Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1840/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин.
Надіслано судом: 01.07.2024. Зареєстровано: 02.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2024.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024
Номер судового провадження: 1618 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2024 року                                    м. Харків                        Справа № 905/1840/21  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В. , суддя  Попков Д.О.
		за участю секретаря судового засідання  Євтушенка Є.В.
		за участю представників сторін:
		від позивача - Погрібна С.О, адвокат, ордер серія АР №1131308 від 05.07.2023
		від відповідача 1 - не з`явились
		від відповідача 2 - не з`явились
		від відповідача 3 - не з`явились
		від третьої особи - Чайкіна К.О., адвокат, довіреність від 27.12.2023 №01.01.98/40 та  Гінінгер А.А, адвокат, довіреність від 28.11.2023 №01.01.98/12
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вх.1618 Д/З) та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1720 Д/З) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 (повний текст підписано 11.08.2023 у місті Харкові), суддя Ніколаєва Л.В. 
		за позовом: ОСОБА_1 , м. Київ
		до відповідачів: 
		1. Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD)
		2. Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.)
		3. ОСОБА_2 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь",    м. Запоріжжя
		про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру, солідарне стягнення на відшкодування шкоди
		 
		          ВСТАНОВИВ:
		 
		До Господарського суду Донецької області  звернувся ОСОБА_1 з позовом до відповідачів: 1. Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD); 2. Компанії " Метінвест Б.В. " (Metinvest B.V.); 3. ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1,2 ПрАТ "МК "Азовсталь" про:
		-визнання права ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ "МК "Азовсталь" та встановлення її розміру на рівні 17,085 грн із розрахунку за 1 акцію; 
		-стягнення солідарно з ОСОБА_2 , Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD), Компанії " Метінвест Б.В. " (Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди загальну суму 901 461,51 грн (з урахуванням заяви (уточненої) про зміну предмета позову). 
		ОСОБА_1 (з урахуванням змісту позовної заяви (уточненої)) посилається на те, що процедура примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "МК "Азовсталь" вих. № 02 від 19.03.2018 проведена за ціною акцій, яка є заниженою та несправедливою.
		При визначенні ринкової ціни 1 акції у розмірі 0,564 грн наглядова рада ПрАТ "МК "Азовсталь" діяла недобросовісно, всупереч інтересів міноритарних акціонерів та свідомо занизила ринкову вартість акцій. 
		Цим порушено права позивача як власника майна (акцій) на вільне володіння та розпорядження ним (ними) на свій розсуд, у т.ч. щодо визначення його (їх) ціни, що захищені ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 321 ЦК України.
		Окрім того, з огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій, позивач зазначає про наявність підстав  для застосування до відповідачів згідно з директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС за аналогією закону (ст. 8 ЦК України, ч. 10 ст. 11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено у ч. 7 ст. 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства". 
		Також позивач посилається на положення ст. 625 ЦК України та  наявність підстав для застосування до відповідачів відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання з компенсації справедливої вартості акцій.
		При формуванні своєї правової позиції, визначенні способу захисту порушеного права, складу відповідачів у цій справі позивачем враховано, зокрема, правові висновки Верховного Cуду у подібних правовідносинах у справах №№ 908/137/18, 905/8714/18, 905/1926/18, 905/671/19.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.09.2021, зокрема прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1840/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 позов задоволено частково.
		Визнано право ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та встановлено її розмір на рівні 5,6802 грн із розрахунку за 1 акцію.
		Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenco LTD" та Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі           164 725 грн 80 коп.
		Стягнуто з Компанії "Barlenco LTD" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 802 грн 94 коп.
		Стягнуто Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) на користь                                       ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 802 грн 94 коп.
		Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до                                                  ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
		В решті позову відмовлено.
		Дослідивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі підлягає визначенню не ринкова вартість акцій як така, а сума справедливої компенсації у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку позивач мав би отримати за 1 акцію в результаті примусового викупу його акцій.
		Суд вважав за можливе визначити вартість 1 акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "МК "Азовсталь" на рівні 6,2442 грн (26 250 667 000 грн/4 204 000 000 шт. акцій) за формулою, яка наведена у розд. 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зар. в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19. Така визначена судом вартість 1 акції дорівнює справедливій вартості 1 акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "МК "Азовсталь".
		Таким чином, ціна за 1 просту іменну акцію у розмірі 0,564 грн, яка затверджена наглядовою радою ПрАТ "МК "Азовсталь" та за якою відбувся примусовий викуп акцій, не є справедливою. Тому, господарський суд дійшов висновку про те, що  позивач має право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 5,6802 грн (6,2442 грн - 0,564 грн), що становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) товариства, та вартістю акцій, яка розрахована суб`єктом оціночної діяльності порівняльним методом у складі пакету загальною кількістю 3,256% від статутного фонду (капіталу) товариства  та за якою відбувся викуп в процедурі "сквіз-аут".
		Також виходячи того, що предметом позову у цій частині вимог є стягнення грошових коштів саме як компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, суд першої інстанції вважає, що відповідачі як набувачі акцій за ціною, яка за висновком суду не є справедливою, фактично без достатньої правової підстави за рахунок позивача як власника акцій, у якого вони були примусово викуплені в процедурі сквіз-аут, зберігають у себе кошти, які на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України зобов`язані повернути позивачу як компенсацію справедливої вартості акцій. Такий висновок суду узгоджується з вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду у справі №905/671/19.
		Суд першої інстанції  дійшов висновку про часткове задоволення другої позовної вимоги шляхом солідарного стягнення з відповідачів 1,2 на користь позивача грошових коштів у розмірі 164 725,80 грн (29 000 шт. акцій (придбаних у позивача у процедурі сквіз - аут) х 5,6802 грн (справедлива компенсація за 1 акцію, визначена судом).
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1,2 подвійної справедливої ціни акцій, суд виходить з того, що законодавством України не встановлена відповідальність у вигляді стягнення подвійної ціни акцій (подвійної справедливої ціни акцій) як за невиконання вимог ст. 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства" чи п. 2 ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах».
		В частині  позовних вимог про стягнення з відповідачів 1,2 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку про те, що справедлива компенсація вартості акцій не є новою ціною акцій та може розглядатись лише як визначена судом сума компенсації, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивача.
		Приймаючи до уваги те, що зобов`язання відповідачів 1, 2 щодо сплати справедливої компенсації вартості акцій фактично виникло з цього рішення,  нарахування 3% річних та інфляційних втрат з моменту здійснення примусового викупу акцій (за період з 12.04.2018 по 29.05.2023) є безпідставним. 
		Щодо позовних вимог до відповідача 3, ОСОБА_2 , господарський суд виходив з наступного.
		Цей спір стосується визнання права позивача на справедливу компенсацію та стягнення коштів на відшкодування шкоди внаслідок заниження ціни акцій у процедурі сквіз - аут та не пов`язаний з поверненням цих акцій з метою участі в управлінні та діяльності цієї товариства, тобто направлений на захист майнових прав позивача, а не корпоративних. 
		Приймаючи до уваги те, що цей спір не містить ознак корпоративного, а також те, що позивач та відповідач 3 є фізичними особами, суд вважає, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 3 на підставі               п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, яким встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Не погодившись з прийнятим судовим рішенням,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1,2, ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" 10.08.2023 через "Електронний суд"  звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.20203 у справі №905/1840/21 в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Судові витрати у зв`язку з апеляційним переглядом  покласти на сторону позивача (т.7,а.с.10-28).
		          Апелянт вважає, що рішення суду в частині задоволення позову прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення  норм процесуального права.
		          Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність обставин заниження ринкової вартості акцій ПрАТ «МК «Азовсталь», оскільки ринкова (справедлива) вартість акцій визначена позивачем шляхом застосування лише майнового методу, тоді як вартість акцій має бути визначена за трьома методичними підходами (дохідним, порівняльним і майновим), є спірною (тотожна правова позиція міститься в постанові Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі                        № 910/7318/22), а відтак наданий позивачем розрахунок на підставі формули вартості чистих активів є спірним та не може братися до уваги.
		          Зобов`язаною особою з оплати (компенсації вартості) акцій в рамках обов`язкового продажу акцій є заявник публічної безвідкличної вимоги. Компанія "Barlenco LTD" з огляду на направлення нею публічної безвідкличної вимоги є зобов`язаною особою у відносинах з оплати акцій ПрАТ «МК «Азовсталь».
		Станом на дату звернення з позовом до суду та протягом розгляду справи в суді першої інстанції Компанія «Barlenco LTD»  не була ліквідована (припинена), вказана Компанія володіє достатніми активами для погашення вимог позивача. Вказане свідчить про відсутність у Компанії «Barlenco LTD»  статусу «технічної» юридичної особи, а відтак позивач як міноритарний акціонер може звертатися лише до Компанії «Barlenco LTD», доктрина «підняття корпоративної завіси» не застосовується.
		Враховуючи положення ч. 3,4,9,13 ст.65-2 Закону, на думку апелянта, належним відповідачем виступає заявник публічної безвідкличної вимоги про обов`язковий продаж акцій Товариства Компанія «Barlenco LTD» . Проте, позов пред`явлений до іншої Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.), які не є зобов`язаними особами у відносинах з обов`язкового продажу акцій Товариства, та відповідно належними відповідачами.
		Таким чином, як вважає апелянт, суд не застосував ч. 3 ст.96 ЦК України, абз.2 ч.2 ЗУ «Про акціонерні товариства», застосував доктрину «підняття корпоративної завіси» за відсутності передбачених законом механізмів,  а тому дійшов помилкового висновку про можливість позивача звернутися з позовом до Компанії "Метінвест Б.В."
		          Суд помилково застосував до спірних правовідносин норми ст.1212 ЦК України, оскільки відповідно до ч. 1 ст.51 ЗУ «Про міжнародне приватне право» до зобов`язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, в якій такі дії мали місце. Компанія " Метінвест Б.В. " та   Компанія «Barlenco LTD» знаходяться у Королівстві Нідерланди та Республіці Кіпр відповідно. Збереження спірних грошових коштів (майна) мало місце за місцем реєстрації нерезидентів.
		          Компанія " Метінвест Б.В. " є іноземною юридичною особою, нерезидентом.
		У відповідності до ч. 1 ст.1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаагська конвенція) ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
		          Позовна заява не була направлена на адресу Компанії  "Метінвест Б.В." в порядку Гаагської конвенції, а отже розгляд справи відбувся без належного повідомлення Компанії.
		           Також апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, самостійно обрав предмет та підстави позову, внаслідок чого порушив принцип диспозитивності.
		           Суд першої інстанції не дослідив, чи відповідає ціна обов`язкового продажу акцій їх ринкові вартості. У зв`язку з цим, суд не взяв до уваги, що ціна обов`язкового продажу акцій Товариства відповідає їх ринковій вартості.
		          Слід зазначити, що дані Меморандуму та фінансової звітності ПрАТ «МК «Азовсталь» за 2017 рік суттєво відрізняються, отже дані Меморандуму не є належним та допустимим доказом майнового стану ПрАТ «МК «Азовсталь», так як не відображають дані бухгалтерського обліку саме цього підприємства.
		Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В., суддя                  Попков Д.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат «Азовсталь» на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі № 905/1840/2. Встановлено строк учасникам справи до 12.09.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі. Запропоновано учасникам справи в  строк до 12.09.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на 26 вересня 2023 о 15:15 у приміщенні САГС за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.
		22.08.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга позивача      ОСОБА_1 , в якій останній просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та закриття провадження у справі відносно гр. ОСОБА_2 , змінити рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги                                     ОСОБА_1 , зазначені в позовній заяві від 29.05.2023 (т.7, а.с.32-46).
		Так, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на наступне.
		Суд першої інстанції обрав  правило «золотої середини», не врахувавши, що постраждала від неякісного закону, неправомірних дій мажоритарного акціонера в такому спорі сторона, яка намагається відновити свої порушені права вже протягом більше як 5 років, має отримати не тільки максимально справедливу вартість але і інші компенсуючи виплати, що буде відповідати принципу справедливості, який є найголовнішим орієнтиром у формації національної правової системи.
		Господарський суд Донецької області своєю ухвалою від 19.06.2023 у даній справі відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів (з уточненням), в якому ми зазначали (з врахуванням появи нових даних у цій справі в подалі), що як свідчать фактичні обставини даної справи, вже є 5 показників ціни акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» в процедурі обов`язкового продажу акцій, які «жонглюються» відповідачами в залежності від мети їх використання.
		Згідно з правовими висновками ВС у складі суддів Палати для розгляду справи щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС, зазначеними в п.154 постанови від 15.06.2022 у справі № 905/671/19: «Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільше з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна вважається справедливою».
		Немало важливим фактором так і залишилось невирішеним остаточно питання суспільної необхідності проведення процедури сквіз-аут. Так, в п.132 постанови ВС від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначено: «… адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством».
		Зобов`язання з оплати справедливої вартості за примусово вилучені акції, стягнення  3% річних та інфляційних втрат за прострочення якого є предметом позову у цій справі, виникло з огляду на проведення процедури обов`язкового продажу належних позивачу акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого  контрольного пакету акцій (ч.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1938-УШ, ст.65-2 «Закону України «Про акціонерні товариства»).
		В силу ч.ч.3, 4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути  протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку встановлених законом та за умови попереднього повного відшкодування їх вартості.
		Оскільки акції ПрАТ «МК «Азовсталь» були списані у позивача 12.04.2018, то момент виникнення такого зобов`язання у відповідності до вимог ст.41 Конституції України  має відліковуватися не пізніше 12.04.2018.
		Враховуючи те, що зобов`язання з оплати на користь позивача справедливої вартості акцій є грошовим, у випадку його прострочення позивач відповідно до положень ст.625 ЦК України має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати за весь період прострочення вказаного обов`язку та звернутися за їх стягненням до суду.
		Стягнення подвійної  ціни вартості акцій за невиконання вимог ст.65-3 ЗУ «Про акціонерні товариства» та ч. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1983-УШ прямо передбачено спеціальним законодавством.
		          Стягнення санкції прямо передбачено п.27 Директиви щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС, на виконання якої було імплементовано процедуру сквіз-аут.
		          На протязі всього розгляду цієї справи, ми доводимо, що закон, яким вводилась норма щодо свіз-аут, був прийнятий сугубо в інтересах мажоритарного акціонера, що апріорі порушує принцип верховенства права, право власності, захищене Першим протоколом Конвенції з прав людини і основоположних свобод, тому міноритарний акціонер, який зазнав матеріальних чи моральних втрат не тільки від мажоритарного акціонера, а й від Держави має право на усі компенсуючі його втратам виплати:1)  за втрату власності без його волевиявлення та отримання повного відшкодування; 2) за неправомірну втрату власності на підставі неякісного закону; 3) за неефективне відновлення його порушених прав власності протягом тривалого часу (апелянт посилається, зокрема на постанову ВП ВС у справі № 908/138/18, постанову ВС у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС у справі №905/671/19, Рішення КСУ від 24.12.2004 №22-рп/2004).
		          У справі № 910/12591/18 (постанова від 28.04.2021) ВС, застосовуючи санкцію на рівні подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій сприйняв санкції як компенсуючу виплату за порушення прав власності міноритарного акціонера.
		          На думку апелянта, Держава виконала Директиву від 21.04.2004 2004/25/ЄС частково: в інтересах мажоритарного акціонера запровадила процедуру сквіз-аут, однак про інтереси міноритарного акціонера забула, чим порушила черговий принцип - принцип рівності сторін.
		Таким чином, як вважає апелянт, оскільки останнім доведено порушення відповідачами 2,3, третьою особою в інтересах відповідача-1 процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) акцій ПрАТ «МК «Азовсталь», то згідно з Директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС позивач має право на застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦКУ, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6,7 ст.65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства».
		Такий вид деліктних відносин між позивачем та відповідачем, ОСОБА_2 не виник із земельних, трудових, сімейних, житлових та інших цивільних відносин, а в наслідок корпоративних відносин, тому у відповідності до ст.19 ЦПК України та ст.20 ГПК України спір щодо доплати за примусово вилучені акції по значно заниженій ціні має відноситися до юрисдикції господарських судів.
		Апелянт вважає, що внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, справа розглядалася більше ніж 2 роки, а мала бути розглянута 27.01.2022,тобто ще до початку війни.
		Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду  від 22.08.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В., суддя               Попков Д.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою                                                                           ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі № 905/1840/21. Встановлено строк учасникам справи до 12.09.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі. Запропоновано учасникам справи в  строк до 12.09.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України.
		Об`єднано апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вх.1618 Д/З) та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1720 Д/З) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду.
		Призначено справу до розгляду на 26 вересня 2023 о 15:15 у приміщенні САГС за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.
		30.08.2023 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, адвоката      Погрібної Світлани Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому останній просить забезпечити проведення всіх судових засідань у справі №905/1840/21 в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке задоволено ухвалою апеляційного господарського суду від 04.09.2023.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 у справі №905/1840/21 зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вх.1618 Д/З) та                ОСОБА_1 (вх.1720 Д/З) (вх.1720 Д/З) на  рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі № 905/1840/21 до повернення матеріалів справи №905/1840/21 до Східного апеляційного господарського суду. Матеріали справи №905/1840/21 та матеріали оскарження ухвали по справі №905/1840/21 направлено до  Касаційного господарського суду  у складі Верховного Суду.
		          12.09.2023 у строк, встановлений судом  до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, ОСОБА_1 адвоката Погрібної С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «МК «Азовсталь», у якому останній просить залишити скаргу останнього без задоволення.
		          Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до  матеріалів справи.
		           15.09.2023 до Східного апеляційного господарського суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ПрАТ «МК «Азовсталь» адвоката  Гінінгера А.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , у якому останній просить поновити ПрАТ «МК «Азовсталь» процесуальний строк для надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21. 
		           Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі 905/1840/21 без змін.
		          В обґрунтування поновлення спору на подання відзиву представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ПрАТ «МК «Азовсталь» зазначає, що станом на дату направлення цього відзиву апеляційна скарга позивача  не надійшла на адресу Товариства. Крім того, представник Товариства                Гінінгер А.А. не мав доступу до електронної пошти та електронного кабінету Товариства (доступ наданий лише розпоряднику майна ПрАТ «МК «Азовсталь»). 
