Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/3/24 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2024.
Дата набрання законної сили: 04.07.2024
Номер судового провадження: 11-22сап24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		судді Великої Палати Верховного Суду Короля В. В.
		на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24 (провадження № 11-22сап24)
		за скаргою  ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя 
		від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21.
		 
		Короткий виклад історії справи
		1. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення істотного дисциплінарного проступку у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону України від 02  червня 2016  року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. 
		2. Вища рада правосуддя (далі - ВРП) рішенням від 26  грудня 2023 року № 1400/0/15-23 залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		3. 25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021  року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).
		4. ОСОБА_1 вважає, що, приймаючи Спірне рішення, ВРП неповно дослідила всі обставини справи, а саме: рішення не містить мотивів, з яких цей орган дійшов відповідних висновків.
		Скаржниця твердить, що у Спірному рішенні відсутні посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді. Вважає, що ВРП повинна була перевірити не лише наявність посилань в рішенні дисциплінарного органу на  положення статті, яким визначено види дисциплінарної відповідальності судді, а й перевірити, чи наведено в такому рішенні всі ознаки складу правопорушення, які б дозволили притягти суддю до відповідальності.
		У скарзі мовиться і про те, що ВРП не конкретизувала, в яких саме питаннях поведінка ОСОБА_1 порочила звання судді і підривала авторитет правосуддя, яким чином інкриміноване їй правопорушення стосувалось питань моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового розгляду.
		Також ОСОБА_1 зазначає, що Спірне рішення не містить мотивів стосовно її доводів, наведених у скарзі на рішення дисциплінарного органу, про невідповідність скарги ОСОБА_2 вимогам пункту 4 частини другої статті 107 Закону № 1402-VІІІ, про належність та допустимість як доказів протоколів негласних (слідчих) розшукових дій у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 . На думку скаржниці, у Спірному  рішенні відсутні мотиви, з яких ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про умисний характер вчиненого суддею дисциплінарного проступку, та аргументи щодо пропорційності і співмірності застосованого до неї дисциплінарного стягнення. 
		Крім того, ОСОБА_1 вважає, що ВРП порушила встановлені законом строки притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
		5. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2024 року скаргу  ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишено без задоволення. Рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 у справі № 990SCGC/3/24 залишено без змін.
		 
		Основні мотиви, викладені в рішенні ВРП та постанові Великої Палати Верховного Суду
		6.У Спірному рішенні ВРП погодилася з висновками її Третьої Дисциплінарної палати, згідно з якими в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності.
		7. Таких висновків Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла за результатами розгляду дисциплінарної скарги з огляду на таке. 
		06 липня 2017 року в провадження судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 надійшов для розгляду обвинувальний акт від 07 квітня 2016  року у кримінальному провадженні № 42016000000000960 (справа № 638/16050/16-К) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
		У цій справі органом досудового розслідування встановлено, що 24 грудня 2019  року адвокат Вездауцан І. М., який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні, прибув до Дзержинського районного суду міста Харкова з метою подання на розгляд судді ОСОБА_1 клопотання про повернення обвинуваченому ОСОБА_3 вилучених 02 травня 2016 року під час обшуку за місцем його проживання грошових коштів у сумі 31 713 доларів США та 1 295 грн.
		Цього ж дня на першому поверсі приміщення Дзержинського районного суду міста Харкова у Вездауцана І. М. відбулася зустріч із суддею цього суду ОСОБА_1 , під час якої він повідомив судді про свій намір подати вказане клопотання. 
		Ознайомившись із доводами клопотання про повернення вилучених під час проведення обшуку коштів, суддя ОСОБА_1 повідомила про недостатність обґрунтувань у клопотанні для його задоволення, зазначивши при цьому про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують, що арешт на майно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не накладався.
		15 січня 2020 року під час зустрічі в службовому кабінеті № 122 Дзержинського районного суду міста Харкова Вездауцан І. М. повідомив ОСОБА_1 , що відповіді на питання, чи накладалися слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва арешти на майно ОСОБА_3 , він не отримав, однак такі рішення відсутні. Суддя запропонувала йому на наступному судовому засіданні подати клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення грошових коштів.
