Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/11851/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2024.
Дата набрання законної сили: 09.07.2024
Номер судового провадження: 51-508км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021142360000245

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		09 липня 2024 року
		м. Київ
		справа №463/11851/21
		провадження №51-508км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Червоноград Львівської області, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ),
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 125 КК у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
		Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_7 у тому, що він 15 серпня 2021 року приблизно о 19:30 біля під`їзду будинку АДРЕСА_1 три рази вдарив малолітнього ОСОБА_9 головою об бетонну поверхню, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує, що:
		- суди послалися на документи, які у розумінні КПК не є доказами;
		- висновок судово-медичної експертизи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки експерт використав інформацію, отриману у позапроцесуальний спосіб;
		- у порядку ст. 290 КПК медична картка потерпілого не відкривалася стороні захисту;
		- перед експертом не ставилось питання щодо можливого виникнення тілесних ушкоджень через падіння з висоти власного зросту, а у задоволенні клопотання захисника про проведення відповідної експертизи було відмовлено;
		- судами попередніх інстанцій не було надано належну оцінку показанням засудженого та свідків, які не вказували, що бачили спричинення ОСОБА_7 ударів;
		- через технічні проблеми допит малолітнього потерпілого був ускладнений, а тому ставить під сумнів безпосередність дослідження його показань;
		- під час поліграфологічного дослідження не підтвердився факт побиття засудженим потерпілого, але місцевий суд безпідставно відмовив у долученні довідки поліграфолога та у задоволенні клопотання про призначення психологічної експертизи;
		- кримінальне провадження підлягало закриттю, оскільки не було досліджено доказів винуватості ОСОБА_7 ;
		- цивільним позивачем за позовом зазначено ОСОБА_8 , а не потерпілого всупереч ст. 175 ЦПК України;
		- цивільний позов не підлягав задоволенню, оскільки не було доведено, в чому саме полягала заподіяна моральна шкода.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;
		- прокурор заперечив касаційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули, причин своєї неявки Суду не повідомили.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, при розгляді касаційної скарги захисника суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		На переконання захисника, стороною обвинувачення не було надано належних доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, а тому кримінальне провадження підлягало закриттю.
		Колегія суддів не погоджується із наведеним твердженням з огляду на таке.
		Сам засуджений протягом судового розгляду свою вину не визнавав та стверджував, що після того як відкрив двері квартири, то побачив хлопчика, який лежав на сходовій клітці головою до під`їзду. 
		Однак в основу доведення винуватості ОСОБА_7 у заподіянні малолітньому ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, суди поклали низку доказів, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.
		Зокрема, в ході надання показань малолітній потерпілий ОСОБА_10 вказував, що строгий дядько багато разів стукав його головою до асфальту біля під`їзду, а інші діти стояли і дивились. Він дуже сильно налякався та їздив у лікарню.
		З аудіозапису судового засідання від 08 березня 2023 року убачається, що малолітній детально розповідав про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень.
		Колегія суддів зазначає, що обраний місцевим судом спосіб допиту малолітнього потерпілого в режимі відеоконференції з іншого залу судового засідання був найменш травматичним для нього та сприяв уникненню його прямого візуального контакту із засудженим.
		Таке процесуальне рішення суду було найбільш сприятливим для унеможливлення повторної травматизації дитини у процесі її опитування та для максимального забезпечення інтересів малолітньої особи в частині збереження її психоемоційного стану під час перебування в судовому засіданні.
		Зі звуко- та відеозапису судового засідання від 08 березня 2023 року убачається, що через поганий звук потерпілого ОСОБА_9 за розпорядженням головуючого судді перевели до іншого залу судового засідання, звідки з належною якістю та звуком було проведено його допит. У сторони захисту запитань до потерпілого не було (а. с. 135-137, Т. 1). Показання, надані малолітнім, щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень відображено у вироку місцевого суду в обсязі, достатньому для виконання цілей кримінального провадження.
		Відтак Суд вважає невмотивованими аргументи захисника про неналежну якість звуку під час допиту ОСОБА_9 .
