Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/2855/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 05.07.2024. Зареєстровано: 05.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2024.
Дата набрання законної сили: 13.01.2025
Результат оскарження 13.01.2025 Апеляційний суд Львівської області: скасовано вирок повністю з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/463/24/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018141040000035

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №463/2855/18
		Провадження №1-кп/463/24/24
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		05 липня 2024 року                                Личаківський районний суд м.Львова 
		в складі: головуючого судді                         ОСОБА_1 
		з участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 
		прокурора                                                 ОСОБА_3 
		обвинуваченого                                         ОСОБА_4 
		захисника                                                 ОСОБА_5 
		 
		в м. Львові
		у відкритому судовому засіданні,
		розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018141040000035 від 03 березня 2018 року про обвинувачення:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, із середньою освітою, не працює, інвалід 2 групи, не судимий, розлучений, на утриманні малолітня дитина, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 Кримінального кодексу України, -
		 
		встановив:
		 
		обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийшов до службового кабінету №27 Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, у якому перебував начальник СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , якого обвинувачений особисто не знав та сприйняв як працівника відділу у справах неповнолітніх та в інтересах свого сина ОСОБА_7 здійснив пропозицію надати неправомірну вигоду у розмірі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 53 060 грн. за сприяння у вирішенні питання припинення кримінального провадження, яке розслідувалося зач.1 ст.309 КК України відносно його сина.
		В послідуючому ОСОБА_6 , розуміючи протиправність дій обвинуваченого ОСОБА_4 , звернувся із рапортом про скоєння кримінального правопорушення та надав згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій з метою викриття ОСОБА_4 
		05.03.2018 року близько 14 год. 15 хв. ОСОБА_4 повторно прийшов до службового кабінету №27 Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, у якому перебував начальник СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , якого обвинувачений сприйняв як працівника відділу у справах неповнолітніх та в інтересах свого сина ОСОБА_7 висловив пропозицію надати останньому та надав неправомірну вигоду у розмірі 1 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 26 530 грн. за сприяння у вирішенні питання припинення кримінального провадження, яке розслідувалося за ч.1 ст.309 КК України відносно його сина.
		Таким чином, ОСОБА_4 здійснив пропозицію надати неправомірну вигоду у розмірі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 53 060 грн. за сприяння у вирішенні питання припинення кримінального провадження, яке розслідувалося за ч.1 ст.309 КК України відносно його сина та надав неправомірну вигоду у розмірі 1 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 26 530 грн. за сприяння у вирішенні питання припинення кримінального провадження, яке розслідувалося за ч.1 ст.309 КК України відносно його сина, тобто скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.369 КК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому злочині не визнав та суду показав, що дійсно 02 березня 2018 року прийшов у Личаківський райвідділ поліції м. Львова до свого знайомого слідчого ОСОБА_8 , який вів справу сина ОСОБА_7 , з метою запитати про хід даної справи. Проте він пояснив, що нічого не знає і сказав пройти в кінець коридору та зайти в якісь двері направо, повідомивши, що там сидить п. ОСОБА_6 і може він щось знає з того приводу. Він пройшов у кінець коридору, де знаходився кабінет відділу у справах неповнолітніх, в якому на той час працював ОСОБА_10 , оскільки в 2016 році звертався із заявою до відділу неповнолітніх з приводу того, щоб вони допомогли навести порядок із його сином через його неналежну поведінку.
		Пройшовши в кінець по коридору і постукавши в світло-жовті двері кабінету, на дверях якого був тільки вказаний № 27, він зайшов та побачивши чоловіка, запитав його чи він ОСОБА_6 , на що той ствердно відповів. Помилково, сприйнявши його за працівника відділу неповнолітніх ОСОБА_11 , він почав його розпитувати про хід справи свого сина.
