Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/7744/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2024. Зареєстровано: 05.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2024.
Дата набрання законної сили: 04.07.2024
Номер судового провадження: К/990/7959/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 липня 2024 року 
		м. Київ
		справа №580/7744/23
		адміністративне провадження № К/990/7959/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 
		про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
		на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Паламаря П.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
		-          визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року пенсії з обмеженням її максимальним розміром, тобто десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
		-          зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 березня 2023 року виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням суми індексації, надбавки, доплати та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
		2.          На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач протиправно після перерахунку з 01 березня 2023 року його пенсії обмежив її загальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та не здійснює, у зв`язку із цим, виплату індексації пенсії.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3.          Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, адміністративний позов задоволено.
		4.          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон №    3668-VI) в частині поширення її дії на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), а також положення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, щодо обмеження пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність - не відповідають положенням статей 2, 3, 16, 22, 24, 46 Конституції України, з огляду на це відповідач протиправно з 01 березня 2023 року обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром. 
		5.          Крім того, суди, враховуючи встановлену ними відсутність підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, вказали, що згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168 (далі - постанова КМУ №168) перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
		6.          Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли в цій частині висновку, що позивач має право виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації з 01 березня 2023 року, відповідно до постанови КМУ №    168.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		7.          Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області  звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		8.          На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, статті 2 Закону №3668-VI, у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно з 01 березня 2023 року обмежило виплату пенсії позивача максимальним розміром.
		9.          У касаційній скарзі відповідач вказує на положення частини третьої статті 67 Закону №796-XII відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		10.          Крім того, доводи касаційної скарги Управління полягають у тому, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
		Аналогічного висновку щодо застосування положень статті 2 Закону №3668-VI, за твердженням відповідача, дійшов Верховний Суд у постановах від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 та від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		11.          Касаційна скарга надійшла до Суду 29 лютого 2024 року.
		12.          Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 580/7744/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
		13.          Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 04 липня 2024 року.
		14.          При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		15.          15 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Управління, де позивачем вказано, що Конституційний Суд України ухвалив рішення від 20 березня 2024 року №    2-р(ІІ)/2024 (далі - рішення КСУ №    2-р(ІІ)/2024), яким визнав такими, що не відповідає Конституції України припис статті 2 Закону №    3668-VІ, що поширює свою дію на Закон №    796-ХІІ, чим підтверджується право на отримання пенсії особами, яким пенсія призначена згідно цього Закону, без обмеження максимальним розміром.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		16.          Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що позивач з 05 липня 2010 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №    796-ХІІ
		17.          Управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2023 року з обмеженням пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та, відповідно, без урахування індексації пенсії (3084,80 грн).
		18.          Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		19.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		20.          Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		21.          Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		22.          Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		23.          Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		24.          Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
		25.          Згідно з    частиною другою статті 19 Конституції України    органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.
		26.          Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		27.          Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		28.          Ця норма є об`єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції України її статусу як соціальної та правової держави.
		29.          Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		30.          За приписами    пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України    основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		31.          Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
		32.          Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
		33.          Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що ОСОБА_2 з 05 липня 2010 року перебуває на пенсійному обліку в Управлінні та отримує пенсію, відповідно до Закону №    796-ХІІ.
		34.          З 01 березня 2023 року Управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з обмеженням пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, без урахування індексації пенсії.
		35.          Управління зазначає, що здійснене обмеження є законним та відповідає положенням абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, які на момент здійснення такого перерахунку були чинними та неконституційними не визнані.
		36.          Водночас позивач стверджує, що застосування вказаного положення є протиправним і значно обмежує його право на належний розмір пенсії. Крім того, позивач зауважує, що рішенням КСУ №    2-р(ІІ)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України припис статті 2 Закону №    3668-VІ, що поширює свою дію на Закон №    796-ХІІ, чим підтверджується право позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №    168.
