Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/3584/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2024. Зареєстровано: 01.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2024.
Дата набрання законної сили: 03.07.2024
Результат оскарження 03.07.2024 Апеляційний суд Миколаївської області: скасовано ухвалу (постанову) повністю з ухваленням нової ухвали
Номер судового провадження: 1-кс/490/2616/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024152020000570

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		490/3584/24 
		н\п 1-кс/490/2616/2024
		01.07.2024
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва 
		            Справа № 490/3584/24
		У Х В А Л А
		про продовження строків запобіжного заходу
		 
		28 червня 2024 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному,
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, який має на утримані малолітню дитину 2015 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.115,ч.2ст.15п.13ч.2ст.115КК України -, 
		ВСТАНОВИВ:
		Слідчий, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межахстроку досудовогорозслідування до підозрюваного  ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12024152020000570 від 04.05.2024.
		Клопотання мотивує тим, що 03.05.2024 приблизно о 22:30 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 та двома іншими, невстановленими в ході досудового слідства, особами перебували біля супермаркету «Міда», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де на лавці розпивали алкогольні напої.
		Цього ж дня, приблизно о 23:02 годин, до вищевказаного супермаркету на належному йому автомобілі VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 приїхав ОСОБА_11 , який залишив свій автомобіль на стоянці перед вказаним супермаркетом та направився до середини магазину. При проході ОСОБА_11 біля групи вищевказаних осіб, ОСОБА_9 висловив образливе висловлювання на адресу останнього. Після чого, ОСОБА_11 зайшовши до приміщення вказаного супермаркету, зателефонував своєму знайомому ОСОБА_7 та повідомив про виниклий конфлікт та попрохав про допомогу у його врегулюванні. Цього ж дня, ОСОБА_7 приблизно о 23:11 годин, разом з іншою невстановленою в ході досудового слідства особою, прибули до вищевказаного супермаркету, де ОСОБА_7 перетелефонував ОСОБА_11 та повідомив про своє прибуття. В цей час, ОСОБА_11 , дочекавшись прибуття ОСОБА_7 , вийшов з супермаркету з придбаним ним спиртним, та разом з ОСОБА_7 та іншою невстановленою в ході досудового слідства особою, підійшли до вказаної групи осіб та почали робити зауваження з приводу розпивання алкогольних напоїв та перебування їх в стані алкогольного сп`яніння, в результаті чого, між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 з однієї сторони, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з іншої, виникли особисті неприязні відносини один до одного.
		 
