Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/5115/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2024.
Дата набрання законної сили: 02.07.2024
Номер судового провадження: 51-206км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015070040001544

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 липня 2024 року
		м. Київ
		справа № 303/5115/15-к
		провадження № 51-206км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,          
		прокурора                                        ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		виправданого                                  ОСОБА_6 ,
		захисника                                         ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2018 року  й ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року та касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і їх представника - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070040001544, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Копинівці Мукачівського району Закарпатської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше  не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України.
		 
		Вступ
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 04 травня 2015 року, приблизно о 20:15, перебуваючи на межі присадибної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раніше виниклих, особистих неприязних відносин, затіяв сварку із потерпілою ОСОБА_8 . В ході сварки, ОСОБА_6 , діючи необережно, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг це передбачити, наніс їй удар дерев`яною палицею по кисті лівої руки, намагаючись відвести держак мотики, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_8 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження .
		Крім того,   ОСОБА_6 , цього ж дня та години, знаходячись на тому ж місці, на межі присадибної ділянки, на ґрунті раніше виниклих, неприязних відносин, в ході словесної сварки, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, тримаючи у руці дерев`яну палицю, наніс один удар справа по тулубу ОСОБА_9 , внаслідок чого, спричинив потерпілій ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою розлад здоров`я.
		Вказані вище дії ОСОБА_6 орган досудового розслідування кваліфікував за ст. 128 КК України як спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження та за ч. 1 ст. 125 КК України як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.
		Зміст оскаржуваних судових рішень 
		За вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано через недоведеність його причетності до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України. 
		Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 12 жовтня 2023 року залишив апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 без задоволення, а вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_6 - без змін.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог  кримінального процесуального закону.  
		Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України. Вважає, що суд необґрунтовано виправдав  ОСОБА_6 за інкримінованими кримінальними правопорушеннями, оскільки матеріали провадження містять достатньо доказів на підтвердження його вини, які, на думку прокурора, не були належним чином оцінені судом. Зокрема, він зазначив, що суд першої інстанції у порушення вимог статей 85-87 КПК України безпідставно визнав неналежними і недопустимими доказами висновки судово - медичних експертиз, якими встановлено кількість ударів та розмежування ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, а також слідчі експерименти за участю потерпілих. Вказує на те, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не перевірив викладених у ній доводів про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на всі доводи, викладені у скарзі, безпосередньо не дослідив докази. Тому вважає, що рішення цього суду не відповідає вимогам статей 404, 419 КПК України. 
		У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх представник- адвокат ОСОБА_10 просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону.  
		Стверджують, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 404, 419 КПК України, оскільки цей суд не перевірив викладених у скарзі доводи про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не надав належну оцінку доказам по справі та не навів в ухвалі переконливих підстав для залишення виправдувального вироку щодо  ОСОБА_6 без змін. 
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник просить залишити її без задоволення як безпідставну 
		У судовому засіданні прокурор висловив думку на підтримання поданої ним касаційної скарги та скарги потерпілих і їх представника. Виправданий та його захисник заперечували проти задоволення касаційних скарг.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, виправданого та його захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора та касаційна скарга потерпілих і їх представника підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За приписами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної гл. 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження і дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.
		Така перевірка має бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
		За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
		Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_6 за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілих, апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції виправдав  ОСОБА_6 , мотивуючи це рішення тим, що висновки експертів проведених по справі експертиз є неналежними доказами, оскільки проводились на підставі вихідних даних, отриманих при проведенні слідчих експериментів за участі потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не відповідають вимогам статтям 86, 240 КПК України. У свою чергу слідчі експерименти є недопустимими доказами, оскільки в них всупереч вимог ст. 240 КПК України не відтворена обстановка, обставини та дії. Всі інші докази, у тому числі показання свідків, не доводять факт вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 .