		Після цього суддя ОСОБА_1 з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення висловила Вездауцану І. М. прохання надати їй неправомірну вигоду у  сумі 4 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 15 січня 2020 року становило 96 102,8 грн) за вчинення нею як службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третьої особи - ОСОБА_3 дій з використанням наданої  їй влади, а саме за винесення ухвали про повернення йому вилучених під час проведення обшуку за місцем його проживання грошових коштів.
		30 січня 2020 року ОСОБА_1 під час зустрічі у службовому кабінеті судді після повідомлення Вездауцану І. М. інформації, що згідно з відповіддю Печерського районного суду міста Києва судді вказаного суду арешт на вилучене у   ОСОБА_3 майно не накладали, підтвердила свій намір отримати неправомірну вигоду за прийняття судового рішення в інтересах ОСОБА_3 у  судовому засіданні, запланованому на 5 лютого 2020 року, та узгодила підготовку захисником проєкту відповідної ухвали.
		Під час судового засідання 5 лютого 2020 року адвокат Вездауцан І. М. заявив клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів, після чого суддя ОСОБА_1 оголосила перерву до 20 березня 2020 року для надання можливості прокурору у  провадженні підготувати письмові заперечення на доводи клопотання захисника.
		Цього ж дня після судового засідання суддя ОСОБА_1 у своєму службовому кабінеті повідомила Вездауцана І. М. про необхідність надання їй підготовленого ним проєкту ухвали на знімному носії інформації та підтвердила свої наміри під час наступного судового засідання винести ухвалу про задоволення клопотання в  інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених грошових коштів за умови надання неправомірної вигоди.
		У подальшому призначені суддею ОСОБА_1 на 20 березня, 6 та 30 квітня 2020  року судові засідання не відбулись у зв`язку із запровадженням карантину.
		Під час зустрічі 21 травня 2020 року у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 підтвердила свій намір під час наступного судового засідання винести ухвалу про задоволення клопотання, отримала від захисника проєкт такої ухвали суду та зазначила, що неправомірну вигоду їй необхідно передати після судового засідання.
		У подальшому ОСОБА_1 повідомила Вездауцана І. М. , що судове засідання і розгляд клопотання про повернення грошових коштів ОСОБА_3 в цей день не відбудуться, наступне судове засідання призначила на 27 травня 2020 року.
		27 травня 2020 року ОСОБА_1 у судовому засіданні з 12:59 до 14:12 розглянула клопотання захисника Вездауцана І. М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів та видалилась до нарадчої кімнати орієнтовно до 15:30.
		Перебуваючи в нарадчій кімнаті, ОСОБА_1 запросила Вездауцана І. М. до підсобного приміщення на першому поверсі будівлі Дзержинського районного суду міста Харкова, де повідомила про необхідність передачі неправомірної вигоди, і близько 14:33 одержала від Вездауцана І. М. неправомірну вигоду у сумі 4 000 доларів США (згідно з курсом  Національного банку України - 107 611,6 грн). 
		8. Суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням її до кримінальної відповідальності рішеннями ВРП від 23 червня 2020 року 
		№ 934/0/15-20 - до 28 липня 2020 року та від 23 липня 2020 року № 2239/0/15-20 - строк продовжено до 23 вересня 2020 року.
		9. 28 травня 2020 року судді ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у  вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме - прохання надати для себе та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з  використанням наданої їй влади та службового становища.
		10. Рішенням ВРП від 30 березня 2021 року № 723/0/15-21 суддю Дзержинського районного суду міста Харкова  ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. 
		11. Підставою для відкриття дисциплінарного провадження стала скарга ОСОБА_2 щодо неналежної поведінки судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 На обґрунтування своїх доводів про наявність таких обставин він послався на розміщене на офіційному веб-сайті ВРП рішення 
		від 23 червня 2020 року № 934/0/15-20 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з  притягненням до кримінальної відповідальності» та наявність у ЗМІ повідомлення «НАБУ та САП викрили на хабарі Харківського суддю».
		12. У Спірному рішенні ВРП визнала правомірним використання відомостей досудового розслідування, викладених у рішенні за наслідками розгляду клопотань про тимчасове відсторонення, опублікованому на її офіційному веб-сайті. 
		13. З цією позицією погодилася і Велика Палата Верховного Суду, пославшись на те, що відомості, необхідні ВРП для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.
