Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 678/428/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2024.
Дата набрання законної сили: 09.07.2024
Номер судового провадження: 51-2629км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023243300000024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 липня 2024 року
		м. Київ
		справа № 678/428/23
		провадження № 51-2629км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                              ОСОБА_7 
		(у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розсохуватого Летичівського району Хмельницької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 5 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна, крім житла.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк з часу його затримання та перебування під вартою, а саме з 16 по 26 січня 2023 року та з 27 січня 2023 року по день набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої 448 834,81 грн та 50 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
		Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 в умовах воєнного стану, а саме 14 січня 2023 року, правомірно перебуваючи в будинку ОСОБА_8 за місцем його проживання у буд. АДРЕСА_1 , умисно, таємно викрав гроші у сумі 80 000 грн та 20 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день вчинення злочину становило 731 372 грн, а всього на загальну суму 811 372 грн, що є особливо великим розміром, які належали ОСОБА_8 , чим спричинив останній майнову шкоду у зазначеному розмірі.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали, та заперечень на неї
		У касаційній скарзі засуджений та його захисник посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного місцевим судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення.
		На обґрунтування своїх вимог захисник та засуджений вказують про:
		-       істотне порушення прав ОСОБА_7 , що виразилося у проведенні за його участю слідчих дій шляхом безпідставного його затримання та незаконного утримання без складання протоколу відповідно до вимог ст. 208 КПК, здійснення йому повідомлення про підозру 16 січня 2023 року, проведення того ж дня його допиту та слідчого експерименту за його участю, а також застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 17 січня 2023 року без участі захисника, участь якого відповідно до вимог ст. 52 КПК була обов`язковою;
		-       недопустимість доказів, зібраних в ході проведення досудового розслідування, а саме:
		1)                протоколу огляду кімнати НОМЕР_1 у готелі «Швейцарський» у м. Львові від 16 січня 2023 року, який проведено без добровільної згоди власника готелю чи його тимчасового володільця, яким був ОСОБА_7 , а також з порушенням прав ОСОБА_7 , якому під час проведення огляду було заборонено відходити від працівників правоохоронного органу, не було роз`яснено його права як затриманої особи, під час цієї слідчої дії було проведено особистий обшук ОСОБА_7 , а також обшук, а не огляд кімнати НОМЕР_1, що виразилося у огляді кімнат в номері та відкритті сейфу;
		2)                протоколу огляду та вилучення у ОСОБА_9 спортивного костюму та кросівок від 16 січня 2023 року, оскільки цей протокол усупереч вимогам ст. 104 КПК не був підписаний слідчим ОСОБА_10 ;
		3)                протоколу огляду та вилучення у ОСОБА_7 мобільного телефону, музичної колонки, грошей у сумі 4500 грн, спортивного костюму та кросівок від 16 січня 2023 року, оскільки вказану слідчу дію було проведено під час незаконного обмеження волі ОСОБА_7 без складання протоколу затримання останнього відповідно до вимог ст. 208 КПК;
		4)                протоколу огляду домоволодіння потерпілої ОСОБА_8 від 16 січня 2023 року, який складено не слідчим ОСОБА_10 , а іншим співробітником поліції, який усупереч вимогам ст. 105 КПК не зазначений у протоколі, оскільки під час проведення цього огляду слідчий ОСОБА_10 не міг фізично бути присутнім, бо повертався зі м. Львова у складі слідчо-оперативної групи;
		5)                фіскальні чеки на купівлю мобільних телефонів, на оплату готелю «Либідь Плаза» у м. Хмельницькому, на купівлю спортивних костюмів та кросівок, фоліо, відеозаписи з камер спостереження спортивних магазинів, оскільки ці докази здобуті неуповноваженою особою, а саме оперативним працівником без відповідного доручення слідчого, а також протокол огляду вказаних відеозаписів з камер відеоспостереження магазинів від 20 березня 2023 року на підставі доктрини «плодів отруєного дерева»;
		-       невстановлення судами попередніх інстанцій на підставі досліджених доказів факту викрадення у ОСОБА_8 грошей саме у сумі 811 372 грн (20 000 доларів США та 80 000 грн), а також належності усієї суми викрадених коштів потерпілій;
		-       неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 185 КК та необхідність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК, оскільки загальний розмір викрадених ним грошей становив 781 372 грн (20 000 доларів США + 50 000 грн), що у розумінні примітки до ст. 185 КК є великим розміром, а не особливо великим;
		-       невідповідність призначеного місцевим судом ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за якими характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, неофіційно працює та має можливість утримувати сім`ю;
		-       апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих аргументів для залишення апеляційної скарги сторони захисту без задоволення, не надав вичерпних відповідей на доводи, зазначені у скарзі, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		У запереченнях на касаційну скаргу засудженого та його захисника потерпіла ОСОБА_8 вказує про її необґрунтованість та просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		На думку сторони захисту, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою факт незаконного затримання ОСОБА_7 .
