Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/7565/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо.
Надіслано судом: 08.07.2024. Зареєстровано: 09.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2024.
Дата набрання законної сили: 06.08.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		 Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		    
		05 липня 2024 року                                                             Справа№200/7565/23 
		 
		          
		Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в  порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області (юридична адреса: 84313, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Краматорськ, б. Машинобудівників, будинок 16; адреса місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Затишна, 23, код ЄДРПОУ 39767332), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (юридична адреса: 03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 3, код ЄДРПОУ 39411771) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		                                                         ВСТАНОВИВ:
		Позивачка, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання факту мобінгу (цькування), які систематично тривало та умисно чиняться відповідачем 1 та відповідачем 2; зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2 усунути факти мобінгу в адресу позивачки як працівника.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. Та надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» або обґрунтованих доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища, надання уточненої позовної заяви з уточненими позовними вимогами, привівши їх у відповідність до вимог КАС України, та із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача 1 та відповідача 2, надання суду належним чином завіреної копії паспорта громадянина України, надання суду засвідчених належним чином доказів, які обґрунтовують позовні вимоги для суду та відповідача, або обґрунтованого клопотання про витребування доказів, оформленого відповідно до вимог статті 80 КАС України, із зазначенням причин неможливості отримання відповідних доказів. 
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків адміністративного позову, заявленого до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання факту мобінгу та зобов`язання вчинити певні дії. Встановлено позивачу додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали, шляхом сплати судового збору у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. Та надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» або обґрунтованих доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища, надання уточненої позовної заяви з уточненими позовними вимогами, привівши їх у відповідність до вимог КАС України, та із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача 1 та відповідача 2, надання суду засвідчених належним чином доказів, які обґрунтовують позовні вимоги для суду та відповідача, або обґрунтованого клопотання про витребування доказів, оформленого відповідно до вимог статті 80 КАС України, із зазначенням причин неможливості отримання відповідних доказів.
		В установлений судом строк позивачкою подано до суду уточнену позовну заяву, приведену до вимог КАС України, у якій позивачем зазначено викладено позовні вимоги наступного змісту: 1. Визнати протиправними дії відповідача 1 щодо вчинення мобінгу (цькування), які систематично тривають та умисно чиняться відповідачем 1 в адресу позивачки як працівника; 2. Визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо вчинення відповідачем 1 в адресу позивачки мобінгу (цькування); зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2 утриматись від мобінгу (цькування) в адресу позивачки як працівника».
		Крім того, позивачкою подано до суду докази в обґрунтування тяжкого матеріального становища та належним чином засвідчені докази, які обґрунтовують позовні вимоги для суду та відповідача.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено заяву позивачки про звільнення від сплати судового збору. Звільнено позивачки від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 200/197/24.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року поновлено провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили судовим рішення у справі №200/197/24.
		За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
		В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що займає посаду першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Зазначила, що щодо неї тривалий час відповідачами вчиняються систематичні умисні дії, направлені на приниження її честі та гідності як працівника, ділової репутації, у тому числі з метою припинення з нею трудових відносин, що проявляються у формі психологічного та економічного тиску, створення відносно неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери. Зазначила, що з жовтня 2022 року відповідачем 1 здійснюються дії, які позбавляють її як працівника користуватись правами, встановленими Кодексом законів про працю, зокрема, щодо запровадження щодо неї дистанційної роботи та отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Зазначила, що зверталася до відповідача 2 за захистом своїх прав задля усунення відповідачем 1 умисно створених перешкод у здійсненні нею трудових функцій, проте останнім не було вжито дієвих заходів. Враховуючи викладене, вважає, що бездіяльність відповідачів підпадає під ознаки мобінгу.
