Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/457/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2024.
Дата набрання законної сили: 09.07.2024
Номер судового провадження: 51-845км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020270090000146

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 липня 2024 року
		м. Київ
		справа № 730/457/20
		провадження № 51-845км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                         ОСОБА_5 ,
		розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270090000146, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 25 січня 2021 року Деснянським районним судом м.  Чернігова за ч. 4 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі  на строк 6 років,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
		Короткий зміст оскаржених судових рішень:
		Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2023 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
		ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 289 КК України на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
		ОСОБА_7 - за ч. 2 ст. 289 КК України на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2021 року, зміненим за постановою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць.
		Вирішено долю  речових доказів і стягнуто процесуальні витрати.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
		Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		06 квітня 2020 року у вечірній час ОСОБА_8 , перебуваючи біля будівлі їдальні ЗАТ «Агро-Регіон» за адресою: вул. Шевченка, 41, с. Оленівка, Ніжинський район, Чернігівська область, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки ГАЗ моделі 2705Р, д.н.з. НОМЕР_1 , що перебував у користуванні ОСОБА_9 , вступив у злочинну змову з ОСОБА_7 , якого залучив до вчинення кримінального правопорушення, попередньо надавши йому власний автомобіль марки «Ауді» моделі А6, номерний знак НОМЕР_2 .
		ОСОБА_8 з метою особистого збагачення, з корисливого мотиву, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вийшовши за межі попередньої домовленості з ОСОБА_7 , застосував до ОСОБА_9 фізичне насильство, заподіявши по його тілу близько 20 - 25 ударів, а саме: руками і ногами по голові, шиї та тулубу, завдавши легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, після чого наказав потерпілому сісти на пасажирське сидіння автомобіля «Aуді», яким керував ОСОБА_7 .
		ОСОБА_7 , усвідомлюючи небезпечний характер діянь, які вчиняв ОСОБА_8 , застосовуючи до ОСОБА_9 фізичне насильство, заподіяв по його тілу близько 20 - 25 ударів, завдавши легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, що вийшло за межі їх попередньої домовленості. Також, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації спільного злочинного наміру, з корисливого мотиву, для особистого збагачення допоміг ОСОБА_8 привести у рух указаний вище автомобіль ГАЗ за допомогою автомобіля «Ауді», яким керував, тягнучи на буксирі до моменту запуску двигуна.
		Реалізуючи спільний намір, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 привели у рух автомобіль марки ГАЗ, застосувавши його буксирування автомобілем «Aуді, за кермом якого перебував ОСОБА_7 , до моменту запуску двигуна автомобіля ГАЗ.
		Далі, ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом автомобіля ГАЗ, зник з місця вчинення кримінального правопорушення в невідомому напрямку.
		У цей час ОСОБА_7 , сприяючи ОСОБА_8 у вчиненні злочину, утримував потерпілого ОСОБА_9 у салоні автомобіля Aуді.
		Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спільними узгодженими діями незаконно заволоділи зазначеним вище автомобілем марки ГАЗ.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.  
		Аргументуючи свої вимоги, захисник указує, що висновки суду першої інстанції стосовно винуватості підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, є необґрунтованими, незаконними та невмотивованими, судовий розгляд проведено однобічно й неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а своє рішення суд обґрунтував суперечливими доказами. Зазначає про відсутність змови з ОСОБА_10 на заволодіння транспортним засобом. Вважає, що в діях підзахисного відсутній склад злочину.
		Ці обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який, порушуючи приписи ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив усіх доводів апеляційних скарг сторони захисту, не дав умотивованих відповідей на них та залишив вирок щодо ОСОБА_7 без зміни. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставну.
		У судовому засіданні прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Судові рішення щодо ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржуються.
		За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Відповідно до вказаної вище норми закону суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як визначено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		Мотиви Суду
		Доводи захисника про незаконність засудження ОСОБА_7 за вчинення інкримінованого злочину аналогічні доводам засудженого та його захисника в поданих ними апеляційних скаргах, які були перевірені в суді апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених судом і викладених у вироку, ґрунтується на доказах, яким суд дав належну оцінку.