		Про те, що ОСОБА_12 займає посаду начальника слідства, він не знав, оскільки ніколи з ним не спілкувався і не був знайомий, кабінет, у якому той сидів не мав таблички. В ході розмови п. ОСОБА_6 повідомив, що на даний час не знає всі деталі справи, пообіцяв, що поцікавиться справою, та сказав прийти до нього 05 березня 2018 року о 14-00 та принести винагороду за його вплив на інших осіб для того щоб ці інші особи (зокрема слідчий, експерт, особа відповідальна за збереження речових доказів - відібраних зразків наркотиків чи ін.) посприяли в закритті даної справи.
		05 березня 2018 року рівно о 14-00 він знову прийшов до кабінету №27 та, зайшовши, розпочав довгу розмову з п. ОСОБА_6 про свого сина ОСОБА_7 , та про його важке виховання ним без матері. Під час даної розмови, вважаючи п. ОСОБА_6 працівником відділу у справах неповнолітніх, він багато разів просив у нього допомогти навести порядок з неповнолітнім сином. Після того, як поклав на стіл сувенірні долари США, продовжив просити в п. ОСОБА_6, допомогти навести порядок із сином. Лише десь через 10 хвилин після передачі сувенірних доларів, п. ОСОБА_6 повідомив його про те, що він не працює у відділі неповнолітніх, а працює на посаді керівника слідчого органу, після чого він покинув його кабінет. Але вийти із кабінету він не зміг, його затримали та почали проводити слідчі дії. При цьому він вимагав надати захисника, просив проводити слідчі дії за його участі. Разом з тим, слідчий та прокурор його не слухали, внаслідок протиправних дій у нього стався криз і він просив викликати лікарів. По приїзду лікарів, ті підтвердили його хворобливий стан та неможливість брати участь у слідчих діях. Але це їх не зупинило працівників поліції його обшукали, забрали сувенірні долари та його кошти у сумі 2 тис. доларів США.
		Незважаючи на те, що обвинувачений вину у скоєному не визнав, суд вважає, що його винуватість доведена наступними доказами.
		Показання свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що на час подій він або був виконувачем начальника слідчого відділу Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, або вже призначений на цю посаду. Його кабінет дійсно був під №27, на дверях вивіски не було. Поруч знаходився дійсно кабінет №28, де розміщувалися працівники відділу у справах неповнолітніх. У той час у провадженні слідчого ОСОБА_13 перебувало кримінальне провадження за ч.1 ст.309 КК України відносно сина ОСОБА_4. Від слідчого ОСОБА_13 чи інших слідчих і оперативних працівників йому стало відомо, що є розмови про те, що ОСОБА_4 шукає можливість надати хабар за закриття кримінального провадження відносно сина. Він звернувся із рапортом до ВВБ, було зареєстроване кримінальне провадження, а його за згодою залучено до конфіденційного співробітництва для викриття ОСОБА_4. 3 чи 5 травня до нього у службовий кабінет прийшов ОСОБА_4 , якого він не знав. Спочатку він розповів про свої заслуги та заслуги батька. В послідуючому, у процесі діалогу, він почав розмову за кримінальне провадження відносно його сина. Обвинувачений говорив, що не гарно, що сина притягнуть до відповідальності, це вдарить по авторитету його та батька. При цьому ОСОБА_4 запропонував надати неправомірну вигоду за те, щоб закрити кримінальне провадження відносно сина. Він повідомив, що це незаконно, але ОСОБА_4 витягнув кошти по 100 доларів США, відрахував 1 тис. доларів, озвучив суму і поклав йому на службовий стіл під папери. Після того, як у кабінет зайшли прокурор, працівники ВВБ та поняті, обвинувачений підійшов до столу і з під паперів у присутності всіх забрав кошти та поклав у кишеню. Було прийнято рішення про його затримання в порядку ст.208 КПК України та проведення особистого обшуку, в результаті якого у кишенях ОСОБА_4 було виявлено і вилучено кошти, які він передав. На уточнююче запитання захисника про його показання на досудовому розслідуванні свідок уточнив, що якщо дійсно він допитувався 03.03.2018 року і давав показання про те, що вперше із обвинуваченим зустрівся у його службовому кабінеті 02.03.2018 року і саме тоді ОСОБА_4 запропонував 2 тис. доларів США за закриття провадження відносно сина, то такі події точно мали місце, за спливом часу він це не пригадує. На запитання прокурора про те, чи розумів ОСОБА_4 про те, що розмовляє з начальником слідчого відділення відповів, що на його думку мав би розуміти, але свою посаду і прізвище ім`я по-батькові він йому не називав, раніше вони не зустрічалися.
