Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/6817/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2024. Зареєстровано: 01.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2024.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024
Номер судового провадження: 11-кп/818/1174/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221190001581

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		 
		Справа № 645/6817/23                                                 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/818/1174/24                                        Суддя-доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ст.336 КК України
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 червня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
		 
		       головуючого - судді                        - ОСОБА_2 ,
		       суддів                                        -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		        за участю секретаря                        - ОСОБА_5 ,
		       прокурора                                        - ОСОБА_6 ,
		       обвинуваченого                                - ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою зі зміненими доводами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		       Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 березня 2024 року
		                        ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді мерчендайзера в ТОВ «Стаф Консалтинг», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою:    АДРЕСА_1 ,  раніше не судимого, -
		       визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
		       На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. 
		Відповідно до ст. 76 КК України, покладено на  ОСОБА_7  наступні обов`язки:  періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та  роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Згідно з ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_7 покладено на уповноважений орган з питань пробації, а у випадку проходження військової служби на командира військової частини за місцем служби.
		                  Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
		 
		Як встановив суд, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
		Відповідно до Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
		Відповідно до Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президент України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Відповідно до Указу Президента України №757/2022 від 07.11.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Згідно Указу Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Згідно Указу Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
		Згідно Указу Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
		Згідно Указу Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
		Згідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» з 24 лютого 2022 року на території України оголошено загальну мобілізацію строком на 90 діб.
		Указом Президента України №342/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Відповідно до Указу Президента України №574/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Згідно Указу Президента України №758/2022 від 07.11.2022 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Відповідно до Указу Президента України №59/2023 від 06.02.2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Відповідно до Указу Президента України №255/2023 від 01.05.2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
		Відповідно до Указу Президента України №452/2023 від 26.07.2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
		Відповідно до Указу Президента України №735/2023 від 06.11.2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
		Згідно облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був визнаний Рішенням медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.05.2006 року обмежено придатним до військової служби та зарахований у запас.
		Перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовозобов`язаний ОСОБА_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , отримав направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого ОСОБА_7 повинен був прибути 26.07.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК, що підтверджується записом Журналу обліку направлень на військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 16) за №5821, що підтверджується його особистим підписом в зазначеному журналі. У період з 26.07.2023 року по 13.09.2023 року ОСОБА_7 було пройдено медичне обстеження військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами обстеження та на підставі ст. 39г, 53в, 54г, 83б, 23в, 64в, графи II розкладу хвороб таблиці додаткових вимог, ОСОБА_7 визнаний здоровим та придатним до несення військової служби, що підтверджується карткою №582 обстеження та медичного огляду визначення ступеню придатності до військової служби гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та довідкою військово-лікарської комісії №9/69 від 13.09.2023 року, виданої на гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		13.09.2023 року о 12.00 годині ОСОБА_7 , знаходячись в ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи придатним до військової служби, у зв`язку з призовом по мобілізації був призначений до команди № НОМЕР_2 .
		13.09.2023 року о 12.00 годині старший інструктор відділення рекрутингу та комплектування, головний сержант ОСОБА_9 ознайомив гр. ОСОБА_7 з вимогами ст. 65 Конституції України, ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 336 Кримінального кодексу України. Також ОСОБА_9 було роз`яснено ОСОБА_7 , що у випадку ухилення від призову за мобілізацією його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, відповідно до діючого законодавства. Окрім цього, ОСОБА_9 було здійснено спробу вручити ОСОБА_7 бойову повістку, згідно якої йому необхідно було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 15.09.2023 року о 08:30 годині.
		Проте 13.09.2023 року о 12.00 годині ОСОБА_7 була виписана бойова повістка, в якій було вказано місце, дата та час (15.09.2023 року о 08.30 голині, АДРЕСА_2 ) прибуття останнього на відправку до команди НОМЕР_3 , згідно оригіналу повістки, яка була вилучена в РТЦК та СП. Однак ОСОБА_7 відмовився від отримання та підпису у бойовій повістці, згідно якої йому необхідно було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 15.09.2023 року о 08:30 годині. Факт відмови ОСОБА_7 від отримання та підпису у повістці зафіксовано рапортом, складеним та завіреним ОСОБА_9 , у присутності двох понятих, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які також поставили свої особисті підписи на рапорті. Жодних скарг чи заяв щодо проблем зі здоров`ям або підстав, які можуть стати причиною для ухилення від призову за мобілізацією з боку ОСОБА_7 не надходило.