		Відповідно до статті 209 КПК, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Суд зазначає, що у справі відсутній протокол затримання засудженого. Сам засуджений стверджував, що він був затриманий працівниками поліції 16 січня 2023 року, коли після проведення оглядів він був змушений залишатися біля працівників поліції та був доставлений ними з м. Львова до управління поліції в м. Летичів, а ухвалою слідчого судді від 17 січня 2023 року був взятий під варту в залі суду.
		Суд звертає увагу, що цей довід сторони захисту був врахований судами попередніх інстанцій, які констатувалиперіод затримання ОСОБА_7 з 16 січня по 26 січня 2023 року.
		Той факт, що на момент затримання засудженого не було захисника, колегія суддів відхиляє. Адже судом касаційної інстанції вже неодноразово констатувалося, що затримання є несподіваною дією, а отже участь захисника з цього моменту є неможливою. Також суд враховує, що  проведення 16 та 17 січня 2023 року з засудженим слідчих дій, зокрема допиту ОСОБА_7 як підозрюваного та проведення за його участю слідчого експерименту відбувалися без участі захисника, а тому результати цих слідчих дій не можуть бути використані у ході оцінки сукупності доказів у цьому провадженні.
		В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суди попередніх інстанцій не здійснювали дослідження доказів та процесуальних документів, отриманих з порушенням права на захист ОСОБА_7 під час його затримання, та не поклали ці відомості в основу своїх рішень.
		Проте суд наголошує, що як у суді першої інстанції під час безпосереднього допиту, так і під час розгляду цього провадження у суді касаційної інстанції засуджений підтверджував, що вчинив крадіжку грошей і підтверджував те, як він ними розпоряджався після викрадення. Незгода засудженого та його захисника стосувалася розміру викраденої суми. Саме з цих міркувань захисник вважав, що провадження слід закрити, оскільки у діях засудженого немає складу інкримінованого злочину, тобто ч. 5 ст. 185 КК.
		Однак суд констатує, що у цьому провадженні має місце доведеність винуватості засудженого у вчиненні крадіжки у особливо великому розмірі поза розумним сумнівом.
		Перш за все суд звертає увагу на те, що вилучені під час огляду у готельному номері гроші та інші речі не можуть вважатися плодами отруйного дерева з огляду на те, що не було складено відповідно до положень КПК протокол затримання ОСОБА_7 . Сам факт відсутності протоколу про затримання особи у матеріалах кримінального провадження жодним чином не свідчить про недопустимість всіх отриманих у подальшому доказів у цьому провадженні або ж про недопустимість слідчих дій. Означене порушення прав особи, яке виразилося у нескладанні протоколу про затримання, несвоєчасному складанні протоколу про затримання або ж про затримання особи раніше, аніж це зазначено у протоколі затримання може бути усунуте шляхом констатації судом того часу затримання, коли воно реально відбулося. У цьому провадженні суди саме так й зробили, врахувавши, що ОСОБА_7 був затриманий 16 січня 2023 року. 
