Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/1010/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 04.07.2024. Зареєстровано: 04.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2024.

Номер судового провадження: 2/369/3836/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/1010/24
		Провадження № 2/369/3836/24
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		04.07.2024                                     м. Київ
		Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
		головуючого судді Пінкевич Н.С., 
		за участі секретаря судових засідань Соловюк В.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2023 року позивач звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона працює на посаді контролера перонного у виробничому підрозділі у відокремленому підрозділі Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 07.02.2017 року по теперішній час. Між адміністрацією Київської дирекції залізничних перевезень та Київським територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України укладено Колективний договір на 2001- 2005 роки, пролонгований на 2006-2023. У 2022 та 2023 році нею (позивачем) подано заяви про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до п. 3.10 колективного договору, яким передбачено виплачувати працівникам, які безперервно працювали в АТ «Українська залізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом у звітному році. Сума матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, яку роботодавець мав їй виплатити становить 30 990,00 гривень. Проте відповідач свої зобов`язання за колективним договором не виконав, матеріальну допомогу на оздоровлення у вказаному розмірі їй не виплатив, чим грубо порушив її гарантовані права. 
		Просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки у розмірі 30 990,00 гривень. 
		 
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 
		 
		28 березня 2024 року від представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з доводами позову вказав, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року зупинено виплату матеріальної допомоги, зокрема на оздоровлення, не скасоване в судовому порядку. Ця обставина свідчить про те, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту права. Вказане рішення правління узгоджується зі ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», просить суд відмовити у задоволенні позову. 
		 
		02 квітня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Додатково зазначила, що рішення про зупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення було прийнято правлінням АТ «Укрзалізниця» без погодження з профспілковою організацією та до набрання чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Просила позов задоволити.
		 
		Вивчивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді контролера перонного у виробничому підрозділі у відокремленому підрозділі Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 07 лютого 2017 року.
		Між адміністрацією Київської дирекції залізничних перевезень та Київським територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України укладено Колективний договір на 2001- 2005 роки, пролонгований на 2006-2023 роки.
		Норми, умови, гарантії та пільги, що встановлені Колективним договором у відповідності до статті 18КЗпП України розповсюджуються на всіх працівників Київської дирекції залізничних перевезень «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». 
		Пунктом 3.10. Колективного договору установлено обов`язок роботодавця надавати працівникам, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із настанням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. 
		17 жовтня 2022 року та 29 червня 2023 року ОСОБА_1 подавала заяви про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення. Така допомога їй не виплачувалась. Ці обставини не оспорювались сторонами при розгляді справи.
		 
		Так, приписами статті 43Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Роботодавець в особі Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовив позивачу у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14886 грн. та виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16104 грн., виплата яких передбачена Колективним договором. Посилався на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року про призупинення виплати за колективними договорами та на статтю 11Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» (№2136-IX від 15.03.2022).
		Встановлено, що правлінням АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року прийнято рішення про призупинення виплат, передбачених умовами колективних договорів філій, а також виробничих (структурних) підрозділів, в тому числі і виплати працівникам Товариства щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення. 
		Закон України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» (№2136-IX від 15.03.2022) на який посилається Відповідач як на підставу для відмови у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення прийнято 15.03.2022, а набрав чинності лише 24.03.2022 (електронне відображення картки документа з веб-сайту Верховної Ради України додається).
		В пункті1Прикінцевих положеньЗакону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» викладено в такій редакції «Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування».
		Вказане свідчить про передчасність прийняття рішення АТ «Укрзалізниця» про призупинення виплат, передбачених колективними договорами до набрання чинності Закону №2136-IX, й як наслідок посилання роботодавця на статтю 11Закону №2136-IX як на підставу «законності» не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік є безпідставним та не може слугувати аргументом відмови у виплаті коштів працівникові, оскільки таке посилання суперечить положенням статті 58 Конституції України.
		Статтею 58Конституції України установлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		 
		Окрім того, стороною відповідача не доведено, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року прийнято у відповідності до вимог Закону України«Про професійніспілки,їх правата гарантіїдіяльності» (№ 3356-ХІІ від 01.07.1993), а також Закону України «Про колективні договори і угоди», з огляду на наступне.
		Згідно з статтею 14Закону України«Про колективнідоговори іугоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
		Частиною першою статті 9цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
		Згідно із частиною дев`ятою статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника з текстом колективного договору до початку роботи за укладеним трудовим договором, а також у тижневий строк після укладення колективного договору, внесення до нього змін.
		Отже, АТ «Укрзалізниця» призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами в односторонньому порядку, не повідомивши працівникам про ухвалення вказаного рішення, а також в порушення вимог Закону України«Про колективнідоговори іугоди» не ініціювало питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.
		За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
		При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
		Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
		Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 2 ст.43ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
		За вимогами ст.13Цивільного процесуальногокодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Таким чином, з огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1  до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14886,00 гривень матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік в сумі 16 104,00 гривень підлягають задоволенню.
		Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		На підставі статті 141Цивільного процесуальногокодексу України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення задовольнити у повному обсязі.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в розмірі 14886 грн. та за 2023 рік в розмірі 16104 грн., а загальною сумою 30990 грн. (тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто грн.) з подальшим відрахуваннями встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів при виконанні рішення суду.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). 
		 
		Інформація про позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 
		Інформація про відповідача: Акціонерне товариства «Українська залізниця»(код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5).
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційно їскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст судового рішення виготовлено 04 липня 2024 року.
		 
		Суддя                             Наталія ПІНКЕВИЧ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...