Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/4041/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2024. Зареєстровано: 03.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2024.
Дата набрання законної сили: 02.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 560/4041/24 
		 
		Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С. 
		Суддя-доповідач: Курко О. П. 
		 
		 
		02 липня 2024 року 
		 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Курка О. П. 
		суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. 
		 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання відповіді протиправною та зобов`язання вчинити дії, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		в березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління справами апарату Верховної Ради України, в якому просила суд: 
		- визнати відповідь Управління справами апарату Верховної Ради України (код 20064120) №09/13-2024/34174 від 14.02.2024 протиправною;
		- зобов`язати Управління справами апарату Верховної Ради України (код 20064120) надати ОСОБА_1 інформацію на запит від 07.02.2024 року;
		- стягнути з Управління справами апарату Верховної Ради України (код 20064120) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. 
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року позов задоволено. 
		Визнано протиправною і необґрунтованою відповідь, надану Управлінням з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України від 14.02.2024 №09/13-2024/34174 на запит ОСОБА_1 від 07.02.2024. 
		Зобов`язано Апарат Верховної Ради України надати ОСОБА_1 інформацію на її запит від 07.02.2024 відповідно до вимог чинного законодавства. 
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок асигнувань Апарату Верховної Ради України. 
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції, в якому визначила відповідачем у справі  Управління справами Апарату Верховної Ради України. Однак, відкриваючи провадження у справі, Хмельницький окружний адміністративний суд відповідачем вказав Апарат Верховної Ради України. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції всупереч ст. 48 КАС України не вирішувалось питання щодо заміни неналежного відповідача (залучення співвідповідача або другого відповідача) і прийняття з цього приводу відповідної ували. Вказано, що Управління справами Апарату Верховної Ради України і Апарат Верховної Ради України є різними юридичними особами. Зазначено, що запитувана позивачкою інформація не має ознак публічної інформації у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки потребує її створення шляхом аналітичної обробки та узагальнення даних, що покладає значне додаткове навантаження на роботу Апарату Верховної Ради України. Вказує на те, що збирання та аналіз інформації для задоволення запиту позивачки призведе до зупинення інших робочих процесів у зазначеному структурному підрозділі на тривалий час. Крім того, відповідач посилається на те, що оскільки запитувана інформація стосується періоду воєнного стану, вона може належати до категорій інформації з обмеженим доступом. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечила наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. 
		Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. 
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 07.02.2024 направила на електронну адресу Апарату Верховної Ради України запит на отримання публічної інформації, у якому просила надати інформацію про відрядження та надання компенсації за відрядження за межі України народних депутатів України, а саме: заяви про відрядження за кордон народних депутатів, додатки до них, звіти народних депутатів за наслідками таких відряджень за проміжок часу з 24 лютого 2022 по 31 грудня 2023 відносно: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . 
		14.02.2024 за №09/13-2024/34174 Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України надав відповідь на запит, яку скерував на адресу електронної пошти позивачки.
		У відповіді Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України зазначається, що документ, який містив би запитувану інформацію в Апараті Верховної Ради України не створюється та не знаходиться у його володінні, а може бути отриманий лише шляхом узагальнення та аналітичної обробки даних. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розпорядження Голови Верховної Ради України від 11 травня 2011 №393 "Апарат Верховної Ради України не є розпорядником інформації за запитами на інформацію щодо інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб".
		Вважаючи вказану відповідь протиправною, позивачка звернулась з позовом до суду.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надання заяв та звітів стосовно відряджень народних депутатів є самостійними документами і повинні зберігатись Апаратом Верховної Ради України, а тому у розпорядника відсутня будь-яка додаткова діяльністьщодоузагальнення або аналітичної обробки таких даних. Також встановлено, що у відповіді не вказується на те, що запитувана інформація, у тому числі і безпосередньо документи, які просила надати ОСОБА_1 , містять будь-які відомості, доступ до яких міг би бути обмежений на законних підставах (зокрема, але не виключно: інформацію з обмеженим доступом, відомості, що містять державну таємницю тощо).
		Таким чином, відповідач не посилався на будь-яку з підстав для відмови у наданні інформації, що прямо передбачені ч.1 ст. 22 Закону №2939-VI, що свідчить про необґрунтованість такого рішення.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
		Так, предметом спору в даному випадку є визнання відповіді Управління справами апарату Верховної Ради України №09/13-2024/34174 від 14.02.2024 протиправною та зобов`язання Управління справами апарату Верховної Ради України надати ОСОБА_1 інформацію на запит від 07.02.2024 року.