		          Також в строк для надання відзиву представник Товариства приймав участь у розгляді справ №640/4394/22, 910/8714/18, 905/379/21. Представник   також зазначає, що до спливу строку для надання відзиву суд ухвалою від 08.09.2023 зупинив апеляційне провадження, а з ним і процесуальні строки для вчинення відповідних дій (в тому числі для направлення відзиву на апеляційну скаргу) в порядку ч.1 ст.117 ГПК України. 
		Розглянувши вищевказане клопотання про поновлення процесуального строку для на надання відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
		Оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 у справі №905/1840/21, зокрема, зупинено апеляційне провадження у справі №905/1840/21 до повернення матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду, а відзив ПрАТ «МК «Азовсталь» надійшов 15.09.2023 після зупинення апеляційного провадження у цій справі, то в силу ст. 117 ГПК України процесуальний строк для подачі відзиву не порушений.
		Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.
		15.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1      адвокатом Погрібною С.О. було подано заяву про відвід колегії суддів.
		          В свою чергу, листом Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 №13-49/003439 повідомлено позивача ОСОБА_1 про те, що  суддя-доповідач            Радіонова  О.О. перебуває у відпустці по 03.05.2024 включно та заява буде передана судді-доповідачу після виходу з відпустки.
		13.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, ОСОБА_1 адвоката Погрібної С.О. надійшла заява/довідка щодо правильної адреси Компанії «МЕТІНВЕСТ Б.В., у якій  повідомлено про правильну адресу PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕТІНВЕСТ Б.В.»), номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Zuidplein 216, 1077 XV, Amsterdam, Nethelands (Holland) та правильно її зазначати при надсиланні судових документів.
		13.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, ОСОБА_1 адвоката Погрібної С.О. надійшла заява процесуального характеру, у якій останній просить суду зупинити порушення прав позивача у цій справі.  Справедливо та у відповідності до норм ГПК України розглянути заяву про відвід колегії суддів з метою надання можливості подальшого призначення справи до розгляду, належного повідомлення всіх учасників справи щодо призначеного судового засідання.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024  апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вх.№1618Д/3) та                                                                         ОСОБА_1 (вх.№1720 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі № 905/1840/21 поновлено.
		          Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 визнано необґрунтованою заяву представника позивача ОСОБА_1  адвоката Погрібної С.О. про відвід колегії суддів від розгляду справи № 905/1840/21.  Передано відповідно до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Погрібної С.О. про відвід колегії судді у справі № 905/1840/21 на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
		          Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 для вирішення питання про відвід визначено суддю Фоміну В.О. 
		                   Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Погрібної С.О. про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду                 Радіонової О.О., Попкова Д.О.,      Стойки О.В. від розгляду справи №905/1840/21.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2024 призначено розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вх. №1618 Д/3) та ОСОБА_1 (вх. №1720 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі           № 905/1840/21 на      26.06.2024 о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.
		21.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, ОСОБА_1 адвоката Погрібної С.О. надійшли додаткові пояснення, у яких останній просить суд поновити строк для надання додаткових пояснень до апеляційної скарги, прийняти до розгляду додаткові пояснення до апеляційної скарги у справі №905/1840/21 та при розгляді цієї справи врахувати правові висновки Верховного Суду, зазначені в справах: №№905/671/19, 910/268/23, 910/4210/20, 910/18918/23, 910/14972/17, 917/542/22, 910/4947/18, 910/12591/18. 
		Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та закриття провадження у справі відносно гр. ОСОБА_2 , змінити рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначені в позовній заяві від 29.05.2023.  Вирішити питання судових витрат.
		В обґрунтування поновлення строку для подання відповідних додаткових пояснень представник позивача зазначає, що  наразі колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі Радіонової О.О., Попкова Д.О., Стойки О.В. продовжує здійснювати судочинство у справі №905/1840/21, не дивлячись на те, що у позивача цілком обґрунтована недовіра до вказаних суддів (ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, 16.05.2024 у справі №905/1840/21 визнані необґрунтованими заявлені відводи вказаній колегії суддів).
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2024 у справі №905/1840/21 призначене судове засідання з розгляду вказаних апеляційних скарг на 26.06.2024 о 09:30 год. Тобто розгляд справи в апеляційному суді здійснюється майже протягом року, права позивача зазнають повторного порушення в зв`язку з розглядом його справи не в продовж розумного строку. З врахуванням того, що апеляційні скарги у цій справі були подані ще в серпні 2023 року, а за цей час Верховним Судом були прийняті постанови, правові висновки по яким мають бути застосовані і в цій справі, то просимо при ухваленні рішення у цій справі врахувати висновки (додаються).
		Розглянувши клопотання представника скаржника - позивача щодо поновлення строку на подання додаткових пояснень, суд апеляційної інстанції враховуючи наведені в заяві обставини щодо продовження процесуального строку для подання додаткових пояснень, а також з метою забезпечення встановленого п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року права на ефективний доступ до суду та гарантій, щодо належності перегляду судової справи, встановлення і дослідження обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення  клопотання скаржника позивача,   ОСОБА_1 та поновлення останньому процесуального строку для подання додаткових пояснень.
		Додаткові пояснення розглянуті судом апеляційної інстанції та долучені до матеріалів справи.
		24.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника ПрАТ «МК «Азовсталь», адвоката  Чайкіної Катерини Олегівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому останній просить надати можливість участі у судовому засіданні по справі №905/1840/21 призначеному на 26.06.2024 року о 09:30 год., а також у наступних засіданнях у справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представникам ПрАТ «МК "Азовсталь» Чайкіній Катерині Олегівні,   Гінінгеру Андрію Анатолійовичу , яке задоволено ухвалою апеляційного господарського суду від 25.06.2024.
		26.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника ПрАТ «МК «Азовсталь» адвоката Чайкіної К.О. через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення, у яких останній просить суд розглянути справу №905/1840/21 з врахуванням наданих пояснень ПрАТ «МК «Азовсталь».  Задовольнити апеляційну скаргу ПрАТ «МК «Азовсталь», скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі № 905/1840/21 в частині задоволення вимог ОСОБА_1 , в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 26.06.2024 з метою забезпечення встановленого п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року права на ефективний доступ до суду та гарантій, щодо належності перегляду судової справи, встановлення і дослідження обставин, дійшов висновку про залучення додаткових письмових пояснень до матеріалів справи.
		          Також, разом з апеляційною скаргою представником позивача, ОСОБА_1 адвокатом Погрібною С.О. надано клопотання про витребування доказів, у якому останній просить суд витребувати у ПрАТ «МК «Азовсталь» та Компанії Метінвест Б.В. наступну інформацію:
		 1.          Найменування, адресу реєстрації, електронну адресу компанії, яка готувала скаргу до ЄСПЧ щодо стягнення з РФ збитків за зруйновані та постраждалі через війну РФ проти України ПрАТ «ММК ім. Ілліча»;
		          2.          Найменування, адресу реєстрації, електронну адресу суб`єкта оціночної діяльності, який готував висновок щодо розміру збитків за руйновані та постраждалі через війну РФ проти України ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з метою подання скарги до ЄСПЧ.
		          3.          Вихідні дані, які були подані суб`єкту оціночної діяльності для підготовки висновку щодо розміру збитків за зруйновані та постраждалі через війну РФ проти України ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з метою подання скарги до ЄСПЧ.
		  4.          Надати розрахунок довоєнної капіталізації промислових активів групи СКМ, зруйнованих та постраждалих через війну РФ проти України, зокрема ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча», які використанні для подання скарги до європейського суду з прав людини.
		В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача, ОСОБА_1 адвокат Погрібна С.О. зазначає, що на сторінці сайту Компанії Метінвест Б.В. анонсовано подачу кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «МК «Азовсталь» гр. ОСОБА_2 скарги до ЄСПЧ та зазначено, що вартість збитків, отриманих гр. ОСОБА_2  внаслідок знищення російськими військовими заводу в 10-20 разів більша, ніж показники активи ПрАТ «МК «Азовсталь», задекларовані в фінансовій  звітності та публічно опубліковані на сайті smaida.gov.ua
		Період часу між 2018 роком та 2022 роком складає 4 роки. Як свідчить фінансова звітність ПрАТ «МК «Азовсталь» (розміщена на сайті smaida.gov.ua), за час в ПрАТ «МК «Азовсталь» не було вкладено інвестицій, які перевищують в 10-20 разів вартості самого заводу станом на початок 2018 року.
		Таким чином, дійсна вартість акцій ПрАТ «МК Азовсталь» станом на час проведення процедури обов`язкового продажу акцій була щонайменше в 10 разів більша, ніж позивач  прохав на підставі Меморандуму про пропозицію від 19.04.2018, що розміщений на офіційному сайті Компанії «Метінвест Б.В.», стосовно зареєстрованих в 23.04.2018 Компанією Метінвест Б.В. у Нідерландах Євроблігацій.
		Однак, у зв`язку з тим, що позивачу не вдалось витребувати інформацію стосовно дійсної вартості заводу перед його знищенням, а суд в цьому не допоміг, то позивач вимушено зупинився на найвищому показнику, який вдалось встановити - «чисті активи»/балансова вартість акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» станом на 31.12.2017 згідно даних Меморандуму про пропозицію від 19.04.2018:1364000000,0 доларів США:4204000000 шт. акцій =9,1065 грн за 1 акцію.
		Таким чином, оскільки витребувані докази мають бути встановлені з метою справедливого вирішення спору по суті, а суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, то позивач звертається із відповідним запитом до суду апеляційної інстанції.
		Розглянувши вищевказане клопотання, суд апеляційної інстанції відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		          Положеннями частини 1     статті 81 ГПК України     передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. 
		          Згідно з частиною 2 наведеної статті у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
		Суд апеляційної інстанції зауважує, що скаржником в порушення п. 4 та 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України  у клопотанні про витребування доказів не зазначено, зокрема,   заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (в матеріалах справи відсутні).
		Крім іншого, докази, що запитуються та стосуються обставин визначення вартості активів ПрАТ "МК "Азовсталь", постраждалих в результаті військової агресії РФ проти України, яка була розпочата 24.02.2022, не мають значення для вирішення справи, до предмета доказування у якій з огляду на предмет та підставу заявленого позову, входять обставини щодо визначення справедливої компенсації позивачу (міноритарному акціонеру) вартості примусово викуплених у нього акцій станом саме на дату їх примусового викупу 12.04.2018.
		У судовому засіданні 26.06.2024 у режимі відеоконференції представник скаржника (позивача) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги третьої особи заперечував. 
		 У судовому засіданні 26.06.2024 у режимі відеоконференції представники скаржника (третьої особи) підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили суд її задовольнити.  Проти апеляційної скарги позивача заперечували.
		Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. 
		Суд апеляційної  виходив з доцільності повідомлення відповідачів 1,2  Компаній "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) та "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) про розгляд справи через альтернативний канал, передбачений ст. 10(а) Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (приєднання України на підставі ЗУ від 19.10.2000 №2052-III) (згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Республіка Кіпр та Королівство Нідерландів заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст. 10(а) Конвенції), тобто шляхом надсилання процесуальних документів (українською мовою) безпосередньо поштою/електронною поштою на поштову адресу/електронну адресу компаній, зважаючи на необхідність збереження розумного балансу між приписами щодо належного повідомлення таких учасників справи та розгляду справи у розумні строки (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 905/830/21, від 23.05.2022 у справі №905/1060/21).
		Інформація про вручення ухвали апеляційного господарського суду від 17.05.2024 відповідачам 1,2  міститься в матеріалах справи. 
		Відповідно до ч. 12        ст. 270 ГПК України        неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю інших учасників справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася      судом обов`язковою. 
		Відповідно до вимог ст. ст.        222,        223 ГПК       України        судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу        та складено протокол судового засідання.
		Відповідно до ч.1      ст. 269 ГПК України        суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши апеляційні скарги та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
		Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ "МК "Азовсталь" (товариство/третя особа) є юридичною особою приватного права. Статутний капітал товариства становить 1 051 000 000 грн та поділений на 4 204 000 000 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн (https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/114330/149/templ).
		Станом на 04.06.2017 (дата набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII) у ПрАТ "МК "Азовсталь" був власник домінуючого контрольного пакета акцій, який разом з афілійованими особами володів 96,2237503% акцій товариства.
		Зокрема, Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (відповідач 2), яка є єдиним акціонером Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) (відповідач 1), належало 74,6643% акцій товариства. Одночасно Компанія "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) є єдиним учасником ТОВ "Метінвест Холдинг", частка акцій якого в товаристві становила 0,0000003%, а також власником Компанії "Метінвест Інтернешнл С.А." (Metinvest International S.A.), якій належав пакет акцій товариства у розмірі 21,55945%.
		ОСОБА_1. (позивач) також був акціонером ПрАТ "МК "Азовсталь". Йому належало 29 000 простих іменних акцій товариства (0,0007% статутного капіталу товариства), що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 11.04.2018.
		27.02.2018 між Компанією "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (сторона 1),  Компанією "Метінвест Інтернешнл С.А." (Metinvest International S.A) (сторона 2), ТОВ "Метінвест Холдинг" (сторона 3), Компанією "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) (сторона 4) укладено договір, згідно з яким сторона 1 володіє 75,18% акцій товариства (з урахуванням додатково придбаного пакету акцій товариства у розмірі 0,5203%), сторона 2 - 21,56% акцій товариства, сторона 3 - 0,0000003% акцій товариства, сторони є афілійованими особами в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про акціонерні товариства", оскільки сторони 2, 3, 4 перебувають під контролем сторони 1, разом мають право власності на домінуючий пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності сторони 1. 
		Також, у договорі сторони визначили сторону 4 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій товариства шляхом  надсилання до товариства публічної  безвідкличної вимоги про придбання  акцій в усіх власників акцій товариства та вчиняти всі інші дії  відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст. 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства" та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах".
		02.03.2018 Компанія "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) направила товариству повідомлення про намір скористатися правом на обов`язковий продаж акцій. 
		У цей же день рішенням наглядової ради ПрАТ "МК "Азовсталь" (протокол № 313 від 02.03.2018) обрано суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "Оціночний стандарт", надано дозвіл товариству на укладання із вказаною особою договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства в пакеті менше ніж 25% з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого пакету акцій.
		03.03.2018 товариство опублікувало отримане повідомлення на своєму офіційному веб-сайті.
		05.03.2018 ТОВ "Оціночний стандарт" складено звіт, яким визначено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства станом на 02.03.2018 у розмірі 0,564 грн у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду. Під час оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" було обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (п.3.3.3. звіту). 
		07.03.2018 Компанія "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) укладено з ПАТ "ПУМБ" (банк) договір рахунку умовного зберігання (ескроу).
		12.03.2018 депозитарною установою (банком) відкрито рахунок умовного зберігання Компанії "Barlenco LTD". 
		14.03.2018 товариство  отримало звіт з рецензією ВГО "Всеукраїнська спілка оцінювачів", згідно з якою звіт кваліфікований як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
		У цей же день рішенням наглядової ради ПрАТ "МК "Азовсталь"  (протокол № 314 від 14.03.2018) затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства у розмірі 0,564 грн згідно зі звітом ТОВ "Оціночний стандарт" станом на 02.03.2018 у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду.  
		15.03.2018 товариство направило на адресу Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) повідомлення про затвердження ринкової вартості акції товариства.
		19.03.2018 товариство отримало від Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій. У публічній безвідкличній вимозі вказано, що компанія є особою, яка опосередковано через групу афілійованих осіб, є власником домінуючого контрольного пакету акцій із зазначенням групи афілійованих осіб, які опосередковано володіють домінуючим контрольним пакетом акцій у товаристві.
		20.03.2018 товариство направило до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та Центрального депозитарію цінних паперів (ЦДЦП) копію публічної безвідкличної вимоги разом із засвідченою копією договору рахунку умовного зберігання (ескроу). 
		У цей же день на офіційному сайті товариства розміщено публічну безвідкличну вимогу від 19.03.2018 Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) про придбання акцій товариства в усіх власників акцій за ціною 0,564 грн. 
		22.03.2018 ЦДЦП отримав копію публічної безвідкличної вимоги і розмістив її на своєму сайті, склав реєстр (перелік) акціонерів товариства станом на 23.03.2018. Отримавши перелік акціонерів, товариство організувало розсилку копій публічної безвідкличної вимоги на адреси акціонерів.
		03.04.2018 завершено розсилку акціонерам товариства копій публічної безвідкличної вимоги, про що повідомлено Компанію "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) листом.
		10.04.2018 Компанія "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) перерахувала грошові кошти на рахунок ескроу та повідомила про це листом товариство.
		11.04.2018 товариство подало до ЦДЦП повідомлення про перерахування компанією коштів на рахунок ескроу.
		12.04.2018 продані в обов`язковому порядку акції товариства зараховані на рахунок у цінних паперах Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD). Вказані цінні папери примусово списані на користь компанії як заявника публічної безвідкличної вимоги від 19.03.2018 на його рахунок у цінних паперах 300517-СY20003532, відкритий банком (виписка про операції з цінними паперами від 12.04.2018).
		08.08.2018 згідно заяви про видачу готівки № 1620659 з рахунку ескроу ОСОБА_1. отримав грошові кошти у розмірі 16 356 грн.
		Ці обставини сторонами не заперечувалися та не оспорювалися.
		Водночас, ОСОБА_1 не погоджується з ціною примусового викупу акцій, вважає, що затверджена наглядовою радою товариства ринкова вартість 1 акції є несправедливою та суттєво заниженою, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви (уточненої) про зміну предмету позову)  про: 
		- визнання права ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ "МК "Азовсталь" та встановлення її розміру на рівні 17,085 грн із розрахунку за 1 акцію; 
		- стягнення солідарно з ОСОБА_2 , Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD), Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди загальну суму 901 461,51 грн 
		До складу заявленої до стягнення суми 901 461,51 грн входить: 495 465 грн (29 000 шт. акцій х 17,085 грн (8,5425 грн х 2)) - сума справедливої компенсації, а також 76 274,46 грн - 3% річних за період з 12.04.2018 по 29.05.2023 та 329 722,05 грн - інфляційні втрати за період квітень 2018 року  - квітень 2023 року, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.
		Обґрунтовуючи розмір компенсації, позивач зазначав, що має право на отримання справедливої компенсації вартості 1 акції за ціною у розмірі 9,1065 грн, яка визначена ним виходячи з вартості чистих активів товариства у відповідності до Меморандуму про пропозицію від 19.04.2018, який розміщений на офіційному сайті Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.), та яка є найбільш справедливою ціною 1 акції ПрАТ "МК "Азовсталь".
		Разом з тим, з огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій, згідно з директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, позивач додатково застосовував до відповідачів за аналогією закону (ст. 8 ЦК України, ч. 10 ст. 11 ГПК України) санкцію у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено у ч. 7 ст. 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства". 
		На думку позивача, компенсації підлягає вартість акцій, виходячи саме з подвійної найбільшої (справедливої) ціни у розмірі 17,085 грн за 1 акцію із розрахунку 8,5425 грн х 2, де 8,5425 грн є сумою недоплати за 1 акцію (9,1065 грн - 0,564 грн (ринкова ціна 1 акції товариства, за якою відбувся викуп акцій у процедурі сквіз-аут).
		 
		Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги третьої особи, ПрАТ «МК «Азовсталь» та  апеляційна скарга позивача, ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
		          Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у цій справі є вимоги позивача про визнання права ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ "МК "Азовсталь" та встановлення її розміру на рівні 17,085 грн із розрахунку за 1 акцію та солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування шкоди на загальну суму 901 461,51 грн, що складають різницю між вартістю акцій зазначену у публічній безвідкличній вимозі, яку позивач  отримав внаслідок примусового викупу акцій, та вартістю акцій, яка була б ним отримана у випадку викупу акцій за справедливою ціною, дана сума  також включає інфляційні втрати та 3% річних.
		Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України "Про акціонерні товариства" та Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"
		Процедура обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій ("сквіз-аут") запроваджена ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII (набув чинності 04.06.2017).
		Цим законом внесено зміни до розд. ХІ ЗУ "Про акціонерні товариства" шляхом доповнення його, зокрема, ст. 65-2, яка встановлює порядок обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій.
		Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII (в редакції станом на дату відправлення відповідачем 1 повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст. 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства" щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій ПрАТ "МК "Азовсталь"), протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
		Для реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", заявник вимоги зобов`язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (далі - повідомлення) і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". Заявник вимоги втрачає право скористатися положеннями статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі пропуску ним передбачених цим пунктом строків направлення і публікації повідомлення і публічної безвідкличної вимоги. Вимоги до повідомлення, передбаченого цим пунктом, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
		Товариство зобов`язано опублікувати повідомлення на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом наступного робочого дня з дня його отримання.
		Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення має затвердити ціну обов`язкового продажу акцій та повідомити її заявнику вимоги.
		Для цілей цього пункту ціною обов`язкового продажу акцій є:
		щодо акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру, - середній біржовий курс таких акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржою за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення;
		щодо акцій інших товариств - ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.
		Заявник вимоги протягом 10 робочих днів з дня отримання від товариства повідомлення про затверджену ціну обов`язкового продажу акцій надсилає товариству публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". 
		Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, у т.ч. цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 ЗУ "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону. 
		Зокрема, у ст.8 ЗУ "Про акціонерні товариства" встановлено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).
		          Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:
		1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
		2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржою за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.
		У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
		3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення. 
		Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
		Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
		Зокрема, під час проведення оцінки майна та майнових прав (майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, є обов`язковим для застосування Національний стандарт № 1, затв. постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440.
		Національний стандарт № 3, затв. постановою КМУ від 29.11.2006 № 1655 є обов`язковим для застосування під час  проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб`єкта господарювання (далі - цілісний майновий комплекс) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.
		Для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний, порівняльний (п. 38 Національного стандарту № 1). Аналогічні вимоги містяться у п. 7 Національного стандарту № 3.
		Особливості та підстави застосування окремих методичних підходів визначені в Національному стандарті №3 (п.п. 8, 13, 27).
		Системний аналіз цих положень ЗУ "Про акціонерні товариства", Національних стандартів № 1 (у т.ч. п.п. 35-37) та № 3 свідчить про те, що ринкова вартість акцій товариства у процедурі примусового викупу акцій (сквіз-аут) для цілей визначення ціни обов`язкового продажу акцій (ціни придбання акцій), визначається суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Оцінювач здійснює вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на дату набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII в ПрАТ "МК Азовсталь" був власник домінуючого контрольного пакета акцій, який разом з афілійованими особами володів 96,2237503% акцій товариства. Зокрема, Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (відповідач 2), яка є єдиним акціонером Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) (відповідач 1), належало 74,6643% акцій товариства. Одночасно Компанія "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) є єдиним учасником ТОВ "Метінвест Холдинг", частка акцій якого в товаристві становила 0,0000003%, а також власником Компанії "Метінвест Інтернешнл С.А." (Metinvest International S.A.), якій належав пакет акцій товариства у розмірі 21,55945%. 
		Компанія "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) (відповідач 1) згідно з договором від 27.02.2018, укладеним між цими юридичними особами, також виступила і суб`єктом реалізації прав, передбачених ст. 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства" та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи (осіб), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.
		На підставі повідомлення Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) (відповідач 1) вих.№ 06 від 01.03.2018 про намір скористатися правом щодо обов`язкового продажу акцій (яке одержано товариством 02.03.2018 та опубліковано на сайті 03.03.2018), з метою проведення оцінки ринкової вартості 1 простої іменної акції товариства, наглядовою радою обрано суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Оціночний стандарт", надано дозвіл товариству на укладення з ним договору про надання відповідних послуг (протокол № 313 від 02.03.2018).
		Рішенням наглядової ради товариства (протокол № 314 від 14.03.2018) затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства у розмірі 0,564 грн згідно зі звітом ТОВ "Оціночний стандарт" (який складено 05.03.2018 та отримано товариством 14.03.2018) станом на 02.03.2018 у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду. Під час оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" було обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (п.3.3.3. звіту). 
		При цьому, як зазначав ПрАТ "МК "Азовсталь", до набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII акції товариства виключені до біржового реєстру фондових бірж (лист ПАТ "Українська біржа" № 4834/01/16 від 14.01.2016, роздруківка з сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) (smida.gov.ua)), а тому підстави для застосування наглядовою радою середнього біржового курсу для визначення ринкової вартості акцій (абз. 5 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону) були відсутні.
		Також судом першої інстанції вірно встановлено, що 12.04.2018 з рахунку у цінних паперах позивача були списані акції товариства відповідно до публічної безвідкличної вимоги Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) (відповідач 1) вих. № 02 від 19.03.2018 про придбання акцій в усіх власників акцій товариства, а 08.08.2018 за заявою № 1620659 з рахунку ескроу він отримав грошові кошти за акції у розмірі 16 356 грн виходячи з ціни 1 акції у розмірі 0,564 грн, затвердженої наглядовою радою товариства.
		Між тим, позивач вказував на неправомірний порядок визначення ціни 1 простої акції ПрАТ "МК "Азовсталь" та її несправедливий розмір, що призвело до порушення його прав як власника акцій товариства.
		Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Аналогічне положення міститься у ч. 3 ст. 321 ЦК України (примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частина 2 статті 353 цього Кодексу).
		Акція є об`єктом права власності (ст. 177 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про акціонерні товариства", ст. 6 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.
		Згідно з ч.1 ст.20 ГК України, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб`єктів господарювання і інших суб`єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
		Аналогічні положення містяться у ст.16 ЦК України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		У постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд зазначив, що визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).
		Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК України.
		Вирішуючи цю справу, господарський суд правильно врахував, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при проведенні сквіз-аут ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати (постанови Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).
		Також, у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-аут має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч. 6 ст. 9 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт № 1 та Національний стандарт № 3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства".
		У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначено, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Тобто при сквіз-аут ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.
		Верховний Суд у цій справі також зробив наступні висновки:
		- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті;
		- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
		- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
		- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1. 
		          Суд апеляційної інстанції враховує те, що в Україні з 24.02.2022 оголошено воєнний стан, ПрАТ "МК "Азовсталь" розташований в м. Маріуполі, яке є тимчасово окупованою територією, був зруйнований в результаті бойових дій, що унеможливлює проведення експертизи із застосуванням майнового методу і переоцінкою активів за ринковою вартістю.
		          Отже, у цій справі підлягає визначенню не ринкова вартість акцій як така, а сума справедливої компенсації у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку позивач мав би отримати за 1 акцію в результаті примусового викупу його акцій. 
		У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість акцій вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; консолідована фінансова звітність - фінансова звітність підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці.
		Згідно зі ст. 11 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
		Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".
		У розд. 1 вказаного положення визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов`язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
		Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення: баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.
		У розд. 2 Національного положення встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
		У матеріалах справи наявний баланс (звіт про фінансовий стан) ПрАТ "МК "Азовсталь" станом на 31.12.2017, в якому відображено активи, зобов`язання і власний капітал товариства, що є належним та допустимим доказом, на підставі якого можна визначити вартість чистих активів товариства.
		Зокрема, з цього балансу (звіту про фінансовий стан) вбачається, що станом на 31.12.2017 власний капітал  (чисті активи) товариства (рядок 1495) складає 26 250 667 000 грн. Одночасно, кількість акцій, випущених ПрАТ "МК "Азовсталь", складає 4 204 000 000 шт. 
		Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визначення вартості 1 акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "МК "Азовсталь" на рівні 6,2442 грн (26 250 667 000 грн/4 204 000 000 шт. акцій) за формулою, яка наведена у розд. 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зар. в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19. 
		Така визначена господарським судом вартість 1 акції дорівнює справедливій вартості 1 акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "МК "Азовсталь".
		Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що ціна за 1 просту іменну акцію у розмірі 0,564 грн, яка затверджена наглядовою радою ПрАТ "МК "Азовсталь" та за якою відбувся примусовий викуп акцій, не є справедливою. 
		Тому позивач має право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 5,6802 грн (6,2442 грн - 0,564 грн), що становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) товариства, та вартістю акцій, яка розрахована суб`єктом оціночної діяльності порівняльним методом у складі пакету загальною кількістю 3,256% від статутного фонду (капіталу) товариства  та за якою відбувся викуп в процедурі "сквіз-аут".
		Приймаючи до уваги викладене, господарський суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення першої позовної вимоги шляхом визнання права ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ "МК "Азовсталь" та встановлення її розміру на рівні 5,6802 грн із розрахунку за 1 акцію. 
		          Таким чином, доводи  скаржника, ПрАТ «МК «Азовсталь» в апеляційній скарзі, що  ринкова (справедлива) вартість акцій визначена позивачем шляхом застосування лише майнового методу, тоді як вартість акцій має бути визначена за трьома методичними підходами (дохідним, порівняльним і майновим), не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки спростовується вищевказаними висновками Верховного Суду, які викладені  у постанові від  15.06.2022 у справі №905/671/19.
		          В свою чергу, суд апеляційної інстанції не приймає посилання скаржника, ПрАТ «МК «Азовсталь» в апеляційній скарзі на  правову позицію, яка міститься у постанові Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 910/7318/22 в силу ч.4 ст 236 ГПК України.
		Також, є обґрунтованим не прийняття судом першої інстанції до уваги і Меморандуму про пропозицію від 19.04.2018, на якому наполягав скаржник - позивач, ОСОБА_1 , оскільки його вибірковий переклад з англійської мови на українську мову (ст.ст. і, іі, 97, 339, вміщені на 2 арк.) не відповідає вказаним вище вимогам, які встановлені до фінансової звітності, не може вважатись документом, на підставі якого можливо визначити активи, зобов`язання і власний капітал товариства, а відтак не може бути віднесений ані до фінансової звітності, ані до консолідованої фінансової звітності.
		 
		Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів 1,2 грошових коштів на відшкодування шкоди, яка обґрунтована приписами ст. 1212 ЦК України, господарський суд виходив з наступного.
		ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (з урахуванням різниці у обставинах справ див. рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), від 26.07.2007, п.29, заява №35787/03). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998, заява №28090/95). 
		Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.
		У цьому випадку суд першої інстанції звернувся до принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 19.10.2021 у справі №910/19021/20).
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини. 
		Підставою для відшкодування шкоди є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. 
		Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.
		За змістом приписів гл. 82 та гл. 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
		Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
		З урахуванням наведеного, а також того, що предметом позову у цій частині вимог є стягнення грошових коштів саме як компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, господарський  суд дійшов правомірного висновку, що відповідачі як набувачі акцій за ціною, яка за правильним висновком господарського суду не є справедливою, фактично без достатньої правової підстави за рахунок позивача, як власника акцій, у якого вони були примусово викуплені в процедурі сквіз-аут, зберігають у себе кошти, які на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України зобов`язані повернути позивачу як компенсацію справедливої вартості акцій. 
		Такий висновок суду узгоджується з вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у  справі №905/671/19.
		Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст. 1212-1214 ЦК України).
		Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
		Приймаючи до уваги викладене,  суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовної вимоги шляхом стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 164 725,80 грн (29 000 шт. акцій (придбаних у позивача у процедурі сквіз - аут) х 5,6802 грн (справедлива компенсація за 1 акцію, визначена судом). 
		У той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення відповідної суми з відповідачів 1 та 2, оскільки існування множинності осіб у зобов`язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне (від лат. solidus - цілий, увесь) зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 ЦК України).
		Тлумачення положень     статті 541 ЦК України     свідчить, що вона поширюється як на договірні так і недоговірні (зокрема, кондикційні) зобов`язання. Для кондикційних зобов`язань (Глава 83 ЦК України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання.
		За таких обставин, господарський суди зробив помилковий висновок про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2      безпідставно збережених коштів, а саме справедливої компенсацій (висновок Верховного Суду  від 09.08.2023 у справі №161/10117/21).
		За висновком апеляційного господарського суду та як свідчать матеріали справи, саме відповідач-2, Компанія "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) є єдиним акціонером відповідача-1, Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) та їй належить 74,6643% акцій товариства. 
		В свою чергу, відповідач-1, Компанія "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD) згідно з договором від 27.02.2018 виступила суб`єктом реалізації прав щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи (осіб), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій. 
		Вказане дає достатні підстави вважати, що Компанія «Barlenco LTD» була заявником публічної безвідкличної вимоги та використана  в процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером Компанією «Metinvest B.V.», яка володіла 74.6643% акцій, як технічна юридична особа, отже саме відповідач-2, Компанія  «Metinvest B.V» зобов`язана повернути позивачу компенсацію справедливої вартості акцій. 
		Таким чином, доводи скаржника, ПрАТ «МК «Азовсталь» стосовно неможливості солідарного стягнення у відповідних правовідносинах підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення на користь позивача  безпідставно набутих коштів тільки з одного відповідача.
		Крім іншого, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника, ПрАТ «МК Азовсталь» в апеляційній скарзі щодо помилковості застосування до спірних правовідносин норми ст.1212 ЦК України, оскільки на думку останнього відповідно до ч. 1 ст.51 ЗУ «Про міжнародне приватне право» до зобов`язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, в якій такі дії мали місце, тобто на думку останнього, збереження спірних грошових коштів (майна) мало місце за місцем реєстрації нерезидентів, оскільки, дійсно Компанія  Metinvest B.V  та Компанія Barlenco LTD знаходяться у Королівстві Нідерланди та Республіці Кіпр відповідно, однак набуття майна без достатньо правових підстав, як свідчать матеріали справи, мало місце саме на території України, тому спірні правовідносини регулюються національним законодавством. 
		 
