Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/11198/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2024.
Дата набрання законної сили: 10.07.2024
Номер судового провадження: 61-4913ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                             
		 
		10 липня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/11198/22
		провадження № 61-4913 св 24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану 
		у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 ,
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - Міністерство оборони України, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Хмельницького апеляційного суду 
		від 06 березня 2024 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., 
		П`єнти І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст заявлених вимог 
		 
		У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання особи померлою.
		В обґрунтування вимог заяви зазначала, що з 2008 року вона проживала 
		з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 
		25 лютого 2022 року ОСОБА_3 призваний на військову службу 
		до Збройних Сил України (далі - ЗСУ) відповідно до Указу Президента України 
		від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
		Після ІНФОРМАЦІЯ_2 року зв`язок із чоловіком було втрачено. 
		В кінці травня 2022 року від військової частини вона отримала матеріали службового розслідування, які підтверджують факт загибелі ОСОБА_3 на війні. Тіло мертвого чоловіка залишилося на місці трагедії, забрати його не було можливим. Визнання ОСОБА_3 померлим їй необхідно для отримання передбачених законодавством виплат та оформлення спадщини.
		З урахуванням уточнень, викладених у заяві про часткову зміну прохальної частини заяви про визнання особи померлою від 22 червня 2022 року, 
		ОСОБА_1 просила оголосити військовослужбовця ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживав у АДРЕСА_1 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час виконання військового обов`язку із захисту держави України в російсько-українській війні.
		 
		Короткий зміст ухвалених судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій 
		 
		Суди розглядали справу неодноразово. 
		І. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 16 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблим 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання військового обов`язку із захисту держави України 
		в російсько-українській війні.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заінтересовані особи 
		не висловили заперечень щодо задоволення заяви та встановлення відповідного факту. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні обов`язків військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявниці як члена сім`ї військовослужбовця, тобто відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявниці, а саме: отримання виплат, передбачених законодавством, та оформлення спадщини. 
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України як особа, яка не брала участі у справі, подало апеляційну скаргу. 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2022 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-11564св23).
		 
		Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
		 
		ІІ. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2024 року закрито апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2022 року на підставі пункту 3 частини першої статті 362 
		ЦПК України.
		Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга Міністерства оборони України не містить доводів про те, яким чином оскаржуване рішення районного суду впливає на його інтереси та/або обов`язки. Відповідні твердження зводяться виключно до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, тоді як таке рішення 
		не тягне за собою обов`язок здійснення Міністерством оборони України якихось дій, зокрема прийняття певних рішень. Відсутні відомості й про наявність спору 
		про право. 
		Сам по собі факт невизнання певного юридичного факту, правових наслідків цього юридичного факту державним органом без з`ясування, чи впливає оскаржуване рішення суду на суб`єктивні інтереси та обов`язки такого органу, чи може спричинити виникнення обов`язку здійснення ним яких-небудь дій, не надає йому автоматично статусу заінтересованої особи, чи особи, інтереси якої порушено ухваленим рішенням, а отже, й права на оскарження такого судового рішення 
		в апеляційному порядку.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
		 
