Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/251/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 02.07.2024. Зареєстровано: 03.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/766/1220/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023231080001527

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/251/23
		н/п 1-кп/766/1220/24
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 липня 2024 року м. Херсон
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
		        головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в режимі відео конференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2023 року за № 12023231080001527, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Софіївка Білозерського району Херсонської області, громадянки України, з середньою освітою, не працевлаштованої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		 
		прокурора: ОСОБА_4 ,
		захисника: ОСОБА_5 , 
		обвинуваченої: ОСОБА_3 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111 КК України,
		в с т а н о в и в:
		 
		Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі - рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною. Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
		22.02.2022 року президент рф направив до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за межами рф, яке було задоволено.
		24.02.2022 року президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24.02.2022 військовослужбовці ЗС рф, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.
		З метою протидії збройній агресії у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжується у визначеному законом порядку.
		З 24.02.2022 по теперішній час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС рф і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.
		Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
		Статтею 73 Конституції України, визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		15.07.2022 року Центральною виборчою комісією України прийнято Постанову № 82 від «Про неприпустимість організації підготовки та проведення на тимчасово окупованих територіях України псевдо референдумів» відповідно до якої проведення будь-яких виборів та референдумів в умовах воєнного стану прямо заборонено частиною першою статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Аналогічні заборони встановлено також Виборчим кодексом України та Законом України "Про всеукраїнський референдум".
		Згідно із ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021 року, всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і порядку, встановлених Конституцією України та цим Законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум щодо зміни території України - це форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України. Призначення всеукраїнського референдуму щодо зміни території України здійснюється постановою Верховної Ради України.
		Згідно із ч.1 ст. 20 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.
		Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом невстановленими особами (в тому числі громадянами України) з метою підтримання тимчасової окупації Херсонської області та легітимізування перебування військових рф на території України, організовано проведення незаконного референдуму на території с. Софіївка Херсонського району Херсонської області.
		З метою проведення незаконного референдуму невстановлена особа залучила у роботі виборчої комісії місцеву мешканку ОСОБА_3 , на яку покладались функції із здійснення у визначені дні - 24.09.2022 року, подворового обходу жителів с. Софіївка Херсонського району Херсонської області, та надання їм бюлетенів для голосування у зазначеному незаконному референдумі. 
		Так, ОСОБА_3 , 24.09.2022 року діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», прийняла участь у проведенні незаконного референдуму та 24.09.2022 з урною для бюлетенів та наданими їй бюлетенями, у супроводі озброєних військових рф здійснила подворовий обхід жителів АДРЕСА_1 з метою їх залучення до голосування щодо входження Херсонської області у склад рф. Під час проведення референдуму, ОСОБА_3 пропонувала мешканцям с. Софіївка проголосувати шляхом поставлення відповідних відміток у бюлетені, вела облік громадян по списку, які проголосували під час проведення незаконного референдуму.
		Такі незаконні та неправомірні дії ОСОБА_3 сприяли визнанню російською федерацією незаконного референдуму таким, що відбувся та незаконного приєднання територій Херсонської області до її складу.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України не визнала, при цьому зазначила, що прийняла участь у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території під примусом та показала, що під час окупації військами рф вона влаштувалася на роботу на виноградниках, де керівником був ОСОБА_6 . 22.09.2022 року директор ОСОБА_6 запропонував їй прийняти участь у проведенні референдуму, на що вона спочатку відмовилася, посилаючись на зайнятість та великий обсяг роботи і зайвої роботи не хотіла. Після чого ОСОБА_6 разом із своїм помічником почав її переконувати у необхідності прийняття участі у референдумі, при цьому казав, що у її матері будуть проблеми і вона її не побачить, після чого вона погодилась на пропозицію, оскільки хвилювалася за свою матір. 24.09.2022 року їй зателефонував ОСОБА_7 та сказав, що за нею приїде машина. В подальшому в садку у с. Широка Балка невідома жінка надала їй списки виборців с. Софіївка, після чого, вона разом із вказаною жінкою, у якої була скринька для голосування, та водієм, у якого були бюлетені, поїхали в с. Софіївку. Їх супроводжували два озброєних військових рф. Де зупинялася машина, там перевірялися списки виборців с. Софіївка та проводилося голосування. Зазначила, що розуміла про те, що приймає участь у референдумі, який проводиться російською федерацією на території України, але про це не замислювалася. Про погрози в бік матерії нікому не розповідала , окрім останньої. Після де окупації с. Софіївка у листопаді 2022 року до правоохоронних органів з приводу примусу участі у проведенні незаконного референдуму не зверталася.