		Відповідачем 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що у зв`язку введенням воєнного стану в Україні Головне управління змушене було переміститися з м. Краматорськ Донецької області до м. Полтава Полтавської області. Про зазначене було повідомлено позивачку листом від 06.12.2022 року № 32-5-0.73-2202/2-22. Крім того, після зміни місцезнаходження Головного управління позивачу було підготовлене повідомлення про зміну істотних умов державної служби з пропозицією  продовжити роботу після того, як із дотриманням установленого законодавством строку будуть змінені істотні умови праці, проте станом на грудень 2022 року до Головного управління не надходила заява позивачку про звільнення або згода на продовження державної служби, зокрема, про переведення на роботу в іншу місцевість. На виконання наказу Держгеокадастру від 23.09.2022 №278 «Про деякі питання організації роботи перших заступників та заступників керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і м. Києві в умовах воєнного стану» та відповідно до наказу Головного управління від 28.09.2022 №168-к «Про організацію роботи першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 в умовах воєнного стану» з 03.10.2022 припинено простій для позивачки та наказано ОСОБА_2  розпочати виконання обов`язків відповідно до займаної посади за місцем реєстрації Головного управління (у м. Полтава Полтавської області). Зазначені документи були надіслані позивачу на її електронну пошту. Зазначив, що посада заступника начальника Головного управління віднесено до керівних посад, та виконання його обов`язків дистанційно неможливо. Зазначив, що після припинення простою та закінчення тимчасової непрацездатності (з 03.10.2022 по 07.10.2022) з 10.10.2022 ОСОБА_1 так і не приступила до виконання обов`язків за посадою першого заступника начальника Головного управління. Головним управлінням позивачці неодноразово направлялись листи щодо повідомлення про своє місцезнаходження та надання письмових обґрунтованих пояснень відсутності на роботі, проте позивачкою не було надано відповідь. Крім того, зазначив, що 14.08.2023 року на електронну адресу позивачки було надіслано лист та копію наказу Держгеокадастру від 10.08.2023 № 267 «Про деякі питання організації роботи територіальних органів Держгеокадастру в умовах воєнного стану». Крім того, зазначив, що наказом Держгеокадастру від 27.10.2023 року № 19-дп відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , за наслідками якого 22 грудня 2023 року, Держгеокадастром видано наказ № 28-дп про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани у зв`язку з допущенням дисциплінарного проступку, що полягає у вчиненні державним службовцем прогулу без поважних причин. Крім того, зазначив, що надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом керівника державної служби у державному органі, а не його обов`язком, а надання відпустки без збереження заробітної плати здійснюється виключно за згодою сторін. Враховуючи відсутність згоди керівника про надання відпустки відповідний наказ про надання відпустки не було видано, та позивач повинна була з`явитися на службі 10.10.2022 року. Крім того, зазначив, що починаючи з 2019 року позивачку було відсторонено від виконання обов`язків на посаді першого заступника начальника Головного управління на підставі ухвал Краматорського міського суду Донецької області по справі № 234/18963/19 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України. Зазначив, що вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
		Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що наказом Держгеокадастру від 23.09.2022 року №278 «Про деякі питання організації роботи перших заступників та заступників керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і м. Києві в умовах воєнного стану» та наказу Головного управління від 28.09.2022 року №168-к «Про організацію роботи першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 в умовах воєнного стану» з 03 жовтня 2022 року припинено простій для ОСОБА_1 , першого заступника начальника головного управління та наказано розпочати виконання обов`язків відповідно до займаної посади за місцем реєстрації Головного управління за адресою: вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039. Проте після припинення простою та закінчення тимчасової непрацездатності, яка тривала у період з 03.10.2022 по 07.10.2022 року, ОСОБА_1 так і не приступила до виконання обов`язків відповідно до займаної посади. Наказом Держгеокадастру від 22.12.2023 року № 28-дп було прийнято рішення про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани у зв`язку з допущенням дисциплінарного проступку, який полягає у вчиненні державним службовцем прогулу без поважних причин. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі № 200/197/24 відмовлено у задоволенні позову позивачки про визнання протиправним та скасування вищезазначеного наказу. Зазначив, що доводи та твердження, які позивачки ставить в обґрунтування свого позову вже були предметом судового розгляду і були досліджені Донецьким окружним адміністративним судом при розгляді справи №200/197/24. Крім того, зазначив, що однією з ключових ознак мобінгу є насильство щодо працівника, яке здійснюється його колегами або роботодавцями. Вважає, що розгляд справ, які стосуються вказаних правовідносин не належать до компетенції окружних адміністративних судів, оскільки повинні розглядатись як справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-5 КУпАП. Крім того, зазначив, що позивачкою не наведено жодних фактів дій чи бездіяльності відповідача 2, які могли б вказувати на порушення її прав та законних інтересів. 
		Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 28 листопада 2000 року) та перебуває на посаді першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, що не є спірною обставиною у справі.
		Відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) та відповідач 2 - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (код ЄДРПОУ 39411771) є суб`єктом владних повноважень - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
		Відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) та відповідач 2 - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (код ЄДРПОУ 39411771) у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах згідно статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
		Наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 05 квітня 2017 року №471-тс ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області як таку, що визначена переможцем конкурсу. 
