Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/2406/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 05.07.2024. Зареєстровано: 05.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2024.
Дата набрання законної сили: 05.07.2024
Номер судового провадження: 11-кп/822/215/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023263020000215

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		05 липня 2024 року                         м. Чернівці
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
		Головуючого                      ОСОБА_1 суддів                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		при секретарі
		судового засідання                  ОСОБА_4 
		за участю сторін судового провадження: 
		прокурора                         ОСОБА_5 
		обвинуваченого                      ОСОБА_6 
		захисника                         ОСОБА_7 
		представника потерпілої             ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023263020000215 від 18.03.2023 р., за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_8 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який не працює, не одруженого, із середньою освітою, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
		ВСТАНОВИЛА:
		Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 765 (сімсот шістдесят п`ять) грн.00 коп.
		Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди задоволено частково.
		ЄУНСС:725/2406/23
		НП:11-кп/822/215/24                Головуючий в І інстанції: ОСОБА_10 
		Категорія: ч.1 ст.125 КК України         Суддя - доповідач: ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		   Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 13033 (тринадцять тисяч тридцять три) грн. 73 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч ) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		   Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 процесуальні витрати у кримінальному провадженні (витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника) в розмірі 7000 грн. 00 коп.
		   На вказаний вирок суду першої інстанції представник потерпілої ОСОБА_9  адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2024 року скасувати й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 200 годин. Також просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 13033 грн.73 коп. відшкодування матеріальної шкоди та 200000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень. 
		Вважає, що районний суд безпідставно виключив із обвинувачення за ч.1 ст.125 КК України - нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ногами по ногах потерпілої ОСОБА_9 . 
		Стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання потерпілої щодо спричинених їй тілесних ушкоджень, дані проведеного із нею слідчого експерименту, а також висновок судово-медичної експертизи і показання свідка ОСОБА_11 .
		Зазначає, що місцевим судом необґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення моральних збитків тише на суму 10000грн і не враховано того, що ОСОБА_6 на очах десятків людей на вулиці Кобилянській жорстоко побив потерпілу, принизив її честь і гідність та після вказаних подій систематично переслідує її. Також не враховано і того, що 22.06.2023р. було порушено кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за фактом порушення ним обмежувального припису, а 26.06.2023р. Чернівецьким апеляційним судом його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
		Вказує і на те, що суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу лише на суму 7000 грн., а не 10000 грн., як про це просила ОСОБА_9 , та підтверджується розрахунком розміру компенсаційних витрат на правову допомогу. 
		Зауважує, що ОСОБА_6 вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_9 і раніше, що підтверджується двома кримінальними провадженнями за жорстоке побиття зі струсами мозку, які були порушені 24.09.2019р. та 20.01.2020р. Крім того, відповідно до довідки-характеристики ОСОБА_6 має запальний та конфліктний характер, на нього неодноразово надходили скарги та зауваження від сусідів. Також обвинувачений вину у вчиненому не визнав, завдані збитки потерпілій не відшкодував, а тому, на думку апелянта, вказані обставини у своїй сукупності свідчать, що обвинуваченому слід призначити покарання саме у виді громадських робіт.
		Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.
		Згідно з вироком суду першої інстанції, 09.03.2023 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, переслідуючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і відповідні наслідки, та бажаючи їх настання умисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_9 у вигляді викручування пальців рук, чим спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: синців на тильній та бокових поверхнях середньої фаланги 2-го пальця правої китиці, які згідно з висновком експерта Чернівецького ОБСМЕ № 149 втор від 22.03.2023 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку представника потерпілої, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, з підстав у ній зазначених, міркування прокурора, позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти поданої апеляційної скарги та просили її залишити без задоволення, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Висновок районногосуду провинуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у спричиненніумисного легкоготілесного ушкодженняпотерпілій ОСОБА_9 є обґрунтованимі відповідаєфактичним обставинамкримінального провадженнята підтвердженийпоказаннями потерпілої ОСОБА_9 ,свідків ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 , а також письмовими доказами, які ретельно досліджені, оцінені судом та детально викладені у вироку, і не оспорені в апеляційній скарзі. 
		Колегія суддів вважає, що районний суд дійшов правильного висновку про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ч. ст. 125 КК України, посилання на нанесення ним близько 3х ударів правої ногою в область обох ніг потерпілої, оскільки безпосередні очевидці події - свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у суді першої інстанції не підтвердили цього, а відтак висновок експерта в цій частині є безпідставним.
		Апеляційний суд не може погодитись із доводами представника потерпілої  адвоката ОСОБА_8 про те, що показання свідка ОСОБА_11 підтверджують нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілій в область обох ніг, оскільки його показання у цій частині є недопустимими доказами.
		Так, відповідно до показань свідка ОСОБА_11 він є працівником патрульної поліції. Про нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ногами йому стало відомо зі слів потерпілої.