		Незважаючи на невизнання засудженим своєї винуватості, районний суд дійшов висновків про винуватість  ОСОБА_7 на підставі показань: 
		-         потерпілого ОСОБА_9 , надані ним під час досудового розслідування (останній на час судового розгляду помер). Відповідно до протоколів допиту потерпілий показав, що 06 квітня 2020 року близько 19:40 він виїхав за кермом автомобіля марки ГАЗ моделі 2705P, д.н.з. НОМЕР_3 , який придбав близько півтора року у ОСОБА_11 та який на себе після купівлі не переоформив, хоча фактично автомобіль належав йому. Залишивши транспортний засіб на зупинці біля магазину «Старий друг» із ключами у замку запалювання, пішов у магазин. Коли повернувся, побачив біля нього автомобіль «Ауді А6», яким користується ОСОБА_8 та в салоні якого був ОСОБА_7 . У салоні його автомобіля перебував ОСОБА_8 , який наказав йому сісти на пасажирське сидіння біля нього, що він і зробив. Після цього ОСОБА_8 запустив двигун автомобіля і вони поїхали в напрямку с. Оленівка. Позаду них слідував ОСОБА_7 на автомобілі «Ауді А6». На виїзді з м. Борзни за вказівкою ОСОБА_8 він пересів до автомобіля «Ауді А6», за кермом якого був ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 на його автомобілі кудись поїхав. Через деякий час  він приїхав із ОСОБА_11 , який згодом кудись подівся. Після чого за вказівкою ОСОБА_8 він пересів у салон автомобіля ГАЗ і вони поїхали в напрямку с. Оленівка, де той, без будь-яких пояснень, завдав йому удару рукою в ділянку голови, від чого він упав. Потерпілий підвівся, проте останній продовжував заподіювати йому удари, від яких він знову впав. ОСОБА_8 бив його ногами в різні частини тіла, у тому числі голову, та кричав, де документи на автомобіль. Під час побиття його ОСОБА_8 автомобіль «Ауді А6» був поруч. Що відбувалося далі, пам`ятає погано, оскільки від ударів сильно боліла голова. Згодом його посадили до салону автомобіля «Ауді», за кермом якого був ОСОБА_7 , останній вiдвiз його до м. Борзни. Він написав заяву до поліції. Автомобіль залишився у ОСОБА_8 , якому дозволу керувати своїм автомобілем не давав та ніяких грошових коштів не винен. Також підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_7 привозив на зустріч ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;
		-         свідка  ОСОБА_11 , який повідомив, що у 2017 році він продав ОСОБА_9 автомобіль марки ГАЗ, н.з. НОМЕР_3 , але документи не переоформляли, бо ОСОБА_9 не доплатив йому грошей. Він віддав йому лише техпаспорт, а страховий поліс ОСОБА_9 оформляв самостійно. 06 квітня 2020 року до ОСОБА_8 подзвонив нього та просив віддати документи на вказаний автомобіль, за що обіцяв 400 доларів США, які ОСОБА_9 винен йому за автомобіль. Він відповів, що документи перебувають у ОСОБА_9 . Через деякий час приїхав ОСОБА_8 на автомобілі ГАЗ і вони вдвох поїхали до ОСОБА_9 , який був на виїзді з м. Борзни був разом із ОСОБА_7 в автомобілі «Ауді», на якому їздив ОСОБА_8 . Це було у проміжку часу з 20 до 22 години. До м. Борзни його, свідка, відвозив ОСОБА_7 на автомобілі «Ауді», а   ОСОБА_9 у цей час пересів у автомобіль ГАЗ до ОСОБА_8 ;
		-         свідка  ОСОБА_12 , котрий, серед іншого, показав, що в день події у вечірній час, на виїзді з м. Борзни в с. Оленівка, неподалік їдальні, стояла «Газель». Біля неї були потерпілий і ОСОБА_8 , автомобіль не заводився, тому почали прив`язувати трос до «Ауді», за кермом якої був ОСОБА_7 . ОСОБА_13 був п`яний, крові він на ньому не бачив, були наче садна;
		Також районний суд дійшов висновків про винуватість ОСОБА_7 на підставіписьмових доказів, зокрема даних протоколів слідчих експериментів, висновків проведених у справі експертиз, та інших доказів.  
		Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, показання потерпілого і свідків є правдивими, повністю узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах провадження, а тому обґрунтовано покладені судом в основу вироку та доводять винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, інкримінованого йому, були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та спростовані здобутими у кримінальному провадженні доказами. Із зазначеними висновками погоджується і колегія суддів, виходячи з такого. 
		Під незаконним заволодінням транспортним засобом (ст. 289 КК України) необхідно розуміти умисне протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.
		Цей злочин визнається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися внаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає в незаконному заволодінні транспортним засобом. Систематичний аналіз норм ККУкраїни дає змогу виділити такі ознаки цього діяння: 1) воно полягає лише в активній поведінці - дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, яким заволодіває; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (під час таємного заволодіння), або подавляється (у ході застосування насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (пі час заволодінні шляхом обману).