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі № 200/197/24 встановлено, що 30 травня 2022 року Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ №119 про зміну місця розташування державного органу та його переміщення до іншого населеного пункту, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну місцезнаходження Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, а саме: вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039.
		Наказом Держгеокадастру від 23 вересня 2022 року №278 зобов`язано керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і м. Києві (далі головні управління Держгеокадастру) зокрема: припинити з 03 жовтня 2022 року простій (у разі його встановлення) для перших заступників та заступників керівників головних управлінь Держгеокадастру; першим заступникам та заступникам керівників головних управлінь Держгеокадастру, яким було встановлено простій / дистанційний / гнучкий режим роботи, розпочати виконання обов`язків відповідно до займаної посади з 03 жовтня 2022 року.
		Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, з метою з`ясування  місцезнаходження та причини відсутності на робочому місці, звернулось із листами від 06.12.2022 року №32-5-0.73-2202/2-22, від 29.12.2022 року № 31-5-0.73-2341/2-22 до ОСОБА_1 . У вказаних листах зазначено, що на виконання наказу Держгеокадастру від 30.05.2022 року №119 Головне управління змінило місце розташування з переміщенням в іншу місцевість (м. Полтава), про що позивачку було повідомлено на електронну пошту 25.07.2022 року. Відразу після прийняття відповідного рішення та внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну місцезнаходження Головного управління Держгеокадастром підготовлено повідомлення про зміну істотних умов державної служби ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Головного управління, з пропозицією продовжити роботу після того як із дотриманням установленого законодавством строку будуть змінені істотні умови праці. Проте, станом на дату написання листа до Держгеокадастру та до Головного управління не надходила заява позивачки про звільнення або згода на продовження державної служби, зокрема, про переведення на роботу в іншу місцевість. Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.09.2022 №278 «Про деякі питання організації роботи перших заступників та заступників керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і м. Києві в умовах воєнного стану» та наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 в умовах воєнного стану» ОСОБА_1 наказано приступити до виконання обов`язків першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за місцем реєстрації у м. Полтава, про що позивачку повідомлено на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Проте, позивачка не приступила до виконання обов`язків першого заступника начальника Головного управління та не повідомила про своє місцезнаходження й причину відсутності на роботі.
		На звернення позивачки з питань надання відпусток та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підстав не виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, запровадження дистанційного режиму роботи, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано відповідь листом від 26.01.2023 року №31-5-0.73-134/2-23, відповідно до якого зазначено, що Головне управління здійснює офіційне листування електронною поштою "ІНФОРМАЦІЯ_3". На адресу Головного управління заяви про надання частин основної та додаткових відпусток, та надання матеріальної допомоги, а ні в паперовому, а ні електронному вигляді у строк до 17.12.2023 року включно, не надходили. Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань для державних службовців не носить обов`язкового характеру і виплачуються тільки в разі прийняття відповідного рішення керівником цього органу в розмірі, що не перевищує середньомісячну заробітну плату. Надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом керівника державної служби у державному органі, а не його обов`язком. Стосовно твердження позивачки про не виплату заробітної плати під час вимушеного простою зазначено, що наказом Держгеокадастру від 23.09.2022 року №278 та відповідно до наказу Головного управління від 28.09.2022 року №168-к «Про організацію роботи першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_1, відповідно до якого наказано розпочати виконання обов`язків відповідно до займаної посади за місцем реєстрації Головного управління у м. Полтава. Зазначені розпорядчі документи надіслано на адресу електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Проте після припинення простою і по теперішній час позивачка так і не приступила до виконання обов`язків за займаною посадою та не повідомила свого безпосереднього керівника про причини відсутності на роботі. Заробітна плата за період з 10 жовтня 2022 по 25 січня 2023 року позивачці не нараховувалася у зв`язку з відсутністю на роботі з невідомих причин. Стосовно запровадження дистанційної роботи зазначив, що питання запровадження дистанційної роботи для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України та з поважних причин тимчасово не можуть працювати на робочому місці, але мають організаційні та технічні можливості для виконання своїх посадових обов`язків, належать до компетенції керівника державної служби у державному органі. Головним управлінням 06.12.2022 та 29.12.2022 позивачці на електронну пошту були надіслані листи (вх. №32-5-0.73-2202/2-22 від 06.12.2022 та вх. № 31-5-0.73-2341/2-22 від 29.12.2022 року) з проханням повідомити про своє місцезнаходження та пояснити причину відсутності на роботі. Проте станом на 25 січня 2023 року Головне управління так і не отримало повідомлень про місцезнаходження та причини відсутності на роботі. Стосовно заяви про надання частини основної щорічної оплачуваної за період роботи з 20.10.2022 по 19.10.2023 у кількості 5-ти календарних днів з 09.01.2023 та у кількості 5-ти календарних днів з 16.01.2023 від 02.01.2023, та заяви про надання частини основної щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 20.10.2022 по 19.10.2023 у кількості 14-ти днів з 23.01.2023 з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати від 12.01.2023, зазначив, що згідно табелів обліку використання робочого часу Головного управління стосовно першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1, за період жовтень-грудень 2022 року, січень 2023 року, проставлено позначку «НЗ» - відсутність з нез`ясованих причин. Тобто час фактичної роботи протягом робочого року, а саме, за період роботи з 20.10.2022 по 19.10.2023, за який надається відпустка, не зараховано у зв`язку з відсутністю позивачки на роботі. Право на щорічну оплачувану відпустку за період роботи з 20.10.2022 по 19.10.2023 року не наступило. 