		37.          Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо протиправності вчиненого пенсійним органом обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №     3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
		38.          З огляду на це, враховуючи, що пенсія позивачу виплачується з 05 липня 2010 року, тобто до набрання чинності Законом №     3668-VI, суд першої та апеляційної інстанції виснували про протиправність дій Управління, які полягають у застосуванні максимального розміру пенсії відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI при здійсненні її виплати позивачу.
		39.          Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду не погоджується, з огляду на таке.
		40.          Так, обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом № 3668-VІ.
		41.          Згідно зі статтею 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		42.          Разом з тим, частиною третьою статті 67 Закону №796-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		43.          Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №    796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
		44.          Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23, від 28 лютого 2024 року у справі №240/20830/21 та від 24 квітня 2024 року у справі №580/365/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.
		45.          Аналізуючи доводи касаційної скарги, які, серед іншого, стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 2 розділу ІІ    Прикінцевих та перехідних положень Закону №    3668-VІ, колегія суддів зазначає наступне.
		46.          Згідно абзацами 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №    3668-VІ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
		47.          Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень    частин другої    та    третьої статті 42 Закону    України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
		48.          Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №    3668-VІ, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що вказані норми Закону №    3668-VІ стосуються пенсії, призначеної до 01 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
		49.          Так, як було зазначено вище, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №    3668-VІ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
		50.          Однак, при цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №    3668-VІ визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень    частин другої    та    третьої статті 42 Закону    України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
		51.          Суд вказує, що наведені в    пункті 2    Прикінцевих та перехідних положень Закону №    3668-VІ норми є спеціальними, оскільки їх дія розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). 
		52.          На цій підставі, колегія суддів зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №    3668-VІ щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №    3668-VІ, застосовуються у системному зв`язку між собою.
		53.          Таким чином,    пункт 2 розділу ІІ Закону    №    3668-VІ в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких станом на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). 
		54.          Водночас Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а та вказав, що пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення"    Закону №3668-VI    не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності    цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності    Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності    цим Законом    перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених    статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
		55.          Таким чином, текстуальний аналіз    пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №    3668-VІ дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
		56.          Аналогічного висновку щодо застосування пункту 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 01 вересня 2022 року у справі № 380/10419/21, від 22 грудня 2022 року у справі №440/4371/18, від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, від 14 червня 2023 року у справі № 260/2959/21, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 та від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23.
		57.          Разом з тим, тлумачення    пункту 2    "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №    3668-VІ в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений    Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений    цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
		58.          Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №    3668-VІ, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого    статтею 2 даного Закону    обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
		59.          Такий підхід відповідно до    пункту 3 частини першої статті 1 Закону    України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		60.          При цьому, колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20 та від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, зазначає, що норми пункту 2    "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №    3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №    3668-VІ та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного    Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у    статті 2 Закону    України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи").
		61.          Суд також зауважує, що норми    статті 2 Закону №    3668-VІ також кореспондуються з положеннями    частини третьої статті 67 Закону    №    796-ХІІ. 
		62.          Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у    статті 2 Закону    №    3668-VІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом,    поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
		63.          Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 та від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20.
		64.          Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2023 року (у зв`язку із необхідністю проведення індексації пенсії згідно постанови КМУ №    168) її розмір перевищив максимальний та становив 21455 грн.
		65.          Тому, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. 
		66.          На момент виникнення спірних правовідносин (на момент здійснення відповідачем перерахунку пенсії 01 березня 2023 року) зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 67 Закону №    796-ХІІ неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому підлягали застосуванню.
		67.          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність дій Управління, які полягають у застосуванні максимального розміру пенсії відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI, при здійсненні її виплати позивачу з 01 березня 2023 року.
		68.          Стосовно врахування судами попередніх інстанцій під час вирішення спірних правовідносин Рішення КСУ №2-р(ІІ)/2024, а також аналогічного твердження позивача, зазначеного у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
		69.          КСУ у межах розгляду справи №3-123/2023(229/23), у рішенні №2-р(ІІ)/2024    дійшов висновку, що припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
		73.          У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що означені приписи Закону №3668-VI та Закону № 796-XII втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
		74.          За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		75.          Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї норми Конституції України, сформована, зокрема, у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 747/1151/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/7385/16, від 22 січня 2019 року у справі № 826/562/16, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/3169/16, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3432/16, від 30 березня 2021 року у справі № 620/614/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 200/941/20-а та від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22.