		15.09.2023 року о 08:30 годині та у подальшому ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці не з`явився, про причину неявки останній не повідомив, будь-яких документів не надав. Окрім того, старшим інструктором відділення рекрутингу та комплектування, головним сержантом ОСОБА_9 та штаб сержантом 3 категорії відділення офіцерів запасу і кадрів молодшим сержантом ОСОБА_12 , було здійснено неодноразово телефонні дзвінки на зазначений ОСОБА_7 номер мобільного телефону НОМЕР_4 , проте слухавку ніхто не піднімав. Окрім того, старшим інструктором відділення рекрутингу та комплектування, головним сержантом ОСОБА_9 та штаб сержантом 3 категорії відділення офіцерів запасу і кадрів молодшим сержантом ОСОБА_12 , було здійснено візит за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_7 , а саме: АДРЕСА_1 , проте двері ніхто не відчинив, про що було складено відповідний рапорт.
		Обставини передбачені ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б надавали ОСОБА_7 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації - відсутні. У зв`язку з вищевикладеним, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_13 було сформовано та відправлено до ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області звернення щодо ухилення громадянина ОСОБА_7 від виконання військового обов`язку для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
		15.09.2023 року о 08:30 годині та у подальшому ОСОБА_7 , будучи військовозобов`язаним і приданим для військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, не маючи права на відстрочку, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , про причини свого неприбуття працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомив, чим проігнорував бойову повістку та ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		 
		В апеляційній скарзі зі зміненими та доповненими доводами прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати, у зв`язку з застосуванням кримінального закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст.75 КК України, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ст.336 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
		В обґрунтування доводів посилається на те, що ОСОБА_7 на теперішній час утриманців не має, офіційно не працевлаштований, інших легальних доходів не має, що свідчить про відсутність у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, і може спонукати останнього до вчинення нових злочинів. Зазначає, що ухилення громадян від проходження строкової служби порушує процес укомплектування Збройних Сил України, підриває боєготовність, а отже і обороноздатність країни, а також дезорганізовує діяльність державних органів, що здійснюють таке укомплектування. На думку апелянта, з урахуванням даних про особу, поведінки обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, призначене судом покарання із застосуванням ст.75 КК України, не може бути достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		 
		Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також думку обвинуваченого  ОСОБА_7 , який просив вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій останнього за ст.336 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряються.
		Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання  ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням доводів поданої апеляційної скарги, конкретних обставин справи, а також фактичного змісту вироку,  не в повній мірі виконав вимоги ст.65 КК України.
		Так, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Обов`язковою умовою застосування цього кримінально-правового інституту, що належить до дискреційних повноважень суду, є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.
		Призначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, та довідкою з місця роботи, неодружений, дітей не має, не перебуває на обліку лікарів психіатра та нарколога. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнав щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги висновки досудової доповіді органу пробації, згідно з яким ризик вчинення повторно кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінені як середні. 
		Крім того, орган з питань пробації дослідив інформацію, що характеризує особу ОСОБА_7 за місцем його проживання та роботи, зазначивши, що він характеризується позитивно, проживає разом із матір`ю, яка перебуває на його утриманні, так як не працює з 2021 року, дослідили умови життєдіяльності відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства, які свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання, в мінімальних межах санкції, передбаченої ст.336 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
		Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.