		10 жовтня 2022 року працівниками Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області складено акт про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 10 жовтня 2022 року з 13:00 год. до 16:40 год.
		Акти про встановлення факту відсутності позивачки на робочому місці складалися протягом всього часу відсутності позивачки на роботі (за виключенням днів тимчасової непрацездатності) до прийняття наказу від 27.10.2023 року № 19-дп  про відкриття дисциплінарного провадження.
		Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі № 200/197/24 встановлено, наступне.
		25 жовтня 2023 року директором Департаменту управління персоналом складено доповідну записку, якою запропоновано розглянути питання щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 .
		Наказом Держгеокадастру від 27.10.2023 року № 19-дп  відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .
		Наказом Держгеокадастру від 15.11.2023 року №25-дп продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 на 60 календарних днів та продовжено строк формування дисциплінарної справи 30 календарних днів.
		Листом Держгеокадастру від 01.12.2022 року запрошено позивачку на засідання дисциплінарної комісії на 11 грудня 2023 року о 15:00 дистанційно, або особисто.
		Листом від 11.12.2023 року позивачка повідомила відповідача 2, що з 11 грудня 2023 року вона перебуває на лікарняному, тому не може прибути особисто для участі у засіданні дисциплінарної комісії. Крім цього, загострення бойових дій у районі місця її перебування призвело до виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь у засіданні дисциплінарної комісії в режимі відеоконференції.
		14 грудня 2023 року дисциплінарною комісією Держгеокадастру, за результатами розгляду дисциплінарної справи, складено подання з висновком про наявність у діях ОСОБА_1 , першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, дисциплінарного проступку та підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Згідно вказаного подання дисциплінарною комісією встановлено, що починаючи з 10 жовтня 2022 року до 10 листопада 2023 року та з 17 листопада до 08 грудня 2023 року ОСОБА_1 не з`являлася на роботу, не маючи підстав для невиходу на роботу і фактично самоусунулася від виконання своїх посадових обов`язків першого заступника начальника Головного управління. Тобто, протягом указаного часу перший заступник начальника Головного управління ОСОБА_1 до роботи не приступала і перебувала у безперервному прогулі.
		Листом від 15.12.2023 року відповідач повідомив позивачку, що дисциплінарною комісією 14.12.2023 року внесено подання з висновком про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності. Запропоновано надати письмові пояснення до 21.12.2023 року (включно) шляхом надсилання на адресу: АДРЕСА_2 , або на офіційну електронну адресу Держгеокадастру "land@land.gov.ua".
		Позивачкою, за допомогою електронної пошти, подано заяву від 15.12.2023 року (вх № 22-39712/0/1-23 від 18.12.2023 року), в якій остання просила ознайомити її з усіма матеріалами дисциплінарної справи шляхом надання копій відповідних документів та матеріалів вказаної дисциплінарної справи, завірених належним чином, та матеріалів аудіо-відео фіксації засідань дисциплінарної комісії.
		21 грудня 2023 року позивачка надала пояснення стосовно відкриття щодо неї дисциплінарної справи. У вказаних поясненнях позивачка зазначила, що нею, як державним службовцем, не вчинено жодного дисциплінарного проступку, про які вказано у доповідній записці директору департаменту управління персоналом ОСОБА_3 від 25.10.2023, а навпаки були вжиті вичерпні заходи, спрямовані на виконання посадових обов`язків.
		22 грудня 2023 року Держгеокадастром видано наказ №28-дп про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани у зв`язку з допущенням дисциплінарного проступку, що полягає у вчиненні державним службовцем прогулу без поважних причин. 
