Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/4111/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2024.
Дата набрання законної сили: 03.07.2024
Номер судового провадження: 61-16560ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 липня 2024 року
		м. Київ
		справа № 203/4111/21
		провадження № 61-16560св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: приватне акціонерне товариство «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій», Дніпропетровська обласна державна адміністрація,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яструб Олександр Петрович, на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., 
		від 20 вересня 2023 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У вересні 2021 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (далі - ПрАТ «ДОПАС»), Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) про визнання дій, які становлять пряму дискримінацію через ознаки інвалідності, соціального статусу, пособництво в дискримінації, утиск та відшкодування моральної шкоди.
		2.           Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що він є особою з інвалідністю ІІ (другої) групи. У зв`язку з наявним у нього захворюванням, фахівцями Дніпропетровського обласного центру медико-соціальної експертизи із залученням спеціалістів закладу охорони здоров`я останньому була розроблена індивідуальна програма реабілітації за № 473. 
		3.           Враховуючи можливість його перебування поза межами міста, а саме: мешкати на території належної його сестрі дачі, яка розташована у 
		селищі Обухівка, спеціалістами медичних закладів було рекомендовано за можливістю знаходитись на цій дачі, проходити реабілітацію та займатись дозволеною для особи з інвалідністю працею. При цьому програма реабілітації була складена таким чином, що серед усіх видів обмеження життєдіяльності вид пересування та орієнтація дозволяється без жодних обмежень.
		4.           До серпня 2021 року він безперешкодно користувався правом на безоплатний проїзд у транспорті приміського сполучення, виконував Програму реабілітації і соціалізації, користувався правом на працю, виконуючи надомну роботу, - єдиний вид праці, дозволений у відповідності до медичних показань.
		5.           Проте із серпня 2021 року працівники ПрАТ «ДОПАС» почали відмовляти йому у пільговому проїзді із м. Дніпра до селища Обухівка (приміський маршрут № 241), як особі з інвалідністю ІІ групи.
		6.           Водночас всі інші особи при пред`явленні в касі Центрального автовокзалу м. Дніпра пенсійного посвідчення квитки пільгового проїзду на цьому маршруті отримували безперешкодно, без дискримінації, образ та принижень гідності.
		7.           Після звернення до Дніпропетровської ОДА йому були надані відповіді, за змістом яких його право на безоплатний проїзд не оспорювалось, проте відмова обґрунтовувалась тим, що існує певне законодавче протиріччя між статтею 381 та частиною першою статті 382 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
		8.           На думку позивача, дії ПрАТ «ДОПАС» є протиправними та становлять пряму дискримінацію за ознакою інвалідності, соціального статусу, утиском, позбавляють його можливості користуватись своїм правом на безоплатний пільговий проїзд на приміських маршрутах без будь-якої дискримінації за будь-якою ознакою. При цьому дії Дніпропетровської ОДА щодо наданих відповідей, позивач вважав пособництвом в дискримінації та утиском.
		9.           Діями відповідачів йому було завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про протиправне позбавлення його права на безоплатний проїзд, негативні переживання, насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні протиправної поведінки ПрАТ «ДОПАС» та бездіяльності Дніпропетровської ОДА, фіксованість уваги на відстоюванні своїх порушених прав та законних інтересів, переживаннях психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, приниження гідності. Стверджував, що пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності. Все це призвело до появи негативних психоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, тривога з приводу майбутнього.
		10.        З огляду на це, вважав, що йому завдано моральну шкоду у загальному розмірі 6 000 000 грн.
		11.        Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги,  ОСОБА_1  просив суд:
		-                     визнати дії ПрАТ «ДОПАС» щодо відмови у наданні 08 серпня 2021 року йому пільгових квитків на проїзд за ознакою інвалідності, соціальним статусом, та дії Дніпропетровської ОДА щодо свідомої умисної допомоги у вчиненні дій через бездіяльність, спрямованих на виникнення прямої дискримінації та утиску, такими, що становлять пряму дискримінацію за ознакою інвалідності, соціального статусу, утиску;
		-                     стягнути солідарно з ПрАТ «ДОПАС» та Дніпропетровської ОДА на його користь моральну шкоду у розмірі 6 млн. грн.
		12.        Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2021 року залучено до участі в справі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для подання висновку у справі про дискримінацію на виконання своїх повноважень.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		13.        Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Ханієвої Ф. М., від 10 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		14.        Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом не було встановлено наявності ознак прямої дискримінації, утиску в діях 
		ПрАТ «ДОПАС» та, відповідно, ознак пособництва в дискримінації, утиску в діях Дніпропетровської ОДА чи допущення нею бездіяльності у спірному питанні.