		Суд вважає, що незважаючи на не визнання ОСОБА_3 своєї вини, її винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.
		Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що під час окупації проживав у с. Софіївка, де наприкінці вересня проводився незаконний референдум, участь у якому приймали один чоловік та дві жінки, одна з яких була ОСОБА_3 , в супроводі двох військових рф. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що під час окупації проживав у АДРЕСА_2 . В вересні 2024 року до будинку під`їхали дві машини, в одній з яких були двоє військових та цивільний чоловік, в другій машини водій та дві жінки, одна з яких невідома, а інша ОСОБА_3 , яка пропонувала поставити «закарлючку» у списку для голосування для звітності та питала де його син, який також зареєстрований за вказаною адресою. При цьому ОСОБА_3 поводила себе спокійно, не нервувала, вона показувала хто де живе, в неї був список мешканців. Поставив позначку в тому місті, де вказала ОСОБА_3 , після чого вони поїхали. Згодом свідок дізнався від мешканців селища, що вказані події відбувалися з приводу проведення псевдо референдуму за приєднання до рф.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_3 є її донькою, яка приймала участь у проведенні референдуму під примусом, оскільки їй погрожували. Сама вона не була свідком погроз, проте зі слів ОСОБА_3 їй відомо про вказані обставини. До правоохоронних органів з приводу погроз та знущань відносно доньки не зверталися.
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що під час окупації проживав у с. Софіївка, де у 2022 році проводився незаконний референдум, участь у якому приймала ОСОБА_3 . Остання, під час проведення референдуму до нього додому приїздила ОСОБА_3 разом із незнайомою йому жінкою в супроводі військових. ОСОБА_3 мала бюлетені, казала про необхідність голосування та пропонувала йому проголосувати. При цьому військові в процес не втручалися, будь-якого примусу з їх боку не було, в тому числі і до ОСОБА_3 , остання поводила себе спокійно, настрій у неї був добрий.
		Допитаний у судовому засіданні свідок     ОСОБА_12 показав, що під час окупації він проживав у с. Софіївка, знайомий з ОСОБА_3 , оскільки разом працювали. Під час окупації ОСОБА_3 влаштувалася на роботу на виноградниках, була бригадиром. Керівником був ОСОБА_6 , з яким вона підтримувала стосунки, переважно робочі. При цьому, про участь ОСОБА_3 у проведенні референдуму йому не відомо.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що після початку війни та окупації громади ОСОБА_3 висловила бажання працевлаштуватися. Під час псевдо референдуму ОСОБА_3 приймала у ньому участь. Разом із жінкою та двома військовими ходили з і скринькою для голосування. Бачила як ОСОБА_3 по вул. Робочій, біля будинку ОСОБА_9 , закликала останнього голосувати «правильно» в інтересах рф та підтримати референдум, в руках у неї були папери. Жінка тримала прозору скриню на якій був наклеєним двоглавий орел. Розмовляла голосно, на підвищених тонах, при цьому вказувала де потрібно ставити підпис. При цьому ОСОБА_3 з військовими поводила себе вільно, посміхалася та шуткувала з ними.
		Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні надав пояснення аналогічні тим, що надані свідком ОСОБА_13 , також зазначив, що ОСОБА_3 підтримувала окупантів, негативно ставилася до української влади. Військові рф звозили до ОСОБА_3 речі. 