		Пунктом 2 зазначеного наказу передбачено застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, зазначене в пункті першому цього наказу у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, що вказаний у документі про тимчасову непрацездатність.
		Підставою для видання наказу є подання дисциплінарної комісії Держгеокадастру з розгляду дисциплінарної справи з висновком про наявність у діях ОСОБА_1 , першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності від 14.12.2023 року.
		Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Не погоджуючись із зазначеним наказом позивачка звернулась до адміністративного суду та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі №200/197/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 22 грудня 2023 року № 28-дп.
		Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №200/197/24 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 , а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі №200/197/24 залишено без змін.
		Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі №200/197/24 набрало законної сили 27 червня 2024 року.
		Наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.08.2023 року №267 «Про деякі питання організації роботи територіальних органів Держгеокадастру в умовах воєнного стану» з метою забезпечення належного виконання функцій та повноважень територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру наказано керівникам територіальних управлінь Держгеокадастру, зокрема, перебувати в робочий час в межах адміністративної будівлі за адресою місцезнаходження головного управління Держгеокадастру, керівництво яким вони здійснюють, для виконання своїх посадових обов`язків за умови відсутності бойових дій та загрози життю та здоров`ю, пов`язаних із бойовими діями у відповідній області та м. Києві; за погодженням із Держгеокадастром запроваджувати (як виняток) дистанційну роботу, яка оформлюється відповідним наказом, для керівників, перших заступників та заступників керівників головних управлінь Держгеокадастру, які перебувають на території України, та з поважних причин тимчасово не можуть працювати на робочому місці, але мають організаційні та технічні можливості для виконання своїх посадових обов`язків у разі, якщо їх виконання не потребує використання інформації з обмеженим доступом, доступу до комп`ютерного, електронного комунікаційного та/або програмного забезпечення, яке функціонує лише у межах приміщення головного управління Держгеокадастру. 
		Позивачка звернулась до відповідача 2 зі скаргою від 20.12.2023 року про вжиття заходів стосовно зупинення вчинення роботодавцем та суб`єктом призначення мобінгу (цькування) в її адресу. 
		Позивачкою зазначено, що з боку Головного управління та Держгеокадастру мобінг носить систематичний характер та проявляється у наступному. Наказом Держгеокадастру від 30.05.2022 року № 119 змінено місцезнаходження Головного управління на вул. Уютна, 23, м. Полтава. Відповідачем в порушення ст. 120 КЗпП України не забезпечено її переїзд на роботу в іншу місцевість. 
		Пунктом 3 наказу Держгеокадастру від 23.09.2022 року №278 встановлено, що за погодженням із Держгеокадастром запроваджувати (як виключення) дистанційну роботу для перших заступників та заступників керівників головних управлінь Держгеокадастру, які перебувають на території України та з поважних причин тимчасово не можуть працювати на робочому місці. Зазначила, що 03.10.2022 року звернулась до відповідачів із доповідною запискою з метою повідомлення про своє фактичне місцезнаходження та про поважність причин неможливості працювати на робочому місці у м. Полтава з проханням запровадження стосовно неї дистанційної роботи, проте питання щодо дистанційної роботи не було вирішене. Крім того, офіційно володіючи інформацією про її місцезнаходження та причини відсутності на роботі роботодавець навмисно у табелі обліку використання робочого часу Головного управління робить позначку про відсутність з нез`ясованих причин. Зазначила, що зверталася у листопаді 2022 року, грудні 2022 року, березні 2023 року, серпні 2023 року та у листопаді 2023 року щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, проте зазначені питання не було вирішено. Зазначила, що діях суб`єкта призначення чітко простежується бездіяльність, яка призводить до перешкоджання виконання нею як працівником її трудової функції, що є ознаками мобінгу. Крім того, зазначила, що з 2017 року роботодавцем та суб`єктом призначення систематично вчинялося цькування позивачки, а саме безпідставне виокремлення її як працівника з колективу та перешкоджання виконання нею своєї трудової функції, позбавлення можливостей для навчання та кар`єрного зростання, створення відносно неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери, а також безпідставного позбавлення частини виплат (премій та надбавки за інтенсивність праці).