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1,2 подвійної справедливої ціни акцій господарськи суд виходив з наступного. 
		Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
		Директива Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, на яку посилався позивач, не є ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Отже, зважаючи на те, що ця Директива не є актом цивільного законодавства, врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі. 
		Суд апеляційної інстанції наголошує, що законодавством України не встановлена відповідальність у вигляді стягнення подвійної ціни акцій (подвійної справедливої ціни акцій) як за невиконання вимог ст. 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства" чи п. 2 ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII, так і за заниження ціни обов`язкового продажу акцій. 
		У цьому випадку господарський суд правомірно застосував загальний принцип "nulla poena sine lege" - немає покарання без закону, який його передбачає. Відповідальність за заниження ціни акцій у вигляді подвійної ціни продажу акцій повинна бути прямо передбачена законом.
		Приймаючи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до відповідачів 1, 2 санкції у вигляді подвійної справедливої ціни.
		          Доводи скаржника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що стягнення подвійної  ціни вартості акцій за невиконання вимог ст.65-3 ЗУ «Про акціонерні товариства» та ч. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1983-УШ прямо передбачено спеціальним законодавством, а саме п.27 Директиви щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС, на виконання якої було імплементовано процедуру сквіз-аут, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки  відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, що у світлі абз. 2 п.2 мотивувальної частини рішення КСУ від 30.05.2001 №7-рп/2001 передбачає саме  законодавче визнання загальних підстав, умов і форм відповідальності.
		За відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів  з боку заявника безвідкличної вимоги або афілійованих з ним осіб порушень виконання обов`язків, передбачених ст.ст.65 або 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства" не вбачається жодних належних підстав для запропонованого скаржником ОСОБА_1  розуміння застосування санкцій.
		Наразі, само по собі недотримання ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ щодо правомірного втручання у права власності на акції міноритарних акціонерів ПрАТ "МК «Азовсталь»  (аспект пропорційності - належна/справедлива ціна компенсації) автоматично не передбачає необхідності і правомірності подвоєння ціни компенсації - діюче законодавство у такому разі визначає інші способи забезпечення належності розміру стягнення.
		Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника позивача, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 щодо застосування санкції на рівні подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій за порушення прав власності міноритарного акціонера, оскільки у зазначеній скаржником справі, на відміну від цієї справи, обставини спору є різними, а саме у вищевказаній справі, зокрема, відповідно до частини 3     статті 65-3 Закону України "Про акціонерні товариства"     товариство затверджує ціну обов`язкового придбання акцій лише після отримання товариством від акціонера письмової вимоги про обов`язкове придбання акцій. У матеріалах справи така вимога відсутня, тому наглядова рада не мала права визначати ціну обов`язкового придбання акцій, що виключає подібність обставин у вказаній справі із справою, що розглядається та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідних правових висновків під час вирішення цього спору. 
		Колегія суддів звертає увагу скаржника позивача, ОСОБА_1 , що зі змісту ч.ч.6, 7 ст. 65-2 Закону не вбачається наявність санкції за заниження ціни обов`язкового продажу акцій.
		 