		76.          Із зазначеними положеннями Конституції України також узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, далі - Закон №    3354-IX), відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
		77.          Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII).
		78.            Разом з тим, відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
		79.          Згідно частини третьої, шостої статті 57 Закону № 3354-IX моментом набрання чинності нормативно-правовим актом є 0 годин дня, наступного за днем його опублікування в порядку, встановленому законом, якщо:
		1) інше не визначено Конституцією України та (або) законом;
		2) більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.
		Моментом припинення дії нормативно-правового акта є 24 година дня відповідного строку (терміну), якщо інше не визначено Конституцією України, законом або більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.
		У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		80.          При цьому відповідно до абзацу третього частини першої статті 94 Закону № 2136-VIII процедуру і порядок офіційного оприлюднення актів Суду в Залі засідань Суду та на офіційному веб-сайті Суду встановлює Регламент Конституційного Суду України, ухвалений на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 (далі - Регламент).
		81.          Згідно з частиною першою параграфу 76 Регламенту акти Суду за результатами конституційного провадження офіційно оприлюднюються не пізніше наступного робочого дня після їх ухвалення.
		82.          Таким чином, за загальним правилом (якщо рішенням Конституційного Суду України не передбачено інше) «попередня» норма (яка є предметом перевірки на конституційність) діє до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма (що змінює законодавче врегулювання за наслідками цього рішення КСУ і  може передбачати як нові права, так і нові обов`язки та обмеження для суб`єкта приватного права) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня за днем опублікування відповідного рішення. Такий підхід відповідає принципам правової визначеності та справедливості,  а також положенням частини першої статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		83.          Вказане повною мірою узгоджується також і з положеннями статті 58 Закону № 3354-IX, відповідно до яких пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності. Норми нормативно-правового акта поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом.
		84.          Таким чином колегія суддів доходить висновку про те, що в Україні презюмується конституційність та обов`язковість виконання для всіх, у тому числі і для судів, усіх без винятку законів, що прийняті Верховною Радою України та підписані Президентом України, і це повною мірою відповідає принципам розподілу державної влади. 
		Визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України), зберігаючи при цьому свою дію до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма» (яка змінює законодавче врегулювання за наслідками відповідного рішення КСУ) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня, що повною мірою узгоджується з порядком оприлюднення рішень КСУ, який передбаченим Регламентом.
		Вказане свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні. При цьому визначені темпоральні межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб`єкта (позивач або відповідач), на користь якого винесено судове рішення.  
		85.          Отже правова позиція КСУ щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року. 
		86.          Враховуюче зазначене вище, Суд зауважує, що у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем.
		87.          З урахуванням наведеного, Суд зазначає, що відповідач, керуючись положеннями вказаних законів і обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року діяв правомірно.
		88.          Водночас, враховуючи висновки КСУ, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, Суд наголошує, що з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні. 
		89.          Разом з тим, розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з    частиною другою статті 9 КАС України    суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до    цього    Кодексу,    в межах позовних вимог. 
		90.          Крім того, відповідно до імперативних вимог статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		91.          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 67 Закону №796-XII та статті 2 Закону №3668-VI. З огляду на це, Суд також вказує про обґрунтованість доводів касаційної скарги Управління стосовно необхідності застосування при вирішенні спірних правовідносин висновків, викладених у постановах від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 та від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23. При цьому, доводи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, свого підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи не знайшли.
		92.          Тому, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
		93.          При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		94.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		95.          Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		96.          Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		97.          Оскільки судом було установлено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, то касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		98.          Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           Я.О. Берназюк 
		 
		Судді:                                                                                                               С.М. Чиркін
		 
		                                                                                                                        В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...