		Суб`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у прямому умислі. Особа розуміє, що протиправно заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає його вчинити.
		Як установив суд, у день події ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували разом, неодноразово спілкувалися з потерпілим стосовно продажу автомобіля, а коли той відмовився передати автомобіль ОСОБА_8 , останній почав його бити. У цей момент ОСОБА_7 був поряд. Далі він допомагав ОСОБА_8 привести в рух автомобіль потерпілого, застосовуючи буксир.
		Тобто аналіз дій ОСОБА_7 , пов`язаних із використанням автомобіля, належного ОСОБА_9 , не дає підстав для сумніву у спрямованості умислу на незаконне заволодіння цим транспортним засобом, та дії засудженого утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України.
		Про вказане свідчить і відсутність згоди потерпілого на користування його автомобілем, застосування щодо нього насильства, звернення потерпілого до поліції із заявою про вчинення крадіжки автомобіля, а також поведінка засуджених до і після заволодіння транспортним засобом.
		Предметом перевірки судів попередніх інстанційбули і твердження сторони захисту про відсутність у діях засуджених попередньої змови на вчинення злочину та непричетність до реалізації скоєного ОСОБА_7 . Вони були спростовані здобутими доказами кримінального провадження, із висновками щодо них погоджується і колегія суддів, виходячи з такого. 
		Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві і більше особи заздалегідь домовилися про спільне його вчинення. Крім того, особи, які беруть участь у вчиненні цього злочину, повинні бути співвиконавцями, тобто вони спільними діями заволодівають транспортним засобом.
		Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
		Домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
		За встановлених судом обставин ОСОБА_7 та ОСОБА_8 протягом другої половини дня 06 квітня 2020 року (до обставин, за яких вчинено злочин) перебували разом, неодноразово спілкувалися з потерпілим щодо продажу автомобіля марки ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , у присутності свідка ОСОБА_11 . Крім того, ОСОБА_8 до зазначених вище подій передав свій автомобіль «Aуді» ОСОБА_7 , котрий протягом цього дня возив свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на ньому до місця, де був автомобіль ГАЗ і перебував ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Після того як ОСОБА_8 побив ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_7 , останній допоміг ОСОБА_8 привести у рух автомобіль потерпілого, застосувавши буксирування. При цьому засуджений ОСОБА_7 не перешкоджав злочинним діям ОСОБА_8 та не намагався їх припинити. Далі ОСОБА_8 поїхав до м. Ніжина на автомобілі марки ГАЗ, а ОСОБА_7 прослідував за ним на автомобілі «Aуді». 
		Таким чином, матеріалами провадження підтверджено, що поведінка ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під час скоєння кримінального правопорушення була узгодженою, оперативною і послідовною, а обопільність їх умислу підтверджується також і  їх конклюдентними діями.
		Також колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з урахуванням рішень Верховного Суду про те, що відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незважаючи на те, що транспортним засобом керував один з них, і те, що ОСОБА_7 особисто не вчиняв активних дій, спрямованих на його фізичне переміщення, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
		Отже, колегія суддів констатує, що суди здійснили ретельну перевірку версії захисту щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і спростували низкою здобутих доказів та належно оцінених з точки зору достатності  та взаємозв`язку. Зібрані у справі докази у сукупності достатньою мірою підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені під час формулювання обвинувачення, а доводи захисника  про протилежне є непереконливими.
		У підсумку, колегія суддів вважає, що суд, оцінивши в сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених у суді апеляційної інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість осіб у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їм пред`явлено обвинувачення.
		Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 289 КК України.
		Отже, у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
		Переконливих і достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91,94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації діяння, у касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
		Дії засудженого  ОСОБА_7  за ч. 2 ст. 289 КК України суд кваліфікував правильно.
		Доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, а також незгоди з оцінкою доказів, яку надав суд, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, як зазначено вище, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Натомість апеляційний суд, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційних скарг сторони захисту про неповноту судового розгляду, недопустимість доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильну юридичну оцінку дій засудженого і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
		Решта доводів у касаційній скарзі захисника також не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 й обґрунтованості його винуватості та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Указані вимоги закону дотримано апеляційним судом під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, в разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України, для його скасування або зміни.
		Висновки судів про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, є правильними.
		Порушень застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено.
		З урахуванням викладеного, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а судові рішення- без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...