Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/2643/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2024. Зареєстровано: 30.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.

Номер судового провадження: 2/367/3457/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 367/2643/24
		                           Провадження №2/367/3457/2024
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		 
		28 червня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
		головуючого судді - Третяк Я.М.,
		за участі секретаря с/з - Люліної О.С.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості, в інтересах якого діє Бучанська філія Київського обласного центру зайнятості, до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач Київський обласний центр зайнятості, в інтересах якого діє Бучанська філія Київського обласного центру зайнятості звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.
		В обґрунтування позову зазначено, що Ірпінським міським центром зайнятості 21.11.2014 взято на облік та надано статус безробітного ОСОБА_1 . У день взяття на облік спеціалістом Ірпінського МЦЗ на ОСОБА_1 створена персональна картка особи, яка звернулася до центру зайнятості. 28.11.2014 ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю.
		На підставі п. 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 р. № 60/62, було проведено перевірку осіб, що були зареєстровані як безробітні, отримували допомогу по безробіттю та у відповідності до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. відносилися до категорії зайнятого населення.
		На підставі отриманої інформації з Єдиного реєстру адвокатів України відносно гр. ОСОБА_1 Ірпінським МЦЗ проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п. 18, ч. 2, ст. 22 ЗУ «Про зайнятість населення», а також Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 № 60/62, складено Акт від 06.12.2016 № 155. Згідно вказаного Акту встановлено, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в Ірпінським МЦЗ та отримуючи допомогу по безробіттю, відносився до категорії самозайнятого населення.
		З метою підтвердження інформації, яка міститься в ЄРАУ відносно гр. ОСОБА_1 Ірпінським МЦЗ направлено запит до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 11.10.2016, вих. № 748/05/01-13. Листом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 10.11.2016 № 655 підтверджено факт отримання відповідачем свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 27.12.2017 № 3542/10.
		Позивач вказує, що оскільки ОСОБА_1 не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від факту взяття його на облік органами Державної фіскальної служби України, та не повідомив спеціалістів центру зайнятості про те, що він є діючим адвокатом з 21.11.2014 по 26.01.2015 йому безпідставно виплачено допомогу по безробіттю в сумі 9148,98 грн.
		09.12.2016 Ірпінським МЦЗ видано наказ № 118/01-32 щодо повернення коштів ОСОБА_1 .
		Стосовно відповідача вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме: лист-претензія Ірпінського МЦЗ від 09.12.2016 вих. № 947/02/01-13 про повернення незаконно отриманих коштів у сумі 9148,98 грн., направлений поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
		У відповідь на зазначену претензію відповідач подав позов до Ірпінського міського суду Київської області про визнання протиправним та скасування наказу Ірпінського МЦЗ.
		Ріщенням Ірпінського міського суду Київської області від 25.10.2021 по справі № 367/672/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ірпінського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено в повному обсязі.
		Позивач також звертає увагу, що до правовідносин щодо стягнення заборгованості перед Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття не можуть застосовуватися строки загальної позовної давності в силу положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як спеціального закону.
		Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 9148 грн. 98 коп. та судовий збір.
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		У наданий в ухвалі час від учасників справи не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
		Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
		02.05.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Ковальова В.М., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у 2014 році працював в ПАТ «ТЕРРА БАНК» на посаді головного економіста та був звільнений наказом від 27.10.2014 № 130-ОС. У зв`язку з відсутністю попиту на ринку праці відповідних пропозицій та складне матеріальне становище в сім`ї, відповідач 21.11.2014 був змушений звернутись до Ірпінського міського центру зайнятості, у зв`язку з чим ним було написано заяву встановленої форми, де він підтвердив, що не займається трудовою та підприємницькою діяльністю, не є членом кооперативу, фермером або члени особистого селянського господарства. Також вказує, що під час спілкування з інспектором відповідач повідомив, що він має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, надав його для огляду, а також зазначив, що внесений до Єдиного реєстру адвокатів України. Звертає увагу, що відповідач жодним чином не ухилявся від надання будь-якої інформації щодо своє трудової діяльності, в тому числі, що він має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.12.2007 №3542/10. Додає, що після тривалого самостійного пошуку підходящої роботи за результатами співбесіди відповідач працевлаштувався у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», у зв`язку з чим відповідно до наказу Центру зайнятості від 26.01.2015 №150126, відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю. Представник звертає увагу, що позивач надаючи відповідачу статус безробітного та призначаючи відповідні виплати, враховуючи положення пункту 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (затверджено Наказом Мінпраці від 13.02.2009 № 60/62), своїми діями підтвердив правомірність відповідача на отримання такого статусу та виплат. Також вказує, що згідно пункту 3 Порядку розслідування, перевірка проводиться під час звернення до центру зайнятості та подання документів, які дають право на одержання допомоги по безробіттю. Однак, в порушення норм законодавства з незрозумілих причин, позивачем Акт розслідування складено лише 06.12.2016 року, тобто лише через два роки коли після того, як відповідач вже не перебував на обліку як безробітний. В поданому відзиві представник також спростовує твердження позивача, щодо неможливості застосування строків позовної давності у вказаній справі, зазначаючи, що положення ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» стосується відповідальності роботодавця (страхувальника), у зв`язку з чим, застосування вказаної норми (про строки) до спірних правовідносин є безпідставним. Тож просить врахувати, що Акт перевірки № 155 датується 06.12.2016 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише у березні 2024 року. Враховуючи викладене, в задоволені позову просить відмовити та застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.
