Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/7988/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 05.07.2024. Зареєстровано: 05.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/464/106/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022140000000329

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/7988/23
		пр.№ 1-кп/464/106/24 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04.07.2024 м. Львів
		                                         Сихівський районний суд м.Львова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/7988/23, внесене 02.08.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000329, відносно
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нараїв Бережанського району Тернопільської області, проживаючого без реєстрації у  АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, особи із другою групою інвалідності, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимий вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25.12.2023 року за ч.1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, -
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		з участю прокурора ОСОБА_4 
		потерпілої ОСОБА_5 
		потерпілого ОСОБА_6 
		потерпілої ОСОБА_7 
		представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		обвинуваченого ОСОБА_3 
		захисника обвинуваченого ОСОБА_11 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		01.08.2022, приблизно о 16:05 год., водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем марки «RENAULT PREMIUM», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним у правій смузі руху по вулиці Луганській у місті Львові в напрямку до вулиці Стрийська порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Р. 1 п. 1.5 (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати), 1.10 (безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається по заду, запобігти зіткненню без здійснення будь якого маневру); Р. 2 п. 2.3 б) (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), д) (не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); Р. 12 п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), 12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.); Р.13 п. 13.1 (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу), які виразилися в тому, що він будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, рухаючись зі швидкістю біля 94…95 км/год. в населеному пункті, де дозволена швидкість руху 50 км/год., наближався до нерегульованого пішохідного переходу, що поблизу будинку №17 вул. Тернопільська, не дотримався безпечної швидкості руху, безпечної дистанції до попутного автомобіля, який рухався попереду нього і перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зупинився, оскільки надавав дорогу велосипедисту ОСОБА_12 , який рухався по вказаному пішохідному переході з права на ліво по напрямку його руху, не вжив заходів до своєчасного застосування гальмування, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив наїзд на ОСОБА_12 на вказаному нерегульованому пішохідному переході. В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 , причиною смерті ОСОБА_12 згідно висновку експерта є: тупа поєднана травма тіла у вигляді множинних переломів кісток з ушкодженням внутрішніх органів, що призвела до гострої внутрішньої кровотечі та набряку-набухання головного мозку і смерті.
		У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково. Ствердив, що 01.08.2022 року, керуючи вантажним автомобілем «RENAULT PREMIUM», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , рухався по вул. Луганській у м. Львові в напрямку вул. Стрийська. Попереду нього рухались два автомобілі. Коли вказані автомобілі загальмували, він щоб не в`їхати в них повернув вліво перетнувши білу суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхавши на смугу зустрічного руху. Лише тоді побачив, що попереду з права на ліво на велосипеді їде велосипедист, тому він застосував гальмування, однак, в межах дорожньої розмітки «зебра» на смузі зустрічного руху здійснив наїзд на вказаного велосипедиста. Вказав, що потерпілий не вів велосипед, а їхав на ньому. Тому вважає, що у дорожньо - транспортній пригоді також є вина потерпілого. Просить суд суворо не карати враховуючи щире каяття у вчиненому, вчинення злочину з необережності, являється особою із другою групою інвалідності, має на утриманні неповнолітню дитину та стан його здоров`я. Щодо цивільних позовів, просив врахувати, що передав на лікування потерпілого 30000 грн. ОСОБА_3 частково визнав моральну шкоду, вказав, що згідний оплатити потерпілій ОСОБА_5 100000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_7 50000 грн. моральної шкоди та 50000 матеріальної шкоди, ОСОБА_6 50000 грн. моральної шкоди.
		Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , які відповідно є матір`ю та батьком ОСОБА_12 , а ОСОБА_14 , дружиною покійного, під час судового провадження ствердили, що не були на місці події, коли така відбулась, тому жодних показань з цього приводу дати не можуть. Заявлені цивільні позови підтримують повністю і просять задовольнити та покарати обвинуваченого. ОСОБА_6 , вказав, що був лише присутній при проведенні слідчого експерименту від 12.08.2022 року за участі ОСОБА_3 . 
		Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченим винуватість його у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повністю та об`єктивно стверджується зібраними в ході судового розгляду доказами:
		- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що 01.08.2022 року близько 16.10 год. він керував технічно-справним автомобілем марки «Mersedes Atego» р.н. НОМЕР_2 , та рухався ним у м. Львові по вул. Луганській в напрямку вул. Стрийської, з увімкненими ближнім світлом фар зі швидкістю біля 45 км/год. Попереду нього в попутному напрямку рухався автомобіль марки «Деу Ланос». Побачив, що останній почав застосовувати гальмування перед нерегульованим пішохідним переходом і зупинився, оскільки на вказаному пішохідному переході праворуч знаходився велосипедист у нерухомому стані, який мав намір перейти дорогу по вказаному переході з права на ліво по напрямку руху його автомобіля. Вказав, що він також почав гальмувати та зупинився позаду автомобіля марки «Деу Ланос». В цей час велосипедист розпочав переходити проїзну частину дороги. Після цього, побачив у лівому дзеркалі заднього виду, що позаду нього в попутному напрямку швидко рухається вантажний автомобіль марки «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , який виїхав на смугу зустрічного руху і там в межах нерегульованого пішохідного переходу здійснив наїзд на вказаного велосипедиста;
		-витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.08.2022 року, з якого вбачається, що 01.08.2022 року приблизно о 16.10 год. у м. Львові по вул. Луганській відбулось ДТП за участю вантажного автомобіля марки «Renault Преміум» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та велосипедиста ОСОБА_12 , якого без свідомості госпіталізували до лікувального закладу. 03.08.2022 року ОСОБА_12 помер в лікарні (а.с.96 Т.1);
		-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.08.2022 року із схемою та ілюстрованою таблицею до протоколу, з яких вбачається, місце та обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди та розміщення наявних транспортних засобів автомобіля марки «Renault Преміум» р.н. НОМЕР_1 та велосипеда (а.с. 97-113 Т.1);
		-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001860 від 01.08.2022 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 01.08.2022 року не перебував у стані сп`яніння (а.с.114 Т.1);
		-довідкою про погодні умови від 11.08.2022 року №9912-01-645/08/05.3 з якої вбачається, що атмосферні явища спостерігались, а саме дощ з 12.55 год до 13.02 год., з 13.32 год до 13.55 год., серпанок з 13.02 год. до 14.03 год. Кількість опадів склала з 09.00 год. до 15.00 год. -0,2 мм. (а.с.121 Т.1);
		--схемою організації дорожнього руху на АДРЕСА_1 (а.с.122-123 Т.1);
		- висновком експерта №108/2022 від 03.08.2022 року, з якого вбачається, що причиною смерті гр. ОСОБА_12 є тупа поєднана травма тіла у вигляді множинних переломів кісток з ушкодженням внутрішніх органів, що призвела до гострої внутрішньої кровотечі та набряку набухання головного мозку і смерті, та підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа, результатами судово-гістологічної експертизи кусочків внутрішніх органів і записами представленої медичної документації. Згідно записами медичної карти стаціонарного хворого №43849 смерть настала 03.08.2022 року о 13.15 год (а.с.124-128 Т.1);
		-висновком експерта №1165/2022 року від 09.08.2022 року, з якого вбачається, що розлиті крововилови в м`яких оболонках головного мозку з ознаками резорбції, вогнищеві крововилови в речовині головного мозку з реактивними змінами, дрібновогнищеві крововилови в твердій мозковій оболонці з вираженими реактивними змінами. В присланих тканинах в одному зрізі розлитий крововилив з вираженими реактивними змінами, в другому зрізі дрібновогнищеві крововилови з ознаками резорбції. Розлитий крововилив в наднирковій залозі, вогнищеві крововиливи параепінефрально з вираженими реактивними змінами. Вогнищеві, розлиті крововиливи, вогнищевий набряк в легенях. Ознаки інтерстиційного запалення в легенях (а.с.129-130 Т.1);