		Показаннями свідка ОСОБА_13 , який під час допиту 20.03.2024 року суду показав, що у 2018 році працював на посаді слідчого Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області. ОСОБА_4 знав, оскільки розслідував кримінальні провадження по його заявах. У його провадженні також перебувала справа відносно сина ОСОБА_4 за ч.1 ст.309 КК України. Одного разу до нього прийшов ОСОБА_4 і цікавився цим провадженням, пропонував вирішити питання закриття провадження відносно сина. Він цю розмову не сприйняв серйозно, сказав, що не має про що говорити і обвинувачений пішов. Чи доповідав він про цю подію ОСОБА_6 не пригадує. Про те, чи говорив обвинуваченому йти у кінець коридору до п. ОСОБА_6, щоб обговорити справу сина не пригадує. Разом з тим, у розмові не називав прізвище ОСОБА_14 та його посаду.
		Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.57 т.2) 03.03.2018 року за матеріалами правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
		З клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових ) дій від 03.03.2028 року (а.с.59 т.2) вбачається, що прокурор звернувся із даним клопотанням до Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за №42018141040000035 від 03 березня 2018 року шляхом аудіо та відео контролю особи ОСОБА_4 , який запропонував неправомірну вигоду за сприяння у непритягненні сина до кримінальної відповідальності.
		З ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 05.03.2018 року (а.с.60 т.2) вбачається, що клопотання прокурора було задоволено та надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за №42018141040000035 від 03 березня 2018 року шляхом аудіо та відео контролю особи ОСОБА_4 терміном 30 днів, починаючи з 05.03.2018 року.
		З протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.03.2018 року (а.с.70 т.2) вбачається, що заступником начальника відділу Львівського управління ДВБ НП України відповідно до вимог ст.252 КПК України складено даний протокол за результатами проведення УОТЗ ГУ НП у Львівській області негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контролю щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Запис відбувся 05.03.2018 року у період часу з 14:08 по 14:59 у службовому кабінеті начальника слідчого відділу Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області під № 27, який знаходиться на третьому поверсі у приміщенні будівлі Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області. Згідно супровідного листа УОТЗ ГУ НП у Львівській області встановлено, що у зв`язку із збоєм програмного забезпечення відео реєстратора на карточці №250 т., відбувся зсув часу назад на 2 год. 14 хв. З протоколу вбачається, що о 14:29 год. у кабінет № 27, де перебував ОСОБА_6 прийшов обвинувачений ОСОБА_4 . По розмові є зрозумілим, що між вказаними особами уже відбувалася зустріч і ця розмова не була першою. Обвинувачений розповідає про себе та свою родину, а також про сина, якого не догледіли і він має з ним проблеми. В процесі розмови розповідає про кримінальне провадження, яке розслідується відносно сина і просить щоб допомогти з кримінальним провадженням, не «пхати справу до суду». При цьому обвинувачений ОСОБА_4 чітко вказує , що: «Хочу дати 1000 доларів або зробити роботу, щоб закрити…» В послідуючому ще раз говорить: «Ну що так виходить так, хочу вам зараз дати 1000 доларів. В подальшому ОСОБА_4 щось вийняв лівою рукою із лівої кишені, опустив руки під стіл і відрахував певну частину купюр, поклав на стіл ОСОБА_6 згорток схожий на грошові купюри. Дальше між учасниками відбувається розмова, у якій ОСОБА_4 просить навести порядок із сином, говорить що звертався до працівника відділу у справах неповнолітніх ОСОБА_15. На що ОСОБА_6 відповідає, що працює на посаді начальника слідчого органу, а для профілактичних заходів є відділ у справах неповнолітніх. Після чого ОСОБА_4 встає і направляється до виходу, а в кабінет заходять прокурор, працівники Львівського управління ДВБ НП України. При цьому ОСОБА_4 повертається до столу ОСОБА_6 піднімає документи і лівою рукою забирає згорток грошових купюр (долари США) та кладе собі у кишеню джинсів.