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1,2 3% річних та інфляційних втрат господарський суд виходив з наступного.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Вказані приписи закону поширюються на всі види грошових зобов`язань, в тому числі на зобов`язання щодо виплати вартості акцій у процедурі обов`язкового продажу (процедура сквіз-аут).
		Разом з тим, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання. Така норма застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.
		У цьому випадку існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до ст. 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства" та п. 2 ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII (обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом, судом не встановлено) та окреме грошове зобов`язання - справедлива компенсація вартості акцій, що встановлена цим рішенням. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/10507/21.
		При цьому,  справедлива компенсація вартості акцій не є новою ціною акцій та може розглядатись лише як визначена судом сума компенсації, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивача.
		Приймаючи до уваги те, що зобов`язання відповідачів 1, 2 щодо сплати справедливої компенсації вартості акцій фактично виникло з цього рішення,  за твердженням суду першої інстанції, нарахування 3% річних та інфляційних втрат з моменту здійснення примусового викупу акцій (за період з 12.04.2018 по 29.05.2023) є безпідставним. 
		Суд апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком господарського суду з огляду на наступне.
		Положення статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) не передбачала послідовного виникнення двох окремих грошових зобов`язань перед міноритарними акціонерами та, тим більше, не узалежнювала появу хронологічно другого зобов`язання із судовим рішенням про стягнення компенсації.
		За змістом ч.5 ст.41 Конституції України, ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України та ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ грошове зобов`язання зі сплати справедливої компенсації міноритарним акціонерам є єдиним (цілісним) і хоча виникає внаслідок опосередкованого процедурою "сквіз-аут" правочину з примусового викупу, але зумовлено прямими приписами вказаних норм, що визначають і належний момент його виконання - до втрати права власності на акції.
		Тією мірою, якою фактично отримані колишніми міноритарними акціонерами компенсаційні виплати менше справедливої вартості (хоча і відповідає формальним умовам правочину з примусового характеру), грошове зобов`язання з доплати набуває кондикційної природи та є простроченим у розумінні ст.612 Цивільного кодексу України з моменту некомпенсованого у повному обсягу списання акцій (втрати права власності на них) з міноритарних акціонерів - у даному  випадку з 12.04.2018, як вірно зазначено скаржником ОСОБА_1 .
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що судове рішення про стягнення такої доплати справедливої вартості не створює нового грошового зобов`язання у розумінні ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України, а захищає існуюче і порушене право вимоги простроченого грошового зобов`язання, зумовленого як згадуваними вище нормами про обов`язкову попередньо повну компенсацію вилученого майна, так і приписами ст.1212 Цивільного кодексу України.
		Вказаний підхід апеляційного господарського суду узгоджується з висновками ВП ВС щодо застосування ст.ст.625 і 1212 Цивільного кодексу України, викладеними у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, зокрема, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми     статті 1212 ЦК України     на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
		Таким чином, оскаржуване  рішення в частині відхилення майнових вимог позивача щодо інфляційних втрат та 3 % річних доплати справедливої компенсації  підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення відповідних позовних вимог. 
		Отже, апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в цій частині підлягає частковому задоволенню.
		За підрахунками апеляційного господарського суду за визначений позивачем період прострочення з 01.04.2018 по 30.04.2023, враховуючи, що індекс інфляції формується за цілий місяць, відтак, на суми компенсації (доплати) 164725,80 грн нараховуються та стягуються сума інфляційних витрат з відповідача-2  на користь позивача 109     622,49 грн.
		В свою чергу, розрахункова сума 3% річних на суму компенсації (доплати) 164 725,80 грн за період (12.04.2018 по 29.05.2023) щодо стягнення з відповідача-2 на користь позивача складає 25 358,78 грн.
		 