		В цей час, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований за умисне заподіяння тілесних ушкоджень вказаним особам. Після чого, ОСОБА_7 дістав заздалегідь приготовлений ним балончик з перцевмісним слизогінним газом «Терен», який почав розпилювати в обличчя вказаної групи осіб, у тому числі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Але, усвідомлюючи, що застосований ним слизогінний газ не привів до очікуваного ним ефекту та розлютившись від нанесеного йому ОСОБА_10 , удару по шиї, у останнього на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 , тобто на протиправне заподіяння його смерті. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння смерті останнього, ОСОБА_7 дістав з кишені розкладний ніж, який він порахував достатнім знаряддям реалізації його злочинного умислу та таким, що володіє достатніми властивостями для заподіяння смерті ОСОБА_10 . Так, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, маючи можливість безперешкодно покинути місце події, 03.05.2024 близько 23:15, перебуваючи поблизу головного входу до супермаркету «Міда» за адресою: АДРЕСА_2 , спровокував бійку з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , в ході якої умисно наніс ОСОБА_10 приготовленим ножем один прицільний акцентований удар в область грудної клітини зліва, спричинивши останньому одиночне проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з ушкодженням серця, внаслідок якого настала в короткий проміжок часу на місці події смерть ОСОБА_10 . Впевнившись в настанні смерті ОСОБА_10 , тобто досягненні очікуваної ним мети, ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення. 
		З урахуваннямвищенаведеного,ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.115 КК України, умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншої людини.
		Крім цього, 03.05.2024 приблизно о 23:16 годин ОСОБА_7 після вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_10 біля супермаркету «Міда», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , намагався залишити місце вчиненого ним кримінального правопорушення. В цей час, ОСОБА_9 та інші невстановлені в ході досудового слідства особи, почали його переслідувати з метою затримання та передачі правоохоронним органам. Під час переслідування його ОСОБА_9 , у ОСОБА_7 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння йому смерті, у тому числі з метою уникнення затримання. Після чого, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, тримаючи у руках той самий ніж, який він вважав достатнім знаряддям для вчинення запланованого ним правопорушення, використовуючи його як знаряддя вбивства, знаходячись у внутриквартальному проїзді між супермаркетом «Міда» розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та багатоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_2 , дочекавшись приближення до нього на відстань достатню для нанесення удару ОСОБА_9 , утримуючи в руці заздалегідь приготовлений ним як знаряддя вчинення вбивства розкладний ніж, умисно наніс ним останньому один акцентований удар в область черевної порожнини спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини зліва з пошкодженням брижі насхідної ободової кишки, з пересіченням лівого поперекового м`язу, заочеревинну гематому, внутрішньочеревинну кровотечу, від отримання яких останній впав на асфальтове покриття. ОСОБА_7 усвідомлюючи що досяг своє злочинної мети, виконавши всі заплановані ним дії спрямовані на умисне заподіяння смерті останнього, не бажаючи бути затриманим на місці за вчиненні ним кримінальні правопорушення, сів до невстановленого в ході досудового слідства легкового автомобілю, який перебував у його керуванні, зник з місця вчинення злочину. Але незважаючи на те, що ОСОБА_7 , виконав всі заплановані ним дії, які він вважав необхідними для доведення свого умислу до кінця, вказане кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_9 був відразу виявлений перехожими громадянами які проходили повз вказане місце кримінального правопорушення та доставлений каретою швидкої медичної допомоги до Миколаївської міської лікарні швидкої медичної допомоги, де йому було надано необхідну медичну допомогу та врятовано життя.
		З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України, закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншої людини, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
		Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив продовжити строк запобіжного заходуу виглядітримання підвартою безвизначення розмірузастави зважаючина положенняч.4ст.183КПК України. Додатково пояснив, що на сьогоднішній день існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких та за яке передбачено покарання від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Обґрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджується зібраними по справі доказами. Вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені п.1,2,3,5ч.1ст.177КПК України для застосування вказаного виду запобіжного заходу. 
		Захисники в судовому засіданні проти продовження строку запобіжного заходу заперечили та просили відмовити в задоволені клопотання. Зазначили, що ризики недоведені, а підозра необґрунтована. Так, захисник ОСОБА_6 вважав, що підозрюваний  ОСОБА_7 не мав умислу на вбивство ОСОБА_10 та замаху на вбивство ОСОБА_9 , оскільки захищавсявід їхнеправомірних дій,застосовуючи газовийбалончик танамагаючись зупинити ОСОБА_12 . ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ,у якихбули ножі.Після тогояк ОСОБА_7 намагався втекти від вказаних осіб, його почав переслідувати ОСОБА_9 з ножем в руках та висловлював погрози вбивством. Оскільки підозрюваний боявся за своє життя та дружини з дитиною, він намагався зупинити нападника ОСОБА_9 . Зазначив, що відсутність умислу на вбивство підтверджується відео з зовнішніх камер спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », показами безпосереднього свідка події  ОСОБА_8 та відео подій, зробленого останнім на мобільний телефон. Також звернув увагу суду на те, що потерпілі  ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , є обвинуваченими у тяжких злочинах, останній за ч.2 ст.121 КК України щодо нанесення 15 ножових поранень іншій особі.
		Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисників. Зазначив, що 03.05.2024 року приїхав на машині з дружиною та малолітньою дитиною до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де у нього виник конфлікт з групою осіб, які вживали алкогольні напої. Він умислу на вбивство не мав, оскільки захищався від осіб за допомогою газового балончика. При цьому, у  ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 були ножі, якими вони намагалися завдати йому тілесні ушкодження. Застосувавши газовий балончик стосовно ОСОБА_12 , він забрав ніж, оскільки боявся, що той застосує вказану холодну зброю проти нього. Коли група осіб повторно нападала на нього, він вдарив ОСОБА_10 ножем, оскільки останній також був з ножем та нападав на нього. Після цього, він намагався утекти від вказаних осіб, побіг в машину, однак за ним побіг ОСОБА_9 з ножем в руках, який висловлював погрози в його сторону. Оскільки біля машини була дружина, а в автомобілі сиділа дитина, він боявся за їх та своє життя, тому зупинився, ОСОБА_9 замахувався ножем, та в цей час, з метою захисту, він вдарив ножем в живіт нападника, який забрав у ОСОБА_12 , потім сів в машину та поїхав. Зазначав, що під час нападу йому було завдано тілесні ушкодження, а саме порізи на руках, в тому числі, поріз на обличчі від нападу на нього ззаду з ножем потерпілого ОСОБА_10 .
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що став свідком, як група з трьох осіб напала на  ОСОБА_7 , а останній захищався за допомогою газового балончика. При цьому особи поводили себе агресивно, кричали, погрожували підозрюваному вбивством, казали «валіть його». Після того, як ОСОБА_7 почав тікати за ним побігла одна особа з нападників з ножем в руках, при цьому кричав, що він все так не залишить та вб`є підозрюваного. ОСОБА_7 крикнув дружині щоб вона тікала. Після цього, особа кинулася з ножем, ОСОБА_7 зробив шаг назад та ударив нападника ножем в живіт. В подальшому сів в автомобіль та намагався поїхати, однак інша особа з нападників ( ОСОБА_12 ), почала бити по машині та кричати виходь. Зазначив, що частково встиг записати відео обставини подій на мобільний телефон.
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали кримінального провадження, а також відеозаписи обставин події, вважаю, що в задоволенніклопотання слідвідмовити виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу.
		Відповідно до положень ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Згідно з ч.1ст.177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Відповідно до матеріалів клопотання до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено кримінальне провадження №12024152020000570 від 04.05.2024 за ч.1ст.115,ч.2ст.15п.13ч.2ст.115КК України.
		04.05.2024  ОСОБА_7 було затримано.
		04.05.2024  ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
		07.05.2024  ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
		06.05.2024 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва до підозрюваного  ОСОБА_7  застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 02.07.2024року.
		24.06.2024 постановою прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, до 04.08.2024.
		Вирішуючи заявлене слідчим клопотання та враховуючи вимоги ч.2 ст.177 КПК України щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, суд виходить з наступного. 
		Так, у пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
		 
		Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».
		Обґрунтованість підозри передбачає, що об`єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).
		Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
		В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.
		Слід констатувати, що КПК не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру та пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.
		Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, обґрунтованості підозри та наявність ризиків, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
		Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
		На стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
		Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що матеріали кримінального провадження не містять безсумнівної системи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказували на можливу наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи, та яка б виключала сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення за ч.1ст.115,ч.2ст.15п.13ч.2ст.115КК України (умисне вбивство та умисне вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство) вчинене умисно підозрюваною особою, тобто щодо обґрунтованості підозри.
		Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного.
		 
		Так, ураховуючи сумні реалії сучасної правозастосовчої практики, у якій є нерідкими випадки «завищеної кваліфікації» для використання як додаткового аргументу при обранні запобіжного заходу та для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, приховування від слідчих суддів спеціального статусу осіб та об`єктів, стосовно яких подаються клопотання тощо, така оцінка є необхідною. Тим більше, що окремі положення КПК України вимагають оцінки самеобґрунтованості підозри. А ніяк не наявності документа під назвою «повідомлення про підозру», який вручено особі.
		Зокрема, ст. 132 КПК України передбачає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існуєобґрунтована підозращодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. 
		Відповідно, і ст. 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявністьобґрунтованої підозриу вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		 
		Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий  питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні "Нечипорук і Йонкало проти України" (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32). 
		Так стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватися тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може встановлюватисяin abstractoабо ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» має динамічний характер, тобто з плином часу така підозра в учиненні кримінального правопорушення не може бути самостійною підставою для продовжування обмеження прав особи, мають бути наведені відповідні й достатні підстави (ризики), підкріплені доказами. Навіть при прийнятті першого рішення про застосування стосовно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національні суди мають навести докази існування обґрунтованої підозри та відповідних ризиків кумулятивно.
		Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість. Слідчий суддя в жодному випадку не повинен встановлювати причетність особи поза розумним сумнівом, втім, обґрунтована підозра має підтверджуватися конкретними фактами та обставинами, що можуть переконати об`єктивного спостерігача, тобто непрофесіонала у сфері права, в існуванні зв`язку між діями особи та подією. Такі фактичні обставини повинні бути чіткими та зрозумілими і знайти своє відображення у відповідному рішенні компетентного органу
		В розумінні ст. 177 КПК України факту вручення особі повідомлення про підозру недостатньо для того, щоб суд під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу дійшов висновку про наявність «обґрунтованої підозри» про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Тому «обґрунтованість» підозри не може слідчим суддею встановлюватися ні через наявність долученого до клопотання про обрання запобіжного заходу письмового повідомлення про підозру, складеного стороною обвинувачення, ні через оцінку обґрунтованості даного повідомлення про підозру. Тому слідчий суддя під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу повинен самостійно пересвідчитись в обґрунтованості підозри шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів вчинення особою кримінального правопорушення» 
		Таким чином,на рівні кримінально-процесуальної доктрини визнано необхідність оцінки саме обґрунтованості підозри у контексті вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. 
		При цьому слід відмітити, що ЄСПЛ не випадково підкреслює відмінність між стандартом доказування «обґрунтованої підозри» та «поза розумним сумнівом» (ч. 2 ст. 17 КПК України), оскільки затримання особи чи тримання під вартою не вимагає і не може вимагати такого ж ступеня доведеності причетності особи, що й для визнання його винним у вчиненні злочину.
		Ця вимога торкається не тільки судового дослідження при розгляді клопотань стосовно заходів забезпечення кримінального провадження, а й поширюються на перевірку обґрунтованості підозри при оскарженні стороною захисту.
		 