		Згідно з ч.7 ст.97 КПК України, у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
		Таким чином, зважаючи на те, що свідку стало відомо про факт нанесення ногами тілесних ушкоджень саме від потерпілої під час прибуття на виклик, то такі показання не можуть бути визнані допустимими.
		На думку колегії суддів, обвинувачення у цій частині не може ґрунтуватися лише на показаннях потерпілої ОСОБА_9 , а також на доказах, які отримані на підставі її показань, зокрема слідчому експерименті з потерпілою, оскільки вони не підтверджуються сукупністю доказів, які зібрані у кримінальному провадження, і жоден доказ не має наперед встановленої сили, що передбачено положеннями ст. 94 КПК України при оцінці доказів. 
		Тому, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність спричинення обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді синців на зовнішній поверхні верхньої третини лівої гомілки, на задній поверхні третини лівої гомілки та на задній поверхні середньої третини правого стегна.
		Перевіряючи вирок районного суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_8 щодо м`якості призначеного покарання є безпідставними, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно з ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Районний суд при винесенні вироку зазначених вимог закону дотримався повністю та, призначаючи покарання ОСОБА_6 , врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до проступків, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, і дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання хоч у виді штрафу, однак у розмірі наближеному до максимально передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України.
		З таким покаранням погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
		Посилання апелянта лише на існування кримінальних проваджень щодо ОСОБА_6 від 24.09.2019р. та 20.01.2020р., за відсутності результатів таких проваджень, а також наявність обмежувальних приписів щодо обвинуваченого, не можуть бути безумовними підставами для скасування вироку районного суду та призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, зважаючи на те, що при призначенні покарання суд також повинен керуватись і принципами справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, які, на думку колегії суддів, у разі призначення такого виду покарання обвинуваченому, будуть порушені.
		Що стосується доводів представника потерпілої про те, що судом не було враховано думку прокурора та потерпілої щодо виду та розміру покарання, то колегія суддів звертає увагу, що позиція сторони обвинувачення враховується судом, однак така не є визначальною, оскільки призначення покарання відноситься до дискреційних повноважень суду.
		Не допустив суд першої інстанції порушень і при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
		Так, ч.3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Отже, розмір відшкодування, що присуджується, має кореспондувати глибині та силі страждань, які мала потерпіла у зв`язку із порушенням її прав, а також відповідати поведінці особи, яка завдала шкоди.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_9 було спричинено легкі тілесні ушкодження і вона зазнала певних незручностей, погіршення здоров`я, моральних переживань, фізичного болю, порушено її нормальний спосіб життя. 
		При цьому, судом було враховано і доводи, на які посилається представник потерпілої в апеляційній скарзі, та належним чином обґрунтовано розмір моральної шкоди, який підлягав стягненню на користь потерпілої.
		Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 10000 грн. відповідає засадам розумності та виваженості, є помірним для обвинуваченого, а отже є справедливою сатисфакцією для відновлення морального стану потерпілої.
		Посилання апелянта на необхідність збільшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь потерпілої, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в такому випадку розмір відшкодування моральної шкоди буде несправедливим та не відповідатиме характеру та обставинам вчиненого кримінального правопорушення, ступеню страждань потерпілої та негативним наслідкам, які для неї настали.
		Поряд з цим, обґрунтованими є твердження апелянта щодо безпідставного стягнення судом процесуальних витрат лише у розмірі 7000 грн.
		Так, положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать, в тому числі, витрати на правову допомогу.
		Згідно зп.3ч.1ст.91КПКУкраїни розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Як вбачається із матеріалів справи між потерпілою ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_8 було укладено договір про представництво та надання правової допомоги від 17.03.2023р. (т.2, а.к.п.165-166).
		Відповідно до розрахунку розміру компенсаційних витрат на правову (правничу) допомогу ОСОБА_9 згідно з договором від 17.03.2023р.,загальна вартість наданих послуг на правову допомогу склала 10000 грн. (т.2, а.к.п.164).
		Отже, у даному кримінальному провадженні підтверджується надання адвокатом правничих послуг саме на цю суму, яка є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а відтак стягнення із обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_14 процесуальних витрат лише на суму 7000 грн є необґрунтованим.
		Відповідно до п.3 ч. 1 ст.408 КК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
		Зважаючи на те, що в даному випадку збільшення сум стягнення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вирок районного суду в частині стягнення процесуальних витрат слід змінити, при цьому апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_8  задовольнити частково. 
		Керуючись ст.404,405,407,408,418,419КПК України,колегія суддівсудової палатиз розглядукримінальних справта справпро адміністративніправопорушення Чернівецькогоапеляційного суду,- 
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Першотравневогорайонного судум.Чернівці від09квітня 2024року щодо ОСОБА_6 зач.1ст.125КК Українизмінити в частині стягнення процесуальних витрат.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 процесуальні витрати у кримінальному провадженні (витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника) в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
		У решті вирок районного суду залишити без змін.    
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Головуючий                              ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді                                     ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...