		15.        Відмова ПрАТ «ДОПАС» у наданні позивачу безоплатного квитка як особі з інвалідністю ІІ групи на проїзд на внутрішніх лініях 08 серпня 2021 року базувалась на положеннях закону, а саме статті 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якою передбачена пільга особам з інвалідністю на проїзд на внутрішніх лініях (маршрутах) у виді 50-відсоткової знижки вартості проїзду у період з 
		01 жовтня по 15 травня.
		16.        Це, своєю чергою, відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію дискримінації» є випадком, що виключає кваліфікацію ситуації як дискримінацію у будь-якій її формі, у томі числі пряму дискримінацію, пособництво у дискримінації та утиск. Адже таке обмеження у розумінні вимог закону має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		17.        Також суд врахував, що Дніпропетровська ОДА не наділена повноваженнями щодо здійснення перевірки автостанції з питань продажу квитків. Водночас на виконання вимог закону та в межах визначених повноважень Дніпропетровською ОДА було визначено автомобільного перевізника для обслуговування приміського автомобільного маршруту. На всі письмові звернення позивача Дніпропетровська ОДА надала письмові відповіді з посиланнями на вимоги чинного законодавства України та в межах своїх повноважень. Тому судом не було встановлено допущення Дніпропетровською ОДА бездіяльності та наявності ознак пособництва в дискримінації чи утиску в питанні щодо відмови у продажі позивачу безоплатного квитка на проїзд у приміському транспорті.
		18.        Таким чином, у ході судового розгляду справи судом не було встановлено наявності ознак дискримінації в діях відповідачів як однієї із складових цивільно-правового правопорушення у зв`язку з дискримінацією.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		19.        Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2023 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволенні позову.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «ДОПАС» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДОПАС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської ОДА про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
		В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 10 березня 2023 року залишено без змін.
		20.        Колегія суддів вказала на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відмова ПрАТ «ДОПАС» у продажі позивачу пільгового квитка відповідає положенням статті 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», оскільки судом не було враховано положення статті 382 цього ж Закону. Тому в даному випадку, позивач за його вибором мав право на пільговий проїзд на приміському маршруті на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354» 
		від 16 серпня 1994 року № 555.
		21.        Водночас колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що в ході судового розгляду справи не було встановлено наявності ознак прямої дискримінації, утиску в діях ПрАТ «ДОПАС» та, відповідно, ознак пособництва в дискримінації, утиску в діях Дніпропетровської ОДА чи допущення бездіяльності у спірному питанні.
		22.        Відмова ПрАТ «ДОПАС» у наданні позивачу безоплатного квитка, як особі з інвалідністю ІІ групи, на проїзд базувалась на невірному трактуванні та застосуванні норм матеріального права, які регламентують права інвалідів на пільговий проїзд.
		23.        Дніпропетровська ОДА, відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», не наділена законом повноваженнями щодо здійснення перевірки автостанції з питань продажу квитків, натомість Дніпропетровська ОДА реагувала на всі письмові звернення позивача шляхом надання письмових відповідей з посиланнями на вимоги чинного законодавства України та в межах своїх повноважень.
		24.        Оскільки ПрАТ «ДОПАС» безпідставно було відмовлено позивачу у наданні пільгового проїзду на приміському маршруті, останній має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої, з врахуванням встановлених обставин, принципів розумності та справедливості, апеляційний суд визначив у 2 000 грн.
		25.        Щодо стягнення моральної шкоди з Дніпропетровської ОДА, то колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині за недоведеністю позовних вимог, а саме недоведеності ознак пособництва в дискримінації чи утиску, а також відсутності вини в питанні відмови у наданні позивачу безоплатного квитка на проїзд у приміському транспорті.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		26.        У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат 
		Яструб О. П. просить постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		27.        16 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яструб О. П. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у цивільній справі № 203/4111/21.
		28.        Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		29.        Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		30.        Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 1, 5, 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації» у подібних правовідносинах.
		31.        Зауважує, що не погоджується з постановою апеляційного суду в частині відшкодування ПрАТ «ДОПАС» моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, оскільки судом не враховано особу позивача, а визначена сума не відповідає глибині моральних страждань, які позивач переніс через протиправну поведінку ПрАТ «ДОПАС».
		32.        Водночас наголошує, що під час розгляду справи були встановлені факти, які підтверджують існування дискримінації стосовно  ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю, з боку ПрАТ «ДОПАС» та пособництво у дискримінації і утиски з боку Дніпропетровської ОДА. 
		33.        Відповідачі у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надали доказів на підтвердження відсутності дискримінації позивача.