		Судом не приймаються до уваги твердження сторони захисту щодо визнання недопустимими докази - показання свідків сторони обвинувачення, а саме: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , так як стороною захисту до суду не надано даних щодо необ`єктивності та упередженості вказаних свідків обвинувачення, які у судовому засіданні надавали свої показання добровільно, без будь-якого стороннього примусу, будучи приведені судом до присяги та попереджені про можливі негативні наслідки в разі надання неправдивих показань.
		Крім того, у судовому засіданні встановлено, неприязних відносин, між свідками сторони обвинувачення та обвинуваченою ОСОБА_3 не було, що свідчить про відсутність у свідків будь-яких підстав для спотворення вказаних ними подій, шляхом надання неправдивих показань.
		Також вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами:
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2023 року зі свідком ОСОБА_14 , під час якого свідок за сукупністю ознак обличчя впізнав ОСОБА_3 як особу, яка в кінці вересня 2022 року в с. Софіївка проводила референдум щодо приєднання Херсонської області до складу рф;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2023 14.04.2023 року зі свідком ОСОБА_13 , під час якого свідок за сукупністю ознак обличчя впізнала ОСОБА_3 як особу, яка в кінці вересня 2022 року в с. Софіївка проводила референдум щодо приєднання Херсонської області до складу рф.
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2023 року зі свідком ОСОБА_11 , під час якого свідок за сукупністю ознак обличчя впізнав ОСОБА_3 як особу, яка в кінці вересня 2022 року в с. Софіївка проводила референдум щодо приєднання Херсонської області до складу рф.
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2023 року зі свідком ОСОБА_8 , під час якого свідок за сукупністю ознак обличчя впізнав ОСОБА_3 як особу, яка в кінці вересня 2022 року в с. Софіївка проводила референдум щодо приєднання Херсонської області до складу рф.
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2023 зі свідком ОСОБА_9 , під час якого свідок за сукупністю ознак обличчя впізнав ОСОБА_3 як особу, яка в кінці вересня 2022 року в с. Софіївка проводила референдум щодо приєднання Херсонської області до складу рф.
		У судовому засіданні сторона захисту не ставила під сумнів вищевказані надані стороною обвинувачення письмові докази, та не заявляла клопотань, передбачених ч. 3 ст. 89 КПК України, з підстав, передбачених приписами ст.ст. 85-87 КПК України.
		За таких обставинах, суд приймаючи до уваги положення ч. 1-3, 6-7 ст. 228 КПК України, враховуючи при цьому позицію учасників судового провадження, вважає, вищезазначені докази належними та допустимими.
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.05.2023 року, за участі ОСОБА_3 який зафіксовано на відповідному електронний носії - DVD-R диску та інформація з якого була відтворена та досліджена у судовому засіданні, в ході якого ОСОБА_3 перебуваючи в с. Широка Балка біля дитячого садку виклала обставини за яких вона погодилася на пропозицію ОСОБА_6 прийняти участь у незаконному референдумі та безпосередньо за участі ОСОБА_3 було відтворено обставини, щодо проведення 24.09.2022 року незаконного референдуму в с. Софіївка під час тимчасової окупації військовими рф, в якому вона приймала безпосередню участь.
		Судом не приймаються до уваги твердження сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом - протоколу проведення слідчого експерименту від 09.05.2023 року, за участі ОСОБА_3 , з огляду на невідповідність його вимогам КПК.
		Вказаний протокол відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст.223, 240 КПК. 
		Суд зазначає, що вищезазначена слідча дія - слідчий експеримент від 09.05.2023 року, проводився під час дії Указу Президента України № 64/2022 від 24.01.2022 «Про введення воєнного стану», яким було в Україні введено воєнний стан, яких було неодноразово продовжено, та який діяв і на момент проведення зазначених слідчих дії, а тому, при проведенні вказаних слідчих дій органом досудового розслідування були застосовані приписи ч. 1 ст. 615 КПК України.
		Суд також не приймає до уваги доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, внаслідок необізнаності про те, що приймаючи участь у незаконному референдумі її дії передбачають кримінальну відповідальність.
