Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/810/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2024. Зареєстровано: 13.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2024.
Дата набрання законної сили: 11.07.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4823/569/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024270380000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 740/810/24 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/569/24  Категорія - ч. 4 ст. 185 КК України.  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		 
		за участю сторін кримінального провадження
		захисника  адвоката ОСОБА_6 
		прокурора ОСОБА_7  
		 
		Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відео конференції із Ніжинським міськрайонним судом, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024270380000049 від 18 січня 2024 року, за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 квітня 2024 року,
		 
		щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Житомир, громадянки України, з початковою освітою, офіційно не працюючої, яка перебуває у фактичних шлюбних відносинах та має на утриманні двох малолітніх дітей, фактично проживаючої по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимої,
		 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Цим вироком ОСОБА_8 засуджена за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Іспитовий строк ОСОБА_8 обчислювати з моменту проголошення вироку.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 1 135 грн. 92 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		 
		Судом ОСОБА_8 визнана винуватою у тому, що 31 грудня 2023 року, в період часу з 13 год. 21 хв. по 13 год. 43 хв., перебуваючи у приміщенні торгівельного залу магазину № 1407 «ЄВА» ТОВ РУШ код ЄДРПОУ 32007740, розташованому по АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспіль небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, діючи в умовах воєнного стану, скориставшись вільним доступом до товару магазину, переконавшись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з торгівельної полиці одну туш марки «Maybeline New York the Falsies Surreal» 10 мл, вартістю 332,33 грн. та одну туш марки «Maybeline New York Colossal Bounce» 10 мл, вартістю 283,39 грн., чим заподіяла ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на загальну суму 615,72 грн.
		 
		В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, шляхом пом`якшення призначеного покарання, в зв`язку з тим, що призначене її підзахисній покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, призначити ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу.
		Вказує на те, що тяжкість правопорушення характеризується його типовим та індивідуальним ступенями. Саме тому Пленум Верховного Суду України орієнтує суди при визначенні ступеня тяжкості вчиненого злочину виходити не лише з класифікації злочинів, а з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотиві і мета, спосіб стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		Безперечно, дане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, але згідно прецедентної практики ЄСПЛ «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання».
		У даному кримінальному провадженні обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої не встановлено, при тому, що встановлений ряд обставин які його пом`якшують: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
		Окрім цього судом були враховані й дані про особу обвинуваченої, які не містять відомостей, які б негативно її характеризували. При прийнятті рішення про застосування ст. 75 КК України, суд врахував індивідуальні особливості вчиненого діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідки, позицію сторін з боку обвинувачення, доповідь органу пробації та прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а застосування ст. 75 КК України не забороняється, якщо існує можливість виправлення засудженої без відбування покарання.
		Хибною вважає позицію суду, який не вбачав можливості визнавати встановлені пом`якшуючі обставини, а також стан здоров`я та наявність двох малолітніх дітей такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Враховуючи положення ст. 50 КК України, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж карності діяння, встановлених у відповідній санкції Особливої частини КК України, а й з тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, здатні вплинути на обрання судом певних йому виду і міри.
		На думку сторони захисту, наявність трьох обставин, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи винної, її віку, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та постійного місця проживання, відсутність негативних характеристик з місця проживання, раніше не судимої в силу ст. 89 КК України, відсутність даних про притягнення її до адміністративної відповідальності, критичне засудження власних дій та поведінки в судовому засіданні, правдиві показання щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням відсутності тяжких наслідків від її дій, які є тими обставинами, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, давали суду підстави для застосування положень ст. 69 КК України та переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді штрафу.
		 
		Заслухавши доповідача, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила перейти до більш м`якого покарання у виді штрафу, який її підзахисна може сплатити, прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, звернув увагу на те, що всі вказані стороною захисту вже були враховані судом, але дані щодо особи винної не є тими обставинами, які знижують ступінь її суспільної небезпеки та не можуть бути визнані тими обставинами, які пом`якшують покарання, отже підстав для застосування положень ст. 69 КК України не встановлено, а призначене судом покарання є достатнім та відповідає, як особі винної, так і тяжкості вчиненого нею злочину, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
		 