		-висновком експерта №1929/2022-т від 08.08.2022 року, з якого вбачається, що при судово-токсикологічній експертизі внутрішніх органів з трупа ОСОБА_12 не виявлено похідних барбітурової кислоти, піразолону, похідних 1,4 бензодіазепіну, кофеїну, димедролу, клофеліну, алкалоїдів опію, метадону, ефедрину, ефедрону, амфетаміну та його похідних, похідних фенотіазинового ряду (а.с.131-132 Т.1);
		- висновком експерта №1928/2022 -т від 08.08.2022 року, з якого вбачається, що при судово-токсикологічній експертизі речового доказу - крові з трупа ОСОБА_12 методом газо-рідинної хроматографії не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (а.с.133 Т.1);
		-висновком експерта №СЕ-19/114-22/13695-ІТ від 31.08.2022 року, з якого вбачається, що на момент огляду робоча гальмівна система досліджувального автомобіля марки «Renault Premium» р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Виявлені несправності системи зовнішнього освітлення утворились в результаті ДТП. На момент огляду стан шин, їх розташування та транспортному засобі відповідають вимогам чинних Правил дорожнього руху (а.с.135-141 Т.1);
		-висновком експерта №СЕ-19/114-22/13696-ІТ від 31.08.2022 року, з якого вбачається, що на момент огляду робоча ОСОБА_16 система досліджуваного велосипеда знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного велосипеда знаходиться в несправному стані по причині зміщення керма. Виявлені несправності утворились в результаті ДТП (а.с.143-147 Т.1);
		-висновком експерта №СЕ-19/114-22/13693-ІТ від 02.09.2022 року, з якого вбачається, що зіткнення автомобіля марки «Renault Преміум» р.н. НОМЕР_1 з велосипедом відбулось на ділянці, що передує зафіксованому уламку пластмаси. Встановити на якій смузі руху відбулось зіткнення не виявляється можливим по причині відсутності достатнього комплексу слідової інформації на місці події. В даній дорожній ситуації мало місце попутне перехресне зіткнення транспортних засобів, і поздовжні осі велосипеда «Аист» та автомобіля «Renault Преміум» р.н. НОМЕР_1 в початковий момент зіткнення знаходились під кутом 80 градусів +(-) 5 градусів (а.с.149-154 Т.1);
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 08.08.2022 року, з якого вбачається, що такий проведено за адресою: АДРЕСА_2 за участі свідка ОСОБА_15 , який повідомив про відомі йому обставини дорожньо-транспортної пригоди (а.с.155-159 Т.1);
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 12.08.2022 року, з якого вбачається, що такий проведено за адресою: АДРЕСА_2 за участі свідка ОСОБА_3 , який повідомив про відомі йому обставини дорожньо-траспортної пригоди (а.с.160-164 Т.1);
		-висновком експерта №2560-Е від 27.09.2022 року, з якого вбачається, що в заданій дорожній ситуації в діях ОСОБА_12 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б перебували в причинному зв`язку з фактом ДТП. Причиною даної ДТП з технічної точки зору, стали дії водія автомобіля «Renault Преміум» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який рухаючись з перевищенням максимально допустимої в межах населеного пункту швидкістю не дотримав безпечної дистанції до автомобіля, який при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу почав зменшувати швидкість та зупинився, у результаті чого ОСОБА_3 позбавив себе можливості запобігти зіткненню без застосування маневру і виїхав на смугу зустрічного руху в межах нерегульованого пішохідного переходу, по якому в цей час рухався ОСОБА_12 (а.с.165-169 Т.1).
		Аналізуючи надані обвинуваченим ОСОБА_3 показання, щодо взаємної вини з покійним ОСОБА_12 у вчиненні дорожньо-транспорної пригоди, а саме, що у діях ОСОБА_12 теж наявні порушення правил дорожнього руху (на пішохідному переході їхав на велосипеді, а не вів його), суд критично оцінює такі, оскільки такі спрямовані на пом`якшення покарання, зменшення суми відшкодування потерпілим та спростовані у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_15 . 
		Оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення в їх сукупності, суд дійшов висновку, що такі докази є належними і допустимими і узгоджуються між собою, та у своїй сукупності усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв`язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об`єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред`явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 . 
		Досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, ці докази зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_3 полягає в тому, що він, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_12 , а тому кваліфікація таких дій за ч.2 ст. 286 КК України є правильною.
		Виходячи з вищенаведеного, суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого частиною 2 ст. 286 КК України.
		Суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , мало місце, це діяння містить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і обвинувачений винний у вчиненні цього злочину та підлягає покаранню за вчинений ним злочин, оскільки відсутні будь-які підстави для закриття кримінального провадження чи звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
		Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження і повністю доведена поза розумним сумнівом.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року, із змінами, «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Що стосується призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує наступне.
		Обставиною, яка передбачена ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , які передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.
		Згідно з досудовою доповіддю відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , наданої на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, орган пробації дійшов висновку, що ризик вчинення повторного правопорушення є середній та ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого є середній.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який є особою із другою групою інвалідності, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимий, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря психіатра не перебуває, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, який щиро покаявся у вчиненому, висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, думку потерпілих, які просили суд призначити справедливе покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Враховуючи вищевикладене, а також те, що порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_3 спричинило смерть ОСОБА_12 , суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства, а підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відсутні.
		При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує думку прокурора, який просить застосувати до обвинуваченого додаткове покарання та позбавити його такого права, думку потерпілих та їх представників, особу обвинуваченого, характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суспільну небезпечність вчиненого злочину у сфері безпеки дорожнього руху, що призвело до ДТП та непоправних наслідків - загибелі ОСОБА_12 , та приходить до висновку про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.
		Разом з цим, враховуючи наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який одружений, є особою з інвалідністю ІІ групи, раніше судимий, який щиро покаявся у вчиненому, висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
		Потерпілими/цивільними позивачами у порядку, визначеному ст.128 КПК України, пред`явлено цивільні позови до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті чоловіка та сина, ОСОБА_5 - 700000 грн., ОСОБА_6 - 461000 грн., ОСОБА_7 - 461000грн. Крім цього, ОСОБА_7 просила стягнути з обвинуваченого 50000 грн. матеріальної шкоди.
		Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд установив наступне.
		Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст.128 КПК України).
		Померлий унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 є чоловіком ОСОБА_5 , та сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (потерпілі/цивільні позивачі).
		За вимогами ст.23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.  Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом;
		Як визначено ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ст.1168 ЦК України).
		Європейський суд з прав людини, практика якого в силу положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  є джерелом права, вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Під моральною шкодою власне маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язані ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима. Можливою є грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.
		Суд вважає, що сам факт загибелі ОСОБА_12 , який є для потерпілих/позивачів сином та чоловіком, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, враховуючи те, що згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Аналогічний висновок дано у постанові Верховного Суду від 16.12.20. у справі № 161/3557/19, що у порядку ч.4ст.263 ЦПК України, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає врахуванню.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01.10.20. у справі № 639/2981/19).
		У даній справі внаслідок учинення з необережності ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2  ст.286 КК України, загинув ОСОБА_12 , а потерпілі/цивільні позивачі, втратили рідну людину, смерть якого беззаперечно позначилась на їх психологічному та фізичному здоров`ї, зазнали сильного душевного болю, жалю та переживань, позбавлення підтримки, піклування та турботи, змушені були змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній моральний стан, адже така втрата не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість.
