Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/4186/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2024.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024
Номер судового провадження: 61-3101ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА                                     
		 
		26 червня 2024 року                                  
		м. Київ                                                         
		 
		справа № 462/4186/22
		 
		провадження № 61-3101св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 як законний представник малолітнього ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2023 року у складі судді Мруць І. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.      Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що у них з ОСОБА_3 у шлюбі народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними розірвано. Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради              від 30 липня 2013 року ОСОБА_3 було встановлено дні побачень з його малолітнім сином ОСОБА_2 , котрий проживає із матір`ю ОСОБА_1 : кожну першу та третю суботу місяця і кожну другу та четверту неділю місяця з 11 год.           00 хв. до 14 год. 00 хв. у присутності матері дитини. 
		 
		Позивачка зазначала, що вказаного розпорядження вона не оскаржувала, ніколи не перешкоджала побаченням ОСОБА_3 із сином. Натомість ОСОБА_3 протягом тривалих періодів часу до сина не приходив, його вихованням та станом здоров`я не цікавився, про що вона неодноразово повідомляла Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування.
		 
		20 листопада 2019 року Залізничною районною адміністрацією було прийнято розпорядження № 1559 «Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 », яким, на думку позивачки, відповідачеві збільшено кількість днів та годин побачень із сином. Вважала, що таке рішення прийняте без відповідних правових підстав, без врахування висновку служби у справах дітей від 13 листопада 2019 року, а засідання комісії було неправомочним приймати будь-які рішення, оскільки на ньому були присутніми менше як дві третини загальної кількості її членів, без відображення ходу голосування із зазначенням прізвищ членів комісії в протоколі, а відтак, на її думку, підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку, як таке, що порушує права та інтереси її малолітнього сина.
		 
		Зазначила, що у серпні 2020 року вона звернулася до суду з позовом до Залізничної районної адміністрації, третьої особи ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації від 20 листопада 2019 року № 1559 (справа № 462/4724/20), який рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2021 року було задоволено. Постановою Львівського апеляційного суду, залишеною в силі постановою Верховного Суду, рішення Залізничного районного суду м. Львова було скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , відмовлено внаслідок неналежного складу співвідповідачів.
		 
		Позивачка вважала, що їхньому малолітньому сину заподіяно моральної шкоди внаслідок прийняття Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради оскаржуваного розпорядження. Моральна шкода полягає у стражданнях, яких дитина зазнала від примушування його до частіших і триваліших побачень із батьком, що зашкодило його психічному здоров`ю, емоційній і психологічній рівновазі, що підтверджують психодіагностичне обстеження дитини.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , просила суд:
		- визнати незаконним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 20 листопада 2019 року № 1559 «Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 »;
		- стягнути із Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на користь позивачки як законного представника малолітнього ОСОБА_2 375 102 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2023 року позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задоволено частково.
		Скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 20 листопада 2019 року за № 1559 «Про встановлення днів побачень                      гр. ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 ».
		У задоволенні решти вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, а саме скасовуючи розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради                          від 20 листопада 2019 року № 1559 «Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 », суд першої інстанції виходив із того, що таке прийняте в межах повноважень Залізничної районної адміністрації на підставі поданих батьками дитини документів та їх пояснень, проте комісія з питань захисту прав дитини при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, на підставі рішення якої прийнято оскаржуване розпорядження, була неправомочна, оскільки на такому засіданні були присутні менш як дві третини загальної кількості її членів.
		 
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди районний суд зазначив, що подані позивачкою докази та доводи є недостатніми для встановлення причинного зв`язку між прийняттям Залізничною районною адміністрацією оскаржуваного розпорядження та шкодою, нанесеною малолітньому ОСОБА_2 .
		 
		 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - законного представника малолітнього ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2023 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильними є висновки суду першої інстанції про скасування оскаржуваного рішення районної ради без визнання його незаконним, адже таких обставин судом не встановлено.
		 
		Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції та зазначив, що, незважаючи на скасування в судовому порядку оскаржуваного розпорядження, факт завдання цим розпорядженням моральної шкоди саме дитині підлягає доведенню, а позивачка таких вимог не довела.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасувати; рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про повне задоволення позову ОСОБА_1 , поданого в інтересах малолітнього ОСОБА_2 .
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У березні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
		 
		У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2024 року справу призначено до розгляду.
		 
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, орган опіки та піклування був обізнаний про ухилення ОСОБА_3 від участі у вихованні сина, а також про факти домашнього насильства, вчиненого ним відносно сина та за його присутності. Крім того, після прийняття оскаржуваного розпорядження органу опіки та піклування, ОСОБА_3 знову вчинив домашнє насильство щодо дитини, саме у дні і години побачень.
		 
		Посилається на те, що суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки всім її арґументам, внаслідок чого безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, чим перешкодив у реалізації права на справедливий суд.
		 
		Уважає, що нею наведені обґрунтовані доводи щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої дитині.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду                          від 29 серпня 2018 року у справі № 203/490/16-ц (провадження № 14-232цс18)                      та постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17,             від 28 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У березні 2024 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Сторони у справі є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 листопада 2012 року ( том 1, а. с. 48).
		 
		Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2014 року у справі № 462/8324/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано                            (том 1, а. с. 53).
		 
		Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 березня 2020 року у справі № 462/151/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, стягуваних за рішенням Залізничного районного суду м. Львова                           від 02 жовтня 2017 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на неповнолітнього сина ОСОБА_2 шляхом стягнення їх у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з 10 січня 2020 року.
		У задоволенні решти вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (том 1, а. с. 54-55).
		 
		Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 22 липня 2015 року у справі               № 462/8095/13-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, призначено покарання (том 1, а. с. 56-57).
		 
		Розпорядженням Залізничної районної адміністрації № 466 від 30 липня 2013 року, виходячи з інтересів дитини, враховуючи зайнятість батьків, вік дитини                         ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено днями побачень ОСОБА_3 із малолітнім сином, який проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 : кожну першу та третю суботу місяця і кожну другу та четверту неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. у присутності матері дитини (том 1, а. с.63).
		 
		11 липня 2017 року ОСОБА_1 зверталася до Залізничної районної адміністрації із заявою, у якій зазначала, що ОСОБА_3 не виконує розпорядження                              від 30 липня 2013 року № 466.
		 
		Відповідно до висновку Відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району управління «Служба у справах дітей» ДГП Львівської міської ради від 13 листопада 2019 року про встановлення днів та годин зустрічей ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділ вважає за доцільне, виходячи з інтересів дитини, враховуючи зайнятість батьків, вік дитини, встановити днями побачень ОСОБА_3 із його малолітнім сином ОСОБА_2 1 та 3 суботу місяця з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв.; 2 та 4 неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. Побачення батька з дитиною мають відбуватись у присутності матері дитини (том 1, а. с.85).
		 
		Розпорядженням Залізничної районної адміністрації № 1559 від 20 листопада                  2019 року «Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 », виходячи із інтересів дитини, враховуючи зайнятість батьків, вік дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено днями побачень ОСОБА_3 із його малолітнім сином ОСОБА_2 , котрий проживає з матір`ю ОСОБА_1 : кожну суботу місяця                 з 08 год. 30 хв. батько завозить разом з матір`ю сина на плавання, а потім відвозить дитину разом із матір`ю до 13 год. 00 хв. за адресою місця проживання; 2 та 4 неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. Побачення батька з дитиною мають відбуватися у присутності матері дитини (том 1, а. с. 84, 86).
		 
		Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2021 року у справі               № 462/4724/20 позов ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 20.11.2019 року за № 1559 «Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 ».
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду 18 жовтня 2021 року у справі                                № 462/4724/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
		Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2021 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 462/4724/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року залишено без змін (провадження № 19935св21).
		 