		34.        На підтвердження своїх доводів звертає увагу на наявний у матеріалах справи висновок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 
		від 16 лютого 2022 року, якому суд апеляційної інстанції належної оцінки не надав.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		35.        У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Дніпропетровської ОДА на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
		36.        Зауважує, що судами попередніх інстанцій не було встановлено допущення посадовими особами ОДА бездіяльності та наявності в їх діях ознак пособництва в дискримінації чи утиску в питанні щодо відмови у наданні позивачу безоплатного квитка на проїзд у приміському транспорті.
		37.        Наголошує, що факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою, однак такі обставини судами не встановлені.
		Інші процесуальні звернення
		38.        У грудні 2023 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 повідомив, що ним здійснюється провадження за зверненням ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю та повідомив про порушення ПрАТ «ДОПАС» його права на безоплатний проїзд. На виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у розглядуваній справі було надано висновок від 16 лютого 2022 року. Крім того, у серпні 
		2023 року він отримав нове звернення від ОСОБА_1 , зокрема щодо розміщення у приміщеннях кас з продажу квитків ПрАТ «ДОПАС» відомостей про прізвище, ім`я та по-батькові позивача. Вважає, що має бути відновлена можливість реалізації позивачем права на безоплатний проїзд та припинено розміщення інформації про ОСОБА_1 у касах автостанції.
		Обставини справи, встановлені судами
		39.         ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності.
		40.        На підтвердження факту звернення до відповідачів із листами щодо відмови у пільговому проїзді як особі з інвалідністю ІІ групи за посвідченням та отримання відповідей на звернення, позивач надав суду копії: листів Департаменту соціального захисту населення від 26 серпня 2021 року 
		№ Л-468, Управління транспорту Дніпропетровської ОДА від 16 серпня 
		2021 року № 822 та від 30 серпня 2021 року № 838, ПрАТ «ДОПАС» 
		від 10 серпня 2021 року вих. № 05/529-2 та від 10 серпня 2021 року № 05/529, Міністерства соціальної політики України від 18 вересня 2020 року 
		№ 8768/0/290-20/29.
		41.        Листом від 21 жовтня 2021 року за № 6898/3.1/15-21 Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) «Про розгляд звернення» було надано відповідь на звернення ОСОБА_1 
		від 16 вересня 2021 року щодо відмови у продажі пільгового квитка на автостанції у місті Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, якою позивача повідомлено про те, що під час здійснення заходів державного контролю за автобусними маршрутами, які обслуговують перевізник 
		ТОВ «Зігфрід-М», виявлено факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо надання послуг з перевезення пасажирів зазначеним суб`єктом господарювання. За результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт зазначеного перевізника буде притягнуто до відповідальності, відповідно до законодавства України. Також позивача було повідомлено про те, що втручання у господарську діяльність суб`єкта господарювання автостанції «Верхньодніпровськ», що є власністю ПрАТ «ДОПАС», не належить до повноважень Укртрансбезпеки.
		42.        Також на підтвердження факту звернення позивача до Управління транспорту Дніпропетровської ОДА із зверненням від 25 липня 2022 року 
		№ ЛИ-1513551 щодо відмови у продажі йому квитка на безоплатний проїзд позивач надав суду роздруківку з сайту з текстом звернення, копіями протоколу правопорушення та пояснень до протоколу.
		43.        Відповідно до висновку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 від 16 лютого 2022 року, наявні ознаки дискримінації 
		ОСОБА_1 ПрАТ «ДОПАС» та Дніпропетровською ОДА.
		Надаючи оцінку обставинам справи на предмет ознак дискримінації, Уповноважена Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 зазначила, що невід`ємними умовами для кваліфікації юридичної ситуації як дискримінаційної є: наявність обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами, наявність певної персональної ознаки (ознак), за якою (якими) відбувається розрізнення у ставленні, відсутність правомірної, об`єктивної обґрунтованої мети, у зв`язку з якою відбувається розрізнення та непропорційність між метою і способами її досягнення.
		З огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354» від 16 серпня 1994 року № 555 поширено чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» на осіб з інвалідністю, а також ураховуючи положення статті 382 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, вбачається, що позивач як особа з інвалідністю має право на безоплатний проїзд на приміських маршрутах впродовж всього року.
		У зв`язку з цим, у діях працівника ПрАТ «ДОПАС», які полягали у відмові здійснити продаж квитка на пільговий проїзд на приміському маршруті позивачу, вбачаються ознаки прямої дискримінації позивача. Оскільки Дніпропетровська ОДА, яка здійснює державний контроль за додержанням правил транспортного обслуговування, додержанням законодавства з питань соціального захисту населення, з моменту, коли стало відомо про порушення прав позивача на безоплатний проїзд, не вжила жодних заходів реагування з метою поновлення порушених прав позивача, така бездіяльність Дніпропетровської ОДА може бути розглянута як пособництво в дискримінації.
