Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/1585/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2024. Зареєстровано: 02.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2024.

Номер судового провадження: 3/511/1034/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		   
		Роздільнянський районний суд Одеської області 
		    
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		Справа № 511/1585/24
		Номер провадження: 3/511/1034/24
		"14" червня 2024 р. суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Бобровська І В, розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт НОМЕР_2 , виданий 26.07.2001 Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_3 
		за частиною 2 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП), -
		ВСТАНОВИВ: 
		11 квітня 2024 року о 18 годині 10 хвилин на східній околиці м. Роздільна на блок-посту «Роздільна» Роздільнянського району Одеської області на відстані до 7000 м від лінії державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами проведення фільтраційно-перевірочних заходів стало відомо, що даний громадянин в групі осіб, а саме з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 намагався перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова в районі прикордонного знаку № 0511 на напрямку с. Розалівка (Україна) - с. Стара Андріяшівка (РМ) поза пунктом пропуску через державний кордон України в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимоги абзацу 1 ст. 9 Закону України „Про державний кордон України", тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 статті 204- 1 КУпАП.
		ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. За повідомленням його захисника адвоката Мисечко К.О. ОСОБА_1 проходить службу в лавах ЗСУ. 
		З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
		Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
		13.06.2024 до суду надійшло письмове клопотання про закриття адміністративного провадження від захисника ОСОБА_3 , згідно яких ОСОБА_1 свою вину у скоєнні вказаного правопорушення не визнав, не підтвердив факту затримання його під час спроби перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску. Його позиція підтверджується поясненнями ОСОБА_2 , що 11.04.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є знайомими, знаходилися у спільних знайомих у с. Степанівка. Знайоми попросили їх проїхати до с. Роздільне для того, щоб забрати пальне. Вони виїхали на автомобілі під керуванням знайомого їм ОСОБА_4 та направилися у напрямку с. Роздільне. Близько 18 години на трасі їх авто було затримано для перевірки документів. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пояснили, що вони мають намір забрати пальне у селі Роздільне та вивезти його до с. Степанівка. Але на них працівники прикордонної служби стали здійснювати психологічний тиск, забрали документи та мобільні телефони, відмовили у наданні юридичної допомоги. При цьому ОСОБА_1 вдарили по обличчю, погрожували негайно відправити на бойові дії. Стали вимагати, щоб вони підписали пояснення про зізнання у спробі перетину кордону. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали пояснення, тому що боялися за своє життя. 
		Захисник зазначила, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії, що можуть свідчити про перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про його особу, чи без дозволу відповідних органів влади, адже з наданих суду матеріалів не можна визнати жодний письмовий документ доказом на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке він може бути притягнутий до відповідальності саме за ст.204-1 ч.2 КУпАП, окрім зізнавальних пояснень самої особи. З матеріалів даної справи не вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий при спробі перетинання або перетинав чи перетнув ДКУ взагалі, оскільки був затриманий на відстані понад сім кілометрів від кордону на дорозі. Таким чином, на думку захисника, вбачається лише припущення, що він мав намір перейти кордон, але він не вчинив жодної дії, яка би була беззаперечним доказом скоєння правопорушення, або, навіть про початок його скоєння. Також захисник зазначив, що протокол та пояснення й ОСОБА_1 , й ОСОБА_2 написане одним почерком, а саме не ОСОБА_2 . Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт не можуть бути беззаперечним доказом вини особи, а у протоколі не містяться жодних переконливих доказів винуватості особи. Довідка про проведення перевірочних заходів,, яка надана до суду, також не може бути доказом, оскільки факти, викладені у неї, не перевірені судом, вона не є вироком суду. Траса з с. Степанівка до с. Роздільне не є містом, до якого заборонено в`їзд будь-кому з громадян України, осіб без громадянства та іноземця окрім випадків прямого заборонення (наприклад, рішенням суду) і ОСОБА_1 не є виключенням. Тому, хоча матеріали справи містять відомості про форму вини ОСОБА_1 у даному випадку наявність навіть прямого умислу не виключає його відмову від попереднього наміру, а це є сумнівами навіть в наявності в нього такого умислу, що, на підставі ст.62 Конституції трактується на користь обвинуваченого. Крім того, взагалі не доведений єдиний умисел на скоєння правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто, що вони діяли групою осіб. За таких обставин захисник просить закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.204 ч.2 КУпАП ОСОБА_1 на підставі п.1ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження складу та події адміністративного правопорушення.