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		 
		Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначений Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).
		 
		Пунктом 73 Порядку визначено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
		Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
		Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
		Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.
		 
		Судами встановлено, що розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 466 від 30 липня 2013 року визначено порядок участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		Оскаржуваним розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року ОСОБА_3 збільшено кількість днів та годин побачень із сином.
		 
		Вважаючи розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 серед підстав позову вказувала, зокрема, неправомочність складу районної адміністрації.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного розпорядження районної ради, однак, вважали, що відсутні підстави для визнання оспорюваного розпорядження незаконним.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі                        № 463/624/14-а (провадження № 11-685апп18) зазначено:
		«Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад (пункт 1.3 Правил опіки та піклування). 
		Відповідно до підпункту 4 пункту «а» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.
		Стаття 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами рішень у цій справі)  завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України (у зазначеній редакції) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		За правилами частини першої статті 17 КАС України (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
		Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів. 
		Зі змісту позовних вимог убачається, що предметом перевірки у цій справі є виключно дотримання органом місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій із захисту прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна та по здійсненню контролю за дотриманням батьками житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей встановленого законом порядку прийняття рішень щодо надання дозволу на укладення правочину стосовно нерухомого майна, зокрема, правомірність вирішення такого питання на підставі звернення осіб, які не є батьками неповнолітніх, дотримання процедури проходження документів.
		Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів».
		 
		Отже, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справи про визнання протиправним розпорядження районної адміністрації про надання дозволу батькам на укладення договору застави квартири, у якій зареєстровані малолітні, та його скасування відносяться до адміністративної юрисдикції.
		 
		Зазначені правові висновки є подібними до справи, яка Верховним Судом переглядається, й перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити спір по суті. 
		 
		У справі, яка є предметом касаційного перегляду, предметом перевірки є  дотримання органом місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій із захисту прав та інтересів дитини в частині встановлення способу участі батька у вихованні дитини.
		 
		Колегія суддів вважає, що справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства, отже, позивачем було правильно подано позовну заяву саме до суду загальної юрисдикції. При цьому колегія суддів враховує, що предметом прийняття оскаржуваного розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 20 листопада 2019 року № 1559 «Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_2 » було встановлення участі батька у вихованні дитини, що регулюється нормами СК України, тому вказані правовідносини носять приватно-правовий характер. 
		Тобто, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
		Спірні правовідносини виникають з приводу реалізації та захисту особистих немайнових прав та інтересів особи та її дітей, гарантованих Сімейним кодексом України.
		Оскаржене розпорядження, хоч і прийняте суб`єктом владних повноважень, спрямоване на реалізацію положень сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права позивача та третьої особи як батьків дітей.
		Важливим є те, що інститут судової юрисдикції є фундаментальним з точки зору забезпечення доступності правосуддя у цивільних справах та реалізації повноти судової влади, яка полягає у забезпеченні кожному рівних можливостей у здійсненні права на судових захист своїх невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод чи інтересів, а також рівності перед судом.  
		 
		Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанням судової юрисдикції та розмежуванню її видів у контексті принаймні двох статей: пункту 1 статті 6  та статті 13 Європейської конвенції. Правила правильного визначення судової юрисдикції передусім пов`язані із правом на справедливий судовий розгляд - доступом до суду. 
		 
		З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 серпня 2018 року у справі                        № 463/624/14-а (провадження № 11-685апп18) та вважає, що від вказаних висновків слід відступити.
		 
		Для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Правове обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі колегія суддів вбачає в необхідності дотримання вимог пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.  
		 
		Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		 
		При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. 
		 
		Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). 
		 
		Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, від 22 листопада 1995 року). 
		 
		З урахуванням наведеного та положень статей 402, 404 ЦПК України,                Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 462/4186/22 за позовом ОСОБА_1 як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...