		За наслідками розгляду зазначеної скарги Держгеокадастром надано відповідь листом від 17.01.2024 року №22-28-0.153-812/2-24, відповідно до якої після прийняття рішення про зміну місця розташування Головного управління і його переміщення з м. Краматорськ Донецької області до м. Полтава Полтавської області та внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну місцезнаходження Головного управління Держгеокадастром підготовлено повідомлення про зміну істотних умов державної служби ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Головного управління з пропозицією продовжити роботу після того, як із дотриманням установленого законодавством строку будуть змінені істотні умови праці. Зазначене повідомлення було надіслано позивачці Головним управлінням 25.07.2022 року на адресу електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Проте інформації щодо прийнятого рішення до Головного управління не надійшло. Таким чином, не подавши заяву про звільнення позивачка погодилася на продовження державної служби на посаді першого заступника начальника Головного управління в іншому населеному пункті, зокрема в м. Полтава. Відповідно до наказу Держгеокадастру від 23.09.2022 № 278 «Про деякі питання організації роботи перших заступників та заступників керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і м. Києві в умовах воєнного стану» та наказу Головного управління від 28.09.2022 №168-к «Про організацію роботи першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 в умовах воєнного стану» з 03 жовтня 2022 року припинено для позивачки простій, та наказано розпочати виконання обов`язків відповідно до займаної посади за місцем реєстрації Головного управління за адресою: вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039. Однак після простою та закінчення тимчасової непрацездатності, яка тривала у період з 03.10.2022 по 07.10.2022, позивачка так і не приступила до виконання обов`язків відповідно до посади першого заступника начальника Головного управління і фактично самоусунулася від виконання своїх посадових обов`язків. Наказом від 22.12.2023 року № 28-дп вирішено накласти на позивачку дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани у зв`язку з допущенням дисциплінарного проступку, що полягає у вчиненні державним службовцем прогулу без поважних причин. Стосовно запровадження дистанційної роботи зазначив, що державний службовець може виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу у випадках та порядку, передбаченому Типовими правилами внутрішнього розпорядку, затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 №50, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №457/28587 (зі змінами), та Правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу, але за наявності організаційних і технічних можливостей для виконання його посадових обов`язків. Запропоновані позивачкою умови праці, зокрема виконання своїх посадових обов`язків дистанційно за місцем фактичного перебування у м. Костянтинівка Донецької області не забезпечують якісного, ефективного та результативного виконання посадових обов`язків, оскільки останні потребують використання інформації з обмеженим доступом, доступу до комп`ютерного, телекомунікаційного та/або програмного забезпечення, яке функціонує лише у межах приміщення Головного управління, оскільки існують загрози спотворення, руйнування та/або знищення службової інформації та інформації з обмеженим доступом. Стосовно оплати праці зазначив, що відповідно до інформації, наданої листом Головного управління від 10.10.2023 №21-5-0.73-2270/2-23, у табелях обліку використання робочого часу щодо позивачки за період жовтень-грудень 2022 року, січень-вересень 2023 року проставлено позначку «НЗ» - відсутність з нез`ясованих причин. Вказані обставини підтверджуються актами про відсутність першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_1 на робочому місці за місцем дислокації Головного управління у м. Полтава, копії яких долучено до матеріалів дисциплінарної справи та які досліджувалися дисциплінарною комісією. Заробітна плата за цей період не нараховувалася у зв`язку з відсутністю на роботі з невідомих причин.
		Вважаючи, що вищевказані обставини свідчать про те, що дії відповідачів є мобінгом, тобто систематичним, тривалим та умисним цькуванням позивачки, що спрямоване на приниження її честі, гідності та ділової репутації, який проявляється у формі психологічного та економічного тиску, та створенням стосовно неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує недооцінювати професійну придатність, остання звернулась з цим позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Статтею 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
		Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону №889-VIII).
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням, зокрема, таких принципів: (1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; (2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; (3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; (5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.
		Частинами 1, 2 статті 5 Закону №889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина 3 статті 5 Закону №889-VIII).
		Отже, враховуючи викладене, правова оцінка протиправності дій відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, стосовно спору про проходження позивачкою державної служби і її звільнення повинна бути надана саме адміністративним судом і за правилами адміністративного судочинства, як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України (спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження і звільнення з публічної служби є публічно-правовим спором вирішення якого прямо віднесено до юрисдикції адміністративних судів).
		Суд звертає увагу, що предметом позову у цій справі є визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень під час проходження позивачкою публічної служби, а саме, вчинення мобінгу (цькування) позивачки, і така вимога розглядається за правилами адміністративного судочинства.
		Враховуючи зазначене, суд не приймає посилання відповідача 2 на те, що розгляд справ, які стосуються вказаних правовідносин не належать до компетенції окружних адміністративних судів, оскільки повинні розглядатись як справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-5 КУпАП.
