Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/11021/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2024.
Дата набрання законної сили: 10.07.2024
Номер судового провадження: 61-7111ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Ухвала
		 
		10 липня 2024 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 755/11021/22
		провадження № 61-7111св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого  -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І.,  Лідовця Р. А.,  учасники справи: 
		заявниця - ОСОБА_1 , 
		заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року у складі судді Галагана В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який проживав за адресою:    АДРЕСА_1 .
		 
		Заяву мотивувала тим, що після початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації її син ОСОБА_2 19 березня 2022 року уклав контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_6» територіальної громади № 21 ОСОБА_3 .    ОСОБА_2   ніс службу на території Торгово-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_4») за адресою: АДРЕСА_2 . У ніч з 20 на ІНФОРМАЦІЯ_5  року приблизно о 22.45 год збройними силами Російської Федерації нанесено  ракетний  удар по ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», у результаті чого ОСОБА_2 загинув. Після цього ІНФОРМАЦІЯ_5 року Подільською окружною прокуратурою  м. Києва внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань дані про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статі 110  Кримінального кодексу України (далі - КК України). 26 липня 2022 року заявника ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні №  12022100070000539. Однак наразі органами досудового розслідування не вдалося  встановити та ідентифікувати рештки загиблого добровольця добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_8 територіальної громади № 21   ОСОБА_2 , що позбавляє заявника можливості отримати свідоцтво про  смерть свого сина та одержати грошову допомогу у разі смерті (загибелі)  добровольця, тому заявник вимушена звернутись із цією заявою до суду. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва 21 грудня 2022 року заяву   ОСОБА_1 задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Києва, який проживав  за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення вимог заяви, суд першої інстанції виходив із того, що  матеріали справи та факти, заявлені свідками, показання яких не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі ОСОБА_2 , є підставами для можливості зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , який як доброволець добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_6» в період військової агресії Російської Федерації проти України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території ТРЦ  «ІНФОРМАЦІЯ_3» у м. Києві під час вибуху ворожої ракети здійснював охорону об`єктів та забезпечення порядку.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва 21 грудня 2022 року змінено шляхом викладення його резолютивної частини у такій редакції: оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Києва, який проживав  за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав  для задоволення вимог заявника та оголошення її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, однак не звернув уваги на те, що важливе доказове значення, зокрема і щодо подальшої визначеності, має дата смерті.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У травні 2023 року Міністерство оборони України звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити  нове судове рішення, яким у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 відмовити. 
		 
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність правового  висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 46  Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у відносинах, що є подібними до тих, що склалися у цій справі (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
		 
		Також касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій: 
		 
		-  не звернули увагу на те, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Також з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців;
		-  не врахували, що воєнні дії на території України тривають, відлік встановленого шестимісячного строку, відповідно, ще не розпочався, тому звернення заявниці до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним і виключає можливість визнання особи померлою у порядку, визначеному частиною другою статті 46 ЦК України.
		 
		Крім того, у касаційній скарзі Міністерство оборони України просило відстрочити йому сплату судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бабель О. О., подала до Верховного Суду  відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, в якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Водночас у вказаному відзиві заявниця виклала клопотання про проведення судового засіданні за участі сторін та повідомлення її та її представника про дату і час розгляду справи.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 12 травня 2023 року касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022  року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору, надано заявникові строк для усунення цих недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
		 
		29 травня 2023 року Міністерство оборони України звернулось до Верховного Суду  з клопотанням про продовження строків на усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		31 травня 2023 року Міністерство оборони України надало матеріали на усунення недоліків, зокрема платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі № 755/11021/22 на підставі пункту 3   частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 755/11021/22 з Дніпровського районного суду міста Києва; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.  
		У червні 2023 року матеріали справи № 755/11021/22 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від  19 лютого 2024 року справу № 755/11021/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бабель О. О., про проведення судового засідання за участі сторін та повідомлення її та її представника про дату і час розгляду справи відмовлено.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2024 року справу № 755/11021/22 на підставі  положень частини другої статті 403 ЦПК України передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		 
		Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила із того, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (провадження            № 61-16074св23) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження № 61-15733св23) про те, що шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 46 ЦПК України для оголошення особи померлою, слід обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до  смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2024 року справу № 755/11021/22 прийнято та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року справу № 755/11021/22 повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з огляду на те, що наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 15 травня 2024 року судові рішення суду касаційної інстанції з метою відступу від їх висновків ухвалені не в аналогічних (подібних) правовідносинах. 
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва від 28 лютого 1999 року, актовий запис № 228.
		 
		Згідно з даними паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Дніпровським районним відділом Головного у правління Державної міграційної служби України в м. Києві від 10 лютого 2015 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 02 березня 2022 року № 11 О.   Половинки, з метою набуття бойових спроможностей, укомплектування особовим складом НОМЕР_6-го окремого батальйону територіальної оборони 112-ої бригади територіальної оборони, захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, а також оборони міста Києва від російської збройної агресії, прийнято в оперативне підпорядкування до НОМЕР_6-го окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_4 бригади територіальної оборони, зокрема, громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 (пункт 1.120 Наказу).
		 