		Не погодившись із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_6 , прокурор та представник потерпілих оскаржили його в апеляційному порядку і, пославшись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильну оцінку доказів, просили повторно дослідити обставини кримінального провадження, скасувати згадане судове рішення й ухвалити обвинувальний вирок. Однак, не зважаючи на конкретні, змістовні доводи скаржників про незаконність судового рішення, апеляційний суд належним чином не розглянув їх і не спростував, не оцінивши, наскільки визнання ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень ґрунтується на мотивах, викладених міськрайонним судом у вироку.
		Зокрема, апеляційний суд взагалі не проаналізував оспорюваних прокурором та представником потерпілих висновків міськрайонного суду щодо недопустимості результатів проведених слідчих експериментів за участі потерпілих з точки зору їх відповідності змісту кримінальному процесуальному закону.
		Так, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ст. 86 цього Кодексу).
		Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, не будь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене органом досудового розслідування під час збирання доказів у кримінальному провадженні, автоматично тягне за собою визнання цих доказів недопустимими. Під час вирішення питання про допустимість таких доказів суду насамперед необхідно з`ясувати, чи є це порушення істотним та яким чином воно вплинуло на забезпечення і реалізацію прав та свобод особи у кримінальному провадженні.
		За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими треба лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо було усунути в ході судового розгляду.
		Суд першої інстанції, визнаючи протоколи слідчих експериментів за участю потерпілих недопустимими доказами, послався на те, що вони не відповідають вимогам ст. 240 КПК України, так як в них не відтворена обстановка, обставини та дії, зокрема, вони були проведені не на межі присадибних ділянок, а в домогосподарстві потерпілих і в дощову погоду.
		Прокурор, не погоджуючись з вказаними висновками суду, у апеляційній скарзі зазначив, що ст. 240 КПК України не передбачає обов`язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що було і зроблено під час проведення експериментів. При цьому, відповідно до даних слідчих експериментів за участю понятих, потерпілі на статистах показали, які дії щодо них вчиняв обвинувачений, спосіб та механізм нанесення ударів.
		Натомість суд апеляційної інстанції взагалі на вказані доводи прокурора увагу не звернув, відповіді не надав і ніяк не відобразив в мотивувальній частині свого рішення, а лише погодився із застосуванням судом першої інстанції доктрини «плодів отруєного дерева» щодо похідних від цієї слідчої дії доказів, зокрема, проведених по справі судово - медичних експертиз, при цьому поза увагою залишив позицію касаційного суду, сформульовану в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року (справа №607/12407/16-к, провадження № 51- 5986 км 20) відповідно якої, положення ст. 240 КПК України не вимагають від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події злочинів. 
		Також, відхиляючи доводи прокурора щодо визнання даного доказу допустимим, апеляційний суд не звернув уваги на висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених у постанові від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17.
		При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що, якщо слідчий експеримент відбувся у формі допиту особи на стадії досудового розслідування, то таку слідчу дію треба розцінювати як допит і вона є самостійним джерелом доказів на цій стадії. Тому отримані від особи у процесі слідчої дії відомості, можуть використовуватись під час проведення експертиз і до них не застосовується доктрина «плодів отруєного дерева».
		Іншими доводами  апеляційних скарг прокурора  та представника потерпілих  була незгода з визнанням судом першої інстанції недопустимими доказами висновків проведених по справі судово-медичних експертиз.
		Апеляційний суд теж не дав цим доводам прокурора та представника потерпілих належної оцінки, обмежившись лише дублюванням висновків місцевого суду, зазначених у вироку, обґрунтованість яких оспорював прокурор та представник потерпілих. 
		При цьому не звернув увагу, що вказані висновки судово-медичних експертиз підтверджують отримання потерпілими тілесних ушкоджень, встановлюють їх тяжкість, характер, кількість і локалізацію, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України.