		Частиною 1 статті 8 Закону №889-VIII встановлено, що державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
		Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
		У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч. 2 ст. 8 Закону №889-VIII).
		Відповідно до частини 1 статті 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: (1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; (2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; (3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
		Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за № 1203/29333, затверджені Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, метою яких є зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, формування позитивної репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також забезпечення інформування громадян про норми етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.
		За невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 64 Закону №889-VIII).
		Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом (ч. 2 ст. 64 Закону №889-VIII).
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
		Частиною 2 статті 65 Закону №889-VIII визначено, що дисциплінарними проступками, окрім інших, є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.
		Статтею 2 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII (далі -КЗпП України) передбачено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
		Статтею 2-1 КЗпП України регламентовано рівність трудових прав громадян України, недопущення дискримінації у сфері праці та передбачено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання. Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені цим Кодексом та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров`я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб. Законами і статутами господарських товариств (крім акціонерних), сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, громадських об`єднань, релігійних організацій та заснованих релігійними організаціями юридичних осіб можуть встановлюватися переваги для їхніх засновників (учасників) і членів при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та залишенні на роботі в разі звільнення. Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» №2759-IX від 16.11.2022 року, який набрав чинності 11.12.2022 року, внесено зміни до КЗпП України, зокрема, доповнено статтею 2-2 «Заборона мобінгу (цькування)».
		Так, ч. 1 ст. 2-2 КЗпП України визначено, що мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
		Згідно з ч. 2 ст. 2-2 КЗпП України формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:
		створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
		безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
		нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;
		нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
		безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
		необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
		Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 2-2 КЗпП України вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
		Згідно з ч. 4 ст. 2-2 КЗпП України вчинення мобінгу (цькування) заборонено.
		При цьому ч. 5 ст. 2-2 КЗпП України встановлено, що особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.
		Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
		Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		Враховуючи зазначене, вчинені відповідачем до 11.12.2022 року дії, які, на думку позивачки, підпадають під ознаки мобінгу судовому розгляду не підлягають, оскільки до зазначеної дати поняття «МОБІНГ» не містилося в жодному нормативно-правовому акті національного законодавства.
		Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Відповідно до статті 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.
		Водночас статтею 141 КЗпП України визначено обов`язки роботодавця, відповідно до якої роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
		За приписами ч. 2 ст. 158 КЗпП України роботодавець зобов`язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров`я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).
		Згідно з ч. 2 ст. 173 КЗпП України у разі ушкодження здоров`я працівника, причиною якого став мобінг (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, заподіяна шкода відшкодовується у розмірі понесених витрат на лікування.
		Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Так, в обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що відповідачем 1 не узгоджено з нею дистанційну роботу, та у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин не нараховується заробітна плата.
		Судом встановлено на підставі пункту 3 наказу Держгеокадастру від 23 вересня 2022 року №278, що за погодженням із Держгеокадастром запроваджувати (як виключення) дистанційну роботу для перших заступників та заступників керівників головних управлінь Держгеокадастру, які перебувають на території України та з поважних причин тимчасово не можуть працювати на робочому місці, але мають організаційні та технічні можливості для виконання своїх посадових обов`язків. Аналогічні положення передбачені наказом від 10.08.2023 року №267.
		Відповідно до абз. 11 статті 602 КЗпП України на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.
		Виходячи з аналізу викладеного, запровадження дистанційної роботи є правом керівника державної служби, а не обов`язком, та лише у разі наявності у працівника належних організаційних та технічних можливостей для виконання своїх посадових обов`язків.
		Водночас, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності технічних можливостей для виконання своїх посадових обов`язків дистанційно.
		При зверненні до відповідача, позивачем також не надано доказів про наявність належних організаційних та технічних можливостей для виконання своїх посадових обов`язків для запровадження дистанційної роботи.
		Відповідачем 2 за наслідками розгляду скарги від 20.12.2023 року було надано позивачці відповідь листом від 17.01.2024 року №22-28-0.153-813/2-24, відповідно до якої повідомлено про неможливість дистанційної роботи, оскільки запропоновані позивачкою умови праці за місцем фактичного проживання у м. Костянтинівка не забезпечують якісного, ефективного та результативного виконання останньою посадових обов`язків, оскільки потребують використання інформації з обмеженим доступом, доступу до комп`ютерного, телекомунікаційного та/або програмного забезпечення, яке функціонує лише у межах приміщення Головного управління, оскільки існують загрози спотворення, руйнування та/або знищення службової інформації та інформації з обмеженим доступом.