		А отже, при розгляді та вирішенні слідчим суддею скарг на повідомлення про підозру або вирішення питання тримання під вартою особи, мають обов`язково вирішуватися як питання права, так і питання факту, адже це відповідає суті доведеності підозри як недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинуватої особи, або визначення такої кваліфікації, яка явно не відповідає обставинам справи.
		Таким чином, перевірка слідчим суддею саме обґрунтованості підозри має стати бар`єром для необґрунтованого кримінального переслідування та засобом належної реалізації загальних завдань кримінального провадження  щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		 
		Згідно повідомлення про зміну раніше повідомленої підозру та нову підозру від 07.05.2024 року: «03.05.2024 року, ОСОБА_7 приблизно о 23:11 годин, разом з іншою невстановленою в ході досудового слідства особою, прибули до супермаркету, де ОСОБА_7 перетелефонував ОСОБА_11 та повідомив про своє прибуття. В цей час, ОСОБА_11 , дочекавшись прибуття ОСОБА_14 , вийшов з супермаркету з придбаним ним спиртним, та разом з ОСОБА_7 , та іншою невстановленою в ході досудового слідства особою, підійшли до вказаної групи осіб та почали робити зауваження з приводу розпивання алкогольних напоїв та перебування їх в стані алкогольного сп`яніння, в результаті чого, між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 з однієї сторони, ОСОБА_10 та  ОСОБА_9 з іншої, виникли особисті неприязні відносини один до одного».
		Далі слідчий зазначає: «В цей час, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований за умисне заподіяння тілесних ушкоджень вказаним особам. Після чого, ОСОБА_7 дістав заздалегідь приготовлений ним балончик з перцевмісним слизогінним газом «Терен», який почав розпилювати в обличчя вказаної групи осіб, у тому числі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Але, усвідомлюючи, що застосований ним слизогінний газ не привів до очікуваного ним ефекту та розлютившись від нанесеного йому ОСОБА_10 , удару по шиї, у останнього на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 , тобто на протиправне заподіяння його смерті.» 
		Далі в Повідомленні зазначається: «Крім цього, 03.05.2024 приблизно о 23:16 годин ОСОБА_7 після вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_10 , біля супермаркету «Міда» розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул, Архітектора Старова, 6, намагався залишити місце вчиненого ним кримінального правопорушення. 
		«В цей час, ОСОБА_9 та інші невстановлені в ході досудового слідства особи, почали його переслідувати з метою затримання та передачі правоохоронним органам.»
		«Під час переслідування його ОСОБА_9 у  ОСОБА_7 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння йому смерті, у тому числі з метою уникнення затримання. Після чого, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, тримаючи у руках той самий ніж, який він вважав достатнім знаряддям для вчинення запланованого ним правопорушення, використовуючи його як знаряддя вбивства, знаходячись у внутриквартальному проїзді між супермаркетом «Міда» розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та багатоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_2 , дочекавшись приближеннядо ньогона відстань достатнюдля нанесенняудару ОСОБА_9  утримуючи в руці заздалегідь приготовлений ним як знаряддя вчинення вбивства розкладний ніж, умисно наніс ним останньому один акцентований удар в область черевної порожнини спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини зліва з пошкодженням брижі насхідної ободової кишки, з пересіченням лівого поперекового м`язу, заочеревинну гематому, внутрішньочеревинну кровотечу, від отримання яких останній впав на асфальтове покриття.»
		 
