Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 733/728/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2024. Зареєстровано: 09.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2024.
Дата набрання законної сили: 19.07.2024
Номер судового провадження: 3/733/913/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ічнянський районний суд Чернігівської області  
		 
		Провадження № 3/733/913/24
		Єдиний унікальний №733/728/24
		Постанова 
		Іменем України
		08 липня 2024 року                                             м. Ічня
		Ічнянський районний суд Чернігівської області
		в складі: головуючого судді- Вовченка А.В.,
		при секретаріМошенець Л.М.,
		захисника  Кравчуна Д.В. в режимі відеоконференції,
		розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 (м.Ічня) Прилуцького районного відділу поліції ГУНП у Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності: 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця, РНОКПП НОМЕР_1 ,
		за ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
		В С Т А Н О В И В :
		Згідно з протоколом, 22.03.2024 року 23-00 год ОСОБА_1 по вул. Вишневій в с. Дорогинка Прилуцького району Чернігівської області керував транспортним засобом  Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився на боді камеру поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимогип. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.
		Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 травня 2024 року матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 повернуто до ВП №2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області на доопрацювання. 
		Водночас, представником ОСОБА_1  адвокатом Кравчуном Д.В. до суду подано клопотання про визнання доданих до справи матеріалів відеозапису недопустимими та недостовірними доказами від 13.06.2024 року, клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення від 14.06.2024, де останній просить закрити провадження по справі так як, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на те що, факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відсутній, докази на підтвердження даного факту матеріали справи не містять. Одночасно матеріали справи також не містять жодних доказів, які б свідчили про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
		Оцінивши досліджені в судовому засідання докази з точки зору їх належності та допустимості, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши всі обставини справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		 
		Згідно із ст.7КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		У відповідності дост.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо (стаття 280 КУпАП).
		Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюються органом (посадовою особою) на підставі доказів у справі про адміністративне правопорушення, тобто будь-яких фактичних даних, на основі яких встановлюються зазначені обставини. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
		Згідно із протоколом серії ААД № 672026 від 23.03.2024 року, складеним поліцейським Д.В. Радзієвським, 22 березня 2024 року 23-00 год ОСОБА_1 по вул. Вишневій в с. Дорогинка Прилуцького району Чернігівської області керував транспортним засобом  Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився на боді камеру поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимогип. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Суд зазначає, що до об`єктивної сторони складу поставленого за провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема, входить відмова від проходження медичного огляду по визначенню стану алкогольного сп`яніння. Отже, серед іншого, до предмету доказування належить сам факт керування особою автомобілем, тобто здійснення ним активних дій з керування транспортним засобом.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
		У відповідності до вимогст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Із врахуванням положень і тлумаченьст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
		Як зазначено вище, до протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ААД № 672026 від 23.03.2024 року долучено оптичний диск з відеозаписом подій, за якихна ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення,проте вказаний диск не містить
		 
		відео-фіксації того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, в той час як диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
		Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
		Відповідно доп. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
		Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі».
		Зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінніст.130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
		Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
		Коли ж особа перебуває поруч з транспортним засобом або ж у ньому і навіть із ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченогост.130 КУпАП, відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
		Під керуванням транспортних засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
		Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінністатті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
		Щодо інших доказів на підтвердження винуватості особи, яка притягується до відповідальності працівниками поліції надано рапорт поліцейського Д. Радзієвського, довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_3 від 16.05.2003 року, письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що
		 
		знижують увагу та швидкість реакції від 23.03.2024 року, витяг з бази «Цунамі» щодо відомостей про транспортний засіб Opel Astra, відеозапис подій за участі ОСОБА_1 .
		Водночас суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так як з огляду на відеозапис з бодікамери поліцейського, долученого до матеріалів по справі, останні були відсутні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 672026 від 23.03.2024, тому такі пояснення можуть слугувати як спотворення описаних в поясненнях подій та ставить під сумнів їх достовірність як доказів.
		Таким чином, жодний із приєднаних до справи доказів не спростовує наведені стороною твердження щодо фактичного керування особою, яка притягується до відповідальності, транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
		Варто зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім доказом вини особи.
		Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.
		Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
		Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
		Разом з тим, поліцейськими не було доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, «поза всяким сумнівом».
		Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
		Наведене, в свою чергу означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
		Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року). Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1). В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
		З урахуванням наведеного, при розгляді даної справи слід виходити з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності та брати до уваги, що відсутність належних доказів, які повинні покладатися в основу доказування винуватості особи, має тлумачитися на її користь.
		Згідно роз`яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18, судам при розгляді справ необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП.
		Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення від 23.03.2024 року не може бути визнаний належним та достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійними беззаперечним доказом вини особи. Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, повинні бути перевірені та підтверджені за допомогою інших доказів, які б не викликали сумнівів у дотриманні процедури проведення огляду та доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
		Отже, обґрунтовувати висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі наявного протоколу про адміністративне правопорушення, не можна, оскільки протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, в той час як інші докази по справі, зокрема відеозапис за участі ОСОБА_1 не містить відомостей про керування транспортним засобом.
		Як зазначалося вище, постанова судді, згідно із ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
		Суд вважає, що наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, є недостатніми для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
		 
		Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить зібраним у справі доказам, внаслідок чого, такий висновок носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності, а тому є неналежним доказом.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		За таких обставин суд вважає, що справу слід закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення в діях ОСОБА_1 
		На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1ст. 247, ст. 130 КУпАП України
		п о с т а н о в и в :
		Провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1ст.130 КУпАП- закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
		Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.
		Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
		 
		 
		 
		   Суддя А. В. Вовченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...