Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/30407/22 1-кс/947/7311/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; інші клопотання.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2024. Зареєстровано: 09.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2024.
Дата набрання законної сили: 04.07.2024
Номер судового провадження: 11-сс/813/963/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022160000000490

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/963/24
		Справа № 947/30407/22     1-кс/947/7311/24 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 липня 2024 року                                                                        м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий суддя ОСОБА_2 
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участі:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		представника АРМА ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12022160000000490, внесеному до ЄРДР 13 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 321 КК України,-
		установив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення.
		Оскаржуваною ухвалою було залишено без задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про передачу об`єкту нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта майна № 2332225751101, яка належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		Рішення слідчого судді мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді від 02 квітня 2024 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладено з метою збереження речового доказу, шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження. У свою чергу, зазначеною ухвалою не обмежувалось право власника майна на користування арештованим майном, тому передача майна в АРМА з метою подальшого управління ним може призвести до порушення основоположних прав власності передбачених Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, слідчий не долучив докази на підтвердження того, що орган досудового розслідування звертався із цим питанням до власника для отримання відповідної згоди на передачу майна в АРМА, та доказів того, що без передачі АРМА таке управління буде неможливим чи іншим чином зашкодить кримінальному провадженню.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		На вказану ухвалу прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, та підлягає скасуванню, з наступних підстав:
		- квартира АДРЕСА_1 , фактично належить ОСОБА_11 , який до 2012 року обіймав посаду заступника міністра оборони рф, наразі, діючий член ради директорів промислової компанії рф АТ « Корпорація «Тактичне ракетне озброєння», який доданий до санаційного списку України у зв`язку з підтриманням збройної агресії рф;
		- клопотання розглянуто за відсутності прокурора, який клопотання про розгляд справи за його відсутності не подавав.
		Посилаючись на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою клопотання слідчого про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, задовольнити у повному обсязі.
		 
		Позиції учасників судового розгляду.
		Прокурор та представник АРМА, підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі.
		 
		Мотиви апеляційного суду.
		Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до положень ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
		Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
		Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
		Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. 
		Питання щодо оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовані нормами чинного кримінального процесуального закону, які є спеціальними по відношенню до загальних.
		Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями ст. 309 КПК України. І цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
		Під час апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що можливості оскарження ухвал слідчого судді, яка прийнята за наслідками розгляду клопотання про визначення порядку зберігання речових доказів у цьому кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
		В апеляційній скарзі, прокурор, щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року, посилався на те, що клопотання про визначення порядку зберігання речових доказів у цьому кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, підлягає розгляду у порядку, передбаченому для вирішення клопотань про арешт майна, який визначений у статтях 171-173 КПК України. У свою чергу, ухвала про арешт майна або відмова у ньому, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309КПК України, підлягаю апеляційному оскарженню.
		Натомість, апеляційний суд зазначає, що потрібно розрізняти підстави для арешту майна від передачі такого майна на зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні, у тому числі передачі майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а їх ототожнення є помилковим.
		Так, згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Проте, зовсім іншу правову природу має ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		Так, речові докази відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та умовою дотримання прав осіб, права котрих було обмежено, у тому числі й майнові, щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт.
		Тобто це судове рішення вирішує інше питання, яке перебуває поза межами розділу ІІ КПК, що визначає заходи забезпечення кримінального провадження та підстави їх застосування, у тому числі й глави 17 КПК України, яка регламентує порядок накладення арешту на майно у кримінальному провадженні. Зокрема, така ухвала слідчого судді, якою визначається порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, встановлює спосіб їх (речових доказів) зберігання.
		Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді за наслідком розгляду клопотання про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12022160000000490, внесеному до ЄРДР 13 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 321 КК України, шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, нерухомого майна, яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні і на яке накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2024 року, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		Така позиція апеляційного суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові ОП ККС ВС у від 27 січня 2020 року ( справа № 758/16546/18, провадження № 51-620 кмо 19).
		Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
		Водночас, в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №569/17036/18 Суд дійшов висновку про те, що якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Верховний Суд визнав правильними такі рішення апеляційних судів (ухвала Верховного Суду від 19.032018 у справі №439/1271/17; постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №180/210/17).
		Таке ж рішення суд апеляційної інстанції повинен постановити й у разі, якщо під час апеляційного розгляду в судовому засіданні апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді буде встановлено, що ця скарга подана на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.
		Цей висновок ґрунтується на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК.
		Аналогічний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду, яка вважала за необхідне закрити касаційне провадження, відкрите за скаргою на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (постанова від 23.01.2019 у справі № 738/1482/16-к).
		Враховуючи викладене та зазначені вище положення судової практики, колегія суддів вважає за необхідне, використовуючи в даному випадку за аналогією закону положення вищезазначених ст.ст. 399 ч. 4 та 403 КПК України, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , оскільки оскаржувана ним ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 100, 174, 309, 399, 376, 392, 399, 403, 405, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,-
		постановив:
		 
		Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12022160000000490, внесеному до ЄРДР 13 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 321 КК України.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		 
		ОСОБА_2                                 ОСОБА_4                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...