Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/446/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2024.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024
Номер судового провадження: 61-7349ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		26 червня 2024 року                                                                    
		м. Київ
		справа № 754/446/22
		провадження № 61-7349св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача Литвиненко І. В.,
		суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
		учасники справи:
		позивач - керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 
		2023 року під головуванням судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б. у справі за позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна,
		ВСТАНОВИВ
		Короткий зміст позовних вимог 
		У січні 2022 року керівник Подільської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом в якому просив суд:
		- визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що складається з квартири 
		АДРЕСА_1 , відумерлою та передати її у власність територіальної громади міста Києва; 
		- витребувати від ОСОБА_1 на користь Територіальної громади 
		м. Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1507095480000), загальною площею 55,8 кв. м, вартістю 205 789 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12016100070000103 виявлено факт незаконного вибуття нерухомого майна за адресою: 
		АДРЕСА_2 із власності територіальної громади міста Києва.
		Зазначав, що первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на підставі розпорядження (наказу) від 19 квітня 2004 року № 1430.
		Відповідно до актового запису про смерть від 20 грудня 2017 року № 19757 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років. Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої входить належна їй за життя спірна квартира.
		Спадкоємці за законом у померлої ОСОБА_2 відсутні, заповіт вона не складала, спадкова справа не заводилась, тобто, спадщина після померлої ОСОБА_2 ніким не прийнята.
		Таким чином, спадщина після померлої ОСОБА_2 за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом ніким прийнята не була, а відтак залишена після смерті власника спадщина у вигляді спірної квартири має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади м. Києва.
		Водночас, Подільська окружна прокуратура м. Києва встановила факт незаконного відчуження спірного майна на користь фізичних осіб.
		15 березня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6. право власності на спірну квартиру зареєстрував за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 березня 2018 року № 76, укладеного з ОСОБА_4 , як продавцем спірного нерухомого майна.
		Згідно умов пункту 3 вказаного договору квартира 
		АДРЕСА_1 належить продавцю ОСОБА_4 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 01 липня 2009 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області
		Мегедь Л. К. за № 271, який серед справ приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л. К. не виявлений, що підтверджується листом Київського обласного державного нотаріального архіву 
		від 17 грудня 2021 року № 3321/01-17.
		Відповідно до висновку експерта від 30 травня 2019 року № 17-3/613 реквізити та текст договору дарування квартири від 21 липня 2009 року № 271, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , не відповідають аналогічним документам, які знаходяться в офіційному обігу на території України, що свідчить про неукладеність цього правочину.
		Надалі, 23 березня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6. право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2018 року № 94 зареєстровав за ОСОБА_1  (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40274952 від 23 березня 2018 року), яка була допитана в ході досудового розслідування як свідок та пояснила, що підписала договір купівлі-продажу квартири не з дійсним власником зазначеного нерухомого майна.
		На запит окружної прокуратури Київське міське бюро технічної інвентаризації підтвердило реєстрацію права власності на спірну квартиру лише за 
		ОСОБА_2 та відсутність цієї реєстрації за будь-якими іншими особами, в тому числі, за ОСОБА_4 (першим набувачем спірної квартири за договором дарування).
		З огляду на те, що спірна квартира незаконно вибула із володіння територіальної громади міста Києва, за відсутності її волевиявлення, тому право власності територіальної громади міста Києва на квартиру не припинялось, однак наявність в Державному реєстрі прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем ОСОБА_1 зумовлює спір про право щодо цього майна.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 10 лютого 2023 року позов задовольнив.
		Визнав відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1507095480000), вартістю 205 789 грн.
		Витребував від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1507095480000), загальною площею 55,8 кв. м.
		Київський апеляційний суд постановою від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року без змін.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не набув права власності на спірну квартиру, оскільки договір дарування не укладався, в установленому порядку (нотаріально) не посвідчувався, державна реєстрація прав на спірне нерухоме майно не проводилась, реальна передача майна не відбулась, в самому договорі дарування посилання щодо передачі майна в майбутньому відсутні, відповідно до висновку експерта від 30 травня 2019 року № 17-3/613 договір дарування є підробленим, а тому право власності на це майно не виникло, що виключає можливість розпорядження ОСОБА_4 цим майном.
		Оскільки ОСОБА_4 не набув права власності на спірну квартиру у спосіб, передбачений діючим законодавством, то ні він, ні наступні набувачі не були власниками спірного нерухомого майна і не мають законних прав розпоряджатися ним.