		Щодо позовних вимог до відповідача 3 - ОСОБА_2. господарський суд виходив з наступного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. 
		Тобто загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
		Корпоративними правами за приписами ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
		Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.
		Таким чином, за змістом ст.167 ГК України ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц, від 04.09.2019 у справі № 927/90/19.
		Господарський суд вірно зазначив, що цей спір стосується визнання права позивача на справедливу компенсацію та стягнення коштів на відшкодування шкоди внаслідок заниження ціни акцій у процедурі сквіз - аут та не пов`язаний з поверненням цих акцій з метою участі в управлінні та діяльності цього товариства, тобто направлений на захист майнових прав позивача, а не корпоративних. 
		Отже, суд апеляційної інстанції вважає  правомірним висновок суду першої інстанції, що цей спір не містить ознак корпоративного, а також те, що позивач та відповідач 3 є фізичними особами, то такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Таким чином, доводи скаржника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що відносини між позивачем та відповідачем 3 - ОСОБА_2 , на думку апелянта,  виникли саме в наслідок корпоративних відносин, тому у відповідності до ст.19 ЦПК України та ст.20 ГПК України спір щодо доплати за примусово вилучені акції по значно заниженій ціні має відноситися до юрисдикції господарських судів є помилковим та  спростовується вищевикладеним.
		          Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника ПрАТ «МК «Азовсталь», що позовна заява не була направлена на адресу Компанії  "Метінвест Б.В." в порядку Гаагської конвенції, а отже розгляд справи відбувся без належного повідомлення Компанії, оскільки суд першої інстанції виходив з доцільності повідомлення відповідачів про розгляд справи через альтернативний канал, передбачений ст. 10(а) Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, шляхом надсилання процесуальних документів (українською мовою) безпосередньо поштою на поштову адресу компаній.
		Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника - позивача, ОСОБА_1 , що внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, справа розглядалася більше ніж 2 роки, а мала бути розглянута 27.01.2022, тобто ще до початку війни, оскільки в оскаржуваному рішенні господарським судом справедливо зауважено, що підготовче провадження проведено з перевищенням строку, встановленого ст. 177 ГПК України з об`єктивних причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану на території України, роботою суду в особливому режимі (дистанційний (віддалений) режим роботи суду, обмежений доступ до приміщення суду), поточною ситуацією у м.Харків (яке є прифронтовим містом), перебуванням судді у відпустках (у т.ч. за сімейними обставинами) та на лікарняному (внаслідок чого протягом певного періоду розгляд справи не здійснювався та деякі підготовчі засідання не відбувались).
		Також господарський суд зазначив, що на тривалість підготовчого провадження вплинула процесуальна поведінка позивача щодо подання численних клопотань та заяв здебільшого перед підготовчими засіданнями (за день до підготовчого засідання або безпосередньо у день підготовчого засідання) (що зумовлювало необхідність їх відкладення з метою ознайомлення з ними судом та учасниками справи); щодо складання деяких з них з недоліками, що потребувало їх виправлення (для чого судом надався додатковий час); заявленням усних клопотань про відкладення розгляду справи у т.ч. для уточнення поданих заяв та клопотань (які задовольнялись судом). 
		Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
		          Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до частини 1 та частини 2     статті 275 Господарського процесуального кодексу України     суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		          Відповідно до ст. 277 ГПК України      підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги позивача, ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів «ПрАТ «МК «Азовсталь»  на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню в частині солідарного стягнення та відмови стягнення з відповідачів 1,2 інфляційних втрат та 3% річних та ухвалення в цій частині нового рішення.
		Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що розгляд апеляційних скарг на оскаржуване рішення суду у цій справі відбувся в межах строку, передбаченого ч.1 ст. 273 ГПК України, з урахуванням ухвали від 08.09.2023 про зупинення провадження у справі, оскільки зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (ч.1 ст. 117 ГПК України).    
		Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржниками у відповідності до вимог ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом із першою процесуальною заявою на стадії апеляційного перегляду не були представлені орієнтовні розрахунки витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отже це усуває у розумінні п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України ухвалення додаткової постанови з цього приводу у подальшому.
		          Розподіл судових витрат (судового збору) здійснюється відповідно  статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		                    Керуючись статтями  129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 задовольнити частково.
		 
