Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/3896/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2024. Зареєстровано: 02.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2024.
Дата набрання законної сили: 02.08.2024
Номер судового провадження: 1-кп/676/79/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023240010000149

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 676/3896/23 
		Провадження № 1-кп/676/79/24 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02липня 2024року м. Кам`янець-Подільський
		 
		Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
		головуючого судді      ОСОБА_1 ,
		секретаря      ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобідка-Малієвецька Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, який утриманців не має, не працює, військовослужбовець строкової служби військової частини НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі статті 89 КК України вважається таким, що судимості не має,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 КК України,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		адвоката ОСОБА_6 ,
		ВСТАНОВИВ:
		Військовослужбовець строковоїслужби ОСОБА_3  в умовах воєнного стану вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин за наступних обставин.
		Так, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем строкової служби, всупереч вимогам статей 11, 16, 49, 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи спільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_2 , близько 16 год. 00 хв. 24.04.2023 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що дислокується в АДРЕСА_1 , та поїхав за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби, до 04.05.2023.
		Також солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем строкової служби, всупереч вимогам статей 11, 16, 49, 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_2 , близько 11 год. 00 хв. 02.06.2023 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що дислокується в АДРЕСА_1 , та перебував у АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби, до 16 год. 00 хв. 05.06.2023.
		Крім того, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем строкової служби, всупереч вимогам статей 11, 16, 49, 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_2 , близько 08 год. 05 хв. 01.11.2023 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що дислокується в АДРЕСА_1 , та перебував у АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби, до 13.11.2023.
		Крім того, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем строкової служби, всупереч вимогам статей 11, 16, 49, 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_2 , близько 17 год. 00 хв. 21.02.2024 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що дислокується в АДРЕСА_1 , та перебував за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби, до 12.03.2024. 
		Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальних актах обставини, пояснив, що залишав військову частину через негативне, на його думку, ставлення до нього керівництва. У вчиненому розкаявся. 
		Беручи доуваги,що фактичніобставини справиніким зучасників судовогопровадження неоспорювалися,суд напідставі частини3статті349КПК Українивизнавїх встановленимив судовомузасіданні тавважав недоцільнимдослідження доказівщодо цихобставин,обмежившись допитомобвинуваченого. Обвинуваченому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені.
		Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 5 статті 407 КК України як самовільне залишення військовослужбовцем військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану. 
		При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, схильний до вчинення злочинів, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів. Також судом враховано характеристики обвинуваченого: зокрема, службові характеристики, відповідно до яких ОСОБА_3 характеризувався позитивно, у подальшому змінив поведінку, а саме неодноразово самовільно залишав військову частину, накази командирів не виконує, до виконання службового обов`язку ставиться без сумління, неврівноважений, має схильність до вживання наркотичних речовин, у зв`язку з чим характеризується негативно; з медичних характеристик вбачається, що під час проходження військової служби знаходився на стаціонарному лікування у КНП «ХОЗзНПД ХОР» (с. Скарженці Хмельницького району Хмельницької області), психологічно схильний до наркоманії.
		Також судом враховано відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Суд критично оцінює каяття ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що він заявив у судовому засіданні, оскільки виходячи з послідовної практики Верховного Суду, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяттяце не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У даній справі ОСОБА_3 , будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за частиною 5 статті 407 КК України, після зупинення провадження у зв`язку із проходженням ним військової служби, продовжив вчиняти кримінальні правопорушення та в умовах воєнного стану самовільно залишати військову частину без поважних причин.
		Крім того, судом враховано, що відповідно до частин 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		З урахуванням наведеного, вимог частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції частини 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі. Підстав для застосування до обвинуваченого положеньстатті 69 КК Українисуд не вбачає.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати та речові докази відсутні. 
		12.03.2024 ОСОБА_3 було затримано в порядку статті 208 КПК України, 14.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді до нього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який під час судового розгляду кримінального провадження було продовжено до 04.07.2024, у зв`язку з чим до строку відбування покарання необхідно зарахувати строк перебування під вартою та продовжити дію обраного запобіжного заходу до набрання вироком чинності.
		Керуючись статтями65,66,407КК України,статтями 100,124,349,367-371,374-376КПК України,суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання 12.03.2024. Зарахувати до строку відбування покарання строк тримання під вартою.
		Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою,продовжити до дня набрання вироком законної сили.
		Вирок можебути оскарженийдо Хмельницькогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. 
		 
		 
		 
		Суддя                                    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...