		14. У рішенні від 26  грудня 2023 року № 1400/0/15-23 ВРП зазначила, що вважає правильним висновок її Третьої Дисциплінарної палати про те, що поведінка судді порушує стандарти безсторонності суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, свідчить про умисний характер допущених проступків, оскільки суддя ОСОБА_1 не могла не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких своїх дій, які порушують вимоги закону. 
		15. Зазначені порушення, як указано у Спірному рішенні, виявилися у тому, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом Вездауцаном  І. М. і під час неодноразових зустрічей суддя висловлювала прохання надати їй неправомірну вигоду за прийняття нею рішення про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів ОСОБА_3 . Також встановлений факт зустрічі судді ОСОБА_1 з адвокатом Вездауцаном І. М. у підсобному приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова та отримання від нього неправомірної вигоди в той час, коли вона видалилась до нарадчої кімнати для постановлення процесуального рішення, що свідчить про порушення порядку перебування судді в нарадчій кімнаті.
		16. Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованими висновки ВРП та її дисциплінарного органу про те, що дії судді ОСОБА_1 ,що полягають у позапроцесуальному спілкуванні її з адвокатом, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи, яка перебувала в неї на розгляді, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на прийняття судового рішення у позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		17. Поряд з тим Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спілкування судді ОСОБА_1 із захисником обвинуваченого поза межами судового засідання з метою обговорення порядку та наслідків розгляду поданого в інтересах обвинуваченого клопотання, позитивне реагування на дії адвоката щодо схилення її до ухвалення певного судового рішення суперечать закріпленим у статті 129 Конституції України та статті 2 Кримінального процесуального кодексу України нормам, свідчать про упередженість судді, умисність її дій та порушення нею засад справедливого, неупередженого розгляду справи. 
		18. ВРП і Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях також визнали можливим використання протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дійі даних матеріалів кримінального провадження в дисциплінарному провадженні.
		19. Велика Палата Верховного Суду вважала безпідставними доводи скарги  ОСОБА_1 про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП вийшла за межі своїх повноважень, надаючи оцінку матеріалам кримінального провадження, та дійшла помилкового висновку про наявність в її діях дисциплінарного проступку, оскільки обвинувального вироку стосовно неї не постановлено.
		20. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перевіркою матеріалів установлено, що визначений законом строк для застосування до судді дисциплінарного стягнення не сплинув, як про це стверджує скаржниця.
		 
		Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
		21. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
		22. Як зазначено у рішенні Третьої Дисциплінарної палати, висновки якої ВРП визнала правильними, обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи, яка перебувала в неї на розгляді, підтверджуються протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) стосовно ОСОБА_1 , якими зафіксовано висловлення нею прохання про надання їй неправомірної вигоди за  винесення рішення та одержання нею 27 травня 2020 року орієнтовно о 14:33 від адвоката Вездауцана І. М. неправомірної вигоди у сумі 4 000 доларів США за  винесення ухвали про повернення  ОСОБА_3  вилучених під час проведення обшуку за місцем його проживання грошових коштів. 
		23. Крім того, Третьою Дисциплінарною палатою ВРП вказано, що вище наведені факти були предметом розгляду ВРП у 2020, 2021 роках під час розгляду клопотань заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, клопотань Генерального прокурора Венедіктової І. В. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
		24. У Спірному рішенні ВРП зазначила, що дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження вправі використовувати як докази протоколи проведення НСРД та визнала безпідставними твердження про неправомірне використання у дисциплінарному провадженні зазначених протоколів.
		25. З цією позицією ВРП про можливість використання протоколів проведення НСРД і даних матеріалів кримінального провадження в дисциплінарному провадженні погодилися й більшість суддів Великої Палати Верховного Суду.
		26. Однак із таким висновком Великої Палати Верховного Суду погодитися не  можу, виходячи з наступного. 
		27. Відповідно до частини другої статті 246 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		28. У частині четвертій статті 258 КПК України визначено, що втручанням у  приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є: 1) аудіо-, відеоконтроль особи; 2)  арешт, огляд і виїмка кореспонденції; 3) зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; 4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.
		29. Згідно ж із частиною третьою статті 14 КПК України інформація, отримана внаслідок втручання у  спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.