		У постанові Верховного Суду від 02.06.21. у справі № 175/4256/18 зроблено висновок, що, визначаючи розмір морального відшкодування, не враховано положень ч.2 ст.1193 ЦК України, якою регламентовано, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		Підсумовуючи наведені факти та обставини, суд дійшов переконання, що для компенсації характеру та глибини страждань потерпілих/позивачів через загибель рідної людини, тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, обставини вчинення кримінального правопорушення та особиста груба необережність ОСОБА_3 при порушенні правил безпеки дорожнього руху, що тягне за собою стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5 у розмірі 700000 грн. та на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі по 461000 грн. Даний висновок відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність, не суперечитиме засадам кримінального судочинства. 
		Як вбачається із цивільного позову потерпіла ОСОБА_7 просила стягнути з обвинуваченого 50000 грн. матеріальної шкоди, яку вона витратила на поховання сина.
		Обвинувачений позовні вимоги визнав. Вказав, що згідний оплатити майнову шкоду потерпілій у розмірі 50000 грн.
		Відповідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		В силу ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Судом встановлено, що неправомірними діями обвинуваченого потерпілій ОСОБА_7 була завдана матеріальна шкода, яка полягає у витратах на поховання сина у сумі 50000 грн., що визнається обвинуваченим та підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи. 
		Частиною 1 ст.129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Тому з урахуванням наведених вище підстав і мотивів заявлені цивільні позови підлягають задоволенню шляхом стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_5 у розмірі 700000 грн. та на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі по 461000 грн. відшкодування моральної шкоди. Крім цього, слід стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_7 50000 грн. матеріальної шкоди.
		Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу, суд зауважує наступне.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		За змістом статей 120,124 КПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Так, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		З матеріалів справи встановлено, що представниками цивільного позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 долучено копії ордерів на надання правничої (правової) допомоги на представництво інтересів потерпілої у розгляді даної справи Сихівським районним судом м. Львова, акти виконаних робіт та рахунок про оплату таких послуг.
		Окрім цього, з технічних записів підготовчих та судових засідань встановлено, що представники потерпілої приймали участь в засіданнях, а відтак, виходячи із встановленої реальності участі адвоката у наданні професійної правничої допомоги у даній справі, беручи до уваги обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 належить стягнути на користь ОСОБА_5 20 000 грн. процесуальних витрат на правничу допомогу.
		Як вбачається із матеріалів справи вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25.12.2023 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік. 
		У пункті 23 Постанови Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких обставин кожен вирок виконується самостійно.
		Зазначене не суперечить і правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному упостанові від14.06.2021 р.у справі (№443/806/19), де сказано, що у випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
		Відтак, покарання призначене ОСОБА_3 вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25.12.2023 року слід виконувати самостійно.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
		Питання про документи та речові докази належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Питання про процесуальні витрати необхідно вирішити в порядку ст. 124 КПК України. 
		Як вбачається із долучених до матеріалів справи документів із ОСОБА_3 слід стягнути 1887, 8 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи від 15.08.2022року, 1887, 8 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи від 31.08.2022року, 2831, 7 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи від 02.09.2022року, 6418, 18 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи від 27.09.2022року, а всього разом 13025, 48 грн. процесуальних витрат на проведення експертиз.
		Питання про майно, на яке накладено арешт, належить вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
		Керуючись статтями 368-371, 373-374 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 25.12.2023 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,- виконувати самостійно.
		Цивільний позов ОСОБА_5 задоволити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 700000 (сімсот тисяч) гривень моральної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
		Цивільний позов ОСОБА_6 задоволити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 461000 (чотириста шістдесят одна тисяча) гривень моральної шкоди.
		Цивільний позов ОСОБА_7 задоволити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 461000 (чотириста шістдесят одна тисяча) гривень моральної шкоди та 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень матеріальної шкоди. 
		Скасувати арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.08.2022 року.
		Речові докази:
		Спеціалізований вантажний фургон марки «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_17 - залишити останньому;
		Велосипед чорного кольору, який переданий на зберігання матері ОСОБА_12 - ОСОБА_7 - залишити останній.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 13025, 48 грн. гривень процесуальних витрат на проведення експертиз.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.
		 
		Головуючий суддя    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...