		Також, висновки судово- медичних експертиз №№ 335/15, 336/15 від 18 травня 2015 року проводились з урахуванням як безпосереднього огляду потерпілих, так і медичної документації, а висновки судово-медичних експертиз №№ 5/15, 6/15 від 05 червня 2015 року враховували як попередньо надані висновки, так і проведені за участі потерпілих слідчі експерименти, а також інші матеріали провадження. Крім того, слідчі експерименти за участі потерпілих проведені 22 травня 2015 року, а судово-медичні експертизи №№ 335/15, 336/15 - 18 травня 2015 року, тобто до проведення слідчих експериментів.
		Отже, апеляційний суд не пересвідчився в необґрунтованості аргументів сторони обвинувачення, не дав жодних відповідей на них та не спростував їх належним чином, не зазначив підстав, з яких апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих визнано необґрунтованими, тоді як формальний підхід до розгляду аргументів сторони обвинувачення є недопустимим, їхнє спростування повинно бути переконливим із наведенням доказів, оцінка яких відповідає ст. 94 КПК України.
		Що стосується доводів касаційних скарг про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, то необхідно врахувати таке.
		Згідно з приписами ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли апеляційний суд під час апеляційного розгляду вбачає, що доводи апеляційної скарги учасника кримінального провадження в частині неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та/або невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) є обґрунтованими та потребують перевірки, така перевірка здійснюється шляхом повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК України, що включає безпосереднє дослідження та оцінку доказів щодо таких обставин.
		З урахуванням того, що в цьому кримінальному провадженні прокурор, посилаючись на неправильну оцінку доказів судом першої інстанції, наводячи конкретні аргументи щодо неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просив повторно дослідити обставини, встановлені місцевим судом, з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження судового рішення та принципу змагальності сторін згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України, апеляційний суд повинен був створити необхідні для цього умови, зокрема, шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються особою, та надання оцінки дослідженим доказам.
		Забезпечення таких умов передбачено безпосередньо ч. 3 ст. 404 КПК України, відповідно до якої за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор в апеляційній скарзі просив повторно дослідити  висновки судово-медичних експертиз, протоколів слідчих експериментів з метою перевірки дотримання судом першої інстанції вимог статей 85-87 КПК України, а також показання свідків. 
		Однак, не зважаючи на те, що апеляційний суд під час перегляду вироку повинен перевірити встановлені місцевим судом обставини, які за приписами ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, повноту судового розгляду, а також наявність ознак суперечностей у доказах, що стосується встановлення фактичних обставин кримінального провадження, цей суд не дав жодних відповідей на вказані доводи, не проаналізував відомостей, що містяться в доказах, на які посилався прокурор, обмежившись лише копіюванням змісту вироку суду першої інстанції.
		Отже, апеляційний суд не створив необхідних умов для реалізації стороною обвинувачення своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це встановлено положеннями ст. 22 КПК України, оскільки, всупереч вимогам ст. 404 КПК України, залишив поза увагою заявлене прокурором клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, та належним чином не перевірив доводів, на які сторона обвинувачення посилалася в апеляційних скаргах, внаслідок чого не дослідив обґрунтованості висновку місцевого суду про невинуватість ОСОБА_6 , хоча повинен був з`ясувати це в судовому засіданні шляхом безпосереднього дослідження доказів.
		Тому доводи касаційних скарг про те, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є переконливими. Відтак, не вирішуючи наперед питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів констатує, що під час апеляційного перегляду вироку міськрайонного суду не було додержано загальних засад кримінального провадження та постановлено ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, тому касаційні скарги прокурора, потерпілих і їх представника підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, безпосередньо дослідити докази, в сукупності проаналізувати їх, й ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке б відповідало положенням ст. 370 КПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення і призначає новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції з підстав істотного порушення  вимог кримінального процесуального закону суперечать положенням кримінального процесуального закону (ч. 1 п. 1 ст. 438 КПК України).
		Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 404 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
		З урахуванням викладеного касаційна скарга прокурора та касаційна скарга потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і їх представника - адвоката ОСОБА_10 - підлягають частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну  скаргу прокурора та касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і їх представника - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
		Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...