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 в таємному викраденні майна ТОВ «РУШ» (код ЄДРПОУ 32007740), вчиненому в умовах воєнного стану, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зібраним та перевіреним у судовому засіданні доказам, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому колегією суддів не перевіряються.
		Призначаючи покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд повинен призначити його у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
		Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, визначених ст.ст. 50, 65 КК України, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
		Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видм та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання.
		Призначення більш м`якого виду покарання, не передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, як про це просить сторона захисту, або ж покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченого санкцією цієї статті, на підставі ст. 69 КК України, можливе лише за умови наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, при наявності позитивних даних про особу обвинуваченого. 
		Під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обставин, які б обтяжували покарання, дані про особу винної, та призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому, звільнив її від відбування покарання з випробуванням, визначивши мінімальний іспитовий строк, передбачений ч. 4 ст. 75 КК України.
		Наголошуючи на суворості та несправедливості призначеного покарання, захисник не вказує, які ж обставини свідчать про зниження суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_8 злочину, не були враховані судом при призначенні покарання.
		Суд врахував індивідуальні особливості вчиненого діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідки, позицію сторін з боку обвинувачення, доповідь органу пробації, згідно якої, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як середні, а виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а застосування ст.75 КК не забороняється, якщо існує можливість виправлення засудженої без відбування покарання.
		Незгода захисника з тим, що суд не визнав обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, стан здоров`я ОСОБА_8 та наявність на її утриманні двох малолітніх дітей, є безпідставною.
		По-перше, стороною захисту до матеріалів кримінального провадження або в якості додатку до апеляційної скарги не додано жодного медичного документу, який би підтверджував, що ОСОБА_8 страждає тяжким захворюванням. Інформація про проблеми обвинуваченої із зором відома лише зі слів її бабусі, яка вказувала, що обвинувачена потребує операційного втручання.
		По-друге, захисником не вказано, яким чином наявне у ОСОБА_8 захворювання (за умови його підтвердження медичними даними) знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення або ж може бути визнане обставиною, що пом`якшує покарання, адже ці відомості є даними про стан здоров`я.
		По-третє, захисником не обґрунтовано, яким чином наявність у ОСОБА_8 двох дітей знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та на підставі чого, сторона захисту вважає, що це є обставиною, яка пом`якшує покарання.
		Наявність в обвинуваченої двох малолітніх дітей 2021 року народження приймається до уваги, як відомості про особу обвинуваченої, при цьому, колегія суддів наголошує, що саме необхідність утримувати, виховувати дітей в дусі поваги законів та правил поведінки в суспільстві мало б спонукати обвинувачену влаштуватись на роботу, мати стабільне та законне джерело прибутку від онлайн діяльності, роботи на неповний робочий день тощо, враховуючи малолітній вік дітей, натомість, сторона захисту намагається використати наявність дітей в обвинуваченої в якості обставини, що пом`якшує її вину.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачена достатньо молодого віку, але не отримала освіти, не працює, проживає в гуртожитку з бабусею, дітьми та чоловіком та не вживає заходів для того, щоб поліпшити свій матеріальний стан законним шляхом, про який вказано вище, а вчинила кримінальне правопорушення в період оголошеного в країні воєнного стану.
		Відсутність тяжких наслідків, поведінка обвинуваченої, яка визнала свою вину під тягарем здобутих доказів, які в повному обсязі були досліджені в судовому засіданні та заперечувати свою вину за наявності відеозапису камери, відеоспостереження з магазину, було б нелогічно, відшкодувала шкоду, яка не є значною, щиро розкаялася у вчиненому були враховані судом першої інстанції, що й дало змогу призначити мінімальне покарання визначене санкцією статті, що інкримінується ОСОБА_8 та звільнити її від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		Разом з тим, вказані пом`якшуючі обставини не знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого, не можуть бути враховані повторно, що за відсутності відомостей про істотне зниження суспільної небезпеки винної унеможливлює застосування положень ст. 69 КК України, як про це просить сторона захисту.
		Більш того, ставлячи перед судом вимогу призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, захисник залишає поза увагою, що мінімальне покарання у виді штрафу за крадіжку без обтяжуючих обставин передбачене від однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, це 17 тис. грн., що для матері двох малолітніх дітей, яка не має доходів, стане непомірним тягарем і призведе до неможливості його виконання.
		Вид та строк призначеного обвинуваченій покарання, повністю узгоджується з критерієм справедливості, правову позицію щодо якого висловив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі N 1-33/2004, зазначивши, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливістю застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного.
		За таких обставин, колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника про зміну вироку суду через суворість призначеного строку покарання, оскільки, з урахуванням усіх встановлених обставин та даних про особу винної, не вважає обране ОСОБА_8 покарання надмірно суворим, а рішення суду про звільнення обвинуваченої від відбування призначеного строку покарання з випробуванням з визначенням мінімального іспитового строку є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 , без змін.
		 
		Ухвала набуває законної сили після її проголошення й може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_9  ОСОБА_10  ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...