		Враховуючи викладене, суди вважали, що спірна квартира підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на користь дійсного власника майна - територіальної громади міста Києва.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		У травні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Кенц Р. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 11 травня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
		Представник заявника зазначає, що суди в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 
		від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, 
		від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15- ц, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 19 серпня 
		2020 року у справі № 385/344/16, від 26 квітня 2022 року у справі № 522/23819/15-ц, від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20, від 12 серпня 2020 року у справі 
		№ 299/957/14-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, від 10 березня 
		2021 року у справі № 607/11746/17, від 02 липня 2020 року у справі № 910/4932/19, від 01 березня 2023 року у справі № 320/10856/18, від 22 лютого 2023 року у справі № 760/3709/18, від 17 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, від 23 жовтня 
		2019 року у справі № 922/3537/17.
		Касаційна скарга також містить аргументи про те, що прокурор не надав суду жодних доказів, а суди не встановили тієї обставини, що ОСОБА_1 була обізнана про можливі незаконні дії попередніх власників квартири, проте, знаючи про такі дії, вона виявила бажання її придбати. Відповідач, як добросовісний набувач, не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
		Представник заявника також зазначає, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набрання чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою, отже Київська міська рада в особі органів прокуратури не мала права на звернення до суду з позовом про витребування майна, оскільки позивач є неволодіючим власником.
		Суди також не звернули увагу на ту обставину, що при відчуженні спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача територіальна громада має право лише на отримання грошової компенсації його вартості.
		Аргументом касаційної скарги також є те, що суди дійшли помилкового висновку про нікчемність договору дарування від 21 липня 2009 року.
		Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		У поданому у червні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва Павліченко В. касаційне провадження просила закрити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
		Прокурор зазначає, що посилання представника заявника на неврахування судами висновків Верховного Суду, у наведених ним справах не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у справі, яка є предметом касаційного перегляду та наведених у касаційній скарзі різні, а тому наявні підстави для закриття касаційного провадження.
		Заволодіння спірною квартирою було можливе лише внаслідок реалізації злочинної схеми організованої групи осіб.
		У поданому у червні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Київської міської ради Харитонов М. С. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
		Представник Київської міської ради вказує, що суди правильно встановили ту обставину, що власником квартири була ОСОБА_2 , яка на час своєї смерті спадкоємців за законом чи за заповітом не мала, а тому спірна квартира  мала була бути визнана відумерлою спадщиною, проте внаслідок протиправних дій перейшла у власність відповідача.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Деснянського районного суду м. Києва. 
		20 червня 2023 року цивільна справа № 754/446/22 надійшла до Верховного Суду.
		Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2024 року призначив справу до розгляду колегією у складі п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
		Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 58,86 кв. м, належала на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19 квітня 2004 року, виданим Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (а. с. 46, 47, том 1).
		ОСОБА_2 приватизувала спірну квартиру згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Свідоцтво про право власності на житло видане на підставі розпорядження від 19 квітня 2004 року № 1430 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 13 травня 2004 року № 3821.
		ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років, причина смерті: повішення, навмисне самоушкодження. Документ, що підтверджує факт смерті - лікарське свідоцтво про смерть від 13 грудня 2017 року № 2972/2, видане Київським міським бюро судово-медичної експертизи, відділенням № 2. В актовому записі зазначено, що свідоцтво не видавалось, паспорт не зданий. Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання не видане (а. с. 59, 60 том 1).
		По день смерті ОСОБА_2 проживала одна в квартирі АДРЕСА_1 . Знята з реєстраційного обліку у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 48, 49, 57, том 1).
		Суди встановили, що 21 липня 2009 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 належну їй на праві власності квартиру 
		АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л. К., зареєстрований у реєстрі за № 271 з використанням бланку серії ВМІ № 284377. Зазначено, що відповідно до статті 210 ЦК України договір дарування підлягає державній реєстрації (а. с. 50, 51, том 1).
		Згідно з інформацією Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 19 лютого 2019 року № 062/14, за відомостями реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , проведена та зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 19 квітня 2004 року (а. с. 41-45, том 1).
		Відповідно до повідомлення Київського обласного державного нотаріального архіву від 17 грудня 2021 року № 3321/01-17, договір відчуження (дарування) квартири АДРЕСА_1 , за реєстровим 
		№ 271 від 21 липня 2009 року серед справ приватного нотаріуса не виявлений 
		(а. с. 25, том 1).