		У квітні 2024 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду 
		з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 15 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження 
		у цій справі. Витребувано цю справу з суду першої інстанції. 
		У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасуванню, оскільки районний суд вирішив питання про права та обов`язки Міністерства оборони України, так як судове рішення 
		про оголошення ОСОБА_3 загиблим під час виконання військового обов`язку безумовно вплине на виникнення у Міністерства оборони України обов`язку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з його загибеллю відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок 
		і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України 
		від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
		Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 лютого 2022 року призваний на військову службу відповідно до Указу Президента від 24 лютого 
		2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
		Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року № 3 старшого солдата запасу ОСОБА_3 призначено на посаду навідника 
		2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 
		За наказом командира військової частини НОМЕР_1 наказано вважати таким, 
		що прибув в оперативне підпорядкування тактичної групи «ГРІМ» оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », з ІНФОРМАЦІЯ_5 , старшого солдата  ОСОБА_3 , навідника 2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .
		Згідно з актом про настання смерті від 08 квітня 2022 року навідник 
		2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , старший солдат  ОСОБА_3 ,  
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , орієнтовно о 10 год 00 хв, загинув у результаті танкового обстрілу 
		та потрапляння снаряду в автомобіль ГАЗ-66, в якому він перебував. Евакуювати тіло  ОСОБА_3 не уявлялося можливим.
		Відповідно до акта службового розслідування від 18 квітня 2022 року 
		у  ОСОБА_3  та інших військовослужбовців, які перебували в автомобілі ГАЗ-66 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в районі сіл Червоне та Пасічне Ізюмського району Харківської області, влучив снаряд, випущений із російського танку, від вибуху якого вони загинули. 
		Евакуювати тіло  ОСОБА_3  та інших військовослужбовців із місця події не було можливості.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 повідомлено, що старший солдат ОСОБА_3 , 1973 року народження, зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час виконання бойового завдання.
		Згідно з довідкою Відділу реєстрації місця проживання від 11 травня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали та були зареєстровані 
		за адресою АДРЕСА_2 .
		При повторному розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_1 долучено 
		до матеріалів справи, зокрема: копію постанови слідчого відділу 2 управління 
		(з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про встановлення особи трупу від 09 серпня 2023 року, копію лікарського свідоцтва про смерть № 5614 
		від 31 серпня 2023 року, копію відповіді з комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» від 31 серпня 2023 року № 53, копію довідки про причину смерті ОСОБА_3 , виданої 31 серпня 2023 року, з яких випливає, 
		що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в зоні бойових дій, а саме 
		в Харківській області, Ізюмський район, населений пункт Суха Кам`янка, причина смерті: інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла; вибухова травма; ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів 
		та уламків; тіло загиблого видано для поховання 27 липня 2023 року (а. с. 184-187).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 
		3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції 
		не відповідає.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд 
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження 
		за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
		Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, 
		що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).
		Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, 
		не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року 
		у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
		На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена 
		до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку 
		зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, 
		(3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції 
		є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи 
		у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права 
		та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, 
		або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, 
		не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають 
		із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини 
		і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 911/2635/17 
		та інших.
		Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав 
		(частина перша статті 293 ЦПК України).
		Справи, які можуть бути розглянуті у порядку окремого провадження визначені 
		у частинах другій, третій статті 293 ЦПК України.
		Окреме провадження як вид цивільного судочинства характеризується певною специфікою процесуальної форми. Крім того, в окремому провадженні специфічне коло суб`єктів цивільного процесу - заявник і заінтересована особа (частина третя статті 42 ЦПК України). Заявник - це особа, яка порушує справу окремого провадження. Заінтересовані особи за змістом статті 4 ЦПК України, є особи, які беруть участь у справі, і які мають юридичну зацікавленість. Це коло осіб визначається взаємовідношеннями із заявником у зв`язку з обставинами, 
		які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки.
		Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
		Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника 
		і заінтересованих осіб (абзац перший частини четвертої статті 294 цього Кодексу).
		Верховний Суд не висловлює заперечення щодо визначення заявником заінтересованих осіб. 
		Закриваючи апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої 
		статті 362 ЦПК України за апеляційною скаргою Міністерства оборони України 
		на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 16 грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням районного суду не вирішувалися питання про права та/або обов`язки Міністерства оборони України.
		Разом із цим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця, тобто оголошення померлим або визнання його безвісно відсутнім, не в усіх випадках заявники зазначають як заінтересованих осіб Міністерство оборони України або відповідну військову частину, які беруть участь у таких справах із метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. 
		Тому суду, залежно від установлених обставин, необхідно залучати до участі у таких справах Міністерство оборони України або відповідні військові частини з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення.
		Зазначене випливає із положень статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України 
		«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 
		Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога 
		у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності 
		без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних 
		та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори 
		чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно 
		з цим Законом мають право на її отримання.
		За змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) 
		їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, 
		яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених 
		з військової служби, та деяких інших осіб».  
		Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги 
		у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності 
		без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних 
		та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
		Відповідно до пункту 12 указаного Порядку одноразова грошова допомога 
		у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених 
		у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
		Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в особистому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат особам, визначеним абзацом другим пункту 8 цього Порядку. У разі відмови однієї з осіб, зазначених 
		в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, 
		які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, 
		у рівних частках (пункт 13 цього Порядку).
		При скасуванні попереднього судового рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив на необхідності перевірити взаємовідносини заявника 
		та Міністерства оборони України, визначитися із юридичною заінтересованістю Міністерства оборони України і за результатом цього здійснити розгляд справи.
		Суд апеляційної інстанції передчасно закрив апеляційне провадження, залишивши поза увагою вказані вище обставини.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач 
		у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		З урахуванням наведеного, апеляційному суду необхідно з`ясувати питання 
		про склад учасників процесу, надати належну правову оцінку доводам апеляційної скарги та керуючись рекомендаціями, наданими Верховним Судом, розглянути справу відповідно до вимог процесуального законодавства. 
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій 
		і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. 
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                             Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                       І. Ю. Гулейков
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Коломієць 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...