		Щодо доводів сторони захисту про недопустимість протоколу огляду від 16 січня 2023 року, який було проведено у кімнаті НОМЕР_1 готелю «Швейцарський», то колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положеннями ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів (ч. 1 ст. 237 КПК); огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК).
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		З протоколу огляду від 16 січня 2023 року вбачається, що цю слідчу (розшукову) дію було проведено у кімнаті НОМЕР_1 готелю «Швейцарський» за участю ОСОБА_7 та двох понятих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на підставі добровільної згоди адміністратора готелю «Швейцарський» ОСОБА_13 , що підтверджується його заявою (т. 2, а.к.п. 38). Хід проведення огляду зафіксовано на цифрову відеокамеру Panasonic, а відеозапис цієї слідчої дії долучено як додаток до протоколу огляду.
		В описовій частині протоколу огляду вказано, що об`єктом огляду був готельний номер 27, в якому знаходився громадянин ОСОБА_7 , який добровільно видав працівникам поліції залишок від раніше викрадених ним коштів за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується власноручно написаною заявою ОСОБА_7 (т. 2, а.к.п. 39). В ході огляду було вилучено, описано та поміщено до сейф-пакетів добровільно видані ОСОБА_7 грошові кошти у іноземній валюті (долари США, Євро) та в національній валюті (гривні).
		Від учасників огляду та понятих заяв та клопотань не надходило, а протокол було підписано усіма учасниками, у тому числі ОСОБА_7 без зауважень.
		З матеріалів провадження, в тому числі відеозапису цієї слідчої дії вбачається, що як адміністрація готелю, так і особи, які були присутні у готельному номері (в т.ч.  ОСОБА_7 ) дозволили проведення слідчої дії без будь якого примусу. 
		Очевидно, що слідчий заборонив ОСОБА_7 залишати номер готелю, в якому проводився огляд, оскільки таке його право безпосередньо випливає з КПК.
		Огляд всіх кімнат готельного номера, а також видача залишку викрадених грошових коштів ОСОБА_7 у ході проведеного огляду також не суперечить положенням кримінального процесуального законодавства.
		Як убачається із дослідженого судами попередніх інстанцій відеозапису огляду від 16 січня 2023 року в кімнаті НОМЕР_1 готелю «Швейцарський», будь-які недозволені методи або спецзасоби (кайданки) співробітниками поліції до ОСОБА_7 не застосовувалися, він не був позбавлений можливості вільно пересуватися по готельному номеру, йому лише у відповідності до вимог ч. 6 ст. 237 КПК було заборонено залишати місце огляду до його закінчення.
		Відтак суд констатує, що стороною обвинувачення не було допущено порушень, які б потягнули за собою недопустимість огляду як слідчої дії або ж неможливість подальшого визнання вилучених коштів і речей як речових доказів у цьому провадженні з посиланням на доктрину плодів отруйного дерева, як про це вказує сторона захисту.
		Вказане підтверджується показаннями допитаних у суді першої інстанції засудженого та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_14 .
		Дані про те, що під час проведення огляду кімнати НОМЕР_1 готелю «Швейцарський» було проведено особистий обшук ОСОБА_7 у матеріалах кримінального провадження відсутні та стороною захисту додатково такі відомості не надані.
		Порушення прав засудженого під час проведення цієї слідчої дії Суд не встановив.
		З аналогічних підстав колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи касаційної скарги сторони захисту про порушення прав ОСОБА_7 під час проведення огляду та вилучення у засудженого спортивного костюму, кросівок, мобільного телефону, музичної колонки та грошей у сумі 4500 грн, оскільки вказані речі та гроші ОСОБА_7 видав працівникам поліції добровільно, що підтверджується його заявою (т. 2, а.к.п. 65), будь-яких засобів примусу до нього співробітники поліції не застосовували, а залишатися на місці огляду засуджений був зобов`язаний на підставі законної вимоги слідчого, що регламентовано ч. 6 ст. 237 КПК.