		Надалі, 15 березня 2018 року, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6., зареєстрованого у реєстрі за № 76, ОСОБА_4 відчужив квартиру 
		АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 3 зазначеного договору квартира належить продавцю на підставі договору дарування квартири, посвідченого 01 липня 2009 року Мегедь Л. К. , приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрованого в реєстрі за № 271 (а. с. 52, 53, том 1).
		23 березня 2018 року, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6., зареєстрованого у реєстрі за № 94, ОСОБА_3 відчужила квартиру АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 . У пункті 3 договору зазначено, що квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 15 березня 2018 року ОСОБА_6. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 76 (а. с. 55, 56, том 1).
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 280591281, запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1507095480000), внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40274952 від 23 березня 2018 року, державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_6., Київський міський нотаріальний округ, місто Київ (а. с. 21-24, том 1).
		Під час розгляду справи суди встановили і відповідачем ОСОБА_1 не заперечувалось, що слідчим відділом Подільського управління поліції ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 січня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудового розслідувань внесено відомості № 12016100070000103, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною першою статті 358, частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 365-2, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 365-2, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 365-2, частиною першою статті 263 КК України.
		Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура м. Києва.
		З матеріалів кримінального провадження № 12016100070000103 виділені матеріали кримінального провадження за № 12019100070002750 відносно підозрюваних: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яке 19 листопада 2019 року з обвинувальним актом направлено до Дніпровського районного суду м. Києва для розгляду по суті (кримінальна справа № 755/18758/19).
		Досудовим розслідуванням встановлено, що для вчинення злочинів членами організованої групи заздалегідь було розроблено план з розподілом ролей, згідно якого встановлені предмети злочинного посягання - квартири, розташовані в місті Києві, у тому числі і квартира АДРЕСА_1 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_2 .
		Будучи допитаною на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_1 (відповідач у справі) повідомила, що протягом 2017-2018 років її батьки шукали квартиру для придбання. Вони звернулись до ріелтора на ім`я ОСОБА_11 , яка є раніше була знайомою для їх сім`ї. Через деякий час ОСОБА_11 знайшла гарний варіант щодо придбання квартири за вигідною ціною. Це була квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . На перегляд квартири вона не ходила, ходила її мати - ОСОБА_12 . Батьків все влаштовувало, а тому вони вирішили придбати вказану квартиру та оформити право власності на її ім`я, як подарунок. У призначений день вона, її мати, ріелтор ОСОБА_11 , два чоловіки, жінка прибули до офісу нотаріуса ОСОБА_6 . Після того, як вказані особи зайшли до приміщення нотаріуса, вона та один з чоловіків підписали договір. Після того, як вони підписали договір, вона та невідома їй жінка поїхали до ще одного нотаріуса для того, щоб оформити довіреність від її імені на ім`я ОСОБА_13 . Після посвідчення відповідної довіреності вони роз`їхалися.
		Для огляду ОСОБА_1 була надана копія паспорта ОСОБА_13 , яка підтвердила, що договір купівлі-продажу підписувався не тією особою, яка зображена на фотознімках, що містяться у паспорті (а. с. 31-34, том 1).
		При проведенні слідчої дії пред`явлення особи для впізнання за фотознімками у кримінальному провадженні № 12016100070000103, проведеного зі свідком ОСОБА_1 , вона впізнала особу, яка ставила підпис у договорі купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а саме - ОСОБА_7 (а. с. 26-30, том 1).
		Відповідно до висновку експерта від 30 травня 2019 № 17-3/613, складеного на виконання постанови від 18 квітня 2019 року про призначення додаткової технічної експертизи документів у кримінальному провадженні № 12016100070000103 
		від 06 січня 2016 року, наданий на дослідження експерту оригінал договору дарування квартири від 21 липня 2009 року № 271, бланк серії ВМІ № 284377, посвідчений 
		Мегедь Л. К. , приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, сторони: ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарований), предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_2 (порядковий № 11), виготовлений за допомогою копіювально-множильної техніки з електрографічним способом передачі зображення і не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України (а. с. 73-118. том 1).