		Так, під час допиту ОСОБА_3 , остання зазначила, що розуміла про те, що приймає участь у референдумі, який проводиться російською федерацією на території України. Отже ОСОБА_3 , з огляду на її вік та життєвий досвід, мала розуміти, що своїми діями сприяє визнанню російською федерацією незаконного референдуму про приєднання територій Херсонської області до її складу, і передбачати негативні наслідки для себе. 
		При цьому, суд наголошує, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, що прямо передбачено положеннями ст. 68 Конституції України.
		Крім того, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 зазначила, що однією з причин її участі у незаконному референдумі були погрози застосування фізичного насильства до її матері - ОСОБА_10 . 
		Вказані твердження обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника щодо можливого примусу до участі у незаконному референдумі судом розцінюються критично, як суб`єктивне сприяння ОСОБА_3 наявної у с. Софіївка на час окупації тяжкої для мешканців селища обстановки та умов життя, а тому її добровільна згода на участь у незаконному референдумі обумовлена саме позитивним ставленням до окупаційної влади.
		Допитана у судовому засіданні свідок сторони захисту - ОСОБА_10 не довела та не підтвердила те, що рішення щодо участі у незаконному референдумі обвинуваченою ОСОБА_3 було прийнято під примусом, внаслідок реальної загрози життю та здоров`ю свідка, яка є матір`ю обвинуваченої. При цьому, ОСОБА_10 зазначено, що вона свідком погроз не була, про даний факт дізналась від ОСОБА_3 , проте, коли це відбувалось не пам`ятає.
		Окрім того, як встановлено у судовому засіданні з показань свідка ОСОБА_10 та обвинуваченої ОСОБА_3 , останні як під час, так і після деокупації с. Софіївка, з відповідними заявами щодо вчинення у відношенні них злочину з боку представників окупаційної влади, до національних правоохоронних органів не звертались.
		Між тим, у судовому засіданні свідки сторони обвинувачення вказували на стабільний емоційний стан ОСОБА_3 під час проведення референдуму та відсутність ознак того, що обвинувачена приймала участь в референдумі під примусом.
		Таким чином, у судовому засіданні дослідженими доказами та показаннями свідків не встановлено та не підтверджено наявність підстав, які об`єктивно б свідчили про те, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення -злочин, внаслідок фізичного чи психічного примусу з боку представників окупаційної адміністрації.
		А тому, посилання сторони захисту на зазначені обставини судом розцінюються критично, як спосіб захисту обвинуваченої ОСОБА_3 від пред`явленого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне, а тому не приймаються до уваги та вважаються такими, що не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Судом, під час судового розгляду кримінального провадження, не встановлена недопустимість досліджених у судовому засіданні доказів, а також процесуальних порушень приписав КПК України.
		Таким чином, ступінь вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного протиправного діяння, в повній мірі встановлена аналізом вище приведених доказів, які є послідовними та в повній мірі узгоджуються між собою, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме - участь громадянина України у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території. 
		Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона на момент вчинення правопорушення офіційно не працює, раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні матір похилого віку, за місцем проживання характеризується посередньо.
		При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинувачену даних, характер, ступінь його суспільної небезпеки.
		Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України судом не встановлено.
		Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		Відповідно до приписів ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства, отже обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановленої ч.5 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування та займатися діяльністю, які пов`язані із виборчим процесом та процесом референдуму, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченій майна. 
		Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		Таке покарання на переконання суду буде необхідним та достатнім для виправлення та рессоціалізації обвинуваченої, повернення її до нормального життя, та попередження вчинення нею та іншими особами кримінальних правопорушень.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_3 тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 12.05.2023 року та утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
		Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 , до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
		Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувались.
		Керуючись ст. 174, 349, 373-374 КПК України, суд,-
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111КК України та призначити їй покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування та займатися діяльністю, які пов`язані із виборчим процесом та процесом референдуму на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього майна належного ОСОБА_3 .
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 - залишити без змін.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення в період з 12.05.2023 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку: одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...