Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 740/8406/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 12.07.2024. Зареєстровано: 13.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2024.
Дата набрання законної сили: 11.07.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4823/572/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023270300001507

вчиненні злочину від 31.10.2023, засвідчуються підстави та час затримання підозрюваного ОСОБА_6 .
		Вказані документи беззаперечно вказують на отримання доказів на законних підставах, а тому спростовують твердження обвинуваченого щодо незаконності дій по відношенню до нього органами досудового розслідування. 
		При цьому суд першої інстанції з наведенням обґрунтування, виходячи з принципу внутрішнього переконання з точки зору взаємозв`язку сукупності інших доказів у справі, обґрунтовано піддав критичній оцінці доводи сторони захисту та прийшов до обґрунтованого та поза всяким сумнівом висновку про те, що саме ОСОБА_6 31 жовтня 2023 року близько 5 години, за обставин викладених у вироку заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9 та його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Також колегія суддів підкреслює, що суд вибудовуючи свої висновки, не обґрунтував їх доказами, які підставно визнав недопустимими, зокрема, протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_9 від 11.12.2023, з додатком відеозаписом слідчої дії, протокол допиту потерпілої ОСОБА_9 від 31.10.2023, протокол огляду відеозапису з нагрудної камери відеозапису працівника ВРПП Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області від 22.11.2023 з додатком відеозаписом, в силу того, що потерпіла відмовилась давати показання у суді, а також не роз`яснення на стадії досудового розслідування права особи на свободу від самовикриття має визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, що має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими. Відтак, в супереч твердженням апелянта, ці доводи апеляційної скарги були враховані судом першої інстанції та не бралися до уваги при постановленні обвинувального вироку.
		Що стосується неодноразових заяв про бажання обвинуваченого пройти лікування у психіатричному закладі, то вони перевірялися апеляційним судом не лише з урахуванням довідки про перебування ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра в Ніжинському ДПНВ з 2006 року з приводу легкої розумової відсталості, а також наявності у особи інвалідності ІІ групи з дитинства, а й з огляду на висновок судово-психіатричного експерта №651 від 16.11.2023, згідно якого у ОСОБА_6 на час проведення експертизи виявлені ознаки легкої розумової відсталості з поведінковими порушеннями (F70.0  за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), які мають вроджений характер. 
		При цьому експерт вказав, що у ОСОБА_6 на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, виявлені ознаки легкої розумової відсталості з поведінковими порушеннями (F70.0  за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), але він був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 за своїм психічним станом на час проведення експертизи здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження та давати про них правильні свідчення. ОСОБА_6 за його психічним станом на час проведення експертизи примусові заходи медичного характеру не показані. У ОСОБА_6 на час проведення експертизи не виявлено психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин з синдромом залежності, тому наркологічне лікування йому не показано (том 1, а.с.173-177).
		Відтак, вказані обставини свідчать про осудність особи та відсутність підстав для примусового лікування, оскільки примусові заходи медичного характеру ОСОБА_6 не показані.
		Отже, судом не встановлені підстави ні для виправдання ОСОБА_6 , ні для застосування примусових заходів медичного характеру, як про це вказують апелянти.
		Колегія суддів приходить до висновку, що за наслідком ретельного дослідження та оцінки сукупності наданих прокурором доказів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винуватими ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а тому апеляційні вимоги сторони захисту висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Призначене обвинуваченому покарання в межах мінімальної санкції статті і часткове приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, відповідають загальним засадам призначення покарання, передбаченим кримінальним законом, а також принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 , без змін.
		 
		Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії ухвали. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_13  ОСОБА_14  ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...