		Той факт, що протокол огляду та вилучення у ОСОБА_9 спортивного костюму та кросівок від 16 січня 2023 року не містить підпису слідчого ОСОБА_10 не свідчить про недопустимість результатів цієї слідчої дії як доказу, оскільки у Суду не викликає сумнівів те, що вказану слідчу дію провів саме слідчий ОСОБА_10 , який зафіксований на фототаблиці, долученій як додаток до протоколу огляду, яка ним підписана.
		Крім того, під час допиту у суді першої інстанції слідчого ОСОБА_10 судом було встановлено, що саме він проводив вказану слідчу дію.
		Таким чином суди належним чином аргументували свою позицію про те, що саме слідчий ОСОБА_10 складав відповідний протокол, а тому підстав для визнання його недопустимим не встановили.
		Щодо твердження сторони захисту про те, протокол огляду домоволодіння потерпілої ОСОБА_8 від 16 січня 2023 року складено не слідчим ОСОБА_10 , а іншим співробітником поліції, що свідчить про недопустимість цього протоколу як доказу, колегія суддів звертає увагу на таке.
		Вказані аргументи були предметом ретельної перевірки судами попередніх інстанцій, які на підставі показань слідчого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_15 , який підтвердив, що був присутній як спеціаліст під час проведення огляду домоволодіння ОСОБА_8 саме 15 січня 2023 року, та потерпілої ОСОБА_8 , а також письмової заяви останньої про надання добровільної згоди на проведення співробітниками поліції огляду її домоволодіння від 15 січня 2023 року встановили, що протокол огляду домоволодіння потерпілої від 16 січня 2023 року містить очевидну описку в даті проведення такого огляду.
		Крім того, слідчий ОСОБА_10 у судовому засіданні місцевого суду підтвердив те, що він був присутній під час проведення цієї слідчої дії, однак бланк протоколу заповнював під його диктовку інший співробітник поліції, а він лише підписав цей протокол.
		Суд враховує ці аргументи сторони захисту, однак констатує, що недоліки, які мали місце під час складання цього протоколу огляду місця події, на які у касаційній скарзі вказує сторона захисту, не свідчать про недопустимість цього протоколу огляду місця події у розумінні вимог ч. 1 ст. 87 КПК.
		Твердження сторони захисту про недопустимість як доказів фіскальних чеків на купівлю мобільних телефонів, на оплату готелю «Либідь Плаза» у м. Хмельницькому, на купівлю спортивних костюмів та кросівок, фоліо, відеозаписів з камер спостереження спортивних магазинів, оскільки ці докази здобуті неуповноваженою особою, а саме оперативним працівником без відповідного доручення слідчого, а також похідних від них доказів протоколів оглядів вказаних відеозаписів з камер відеоспостереження магазинів від 20 березня 2023 року, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
		В ході касаційної перевірки було встановлено, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що фіскальні чеки, фото та відео з камер спостереження спортивних магазинів отримані органом досудового розслідування від володільців такої інформації на підставі запитів заступника начальника ВП - начальника СКП Хмельницького РУП ОСОБА_16 .
		У матеріалах провадження наявні заяви ОСОБА_17 про видачу працівниками поліції фіскального чеку з магазину ТОВ «MOYO» (т. 2, а.к.п. 118 - 119), листів ФОП ОСОБА_18 та заступника директора магазину «SuperStep» (т. 3, а.к.п. 83, 87). Суд наголошує, що у разі добровільного передання відеозаписів з камер спостереження, аудіозаписів тощо особою, у якої вони є, стороні обвинувачення, підстави для констатації положень КПК відсутні. 
		Огляд відео з камер відеоспостереження магазинів спортивного одягу було проведено слідчим, який входив в групу слідчих, а саме заступником начальника СВ ВП № 3 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_19 , яким за результатами такого огляду було складено відповідні протоколи оглядів (т. 3, а.к.п. 85, 85, 89, 90).