		Також згідно з показаннями свідка ОСОБА_11 15 серпня 2021 року вона почула крик дитини і вибігла у під`їзд будинку. На сходах стояв обвинувачений з дружиною, який кричав на батьків дитини. Хлопчик трусився і кричав. Сусід на ім`я ОСОБА_12 розказав, що ОСОБА_7 вдарив дитину головою до землі.
		Свідок ОСОБА_13 зазначав, що почув шум, вискочив на балкон, звідки побачив хлопчика та засудженого, який нахилився над дитиною. Не пригадує чи засуджений заподіював удари дитині, але хлопчик ніби намагався вирватися.
		Представник малолітнього ОСОБА_8 повідомила у місцевому суді, що вона почула сильні крики, вибігла з квартири і побачила при вході у під`їзд свою дитину, біля якої був ОСОБА_7 . Засуджений голосно кричав, щоб не гримали дверима. У потерпілого був обдертий лікоть, а на голові були рани. Дитина вказала на засудженого як на особу, яка його побила. По даний час відвідують психолога через те, що дитина боїться гуляти.
		Аналогічні показання надав і батько хлопчика - ОСОБА_14 .
		Свідок ОСОБА_15 зазначала, що після шарпання клямки дверей її чоловік вийшов з квартири, після чого вона побачила як ОСОБА_7 однією рукою тримав двері під`їзду, а іншою рукою тримав хлопчика, який лежав на бетонній підлозі, та питав з якою метою він це робить.
		З висновку судово-медичної експертизи від 17 вересня 2021 року №1017 убачається, що травма голови у малолітнього ОСОБА_9 у вигляді «струсу головного мозку», яка була діагностована 15 серпня 2021 року лікарями КНП МДКЛ м. Львова та поліклініки, відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Синець, садна відносяться до легкого ступеня тяжкості (а. с. 65-66, Т. 1).
		Отже, з інформації, наданої свідками, слідує, що в день події свідки почули крики дитини, після чого кожен із них направився до місця, звідки вони лунали. Засуджений перебував там, а поруч з ним на бетонній підлозі знаходився малолітній потерпілий.
		На момент прибуття свідків до під`їзду інших осіб, окрім засудженого та його дружини, біля потерпілого не було, а обстановка, яка склалася, вказувала на те, що дитина голосно плакала внаслідок заподіяння їй ОСОБА_7 тілесних ушкоджень через шарпання за клямку вхідних дверей.
		За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення версію сторони захисту щодо можливого виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого через падіння з висоти власного зросту колегія суддів відхиляє. Адже і з висновку судово-медичної експертизи від 17 вересня 2021 року №1017 слідує, що потерпілому були заподіяні різні тілесні ушкодження, зокрема, струс головного мозку, садна, синець. Характер таких тілесних ушкоджень підтверджує факт їх заподіяння за обставин, викладених у обвинувальному акті, та підтверджених у ході судового розгляду.
		Хоча суди попередніх інстанцій і відобразили у своїх судових рішеннях зміст деяких документів, які не є доказами у розумінні КПК (витяг з ЄРДР, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, відомості з журналів), однак вони не були основою для висновку про винуватість засудженого за ч. 2 ст. 125 КК, а мали допоміжне значення для з`ясування руху кримінального провадження з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
		Щодо аргументів захисника про недопустимість висновку судово-медичної експертизи, оскільки експерт використав інформацію, отриману у позапроцесуальний спосіб, не відкриту стороні захисту на підставі ст. 290 КПК, Суд зазначає таке.
		Як встановлено судом першої інстанції, висновок судово-медичної експертизи від 17 вересня 2021 року №1017 був складений на підставі постанови дізнавача від 18 серпня 2021 року. КЗ ЛОР «Львівське ОБСМЕ» зверталось до дізнавача ВД ЛРУП №1 з листами від 03 та 10 вересня 2021 року про надання бюро медичної документації із записами лікарів про подальше лікування щодо «струсу головного мозку» та копії журналу прийому хворих за 15 серпня 2021 року із результатами обстеження потерпілого лікарем - нейрохірургом (а. с. 107, 109, Т. 1).
		З висновку експерта №1017 також вбачається, що для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого було використано медичну документацію, складену на підставі звернення за медичною допомогою ОСОБА_9 у зв`язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень 15 серпня 2021 року, та надану експерту 03 вересня 2021 року медичну картку амбулаторного хворого.