		2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 задовольнити частково.
		 
		3. Рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 скасувати  в частині солідарного стягнення з відповідачів грошових коштів та  відмови у задоволенні позовних вимог щодо  стягнення інфляційних втрат та 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення.  Визначити новий розподіл судових витрат.
		 
		Стягнути з  Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) (Zuuidplein 216,1077 XV, Amsterdam, the Netherlands), м.Амстердам, Королівство Нідерланди; номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 164 725,80 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять п`ять гривень)  80 коп.
		 
		Стягнути з Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) (Zuuidplein 216,1077 XV, Amsterdam, the Netherlands), м.Амстердам, Королівство Нідерланди; номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні збитки у розмірі 109622,49 (сто дев`ять тисяч шістсот двадцять дві гривні) 49 коп.
		 
		Стягнути  з Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) (Zuuidplein 216,1077 XV, Amsterdam, the Netherlands), м.Амстердам, Королівство Нідерланди; номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних у розмірі 25 358,78 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят вісім гривні) 78 коп.
		 
		Стягнути з Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) (Zuuidplein 216,1077 XV, Amsterdam, the Netherlands), м.Амстердам, Королівство Нідерланди; номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697)  на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6765,61 (шість тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень) 61 коп.
		 
		У задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення грошових коштів до відповідача 1, Компанії "Barlenco LTD", відмовити.
		 
		В іншій  частині рішення Господарського суду Донецької  області від 09.08.2023 у справі №905/1840/21 залишити без змін.
		             
		4. Стягнути з Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.) (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) (Zuuidplein 216,1077 XV, Amsterdam, the Netherlands), м.Амстердам, Королівство Нідерланди; номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697)  на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3037,08 (три тисячі тридцять сім гривень) 08 коп. 
		 
		Доручити Господарському суду Донецької області видачу відповідних наказів.
		          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
		  
		          Повний текст постанови складено 01.07.2024.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.О. Радіонова
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.В. Стойка  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Д.О. Попков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...