		Окрім цього, із діалогу між обвинуваченим та ОСОБА_6 вбачається, що після того, як ОСОБА_4 повідомив що надає суму 1000 доларів, ОСОБА_14 нагадав, що попередня розмова була про 2000 доларів, на що ОСОБА_4 сказав: «… та, та, та, ну прошу вас, я вам розповів всю ситуацію в сім`ї»., що підтверджує показання свідка ОСОБА_6 , що обвинувачений 02.03.2018 року, коли вперше прийшов до нього запропонував винагороду у розмірі 2000 доларів США.
		В судовому засіданні було оглянуто речові докази і відтворено відеозапис події, яка мала місце 05.03.2018 року за результатами проведення УОТЗ ГУ НП у Львівській області негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контролю щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у службовому кабінеті начальника слідчого відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області під № 27, який знаходиться на третьому поверсі у приміщенні будівлі Личаківського ВП ГУНП у Львівській області. На відеозаписі зафіксовано події, які зазначені у протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.03.2018 року. 
		Як вбачається із протоколу огляду місця події від 05.03.2018 року (а.с.76 т.2) прокурором за участі понятих, спеціаліста о 15 год. розпочато огляд місця події - службового кабінету ОСОБА_6 за його участі. При вході у кабінеті знаходиться ОСОБА_4 , який після входу всіх до службового приміщення кабінету підійшов до столу та забрав якийсь предмет та документи. За робочим столом знаходиться ОСОБА_6 , який повідомив, що ОСОБА_4 запропонував йому 1000 доларів США за закриття кримінального провадження відносно його сина за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та заявив, що на початку огляду місця події ОСОБА_4 забрав з його столу грошові кошти в сумі 1000 доларів США та поклав їх у ліву кишеню своїх штанів. Вказані кошти ОСОБА_4 попередньо поставив на його стіл під документи.
		При відтворенні у судовому засіданні диску, який є додатком до протоколу огляду місця події від 05.03.2018 року дійсно вбачається, що після того, як прокурор та інші особи зайшли у приміщення кабінету, обвинувачений ОСОБА_4 розвернувся і підійшов до столу, за який сидів ОСОБА_6 і з-під паперів забрав згорток і поклав у кишеню штанів. При цьому прокурор запропонував обвинуваченому видати кошти, про які вказав ОСОБА_6 , але він відмовився і у зв`язку з чим огляд місця події закінчено.
		Окрім цього, на відеозаписі видно, що на службовому кабінеті знаходиться лише номер 27, вивіски чи інформації про те, що це є службовий кабінет начальника СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області в той час не було. 
		З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.03.2018 року (а.с.79т.2) вбачається, що у цей день о 15 год. 35 хв. було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підставою затримання є - якщо безпосередньо після вчинення злочину, очевидець вказує на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Окрім цього, під час затримання обвинуваченого було проведено його особистий обшук та виявлено і вилучено грошові кошти у сумі 2000 (дві) тисячі доларів США двадцятьма купюрами номіналом по сто доларів кожна з наступними серіями та номерами: МВ03755075В, LC37794614B, MB03755085B, MB80349412E, LK51175530P, LC44468837O, MB444271312F, MB80349411E, MB80349416E, MB44271308F, LB46209742L, LB44983042K, LB91724669L, LB45591908G, LB00955216Q, MB45072486F, MB45072487F, MB45072488F, LC41132713B, MB44271313F. Окрім цього було вилучено 400 грн. та записка з текстом.