		У судовому засіданні 13 жовтня 2022 року представник потерпілого ОСОБА_8 пояснила, що медичну картку, оформлену 2015 року, вона надала дізнавачу з метою проведення експертизи.
		Право потерпілого надавати докази слідчому протягом кримінального провадження передбачено п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК, що і було зроблено у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 .
		Відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами (постанова об`єднаної палати ККС ВС від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17).
		Протягом судового розгляду сторона захисту не порушувала питання про необхідність дослідження медичної карти потерпілого, а лише вказувала на недопустимість висновку експерта з мотивів її надання експерту без дотримання положень КПК, що регулюють тимчасовий доступ до речей і документів.
		З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій з`ясували факт надання медичної карти дізнавачу матір`ю потерпілого у Суду немає підстав вважати, що медична карта була отримана експертом з порушенням процесуального закону, а висновок судової-медичної експертизи, сформований у тому числі на підставі інформації, викладеної у ній, є недопустимим доказом.
		Посилання сторони захисту на те, що інформація, яка міститься у медичній картці є лікарською таємницею, а отже, не могла бути розголошеною, суд відхиляє. Суд звертає увагу, що ця інформація стосується потерпілого. Фактично всі дані, що містяться у медичній картці є інформацією про пацієнта і за бажанням пацієнта чи його законного представника вони, вочевидь, мають бути їм надані. Подальше вирішення питання про використання цих відомостей особою, якої вони стосуються (її законним представником) є виключно їхнім правом. У цьому провадженні мати хлопчика надала медичну картку слідчому з метою подальшого проведення експертизи у кримінальному провадженні, у якому дитина є потерпілим. Тож засуджений і його захисник не можуть апелювати до порушення лікарської таємниці, оскільки саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник) має право приймати рішення щодо використання отриманої інформації про себе, в тому числі й щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці.
		Твердження захисника про безпідставну відмову місцевим судом у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи потерпілому колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вказане клопотання сторони захисту було вирішено місцевим судом з дотриманням вимог КПК під час судового засідання.
		Отже, висновок місцевого суду, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
		Посилання захисника на відмову суду у задоволенні клопотання про проведення психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою - комп`ютерного поліграфа) засудженому ОСОБА_7 колегія суддів відхиляє.
		Чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу та отримання даних як доказу. 
		Така правова позиція також викладена у постановах ККС ВС від 23 вересня 2021 року у справі №234/4850/17, від 26 січня 2023 року у справі №183/3452/19, від 09 листопада 2023 року у справі №344/17154/18.
		Відтак відсутні підстави вважати, що відхилення вказаного клопотання сторони захисту вплинуло на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_7 .
		Також апеляційний суд правильно не взяв до уваги надану стороною захисту довідку поліграфолога із посиланням на те, що в розумінні ст. 84 КПК вона не є доказом.
		Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 не може бути позивачем у цій справі суд апеляційної інстанції мотивовано відхилив, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 128 КПК на захист інтересів неповнолітніх осіб цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками. 
		Згідно з матеріалами розглядуваної справи ОСОБА_8 , яка є матір`ю потерпілого ОСОБА_9 , була залучена як законний представник малолітньої дитини відповідною постановою дізнавача від 03 вересня 2021 року (а. с. 55, Т. 1) та подала цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 55 000 грн моральної шкоди.
		Заявлений ОСОБА_8 цивільний позов суд вирішив із додержанням правил глави 9 КПК з урахуванням положень статей 22, 23, 1167, 1172 ЦК України в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь законного представника потерпілого.
		У вироку місцевий суд встановив, що окрім заподіяння малолітньому потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалий час у дитини був періодичний біль голови, неспокійний сон та відчуття страху.
		Суд першої інстанції дійшов переконання, що дії засудженого спричинили малолітньому потерпілому моральні страждання через фізичний біль, емоційні та душевні страждання, а також з урахуванням характеру протиправних дій, вимог розумності та справедливості визначив розмір відшкодування за завдану моральну шкоду - 30 000 грн.
		З таким розміром завданої моральної шкоди погодився і апеляційний суд, а колегія суддів також вважає його обґрунтованим.
		Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржувані судові рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...