		Доводи у касаційній скарзі сторони захисту щодо невстановлення судами попередніх інстанцій на підставі досліджених доказів факту викрадення у ОСОБА_8 грошей саме у сумі 811 372 грн (20 000 доларів США та 80 000 грн), а також належності усієї суми викрадених коштів потерпілій, і, як наслідок, неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 185 КК, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
		Крадіжка вважається вчиненою у особливо великих розмірах у разі, якщо сума викраденого в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
		Частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового Кодексу України визначено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року.
		Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру становило 1342 грн.
		Отже, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, особливо великий розмір становив 805 200 грн і більше (1342?600=805 200).
		Як убачається із досліджених судами попередніх інстанцій матеріалів кримінального провадження, діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 20 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день вчинення злочину становило 731 372 грн, а також 80 000 грн, а всього на загальну суму 811 372 грн.
		Вказана сума заподіяної потерпілій шкоди підтверджується дослідженими судами попередньої інстанції доказами, а саме протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 15 січня 2023 року, в якому зафіксовано інформацію про те, що у ОСОБА_8 було викрадено гроші у сумі 20 000 доларів США та 80 000 грн (т. 2, а.к.п. 3).
		Під час допиту потерпілої у суді першої інстанції, остання підтвердила, що ОСОБА_7 у неї було викрадено грошові кошти у сумі 20 000 доларів США та 80 000 грн, які вона протягом тривалого часу збирала на придбання своїй онуці квартири. Суди досліджували і належним чином аргументували той факт, що у володінні ОСОБА_8 могла бути ця сума коштів. Тож покликання засудженого на джерела отримання викрадених коштів, їхнє призначення тощо суд відхиляє, оскільки у будь якому випадку викрадені кошти були чужими для винного. 
		Твердження сторони захисту про те, що значна частина викрадених ОСОБА_7 коштів належала його співмешканці ОСОБА_20 (онучці потерпілої) обґрунтовано були відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки в ході судового розгляду як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій було встановлено, що ОСОБА_20 не мала жодних заощаджень, що підтверджується показаннями як самої ОСОБА_20 , так і засудженого ОСОБА_7 , який проживав спільно з ОСОБА_20 однією сім`єю.
		Повернення ОСОБА_8 за результатами проведеного досудового розслідування частини викрадених у неї коштів жодним чином не може свідчити про зменшення заподіяної їй протиправними діями ОСОБА_7 шкоди, як про це вказує у касаційній скарзі сторона захисту.
		Таким чином, розмір заподіяної протиправними діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 шкоди у розмірі 811 372 грн було встановлено під час судового розгляду справи та з`ясування усіх обставин шляхом дослідження наявних у матеріалах кримінального провадження доказів та показань свідків, і сторона захисту не вказала в касаційній скарзі, які обставини, крім показань засудженого, свідчать на користь того, що ним було викрадено значно меншу суму коштів у розмірі 20 000 доларів США та 50 000 грн.
		Оскільки сума викрадених у ОСОБА_8 коштів становить 811 372 грн, що станом на момент вчинення ОСОБА_7 крадіжки становило особливо великий розмір, його дії судами попередніх інстанцій за ч. 5 ст. 185 КК кваліфіковано правильно.
		Підстави для перекваліфікації дій засудженого з ч. 5 на ч. 4 ст. 185 КК відсутні.
		Покарання ОСОБА_7 , попри твердження сторони захисту, призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, і воно є справедливим.
		Під час призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна, крім житла, місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких кримінально-караних діянь, конкретні обставини його скоєння, посткримінальну поведінку ОСОБА_7 та дані про нього, а саме те, що він раніше в силу ст. 89 КК не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває. Також судом першої інстанції враховано відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		Посилання у касаційній скарзі захисника про неврахування судами попередніх інстанцій характеризуючих даних про ОСОБА_7 , на думку Суду, є необґрунтованими.
		Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого та його захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній аргументи, аналогічні доводам касаційної скарги сторони захисту, та визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
		З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу засудженого та його захисника слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 рокущодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та його захисника - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...