		Затримання та особистий обшук проводилися з участю понятих, перед затриманням обвинуваченому зачитані його процесуальні права.
		Таким чином винуватість обвинуваченої у скоєному є доведена повністю.
		Суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст.369 КК України за кваліфікуючою ознакою пропозиція службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду та надання такої вигоди такій особі, органом досудового розслідування та прокурором не доведена, а тому дії обвинуваченого слід перекваліфікувати на ч.1 ст.369 КК України та кваліфікувати як пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США та надання неправомірної вигоди службовій особі в розмірі 1000 доларів США за вчинення службовою особою в її інтересах та інтересах третіх осіб будь-яких дій з використанням службового становища з таких підстав. 
		Відповідно до положень ст. 368 КК України примітка п. 2 службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. 
		Відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. 
		Відповідальність за ч.3 ст.369 КК України підлягають особи, які діючи з прямим умислом, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що особа, якій пропонують та надають неправомірну вигоду є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Обвинувачений ОСОБА_4 суду показав, що 02 березня 2018 року прийшов у Личаківський райвідділ поліції м. Львова до свого знайомого слідчого ОСОБА_8 , який вів справу сина ОСОБА_7 , з метою запитати про хід даної справи. Проте він сказав що нічого не знає і сказав пройти в кінець коридору та зайти в якісь двері направо, повідомивши, що там сидить п. ОСОБА_6 і може він щось знає з того приводу. Він пройшов у кінець коридору, де знаходився кабінет відділу у справах неповнолітніх, в якому на той час працював ОСОБА_10 , оскільки в 2016 році звертався із заявою до відділу неповнолітніх з приводу того, щоб вони допомогли навести порядок із своїм сином через його неналежну поведінку.
		Пройшовши в кінець по коридору і постукавши в світло-жовті двері кабінету, на дверях якого був тільки вказаний № 27, він зайшов та побачивши чоловіка, запитав його чи він ОСОБА_6 , на що той ствердно відповів. Помилково, сприйнявши його за працівника відділу неповнолітніх ОСОБА_11 , він почав його розпитувати про хід справи свого сина. 
		Про те, що ОСОБА_12 займає посаду начальника слідства, він не знав, оскільки ніколи з ним не спілкувався і не був знайомий, кабінет, у якому той сидів не мав таблички.
		Такі покази обвинуваченого жодними доказами органом досудового слідства та прокурором у судовому засіданні не спростовані.
		Так, сам свідок ОСОБА_6 суду показав, що на час подій він або був виконувачем начальника слідчого відділу Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, або вже призначений на цю посаду. Його кабінет дійсно був під №27, на дверях вивіски не було. Поруч знаходився дійсно кабінет №28, де розміщувалися працівники відділу у справах неповнолітніх. ОСОБА_4 до подій він не знав, не бачив, а лише чув, що така особа існує, при першій зустрічі не повідомляв про свою посаду. На запитання учасників процесу про те, чи ОСОБА_4 розмовляючи з ним усвідомлював, що він є начальник слідства висловив припущення, що напевно.
		У матеріалах кримінального провадження відсутній наказ чи інший документ про призначення ОСОБА_6 на посаду слідчого, в.о. чи начальника СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області.
		З відтвореного у судовому засіданні протоколу огляду місця події вбачається, що на відеозаписі видно, що на службовому кабінеті знаходиться лише номер 27, вивіски чи інформації про те, що це є службовий кабінет начальника СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області в той час не було. 
		З протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_6 лише через деякий час після передачі йому обвинуваченим коштів повідомив про те, що він працює на посаді начальника слідства і не має відношення до відділу у справах дітей. При цьому діалог, при якому він це сказав дійсно вказує на те, що обвинувачений просив допомогти навести порядок із сином, зазначає, що перед цим просив про це працівника відділу у справах неповнолітніх ОСОБА_15.
		Отже, об`єктивними даними слідства не доведено, що обвинувачений пропонуючи неправомірну вигоду та надаючи її службовій особі правоохоронного органу усвідомлював, що ця особа займає відповідальне становище. 