		Вказана засаднича норма прямо забороняє використання отриманої в результаті легітимного втручання у таємницю спілкування інформації для цілей, не  пов`язаних із завданнями кримінального провадження. При цьому звертає на себе увагу й те, що приписи частини третьою статті 14 КПК України не обмежують коло зобов`язаних суб`єктів, яких стосується ця заборона.
		Встановлені цією нормою обмеження щодо використання інформації, отриманої внаслідок втручання у спілкування, слід розглядати і як обов`язкову умову для  проведення відповідних НСРД, які передбачають можливість такого втручання.
		30. Водночас у частині першій та частині другій статті 257 КПК України закріплено, що якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в  іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і  відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення. Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора. 
		31. А в статті 255 КПК України законодавець окремо передбачив заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні. Зокрема, частиною першою цієї статті закріплено, що відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу. 
		А в частині другій вказано, що забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов`язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.
		32. Окрім того, ураховуючи приписи статей 87 та 94 КПК України, оцінка відомостей, отриманих в результаті проведення НСРД, на предмет їх належності, допустимості, достовірності повинна бути надана судом, який розглядає справу по  суті.
		33. Виходячи з аналізу вище зазначених процесуальних норм можна виснувати, що кримінальний процесуальний закон не передбачає можливість використання матеріалів НСРД для інших цілей, ніж як для вирішення завдань кримінального провадження. А тому в основу прийнятого ВРП рішення мали б бути покладені фактичні обставини, встановлені дисциплінарним органом на основі інших джерел доказової інформації (а не матеріалів НСРД) або ж внаслідок преюдиційності встановлених вже у судовому рішенні в кримінальному провадженні фактичних обставин (іншими словами, фактичних обставин, встановлених судом у вироку на  підставі відомостей, отриманих в  результаті проведення НСРД, за умови підтвердження в суді їх допустимості (можливості використання у кримінальному процесуальному доказуванні)).
		34. Разом з тим, як убачається зі змісту рішень Третьої Дисциплінарної палати ВРП та Спірного рішення, факти порушення суддею ОСОБА_1 правил суддівської етики, недотримання нею присяги судді внаслідок допущення позапроцесуальної поведінки у період з 24 грудня 2019 року по 27 травня 2020 року, які були підставою для притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності, підтверджуються лише протоколами НСРД стосовно ОСОБА_1 .
		35. Під час розгляду Великою Палатою Верховного Суду скарги ОСОБА_1 на Спірне рішення у судовому засіданні представник ВРП Белінська О. В. також підтвердила, що рішення ВРП в частині встановлення фактичних обставин вчиненогосуддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку ґрунтується виключно на підставі вивчення протоколів НСРД.
		36.Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, до Вищого антикорупційного суду надійшов 28 січня 2021 року. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2021 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 призначено до судового розгляду, проте розгляд справи наразі не закінчено.
		37. З огляду на викладене вважаю, що оскільки на сьогоднішній час у  кримінальному провадженні за обвинуваченням  ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, суд ще не надав відповідної оцінки у вироку матеріалам НСРД, указана в  них інформація не може використовуватися й у дисциплінарному провадженні. 
		38. Відповідно до частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
		4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		39. Підсумовуючи вищенаведене, вважаю, що встановлення дисциплінарним органом у цій справі фактичних обставин, що свідчили про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак істотного дисциплінарного проступку, виключно на підставі інформації, отриманої за  результатами проведення стосовно неї НСРД, до визнання встановленими відповідних фактичних обставин у вироку суду є передчасним. 
		40. З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність посилання урішенні ВРП від 26  грудня 2023 року № 1400/0/15-23 на інші докази, окрім матеріалів НСРД, які б підтверджували факти допущення суддею ОСОБА_1 позапроцесуальної поведінки - спілкування із захисником обвинуваченого у кримінальному провадженні й отримання від нього неправомірної вигоди за вирішення процесуального питання та порушення порядку перебування судді в нарадчій кімнаті, слід визнати, що у Спірному рішенні фактично не наведено належних мотивів,з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		41. У зв`язку з цим рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» не може вважатися вмотивованим, а тому це рішення підлягало скасуванню.
		 
		 
		Суддя Великої Палати Верховного Суду                                                           В. В. Король

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...