		Однак, не дивлячись на невизнання вини ОСОБА_1 , його вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами :
		- протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №255558 від 11.04.2024 року;
		- рапортом від 11.04.2024 року інспектора прикордонної служби 1-i категорії впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » гол. сержанта ОСОБА_5 про виявлений факт спроби незаконного перетинання державного кордону України групою осіб;
		- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 11.04.2024 року про те, що він 11.04.2024 року намагався незаконно перетнути державний кордон України в Республіку Молдова з метою подальшого потрапляння в країни ЄС для подальшого проживання та працевлаштування; 
		- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №255557 від 11.04.2024 року, складеного відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 204-1 КУпАП;
		- довідкою за результатами проведення перевірочних заходів, відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (мешканці Дніпропетровської та Київської областей відповідно), були виявлені в якості пасажирів у вантажному автомобілі марки Івеко під керуванням ОСОБА_4 , 1984 р.н., на відстані до 7000 м від ДКУ, якій слідував з м.Роздільна в напрямку с.Новокрасне Роздільнянського району Одеської області до лінії ДКУ. Також, в ході проведення перевірочних заходів о/у ПОРВ з м.д. н.п. Степанівка ГОРВ 2 прикз лейтенантом ОСОБА_6 було встановлено, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 зустрілись в м.Одеса з метою незаконного перетину ДКУ під керівництвом особи на ім`я ОСОБА_7 , разом прибули до ст. Роздільна-1 на електричці, та біля відділення нової пошти №1 в м.Роздільна сіли в якості пасажирів в т/з Івеко , передали водію на його вимоги грошові кошти в сумі 10000 грн. та 250 доларів США, та автомобіль вирушив до лінії ДКУ в напрямку н.п.Новокрасне, але був зупинений працівниками ДПСУ. Згідно вказаної довідки, ОСОБА_1 , в березні 2024 року вирішив незаконно покинути територію України, 09.04.2024 року під час бесіди з знайомим ОСОБА_2 вони вирішили це зробити разом, а 11.04.2024року зустрілись з цією метою в м.Одеса, при цьому покази ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повністю ідентичні. В діях водія ОСОБА_8 вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ст. 332 КК України.
		Відповідно до виписаних у ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
		З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
		Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.
		За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини та суть адміністративного правопорушення повинні бути чітко викладені в протоколі.
		Частиною 2 статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб. 
		Відповідно до ст.9 Закону України "Про державний кордон України" перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
		Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
		Ч.2 та 3 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
		Згідно до положень ст. 7 вищенаведеного Закону паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі.
		У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
		Крім того, за п. 14 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону перевірка документів - дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а також дослідження за результатами оцінки ризиків документів, що стосуються транспортних засобів, вантажів.
		Згідно з Правилами військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних і резервістів із місця проживання без дозволу керівника відповідноготериторіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
		У матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що намагався незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску в Республіку Молдова. 
		Відповідно до рапорту гол. сержанта ОСОБА_5 від 11.04.2024 року головний сержант ОСОБА_9 з 14:30 11.04.2024 року до 00.00 12.04.2024 року виконував наказ на охорону державного кордону України в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» на блок-посту «Роздільна». 11 квітня 2024 року о 18 годині 10 хвилин на східній околиці м. Роздільна, на блок-посту «Роздільна», Роздільнянського району, Одеської області на відстані до 7000 м від лінії державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами проведення фільтраційно-перевірочних заходів стало відомо, що даний громадянин в групі осіб, а саме з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 намагався перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова в районі прикордонного знаку N? 0511 на напрямку с. Розалівка (Україна) - с. Стара Андріяшівка (РМ) поза пунктом пропуску через державний кордон України в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимоги абзацу 1 ст. 9 Закону України „Про державний кордон України", тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 2 статті 204- 1 КУпАП. 
		В матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №255558 від 11.04.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а також копія протоколу серії ПдРУ №255557 від 11.04.2024 року, складеного відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 204-1 КУпАП за аналогічних обставин. 
		Наведені вище докази суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи судом не виявлено, та такими, що у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення  спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.
		Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не мав наміру незаконно перетинати кордон та ОСОБА_1 винуватим себе не вважає, суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й повністю спростовуються доказами, наведеними вище.
		Посилання ОСОБА_1 , що процесуальні документи підписані ним під психологічним тиском та погрозами застосування фізичного насильства з боку працівників прикордонної служби, а протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, не свідчать безумовно про невинуватість особи та відхиляються судом, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів адміністративного правопорушення були незаконними та протиправними. Судом не встановлено будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , письмові пояснення якого долучені до клопотання захисника, незаконних методів, які б призвели до визнання ними вини та підписання протоколів про адміністративне правопорушення, заяви та інших документів, які містяться у матеріалах справи під тиском та погрозами. У матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 або ОСОБА_2 зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій прикордонного наряду або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку.
		Доводи сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 судом відхиляються, у зв`язку з тим, що надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення докази надають можливість суду повністю встановити суть та обставини адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 . 
		Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що позиція ОСОБА_1 щодо невизнання вини та доводи його захисника ОСОБА_3 спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
		Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. 
		Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність доводів сторони захисту. Суд вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Позиція ОСОБА_1 не узгоджується з дійсними обставинами справи та розцінюються судом як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення. 
		За встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що вдіях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 2 статті 204-1 КУпАП  спробаперетинання державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон України, вчинене в групі осіб.
		При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
		Обставини, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
		Обставини, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлені.
		З урахуванням викладеного, вимоги ст. 33 КУпАП, з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, прихожу до висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в межах санкції частини 2 статті 204-1 КУпАП.
		Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 605,60 грн, який слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 40-1, 283, 284, 307-308 КУпАП, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-1 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. 
		Реквізити для сплати штрафу:
		Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./м.Роздільна/21081100
		ЄДРПОУ отримувача: 37607526
		Номер рахунку: UA848999980313000106000015710
		Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)     
		Код банку МФО: 899998
		Код класифікації доходів бюджету: 21081100 
		Роз`яснити, що згідно статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбаченихстаттею 300-1цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
		У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
		На підставі частини другої статті 308 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 17000,00(сімнадцятьтисяч)гривень. 
		Стягнути з  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт НОМЕР_2 , виданий 26.07.2001 Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_3 , судовийзбір урозмірі 605,60 гривень на користь держави.
		Реквізити для сплати судового збору: 
		Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
		Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, 
		Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
		Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001
		Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
		Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районий суд Одеської області протягом 10 днів з дня її постановлення.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя                         І. В. Бобровська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...