		Друга київська державна нотаріальна контора на запит прокурора надала відповідь від 13 лютого 2021 року № 701/01-16 про те, що у спадковому реєстрі про заведення спадкової справи та заповітів після померлої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація відсутня, із долученням інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти/спадкові договори) за параметрами запиту: ОСОБА_2 (а. с. 38, 39, том 1).
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду                                                    від 11 квітня 2024 року у справі № 756/16117/21 (провадження № 61-795св24) з таких підстав.
		Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 756/16117/21 (провадження 
		№ 61-795св24) за обставин протиправного переходу права власності на спадкове майно пред`явлення прокурором позовних вимог про визнання спадщини відумерлою та витребування від кінцевого набувача майна на користь територіальної громади дійшла висновків про те, що територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації; закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем; з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається, виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.
		Однак з наведеними висновками погодитися не можна з огляду на таке.
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до пункту 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
		Згідно статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Суди встановили, що спірна квартира належала на праві власності 
		ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і по день смерті проживала одна.
		З наявного у матеріалах справи договору дарування від 21 липня 2009 року суди встановили, що ОСОБА_2 за життя подарувала ОСОБА_4 належну їй на праві власності квартиру. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л. К.
		Відповідно до висновку експерта від 30 травня 2019 № 17-3/613 договір дарування виготовлений за допомогою копіювально-множильної техніки з електрографічним способом передачі зображення і не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
		На підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився, апеляційний суд, вважав, що договір дарування від 21 липня 2009 року, реєстраційний № 271, за умовами якого ОСОБА_2 за життя подарувала ОСОБА_4 належну їй на праві власності квартиру є нікчемним в силу вимог закону, оскільки є підробленим та не посвідчувався нотаріально, а відтак спірне нерухоме майно вибуло із володіння власника ОСОБА_2 поза її волею.
		ОСОБА_2 на час своєї смерті проживала одна, відомості у спадковому реєстрі про заведення спадкової справи та складення заповітів після її смерті відсутні.
		Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
		Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
		За змістом частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
		Заява при визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).
		Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника, а за їх відсутності до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а щодо нерухомого майна за його місцезнаходженням.
		Отже, встановивши, що спірна квартира належала на праві власності померлій ОСОБА_2 , вибула з її власності за життя поза її волею на підставі підробленого договору дарування, а в такому випадку право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 квартира входила до складу спадщини.
		Урахувавши належне Київській міській раді право на визнання спадщини відумерлою за спливом одного року з дня відкриття спадщини та право територіальної громади м. Києва на визнання за нею права власності на зазначене нерухоме майно, і невжиття представницьким її органом Київською міською радою належних заходів на захист порушеного права територіальної громади, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що судидійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади м. Києва про визнання спадщини відумерлою та витребовування спірного нерухомого майна від останнього набувача ОСОБА_1 , та передачу його у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на підставі статті 388 ЦК України у поєднанні із вимогами статті 1218 ЦК України.
		Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, про що зазначив у постановах від 14 квітня 
		2021 року у справі № 753/11965/19 (провадження № 61-1157св21) та від 01 листопада 2023 року у справі № 202/5154/21 (провадження № 61-10518св22).
		Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 756/16117/21 (провадження                                                   № 61-795св24) передавши справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає, що у разі коли майно вибуло із власності померлої особи внаслідок вчинення протиправних дій, прокурор або ж сама територіальна громада може звертатись до суду із позовом у якому заявляти позовні вимоги про визнання спадщини відумерлою та просити витребувати це майно на користь територіальної громади.
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду також вказує, що фактичні обставини цієї справи (№ 754/446/22), справи № 753/11965/19 та справи 
		№ 756/16117/21 однакові, а обставини справи № 202/5154/21 схожі (майно також вибуло із власності померлої особи внаслідок вчинення протиправних дій), проте існує практика ухвалення різних судових рішень. 
		Також зауважуємо, що відповідно до частини третьої статті 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
		Тобто, цивільним законодавством не передбачений спрощений порядок набуття територіальною громадою права на спадщину, яку ніхто не прийняв окрім як визнання судом такої спадщини відумерлою за відповідною заявою.
		Висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року у справі 
		№ 756/16117/21 (провадження № 61-795св24) про можливість отримання територіальною громадою грошової компенсації вартості спадкової маси без застосування механізму, передбаченого частиною третьою статті 1277 ЦК України вважаємо помилковим.
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ: 
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		                                         
		Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко    Судді:А. І. Грушицький     Є. В. Петров    В. В. Пророк   О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...