		А тому діяння обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.1 ст.369 КК України.
		При цьому суд вважає, що скоєне слід кваліфікувати за ч.1 ст.369 КК України як пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду у розмірі 2 000 доларів США та надання такої вигоди у розмірі 1 000 доларів США за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 02.03.2018 року ОСОБА_4 здійснив пропозицію ОСОБА_6 надати неправомірну вигоду у розмірі 2 000 доларів США, а в послідуючому 05.03.2018 року надав йому 1000 доларів США, а іншу тисячу доларів залишив у себе, зіславшись на проблеми його родини, що підтверджено даними НСРД.
		При цьому суд вважає, що доводи обвинуваченого про те, що 05.03.2018 року він надавав не грошові кошти - долари США, а муляж доларів США, які були вилучені під час його обшуку, а також доводи його та захисника про провокацію злочину зі сторони ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Так із даних протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.03.2018 року та діалогу зафіксованого на відеокамеру вбачається, що в процесі розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачений розповідає про кримінальне провадження, яке розслідується відносно сина і просить допомогти з кримінальним провадженням, не «пхати справу до суду». При цьому обвинувачений ОСОБА_4 чітко вказує, що: «Хочу дати 1000 доларів або зробити роботу, щоб закрити…». В послідуючому ще раз говорить: «Ну що так виходить так, хочу вам зараз дати 1000 доларів. Окрім цього, ОСОБА_4 говорить, що віддячиться і пропонує послуги свого батька, який займається бурінням скважин. В подальшому ОСОБА_4 щось вийняв лівою рукою із лівої кишені, опустив руки під стіл і відрахував певну частину купюр, поклав на стіл ОСОБА_6 згорток схожий на грошові купюри. Окрім цього, із діалогу між обвинуваченим та ОСОБА_6 вбачається, що після того, як ОСОБА_4 повідомив що надає суму 1000 доларів, ОСОБА_14 нагадав, що попередня розмова була про 2000 доларів, на що ОСОБА_4 сказав: «… та, та, та, ну прошу вас, я вам розповів всю ситуацію в сім`ї»., що підтверджує показання свідка ОСОБА_6 , що обвинувачений 02.03.2018 року, коли вперше прийшов до нього запропонував винагороду у розмірі 2000 доларів США. Саме 2 тис. доларів США і були вилучені у обвинуваченого відразу після його затримання на місці події.
		Щодо доводів відносно провокації злочину та у зв`язку з цим заявлення клопотання про визнання доказів недопустимими, в тому числі через порушення права на захист, суд надає такі висновки. 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін. Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
		Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
		Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Перевіряючи твердження сторони захисту щодо провокації суд враховує наступні обставини.
		В судовому засіданні встановлено, що у райвідділ поліції 02.03.2018 року ОСОБА_4 прийшов з власної ініціативи поцікавитися справою відносно його сина, сам він пішов на зустріч із ОСОБА_6 та відразу після зустрічі 02.03.2018 року ОСОБА_6 звернувся із рапортом на ім`я начальника Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області та відповідно до ст.24 Закону України «Про запобігання корупції» доповів про пропозицію ОСОБА_4 надати неправомірну вигоду у розмірі 2 000 доларів США за сприяння у прийнятті рішення про закриття кримінального провадження відносно його сина. 
		На підставі його звернення 03.03.2018 року внесено відомості про скоєння злочину і розпочалися розслідування (а.с.77 т.2).
		В той же час обвинувачений не звертався із заявою у правоохоронні органи про вимагання у нього неправомірної вимоги. А за даними НСРД під час подій 05.03.2018 року підтвердив на записі, що приходив до ОСОБА_6 раніше та пропонував неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США.