		Крім того, відсутність запровадження відповідачем 1 дистанційної роботи для позивачки не є мобінгом у розумінні норм Кодексу законів про працю  України, оскільки не має на меті приниження честі та гідності позивачки як працівника або ж її ділової репутації, а є організацією трудового процесу. 
		Окрім того, факт відсутності позивачки на робочому місці та накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани за фактом такої відсутності були предметом розгляду в адміністративній справі №200/197/24, за наслідками розгляду якої Донецький окружний адміністративний суд дійшов висновку про неповажність відсутності позивачки на робочому місці в Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області за адресою: вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, та про правомірність прийнятого за наслідками дисциплінарного провадження наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 22 грудня 2023 року №28-дп про накладення на позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
		Крім того, стосовно не виплати заробітної плати суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до положень частин 1, 2 статті 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
		Згідно положень абз. 1, 2 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		Виходячи з аналізу вищезазначених положень заробітна плата державному службовцю виплачується тільки за фактично відпрацьований робочий час, та у разі прогулу без поважних причин заробітна плата державному службовцю не виплачується за період такого прогулу. 
		Враховуючи встановлений рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі №200/197/24 факт тривалої відсутності позивачки на робочому місці без поважних причин з 10 жовтня 2022 року до 27 жовтня 2023 року, та те, що станом на дату розгляду справи позивачка так і не приступила до виконання своїх обов`язків, у відповідача 1 відсутні правові підстави для виплати заробітної плати позивачці.
		Отже, суд дійшов висновку, що зазначене не можна розцінювати як економічний тиск відповідачів на позивачку та, зокрема, як безпідставне позбавлення працівника частини виплат.
		Окрім того, стосовно не надання позивачці щорічної основної відпустки та відпустки без збереження заробітної плати, суд зазначає наступне.
		Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі-Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
		Статтею 1 Закону №504/96-ВР встановлено, що державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
		Статтею 26 Закону №504/96-ВР передбачена відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін.
		Згідно ч.1 ст.26 Закону №504/96-ВР за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
		Частиною 3 ст.26 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.
		Отже надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі ч. 3 ст. 26 Закону №504/96-ВР здійснюється виключно за згодою сторін, тобто - працівника та роботодавця.
		Більш того, не надання відпусток не свідчить про наявність ознак мобінгу по відношенню до позивачки як державного службовця з боку керівника державної служби.
		Крім того, стосовно не надання позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до положень частини 2 статті 54 Закону №889-VIІI державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2016 року №590, державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби. Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці. Рішення про надання керівнику державної служби у державному органі та його заступникам матеріальної допомоги приймається керівником відповідного державного органу за погодженням із відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу).
		Отже, судом встановлено, виходячи з аналізу вищезазначених норм, що надання державному службовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є виключно дискреційним правом, а не обов`язком керівника державної служби у державному органі, та не надання відповідної допомоги не відповідає ознакам мобінгу.
		Факти притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності свідчать про наявність спору між позивачкою та її керівництвом щодо того, чи не вчиняла позивачка відповідних дисциплінарних проступків.
		Фактично спір у даній справі виник з підстав незгоди позивачки з вимогою роботодавця щодо належного виконання нею трудових обов`язків, в даному випадку дотримання трудової дисципліни, зокрема, шляхом перебування на робочому місці в робочий час у адміністративній будівлі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в місті Полтава.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі не вчиняли щодо позивачки психологічний та економічний тиск з метою приниження її честі та гідності, ділової репутації. Конфлікт між сторонами був обумовлений, насамперед, різним ставленням сторін до того, чи належним (неналежним) чином позивачка виконувала свої службові обов`язки.
		Водночас, судом зазначалось вище, що згідно з ч. 3 ст. 2-2 КЗпП України вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
		Крім того, суд звертає увагу, що з 24.02.2022 року по теперішній час в Україні Законом від 24.02.2022 №2102-IX введено воєнний стан. Правовідносини, що виникли між сторонами мали місце під час дії воєнного стану.
		Особливості здійснення трудових правовідносин під час дії воєнного стану визначено положеннями Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX (далі - Закон  №2136-IX), де ст. 1 передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Відповідно до положень  ч. 2 ст. 7 Закону  №2136-IX передбачено, що у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
		Статтею 3 Закону  №2136-IX  передбачено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
		Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
		У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
		На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
		 
		                                                            В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
		Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 05 липня 2024 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.     
		 
		Суддя                                                                                   О.В. Троянова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...