Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/1150/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2024. Зареєстровано: 08.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2024.

Номер судового провадження: 2/509/892/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 509/1150/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 липня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
		головуючого судді Гандзій Д.М.
		при секретарі Задеряка Г.М.
		представниці позивача ОСОБА_1 адвоката Конової Л.М. 
		представниці відповідачів АТ «ДТЕК Одеській електромережі» адвоката Сузанської Л.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про скасування арешту з майна, -
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		26лютого 2024року,представниця ОСОБА_1 адвокат КоноваЛ.М.звернулась доОвідіопольського районногосуду Одеськоїобласті ізвищевказаною позовноюзаявою,в якійпросила судскасувати арешт,накладений ухвалоюОвідіопольського райсудуОдеської областьвід 21.07.2004р.,тип обтяження:арешт нерухомогомайна,реєстраційний номеробтяження :3851090,зареєстровано :06.10.2006р.,реєстратор :Овідіопольська районнадержавна нотаріальнаконтора,підстава обтяження:ухвала б/н21.07.2004р.Овідіопольський райсудОдеської області,об?єкт обтяження:будинок,житловий,адреса : АДРЕСА_1 ,власник : ОСОБА_1 ,інша причинавідсутності коду, АДРЕСА_2 ,Державний нотаріусГорбань М.В.,стягнувши зАТ «ДТЕКОдеські електромережі» на користь позивача  ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 5000 грн., мотивуючи це належністю вищевказаного об?єкту нерухомості його батькові ОСОБА_1 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який входить у спадкову масу, на який ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області в рамках цивільного позову ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу від 21.07.2004 р. було накладено арешт, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав № 366660704 від 21.02.2024 р. реєстраційний номер обтяження 3851090, реєстратором Овідіопольською РДНК, підстава обтяження:ухвала б/н від 21.07.2004 р., об?єкт обтяження: будинок житловий за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 .
		Звернувшись до Чорноморської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, державний нотаріус Зенченко О. повідомила позивачу, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо до скасування арешту зі спадкового будинку. 
		В судовому засіданні представниця позивача повністю підтримала позовні вимоги, які просила задовольнити.
		08.04.2024 р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення (відзив) відповідачів АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», в яких представниця відповідачів заперечувала проти задоволення з підстав відсутності порушень прав позивача саме відповідачами АТ «ДТЕК «Одеські електромережі», одночасно підтвердивши, що померлий 29.10.2021 р. спадкодавець ОСОБА_1 був боржником перед ВАТ «ЕК Одесаобленерго» (попередня назва підприємства) та вказавши, що дійсно в рамках розгляду Овідіопольським райсудом Одеської області цивільної справи № 2-90/2005 р., судом було укладено мирову угоду між сторонами, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив заборгованість в сумі 2500 грн. та згідно листа від 06.06.2012 року за № 301 ВАТ «ЕК Одесаобленерго» не заперечувало проти зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 . Зазначає, що документи судового провадження за спливом строку знищені, тому не може підтвердити чи накладався арешт по виконанню рішення від 20.04.2005 р. у справі № 2-90/2005р. Звертає увагу суду на те, що арешт накладався ухвалою від 21.07.2004 р. на об`єкт, розташований за адресою : АДРЕСА_1 , а скасовувася з іншого об`єкту, а саме : АДРЕСА_3 за іншою ухвалою суду від 09.09.2004 р., вважаючи, що в ухвалі суду від 07.06.2012 р. можливо була допущена помилка в адресі нерухомого майна та дату ухвали про скасування арешту, а тому позивач мав звернутися до суду з іншою заявою, і відповідно, даний позов є передчасним, оскільки не може бути скасований арешт, який вже скасував суд, а тому АТ «ДТЕК Одеські електромережі» не може бути відповідачем в цьому провадженні, так як арешт накладався за заявою ВАТ «ЕК Одесаобленерго», а відповідачі не порушували жодних прав позивача.
		В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представниця відповідачів підтримала свої додаткові пояснення (відзив) та просила суд, відмовити у задоволенні безпідставного позову, а також, заперечувала проти покладення на відповідачів АТ «ДТЕК Одеські електромережі» судових витрат з тих підстав, що докази, надані представником позивача на підтвердження судових витрат на правову допомогу підписані іншою особою, ніж зазначена у довіреності № 9 від 14.01.2024р., а тому суд не повинен брати їх до уваги.
		25.04.2024 року представницею позивача до канцелярії суду надано заперечення щодо додаткових пояснень відповідача, в яких вона зазначає, що «ДТЕК Одеські електромережі» - є належним відповідачем у справі, оскільки з відкритих джерел та витягу з ЄДР від 10.04.2024 р. вбачається, що код ЄДРПОУ 00131713 існував у юридичної особи ВАТ «ЕК Одесаобленерго», який в подальшому змінив назву на «ДТЕК Одеські електромережі», однак код ЄДРПОУ залишився той же  00131713, тому незважаючи на зміну назви позов пред`явлено до належного відповідача  «ДТЕК Одеські електромережі». Стосовно визначення належного відповідача по справі посилалась на судову практику, а саме постанови ВП ВС від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16, від 07.04.2021р. у справі № 174/474/17.
		 
		Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи та додатково надані суду докази, суд дійшов до наступних висновків.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		 Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		 Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
		 У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		 Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		 Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		 Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		 Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		 Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		 Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
		 Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		 Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		 Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
		 Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. 
		 Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»  кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Стаття 41 Конституції України наголошує  кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
		Право приватної власності  є непорушним.
		Статтями 316-320,321,328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).
		Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщмем вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		В силу статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину та зареєструвати це право.
		Згідно з п.4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусрм після подання правоустановлюючих документів щодо належності цього майна. 
		Відповідно до п.4.17 Глави 10 того ж Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину, у разі накладення арешту судовими чи слідчими органами затримується до зняття арешту.
		За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.
		Не зняття арешту з майна боржника після закінчення судового провадження, незважаючи на погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутністю виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту- прямо порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження спадковим майном і є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
		Вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 2/0301/806/11, в якій зазначено, що розглядаючи цю справу, Верховний Суд має відповісти на таке ключове питання: чи є виправданим втручання в право особи на мирне володіння майном збереження протягом тривалого часу арешту належного їй майна за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача.
		Статтями 386-393 ЦК України передбаченодержава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Таким чином, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 було обрано законний спосіб захисту своїх майнових прав, шляхом пред?явлення позову до належного відповідача про зняття арешту з майна.
		Cудом встановлено, що батько позивача ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.11.2021 р. (а.с. 7).
		Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.12.1986 р. та який звернувся до Чорноморської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 8).
		Була заведена спадкова справа № 7/2022, яка зареєстрована в Спадковому реєстрі за № 68023576, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.01.2022 р. (а.с. 9).
		Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 366660704 від 21.02.2024 року підтверджується накладення арешту ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області б/н від 21.07.2004 року, реєстраційний номер обтяження 3851090, реєстратором Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою, підстава обтяження ухвала б/н від 21.07.2004 року, Овідіопольський районний суд, Об?єкт обтяження житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який входить до спадкової маси після смерті спадкодавця ОСОБА_1 (а.с. 12).
		Судом встановлено, що між спадкодавцем ОСОБА_1 та ВАТ «ЕК Одесаобленерго» існував майновий спір щодо боргу за електроенергію, що вбачається з цивільної справи № 2-90/2005, в процесі якої в порядку забезпечення позову накладався арешт на майно відповідача ОСОБА_1 , а саме на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 - відповідно ухвалами суду від 09.09.2004 р., яка була скасована ухвалою суду від 07.06.2012 р. та від 21.07.2004 р. (а.с. 11,14). 
		Згідно ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.04.2005 року по справі № 2-90/2005 між ВАТ «ЕК Одесаобленерго» та ОСОБА_1 була укладена та затверджена мирова угода. Вказана ухвала набрала законної сили 06.05.2005 р. (а.с. 13).
		У зв`язку з виконанням мирової угоди та сплатою ОСОБА_1 коштів на користь ВАТ «ЕК Одесаобленерго» в сумі 2500 грн., в подальшому той звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про зняття арешту зі свого майна. Начальник Овідіопольського РЕМ листом № 301 від 06.06.2012 року не заперечував щодо зняття арешту. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.06.2012 року по справі № 2-90/2005 заяву ОСОБА_1 було задоволено, арешт, накладений ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.09.2004р. на майно ОСОБА_1 , шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 було скасовано (а.с. 14).
		Однак інший арешт, накладений по цій же справі ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.07.2004 р. на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - знятий не був, що підтверджується листом завідувача Одеського державного нотаріального архіву від 18.12.2023р. за № 31885/01-20 та інформацією з Державного реєстру речових прав від 21.02.2024р. за № 366660704 (а.с. 10,17).
		Отже, посилання представниці відповідачів на те, що у АТ «ДТЕК Одеські електромережі» відсутні документи щодо накладення арешту по виконанню рішення суду від 20.04.2005р., оскільки за давністю вони знищені - суд до уваги не приймає, оскільки наявність арешту доведена позивачем належними доказами, зокрема, вищевказаними судовими ухвалами по справі № 2-90/2005 від 21.07.2004р. та від 09.09.2004р. та інформацією з Державного реєстру речових прав №366660704 від 21.02.2024р..
		Суд також не бере до уваги твердження представниці відповідачів про те, що позивачем начебто не надано доказів порушення його прав саме відповідачами «ДТЕК Одеські електромережі»
		З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 10.04.2024 року вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» з кодом ЄДРПОУ 00131713 існувало до 08.05.2018 року (дата державної реєстрації 15.12.1998 року). На теперішній час, як вбачається з відомостей з відкритих джерел та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 10.04.2024р. назва юридичної особи з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_3 - Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (а.с. 59-71). 
		Таким чином суд дійшов висновку, що АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та ВАТ «ЕК Одесаобленерго» - це одна юридична особа з одним і тим же кодом ЄДРПОУ : 00131713, яка лише змінила назву, що не заперечувала і представник відповідача в додаткових поясненнях, а тому є належним відповідачем по справі.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 рокувідповідачами в справі щодо зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» у редакції Закону від 04.11.2010 р. № 2677-VI).
		Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанова від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 05.05.2020р. у справі № 554/8004/16, від 07.04.2021 у справі № 174/474/17).
		В даному випадку, суд зауважує, що виконавче провадження по справі не відкривалось, оскільки була укладена та виконана мирова угода між боржником ОСОБА_1 та стягувачем ВАТ «ЕК «Одесаобленерго», який в подальшому 08.05.2018 року змінив назву на «ДТЕК Одеські електромережі» і саме «ДТЕК Одеські електромережі» повинен відповідати за невиконаний обов`язок з боку ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» щодо зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у разі сплати ним заборгованості та відсутності до нього інших майнових претензій.
		З матеріалів позову, а саме з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 366660704 від 21.02.2024р., вбачається існування арешту нерухомого майна, який порушує права позивача на отримання у встановленому порядку спадщини за законом і порушує його право власності на вказане вище нерухоме спадкове майно, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд звертає увагу на наступне.
		За змістом ч.ч. 1,2. Ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		Представництво у суді як вид правничої допомоги - здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
		У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов?язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		За приписами частини 3 статті 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК. 
		Зокрема, стаття 903 ЦК передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов?язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Частинами 1,3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно із ст. 137 ЦПК витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги і встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 111).
		 Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК - належать до судових витрат.
		 Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
		 Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, тому є підстави для покладення на відповідачів судових витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. з огляду на підтвердження вказаних витрат договором про надання правової допомоги № 11 від 22.02.2024 р., укладеного між адвокатом Коновою Л.М. та клієнтом в особі ОСОБА_2 , Актом виконаних робіт від 29.05.2024 р. за вказаним договором із вказанням суми адвокатських послуг в сумі 5000 грн., квитанцією на вказану суму від 29.04.2024 р., сплачених клієнтом ОСОБА_1 та розрахунком суми адвокатського гонорару із зазначенням обсягу і часу робіт за договором (а.с. 79-84).
		Суд не приймає до уваги заперечення представниці відповідачів стосовно відмови у стягненні з них судових витрат з підстави різниці підписів на вказаних вище документах, оскільки, як показала предстіниця позивача, на довіреності № 9 від 14.01.2024р. поставлений підпис позивача ОСОБА_1 , що засвідчено приватним нотаріусом Мірошниченко Н.М., а на договорі № 11 від 22.02.2024р., акті виконаних робіт від 29.05.2024р., розрахунку суми адвокатського гонорару - стоїть підпис його довіреної особи ОСОБА_2 (матері позивача), які дійсно не співпадають і не можуть співпадати. Заперечень щодо неспівмірності суми гонорару з боку відповідача не надійшло, а тому суд вважає можливим задовольнити заяву представника позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат в повному обсязі.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		У п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до ст. 19 вказаного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
		- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
		- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
		- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Надаючи оцінку того, які саме дії підпадають під поняття «представництво» та підлягають відшкодуванню як витрати на правову допомогу, Верховний Суд в своїй Постанові № 910/7586/19 від 25.05.2021 р. зазначив, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
		Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката.
		При цьому, паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
		З огляду на що колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта та відповідно, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
		Отже, правова допомога - є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		У ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 07.07.2021 р. по справі № 910/12876/19, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, серед іншого, зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
		В постанові від 19.07.2021 р. по справі № 910/16803/19 Верховний Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, дійшов до висновку, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. 
		В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
		За змістом частини 1  6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Як передбачено частинами 2 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
		Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Відповідно до п.п. 1,2,4,5,6,12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Зі змісту статей 10,11,12,13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
		При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
		Тобто, на думку суду, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
		Саме таких висновків щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Як вбачається із матеріалів справи позивачем під час розгляду справи не заявлялось відповідних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
		Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд приймає до уваги вказані в рахунку розміри фактичних витрат за надання правничої допомоги.
		Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Керуючись ст.ст.3-7,10-13,18,11,60,62,76-83,95,133,137,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України,ст.ст.316-320,321,328,386-393,722,1296ЦК України,Конституцією України,Постановою ВерховногоСудувід 27березня2020рокупосправі №817/928/17, ЗакономУкраїни «Проадвокатуру іадвокатську діяльність», суд, -
		 
		ВИРІШИВ :
		 
		1.Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про скасування арешту з майна  задовольнити ;
		2.Скасувати арешт, накладений ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської область від 21.07.2004 р., тип обтяження : арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження : 3851090, зареєстровано : 06.10.2006 р., реєстратор : Овідіопольська районна державна нотаріальна контора, підстава обтяження : ухвала б/н 21.07.2004 р. Овідіопольський райсуд Одеської області, об?єкт обтяження : будинок, житловий, адреса : АДРЕСА_1 , власник : ОСОБА_1 , інша причина відсутності коду, АДРЕСА_2 , Державний нотаріус Горбань М.В. ;
		3.Стягнути зАкціонерного товариства«ДТЕК Одеськіелектромережі» (код ЄДРПОУ : 00131713) на користь  ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 5000 грн.
		 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст судового рішення складено та підписано 05.07.2024 р.
		 
		Суддя                                Гандзій Д.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...