		Згідно з п.2 Постанови Верховної Ради України №1678-ІІІ від 20 квітня 2000 «Про структуру апарату Верховної Ради України» парламентський апарат складається з наступних структурних підрозділів:
		Керівництво апарату;
		Секретаріат Голови Верховної Ради України;
		Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України;
		Секретаріат заступника Голови Верховної Ради України;
		Секретаріати комітетів, депутатських фракцій, груп;
		Головне науково-експертне управління;
		Головне юридичне управління;
		Головне управління документального забезпечення;
		Головне організаційне управління;
		Інформаційне управління;
		Управління комп`ютеризованих систем;
		Управління по зв`язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування;
		Управління забезпечення міжпарламентських зв`язків;
		Управління кадрів;
		Відділ зв`язків з органами правосуддя;
		Відділ контролю;
		Управління з питань звернень громадян;
		Перший відділ;
		Сектор мобілізаційної роботи;
		Управління справами;
		Відділ з питань запобігання корупції;
		Прес-служба.
		Із системного аналізу пункту 2 згадуваної вище постанови слідує, що у структурі Верховної Ради України існують секретаріати, головні управління, управління, сектор та прес-служба. При цьому, такі структурні підрозділи Парламенту як Управління справами та Управління з питань звернень громадян провадять свою діяльність окремо одне від одного.
		Разом з тим, забезпечення права громадян України на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» через роботу із запитами на інформацію здійснюється згідно із Розпорядженням Голови Верховної Ради України №393 від 11.05.2011 р. «Про забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Апараті Верховної Ради України» (далі - Розпорядження). 
		Згідно з п.4 Розпорядження, Управління з питань звернень громадян Апарату визначено структурним підрозділом з питань запитів на публічну інформацію.
		З цією метою Управління з питань звернень громадян Апарату:
		1) організовує в установленому порядку розгляд, опрацювання, облік, контроль, систематизацію, аналіз запитів на інформацію; 
		2) надає відповіді на запити на інформацію, що надходять до Апарату;
		3) є суб`єктом, відповідальним за внесення інформації до підрозділу "Запити на публічну інформацію" офіційного веб-сайту Верховної Ради України; 
		4) доповідає Керівнику Апарату про факти порушення строку розгляду або ненадання інформації, або надання неповної чи недостовірної інформації, або надання інформації, що не може бути використана при підготовці належної відповіді на запит на інформацію, структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України, що володіє запитуваною інформацією. 
		Із наведених вище положень Розпорядження колегія суддів доходить до висновку, що саме на Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України покладено повноваження надавати інформацію за запитами відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", а відтак, належним відповідачем у цій справі є саме Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України. 
		Додатково на це вказує й те, що на запит позивачки відповідь надавало саме Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України (лист від 14.02.2024 за №09/13-2024/34174). Однак, отримавши вказану відповідь саме від Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, позивачка помилково визначила як відповідача по справі Управління справами. 
		За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що Управління справами Апарату Верховної Ради України не є належним відповідачем у цій справі. 
		Водночас відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. У разі якщо позов подано до Голови, члена, працівника або залученого експерта Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, суд до ухвалення рішення у справі замінює первісного відповідача Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не закриваючи провадження у справі. 
		Відтак, системний аналіз згадуваної вище норми свідчить про те, що можливість заміни неналежного відповідача здійснюється виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. 
		Водночас суд апеляційної інстанції позбавлений можливості заміни неналежного відповідача належним, оскільки наділений лише повноваженнями переглядати вже вирішену по суті справу. 
		Як унормовано ч. 4 ст. 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. 
		Відповідно до ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. 
		Отже, у даному випадку суд першої інстанції, встановивши, що адміністративний позов подано не до тієї особи, зобов`язаний був за правилами ст.48 КАС України здійснити заміну первісного відповідача належним, або, у разі наявності заперечень позивача, залучити його як другого відповідача. 
		Втім, Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України до участі у справі ані в якості співвідповідача, ані в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було.
		Відповідно до ч. 5ст. 48 КАС Українипід час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
		Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. 
		Однак, питання щодо заміни неналежного відповідача у справі, залучення до участі у справі співвідповідача судом першої інстанції не розглядалось всупереч вимогам ч. ч. 3, 4 ст. 48 КАС України, що на думку колегії суддів свідчить про порушення норм процесуального права при ухваленні рішення судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Отже, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених частинами 3, 4 ст. 48 КАС України з урахуванням приписів ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення.
		У той же час, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження в силу ч. 7 ст. 48 КАС України не наділений повноваженнями щодо заміни неналежного відповідача, оскільки така заміна допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
		Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про відсутність можливості в межах наданої КАС України компетенції виправити вказане процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції.
		Стосовно вимоги апелянта про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.
		Так, в силу приписів ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з мотивів того, що позов заявлено до неналежного відповідача,
		Одночасно, слід вказати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. 
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий Курко О. П.    Судді   Шидловський В.Б.   Боровицький О. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...