		44.        На підтвердження факту укладення договору з перевізником - 
		ПП «Зігфрід-М» Дніпропетровська ОДА надала суду копії: договору № 016 
		від 19 лютого 2018 року про організацію перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), Порядок здійснення контролю за виконанням умов договору про організацію перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), зразки актів, додаткові угоди як додатки до договору.
		45.        За результатами огляду у судовому засіданні відеозапису встановлено, що 08 серпня 2021 року касир автостанції відмовила у наданні 
		ОСОБА_1 квитка на безоплатний проїзд за пенсійним посвідченням особи з інвалідністю ІІ групи.
		46.        Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , пояснила, що є рідною сестрою позивача. 08 серпня 2021 року позивач дуже розхвилювався, погіршився стан його здоров`я. Однак, що саме сталося біля каси автостанції в той день їй невідомо, оскільки її там не було.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		47.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		48.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		49.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		50.        Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		51.        Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		52.        За змістом статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними 
		(далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		53.        Пособництво у дискримінації - будь-яка свідома допомога у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на виникнення дискримінації.
		54.        Утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
		55.        Статтею 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю визначено, що дискримінація за ознакою інвалідності означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні.
		56.        За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раальте проти Нідерландів») (пункти 48, 49 рішення ЄСПЛ від 07 листопада 
		2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).
		57.        Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).
		58.        Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		59.        Згідно з статтею 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного та автомобільного транспорту в період з 
		01 жовтня по 15 травня.
		60.        Постановою Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17 травня 1993 року № 354 введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
		61.        Постановою Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354» поширено чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 
		1993 року № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» на інвалідів.
		62.        Відповідно до статті 382 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» увипадках, коли іншими нормативно-правовими актами передбачені норми, що підвищують встановлений цим Законом рівень соціального захисту осіб з інвалідністю, застосовуються положення тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень соціального захисту осіб з інвалідністю.
		63.        Якщо особа з інвалідністю має право на одну і ту ж пільгу за цим Законом і одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга їй надається лише за одним з них за її вибором (незалежно від підстави встановлення пільги).
		64.        У розглядуваній справі апеляційний суд, встановивши, що відмова 
		ПрАТ «ДОПАС» у наданні позивачу квитка на безоплатний проїзд як особі з інвалідністю ІІ групи обумовлена помилковим тлумачення статті 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зокрема без врахування приписів статті 382 цього ж Закону, та те, що Дніпропетровська ОДА не здійснює контролю за продажом квитків автостанцією, а звернення позивача були розглянуті Дніпропетровською ОДА в межах її повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях відповідачів ознак вчинення або пособництва у вчиненні дискримінації чи утиску позивача за ознакою інвалідності, соціальним статусом.
		65.        Посилання заявника на висновок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у цій справі від 16 лютого 2022 року не спростовує висновків апеляційного суду.
		66.        У розглядуваній справі не встановлено, що відповідачі дискримінували ОСОБА_1 через його інвалідність, наприклад порівняно з особами, які не мають інвалідності, чи принижували його людську гідність за ознакою інвалідності або ставилися до нього інакше, аніж до інших осіб з інвалідністю.
		67.        Не містить таких відомостей і висновок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16 лютого 2022 року.
		68.        Оскільки судами не встановлено в діях відповідачів ознак вчинення або пособництва у вчиненні дискримінації чи утиску позивача за ознакою інвалідності, соціальним статусом, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди з цих підстав.
		69.        Водночас апеляційний суд обґрунтованого вказав на порушення прав позивача, спричинених ПрАТ «ДОПАС» відмовою у наданні квитка на безоплатний проїзд як особі з інвалідністю ІІ групи, гарантованого постановою Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17 травня 1993 року № 354, та відповідно необхідність відшкодування моральної шкоди, зумовленої цим порушенням.
		70.        Конкретний розмір моральної шкоди у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.
		71.        Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
		72.        У зв`язку з порушення ПрАТ «ДОПАС» прав  ОСОБА_1 , врахувавши характер та глибину душевних страждань, обставини справи, апеляційний суд в межах своїх повноважень дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, що відповідає принципам розумності та справедливості.
		73.        Верховний Суд в межах доводів касаційної скарги не вбачає підстав для ревізії розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного апеляційним судом.
		74.        ПрАТ «ДОПАС» постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржує.
		75.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами 
		статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		76.        Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
		77.        Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		78.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
		з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		79.        Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржену постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.
		80.        Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яструб Олександр Петрович, залишити без задоволення.
		2.           Постанову Дніпровського апеляційного судувід 20 вересня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...