		Такий підхід при призначенні покарання, з урахуванням насамперед фактичних обставин справи та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає таким, що не відповідає вимогам процесуального закону і тим критеріям які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
		Зокрема, суд першої інстанції недостатньо  врахував суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_7  кримінального правопорушення,оскільки в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації умисно проігнорував свій конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, а також те, що на території України введений воєнний стан, у зв`язку з чим, дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, тому призначене судом покарання із застосуванням ст.75 КК України не сприятиме його меті щодо виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
		Судом першої інстанції не у повному обсязі враховано, що обвинувачений  ОСОБА_7 , ухиляючись від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, нівелює важливість виконання конституційного обов`язку іншими співгромадянами. Виправдовуючи свою позицію також необхідністю допомоги своїй матері, 1967 року народження, обвинувачений тим самим перекладає обов`язок із захисту Вітчизни, в тому числі і своїх рідних, на інших співгромадян, порушуючи тим самим принцип рівності прав та обов`язків.
		Отже, на переконання колегії суддів, покарання за вчинене кримінальне правопорушення повинно бути співмірним спричиненим наслідкам та таким, що гарантує адекватне реагування на загрозу національної безпеки держави.
		Колегія суддів також бере до уваги те, що  ОСОБА_7 , будучи військовозобов`язаним, повідомленим у передбаченому законом порядку про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час загальної мобілізації, достовірно знаючи про загальну мобілізацію, визнаний придатним до військової служби, умисно та без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Тобто, з у рахуванням вищенаведеної мети покарання, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. 
		Згідно п.п.2, 4 ч.1 ст.420 КПК України, необхідність застосування більш суворого покарання та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції і ухвалення свого вироку.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначеного  ОСОБА_7 покарання скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ст.336 КК України, а саме у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.
		Дослідженням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судимий, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, мешкає разом із матір`ю, яка перебуває на його утриманні, так як не працює з 2021 року.
		Вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, є умисним, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
		Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання  ОСОБА_7 , колегія суддів визнає щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
		Колегією суддів також враховується і досудова доповідь, складена РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, згідно якої, ймовірність вчинення повторного правопорушення та ймовірність небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб, оцінюється як середня.
		Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		 Крім того, колегія суддів враховує підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке хоча є і нетяжким злочином, але вчинення якого, яке полягає у відмові від захисту Батьківщини, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою. 
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.
		Колегія суддів враховує характер та значний ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 діяння, що обумовлено нагальними потребами держави в захисті її суверенітету і територіальної цілісності у зв`язку відкритою військовою агресією, неможливістю боротьби з подальшим вчиненням таких кримінальних правопорушень іншими особами у випадку м`якості призначеного покарання, що призведе до свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, отриманого письмового повідомлення про необхідність несення військової служби, що негативно вплине на стан укомплектованості військових частин, а отже і обороноздатності всієї країни.
		Суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження, наведені вище дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7  і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання в мінімальних межах санкції, передбаченої ст.336 КК України, але з реальним його відбуттям.
		Отже, аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, колегія суддів знаходить їх слушними оскільки злочин пов`язаний із ситуацією, яка наразі склалася в країні, збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина,  ОСОБА_7 вчинив умисний нетяжкий злочин, але який створює в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що свідчить про значну суспільну небезпечність такого кримінального правопорушення.
		Вищенаведені обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства.
		Тобто, з урахуванням вищенаведеної мети покарання, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні вироку судом першої інстанції, з урахуванням вищевикладеного, помилково було звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, що згідно з п.п.2, 4 ч. 1 ст. 420 КПК України є підставою для його скасування та ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку.
		У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню в цій частині, а вирок районного суду скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням нового вироку.
		Будь-яких законних підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією суддів не встановлено, оскільки у кримінальному провадженні не встановлено наявність таких пом`якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
		Разом з цим, з урахуванням тієї обставини, що прокурор в своїх апеляційних вимогах просить повністю скасувати оскаржуваний вирок та визнати винним ОСОБА_7 за ст.336 КК України, але при цьому в своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, не наводить відповідних доводів та підстав, подана апеляційна скарга задовольняється частково.
		Поряд з цим належить врахувати, що, відповідно до вимог ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку, суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		       Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
		Призначити ОСОБА_7 покарання за ст.336 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. 
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з дня фактичного його затримання в порядку звернення вироку до виконання.
		В решті вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
		               Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		Головуючий -
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...