		У відповідності до положень статті 179 ЦПК України, позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
		Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Судом встановлено, що 21 листопада 2014 року Ірпінським міським центром зайнятості було взято на облік, створено персональна картка особи, яка звернулася до центру зайнятості та надано статус безробітного ОСОБА_1 , що підтверджується копіями заяви про надання статусу безробітного та додатків до персональної картки ОСОБА_1 .
		У період з 28.11.2014 по 26.01.2015 ОСОБА_1 була призначена допомога по безробіттю, що підтверджується копією витягу з наказів про прийняття рішення по особі від 26.01.2015 ПК №106214112100001.
		Ірпінським МЦЗ було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п. 18, ч. 2, ст. 22 ЗУ «Про зайнятість населення», а також Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 № 60/62, за результатами якої складено Акт від 06.12.2016 № 155, копія якого знаходиться в матеріалах справи, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в Ірпінським МЦЗ та отримуючи допомогу по безробіттю, відносився до категорії самозайнятого населення.
		В подальшому Ірпінським МЦЗ направлено запит до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 11.10.2016 вих. № 748/05/01-13, у відповідь на який листом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 10.11.2016 № 655 підтверджено факт отримання відповідачем свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 27.12.2007 № 3542/10, що підтверджується копіями запиту та відповіді.
		Як вбачається з копії довідки № 377/06-25 від 08.12.2016 у період з 21.11.2014 по 26.01.2015 відповідачу було безпідставно виплачено допомогу по безробіттю в сумі 9148 грн. 98 коп. У зв`язку з чим 09 грудня 2016 р. Ірпінським МЦЗ видано наказ № 118/01-32 щодо повернення коштів гр. ОСОБА_1 , що підтверджується копією наказу.
		В порядку досудового врегулювання спору, відповідачу було направлено лист-претензію 09.12.2016 вих. № 947/02/01-13 про повернення незаконно отриманих коштів у сумі 9148,98 грн., що підтверджується копією листа з рекомендованим повідомленням про вручення.
		Проте позивач вказує, що у відповідь на зазначену претензію відповідачем було подано позов до Ірпінського міського суду Київської області про визнання протиправним та скасування наказу Ірпінського МЦЗ. Однак, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25.10.2021 р. по справі № 367/672/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ірпінського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено в повному обсязі.
		Як вбачається з тексту рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.10.2021 р. у справі № 367/672/17, що міститься у відкритому доступі в Єдиному державному реєстру судових рішень, «…суд прийшов до висновку про дотримання процедури розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, передбаченої Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13.02.2009 № 60/62 та вважає правильним відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.»
		Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
		Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Зазначене спростовує твердження представника позивача, щодо порушення позивачем норм законодавства при проведенні перевірки за результатами якої складено Акт від 06.12.2016 р. № 155 та 09.12.2016 р. видано наказ № 118/01-32 щодо повернення коштів ОСОБА_1 , оскільки судом вже вирішувалося дане питання. 
		Разом з тим, суд, вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до статті 257 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Частиною третьою статті 267 ЦК України, передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
		Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
		За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що початок перебігу позовної давності починається від дня виявлення контролюючим органом порушення відповідачем ОСОБА_1 положень законодавства, за результатами якого складено Акт № 155, тобто від 06 грудня 2016 року.
		Таким чином, під час судового розгляду судом встановлено, що в діях відповідача ОСОБА_1 є ознаки недобросовісності, які у відповідності до вимог частини другої статті 1215 ЦК України допускають повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, проте враховуючи те, що Київський обласний центр зайнятості, в інтересах якого діє Бучанська філія Київського обласного центру зайнятості, пропустив строк для звернення до суду із позовом, оскільки позивач про порушення свого права дізнався 06 грудня 2016 року, а звернувся до суду лише 21 березня 2024 року, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно виплаченої матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 9148 грн. 98 коп., що була нарахована у період з 21.11.2014 по 26.01.2015 не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском позивачем без поважних причин строку позовної давності.
		Що стосується посилання позивача про застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ, згідно з якою строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується, суд вважає за необхідне вказати наступне.
		Відповідно до частини третьої статті 38 Закону, своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.
		Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
		З огляду на викладене частина четверта статті 38 Закону № 1533-ІІІ стосується відповідальності роботодавця (страхувальника), а не застрахованих осіб, які зареєстровані в установленому законом порядку як безробітні, у зв`язку з чим застосування вказаної норми до спірних правовідносин є безпідставним.
		Аналогічного висновку у постанові від 12 грудня 2018 у справі №727/4084/16-ц (провадження №1-22214св18) дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
		Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 76, 77, 81, 82, 141, 257, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, ст.ст. 253, 267 ЦПК України, ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позову Київського обласного центру зайнятості, в інтересах якого діє Бучанська філія Київського обласного центру зайнятості, до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.
		 
		Суддя                                        Третяк Я. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...