		При цьому, з наданих матеріалів досудового розслідування, а саме відеозапису з зовнішніх камер відео спостереження щодо обставин подій, які відбулися 03.05.2024 року, вбачається, що конфлікт виник між ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 з одного боку, та ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 з іншого боку. Після того, як стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_16 намагалися застосувати фізичну силу, вони участі в конфлікті не приймали. 
		При цьому, як вбачається з відеозапису, у підозрюваного ОСОБА_7 в руках не було ножа або іншої зброї, він тримав в руках телефон та газовий балончик, який застосовував проти ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у яких в руках були ножі, вони проявляли агресію та нападали на підозрюваного. 
		Слід зазначити, що на відеозапису чітко видно, як ОСОБА_7 намагався покинути місце події, ще до застосування ножа, який він начебто забрав у ОСОБА_12 , однак на нього ззаду з ножем напав потерпілий ОСОБА_10 , вдарив рукою у голову, намагався вдарити ногою, а в подальшому до нього приєдналися ОСОБА_12 та потерпілий ОСОБА_9 , які провокували конфлікт і не бажали його припинення. При цьому, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вчиняли напади на підозрюваного, тримаючи в руках ножі.
		З відеозапису вбачається, що після того, як ОСОБА_7 почав тікати за ним побігла одна особа з нападників (ОСОБА_9 ). Біля автомобіля чекала дружина підозрюваного. Після цього, ОСОБА_9  кинувся на ОСОБА_7 , а останній зробив шаг назад та ударив нападника ножем у відповідь. В подальшому підозрюваний сів в автомобіль та поїхав.
		Свідок  ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що став свідком, як група з трьох осіб напала на  ОСОБА_7 , а останній захищався за допомогою газового балончика. При цьому особи поводили себе агресивно, кричали, погрожували підозрюваному вбивством, казали «валіть його». Після того, як ОСОБА_7 почав тікати за ним побігла одна особа з нападників з ножем в руках (ОСОБА_9 ), при цьому казав, що він все так не залишить та вб`є підозрюваного. ОСОБА_7 крикнув дружині щоб вона тікала. Після цього, особа кинулася з ножем, ОСОБА_7 зробив шаг назад та ударив нападника ножем в живіт. В подальшому сів в автомобіль та намагався поїхати, однак інша особа з нападників ( ОСОБА_12 ), почала бити по машині та кричати виходь.
		Аналогічні обставини також зафіксовані свідком ОСОБА_13 на мобільний телефон.
		Слідчий суддя погоджується з доводами сторони захисту про те, що у зв`язку з агресивними діями з боку ОСОБА_12 , потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з застосуванням ножів, ОСОБА_7 в даному випадку не мав можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади, а його дії не свідчать про спрямованість на вчинення умисного вбивства осіб та замаху на умисне вбивство.
		Так, в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа № 221/6129/17, провадження № 51-1180 км 19) наголошується на тому, що стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
		Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
		 
		Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
		Згідно зіст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиницього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
		Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
		На відміну від умисного вбивства, вбивство при перевищеннімеж необхідноїоборони обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, є мотив діяння- захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.    
		Як неодноразово зазначав Верховний суд в своїх Постановах, за нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони  умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
		Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння  захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
		Закріплене в ст. 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України).
		Згідно із частиною першою статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36).
		Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
		Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		 
		Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, орган досудового розслідування у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		З фактичних обставин та матеріалів справи вбачається, що у підозрюваного ОСОБА_7 з ОСОБА_12 , потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_9 розпочався конфлікт, в подальшому підозрюваний захищався від їх агресивних дій, застосовував газовий балончик для припинення дій потерпілих, намагався покинути місце події, отримав поранення захищаючись від дій групи осіб, які були з ножами, а в подальшому переслідуємий потерпілим ОСОБА_9 з погрозами життю та здоров`ю, перебуваючи біля машини, в якій знаходилася дружина та дитина, намагався зупинити ОСОБА_9 , в результаті чого поранив останнього. 
		Вказані дії підозрюваного не можуть свідчити про його умисел на спричинення смерті іншій людині та замаху на умисне вбивство, в контексті позиції Верховного Суду до такої категорії кримінальних правопорушень.
		На переконання слідчого судді, така «завищена кваліфікація» (особливо тяжкий злочин) може використовуватися як додатковий аргумент при обранні запобіжного заходу.
		Підсумовуючи наведене, правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованого ОСОБА_7 , у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечних діянь, яка міститься у судових рішеннях Верховного Суду дають підстави стверджувати, що висновок органу досудового розслідування щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7  у вчинені умисного вбивства та замаху на таке за ознаками ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, є недоведеним в контексті п.1 ч.1 ст.194 КПК України щодо обґрунтованості підозри.
		Слідчий, за погодженням з прокурором, при зверненні до суду не виконав вимоги, передбачені ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194 КПК України, а прокурор не довів обґрунтованість клопотання при його безпосередньому розгляді.
		Згідно ч.2 ст.194 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті, тобто наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
		З урахуванням вказаних обставин, а також недоведеністю прокурором обґрунтованості підозри, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання.
		Керуючись вимогами статей177,178, 182,183,186,194,196,197,395 КПК України,-
		ПОСТАНОВИВ:
		В задоволенні клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1  відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
		 
		Слідчий суддя:                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...