		А тому суд вважає, що поведінка ОСОБА_6 під час пропозиції надання неправомірної вигоди та наданні її була пасивною, він не вчиняв будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
		Що стосується доводів про недопустимість доказів через порушення права на захист.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після передачі неправомірної вигоди обвинувачений намагався покинути кабінет ОСОБА_6 , але його зупинив прокурор та поняті і повідомили про те, що буде проводитися огляд місця події. В цей момент обвинувачений підійшов до столу і забрав грошові кошти, які передав ОСОБА_6 . На пропозицію прокурора видати їх добровільно, обвинувачений неодноразово відмовився. У зв`язку із такою поведінкою огляд місця поді був припинений і прокурор прийняв рішення про затримання ОСОБА_4 на місці скоєння кримінального правопорушення.
		З долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_4 повідомлені підстави затримання, зачитано його процесуальні права, в тому числі право на правову допомогу, розпочато складання протоколу затримання і особистий обшук обвинуваченого.
		Такі слідчі дії відповідно до вимог КПК слідчий прокурор має провести невідкладно після затримання особи на місці скоєння правопорушення і їх переривання не передбачено законом.
		З матеріалів провадження вбачається, що на вимогу обвинуваченого, який не повідомляв, що хоче запросити свого адвоката, прокурором було забезпечено участь адвоката із Центру безоплатної правової допомоги. Дійсно, після проведення затримання та особистого обшуку, обвинувачений був доставлений у медичний заклад, а захисник прибув на завершення складання протоколу затримання і особистого обшуку і ознайомлений з ним та поставив свій підпис. В послідуючому адвокат брав участь у оголошенні підозри та інших слідчих діях.
		Тому суд вважає, що органом досудового розслідування не порушені процесуальні права обвинуваченого, в тому числі право на надання правової допомоги, оскільки прокурор діяв відповідно до положень ч.1 ст.48 КПК України, а тому підстав для визнання доказів не допустимими не має.
		Згідно зі ст.65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що він судиться вперше, є інвалідом 2 групи, страждає на ряд захворювань, скоїв умисний корупційний злочин середньої тяжкості на час інкримінованих дій, а зараз не тяжкий злочин.
		Також враховується і той факт, що обвинувачений скоїв кримінальне корупційне правопорушення з метою незаконного звільнення сина від кримінальної відповідальності, в той же час в судовому засіданні встановлено, що син не скоював кримінальне правопорушення, оскільки кількість вилучених наркотичних засобів у нього не була достатня для кримінальної відповідальності.
		А тому враховуючи наведені обставини, суд вважає, що виправленню і перевихованню обвинуваченого сприятиме покарання у виді штрафу, а не інше більш тяжке покарання. Саме таке покарання буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Оскільки кошти у розмірі 2 000 доларів США були предметом кримінального правопорушення, за яке передбачено позбавлення волі, тому відповідно до положень ст.96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію і звернути їх у дохід держави.
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання залишити до вступу вироку в законну силу.
		У відповідності до положень ст.100 КПК України, слід також вирішити питання речових доказів у кримінальному провадженні. Так, вилучені 400 грн. та листок паперу із записом слід повернути обвинуваченому. Диски, які мають інформацію про слідчі(розшукові) дії - зберігати при справі. 
		Процесуальні витрат по кримінальному провадженню відсутні.
		Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд 
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
		Обрати покарання ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 369 КК України (в редакції, яка діяла на час інкримінованих дій) у виді штрафу у розмірі семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн. (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень)
		На підставі ст.96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та грошові кошти у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США з наступними серіями та номерами: МВ03755075В, LC37794614B, MB03755085B, MB80349412E, LK51175530P, LC44468837O, MB444271312F, MB80349411E, MB80349416E, MB44271308F, LB46209742L, LB44983042K, LB91724669L, LB45591908G, LB00955216Q, MB45072486F, MB45072487F, MB45072488F, LC41132713B, MB44271313Fзвернути в дохід держави. 
		Речові докази: 400 грн. та листок паперу із записом - повернути обвинуваченому; диски, які мають інформацію про слідчі (розшукові) дії - зберігати при справі.
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити до вступу вироку в законну силу.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.
		 
		 
		 
		 
		               Суддя:                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...