: 27.06.2024
Номер судового провадження: 61-15936ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 червня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/10857/21
		провадження № 61-15936св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Київської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року 
		у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 
		21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Київської області, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
		 
		На обґрунтування позову зазначав, що поширена в акті обстеження Служби 
		у справах дітей Борщагівської сільської ради на предмет проживання 
		від 25 травня 2021 року інформація не відповідає дійсності, є негативною 
		і такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію.
		ОСОБА_1 просив визнати недостовірною і такою, що порушує його права на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ОСОБА_2 в акті на предмет проживання за адресою: 
		АДРЕСА_1 , від 
		25 травня 2021 року, а саме: «за зверненням гр. ОСОБА_3 до Борщагівської служби у справах дітей допомогти побачити своїх дітей: ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких не бачить другий рік»; «Згідно з розпорядженням ССДС від 
		04 вересня 2020 року № 444 Печерської РДА в м. Києві тижнями перебування дітей з матір`ю є другий та четвертий тиждень місяця»; «25 травня 2021 року 
		о 8:00 год ранку головний спеціаліст ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 виїхали за вказаною адресою, щоб з`ясувати причини перешкоджання бачитися матері з дітьми. ОСОБА_6 подзвонила в домофон і чоловік англійською мовою відповів, що ОСОБА_1 з дітьми немає вдома. ОСОБА_6 не зустрілась з дітьми». Також просив зобов`язати ОСОБА_2 , протягом трьох календарних днів з дня набрання чинності рішенням законної сили спростувати інформацію, поширену щодо ОСОБА_1 в акті на предмет проживання за адресою: АДРЕСА_1 , складеному 25 травня 2021 року, у спосіб, у який вона була викладена та поширена, і стягнути з відповідача на його користь судові витрати. 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивоване тим, що вказана в акті обстеження на предмет проживання від 25 травня 2021 року інформація не стосується особи позивача та не порушує його особисті немайнові права. ОСОБА_2 як головний спеціаліст служби у справах дітей мала право реагувати на звернення матері дітей, здійснювати збір матеріалів, враховуючи наявність численних судових спорів між батьками дітей, здійснювати перевірку виконання розпорядження районної адміністрації. В описовій частині акта від 25 травня 2021 року відповідачка зазначила про події, які їй повідомила ОСОБА_3 , яку не залучено як відповідача у справі. ОСОБА_2 по суті лише зафіксувала факт того, що ОСОБА_3 не побачила дітей під час такого візиту. При чому такий факт не заперечували учасники процесу.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року залишено без змін.
		 
		Постанова мотивована тим, що в цьому випадку мало місце складання службовою особою органу місцевого самоврядування письмового документа 
		в межах посадових обов`язків, а не поширення недостовірної інформації.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		08 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що всі твердження, які зазначені в акті від 
		25 травня 2021 року, є недостовірними, оскільки не відповідають дійсності. Вказаний акт відповідачка склала саме як фізична особа, а не як уповноважений працівник Служби у справах дітей Борщагівської громади. Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт поширення відповідачкою інформації шляхом її викладення в акті з подальшим його розповсюдженням в матеріалах численних судових справ та звернень ОСОБА_3 до органів влади та місцевого самоврядування, дійшли помилкового висновку про те, що викладена в акті інформація не є негативною, тобто такою, що принижує честь, гідність та/або ділову репутацію позивача. Жодної оцінки аргументам позивача щодо недостовірності інформації суди не надали. 
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі 
		№ 404/3230/16-ц, від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц, 
		від 28 березня 2018 року у справі № 761/8035/16-ц, від 08 травня 2018 року 
		у справі № 369/1052/16-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 207/1161/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) щодо застосування статті 277 ЦК України.
		 
		Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		30 січня 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року - без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що із змісту заявлених вимог відомо, що позов пред?явлено до ОСОБА_2 у зв?язку з виконанням нею трудових обов?язків. Зміст інформації, викладеної в акті від 25 травня 2021 року, не стосується безпосередньо тієї інформації, яку поширювала відповідачка як суб?єкт владних повноважень, а є описовою частиною акта про події, які повідомила заявниця. Відповідачка як посадова особа служби у справах дітей лише зафіксувала факти, які дійсно мали місце. 
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
		 
		25 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		25 травня 2021 року головний спеціаліст Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Шафолова Т. М. склала акт обстеження на предмет проживання, в якому зазначено, що « ОСОБА_3 звернулась до Борщагівської служби 
		у справах дітей з проханням допомогти побачити своїх дітей: ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких не бачить другий рік. Згідно з розпорядженням ССДС від 
		04 вересня 2020 року № 444 Печерської районної державної адміністрації 
		в м. Києві тижнями перебування дітей з матір`ю є: 2-й та 4-й тиждень місяця. 
		25 травня 2021 року о 08:00 год ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 виїхали за вказаною адресою для того, щоб з`ясувати причини перешкоджання матері бачитися з дітьми. ОСОБА_6 подзвонила у домофон і чоловік англійською мовою відповів, що ОСОБА_1 немає вдома. ОСОБА_6 не зустрілась із дітьми».
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що поширена в акті обстеження на предмет проживання від 25 травня 2021 року інформація не відповідає дійсності, є негативною і такою що порушує його честь, гідність та ділову репутацію.
		 
		Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує таке.
		 
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
		передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками 
		і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним 
		в демократичному суспільстві.
		 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини
		(далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства 
		в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
		 
		Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		 
		Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права 
		і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів 
		і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		 
		У статті 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація 
		є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		 
		Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		 
		Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		 
		Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		 
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		 
		Як відомо з матеріалів справи, позивач просить визнати недостовірною та спростувати інформацію, яка міститься в акті від 25 травня 2021 року, складеному головним спеціалістом служби у справах дітей Борщагівської сільської ради       Шафоловою Т. М.  на предмет проживання за зверненням 
		ОСОБА_3 .
		 
		Разом з тим у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, 
		у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
		 
		Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду 
		від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц, від 02 жовтня 2019 року 
		у справі № 332/293/17.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі 
		№ 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, 
		а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не 
		з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення 
		у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.
		 
		З огляду на вказане суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі позивач не довів наявності спору, порушення його немайнових прав та факту поширення відповідачем інформації, яку позивач вважав недостовірною, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню, оскільки в цьому випадку мало місце складання службовою особою органу місцевого самоврядування письмового документа в межах посадових обов?язків, а не поширення недостовірної інформації.
		 
		Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених 
		у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє 
		в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 
		21 червня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. М. Коротун
		 
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...