		19 березня 2022 року між командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_6» територіальної громади № 21 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено контракт добровольця територіальної оборони, строком дії три роки.
		 
		Листом добровольчого формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_7 від 24 жовтня 2022 року № 541 повідомлено командиру військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ) про те, що згідно з усною інформацією, отриманою в телефонному режимі 19 жовтня 2022 року керівником відділу правового забезпечення добровольчого формування територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_6» від одного із заступників командира військової частини НОМЕР_5 , завершено службове розслідування щодо подій, які мали місце 20 березня 2022 року в ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», яке ґрунтується на поясненнях, взятих, в тому числі, і у добровольців молодіжного воєнізованого формування, залученого, зі слів добровольців, з 26 лютого 2022  року до 20 березня 2022 року включно, до виконання бойового завдання з охорони та супроводу 1-ї реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_5 . Також, за інформацією вищевказаного командира, в матеріалах службового розслідування зафіксовано факт перебування добровольців у ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» в момент влучення ворожої  ракети. Цим листом добровольче формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_8 просить надати довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		 
		Листом від 14 листопада 2022 року № 1/37/5831 військова частина НОМЕР_5 повідомила добровольче формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що не може надавати довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з підстав незарахування громадян до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 , та на цей час немає законодавчо затвердженого зразка довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.  
		 
		Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_4 показав, що він є керівником відділу правового забезпечення добровольчого формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_6», займався збиранням документів щодо факту загибелі добровольців, зокрема 20 березня 2022 року на території ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 02 березня 2022 року № 11 прийнято в оперативне підпорядкування до                    НОМЕР_6-го  окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_4 бригади територіальної оборони громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19 березня 2022 року між командиром добровольчого формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_6» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено контракт добровольця територіальної оборони. Добровольче формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_7 вважає, що добровольці, серед яких був ОСОБА_2 , 20 березня 2022 року виконували військові завдання за наказами командира військової частини НОМЕР_5 на території ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Накази командирів були усними, оскільки на той час не було належної організації у документуванні. Військова частина НОМЕР_5 , яка залучала добровольців добровольчого формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_7 до виконання військових завдань, не вчинила жодних дій, щоб встановити факт участі добровольців у виконанні військових завдань, вони визнають, що добровольці, серед яких був ОСОБА_2 , у момент ракетного удару по ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» знаходились на його території і загинули, однак не визнають причину загибелі.
		 
		Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_5 показав, що він разом із ОСОБА_2 був добровольцем добровольчого формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_7. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 02 березня 2022 року № 11 він разом із ОСОБА_2 був прийнятий в оперативне підпорядкування до НОМЕР_6-го окремого батальйону територіальної оборони 112-ої бригади територіальної оборони та разом проходили навчання в тирі в Броварах. 20 березня 2022 року в усній формі, без письмових наказів, набраним добровольцям, серед яких були свідок та ОСОБА_2 , запропонували добровільно поїхати на охорону військових об`єктів на території ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3». На території ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» був командир, ім`я якого свідку невідомо, і солдати 73-ої бригади, добровольців було 5 чоловік і військові.  Контракти добровольця територіальної оборони 19 березня 2022 року укладалися добровольцями, серед яких були свідок та ОСОБА_2 , на території  ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3». 20 березня 2022 року свідок, ОСОБА_2 та інші добровольці охороняли об`єкти на території ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» згідно з графіком, який було надіслано на телефони, ОСОБА_2 мав позивний « ОСОБА_6 » та мав чергувати 20 березня 2022 року з 22.00 до 23.00 години. Серед добровольців був  хлопець з позивним « ОСОБА_7 », який розподіляв ділянку охорони кожному  добровольцеві. ІНФОРМАЦІЯ_2 в момент попадання ракети ОСОБА_2 та ще один хлопець, якого свідок пізніше впізнав, знаходились на посту на території ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», на стоянці ІНФОРМАЦІЯ_9 саме туди був приліт ракети.  Зранку 21 березня 2022 року добровольці, серед яких був свідок, поїхали на територію ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» розбирати завали, однак тіло ОСОБА_2 не знайшли. 
		 
		Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_8 дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_5 , додатково показав, що він не є родичем ОСОБА_2 , разом із ОСОБА_2 був добровольцем добровольчого формування територіальної громади ІНФОРМАЦІЯ_6». Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 02 березня2022 року № 11 він разом із ОСОБА_2 був прийнятий в оперативне підпорядкування до                 НОМЕР_6-го окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_4 бригади територіальної оборони, разом проходили навчання в тирі ІНФОРМАЦІЯ_10 разом 19 березня 2022 року на території ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» укладали контракти добровольця, отримували зброю, про що ставили підписи, однак подальші накази, зокрема, щодо охорони об`єктів на території ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», були усними. 20 березня 2022 року свідок ОСОБА_8 , свідок ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та інші добровольці знаходились на території ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» для охорони території та забезпечення  порядку. В  момент попадання ракети по ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» свідок знаходився на парковці у двохстах метрах від епіцентру вибуху, а ОСОБА_2 заступив на чергування близько 22.00 години та в момент попадання ракети  знаходився під будівлею «ІНФОРМАЦІЯ_11» ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3», тобто в самому епіцентрі вибуху. Свідок бачив ОСОБА_2 за 15 хвилин до вибуху. Ракета  влучила по бойовим машинам та складу із снарядами, де в той момент  знаходився ОСОБА_2 і ще один хлопець. В момент вибуху свідок  сидів у машині та потрапив під дію вибухової хвилі. За наслідками вибуху свідок отримав тяжкі поранення, проходить тривале лікування та реабілітацію.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу  в  касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що  справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для  забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. 
		 
		Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. 
		 
		А  з  погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
		 
		-  відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
		 
		-  відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного у складі Верховного Суду вважає, що справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав. 
		 
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		Цивільним законодавством, а саме частиною другою статті 46 ЦК  України, передбачено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. 
		 
		Отже, вказана норма права визначає два правила. Перше - загального характеру,  відповідно до якого фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Друге - спеціальне, згідно  з яким з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
		 
		Детальний аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про наявність великої кількості судових справ (більше 100) щодо оголошення фізичної особи померлою і різних підходів судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, викладених у їх судових рішеннях, щодо спеціального  правила норми частини другої статті 46 ЦК України, а саме щодо питання моменту початку відліку шестимісячного строку.
		 
		Так, наприклад, у справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого у незміненій частині рішення погодився й апеляційний суд, виходив із того, що  матеріали справи та факти заявлені свідками, показання яких не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі ОСОБА_2 , є підставами для можливості зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , який як доброволець добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_6» у період військової агресії Російської Федерації проти України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_3» у м. Києві під час вибуху ворожої ракети здійснював охорону об`єктів та забезпечення порядку.
		 
		Тобто суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у цій справі дійшов висновку про те, що шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 46  ЦПК України, для оголошення особи померлою, слід обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.
		 
		Схожий підхід було висловлено й Верховним Судом у складі колегії судів Третьої судової  палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 квітня 2024 року у справі №278/970/23 (провадження № 61-16074св23) та Верховним Судом у складі  колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження                   № 61-15733св23).
		 
		Водночас у судовій практиці існує і інший підхід щодо моменту початку відліку шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою, який обґрунтовуються наступним. 
		 
		Так, згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		 
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		 
		Відмінною рисою строку можна вважати визначеність його початкового і кінцевого моментів: початок перебігу строку від установлених у законі юридичних фактів, а його закінчення визначається спливом певної кількості одиниць                часу. 
		 
		Початковий або кінцевий моменти періоду можуть бути приурочені до певної дати, або події, які неминуче мають настати.
		 
		У нормі частини другої статті 46 ЦК України встановлено строк шляхом вказівки на його початок (день закінчення воєнних дій) та тривалість (два роки). Положення другого речення цієї статті містить виняток із загального правила, яким надається право суду залежно від конкретних обставин скоротити цей строк. При цьому суд скорочує тривалість строку, але початок перебігу залишається незмінним - день закінчення воєнних дій. На таке тлумачення вказує словосполучення «цього строку», тобто того самого дворічного строку, початком якого є день закінчення воєнних дій.
		 
		Оскільки норми, що містяться у першому та другому реченнях частини другої статті 46 ЦК України, перебувають у системно-логічному зв`язку, то немає підстав вважати, що в нормі другого речення частини другої статті 46 ЦК України є вказівка на будь-який інший юридичний факт, що визначає початок перебігу шестимісячного строку, що відрізняло б його від дворічного строку.
		Тому відлік шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою має починатися саме з дня закінчення воєнних дій на території держави. 
		 
		Це і є другим підходом судів для визнання моменту відліку шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою.
		 
		Безсумнівно наявність різних судових підходів у тлумаченні положень однієї норми  - частини другої статті 46 ЦК України, не забезпечує єдність судової практики у цій категорії справ та шкодить іміджу судової системи України загалом, а також довірі до суду.
		 
		Також порушене питання потребує комплексного підходу та забезпечення балансу інтересів як фізичної особи, яку оголошено померлою, зокрема у разі її появи, так і осіб, які перебувають з такою особою у певних відносинах, оскільки оголошення фізичної особи померлою має значні наслідки, зокрема, відкриття спадщини, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою.
		 
		При оголошенні фізичної особи померлою настають  і кримінально-процесуальні наслідки, наприклад, смерть підозрюваного, обвинуваченого є підставою для закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		 
		Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
		 
		На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis у рішеннях ЄСПЛ від 24 квітня 2008  року у справі «C. G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, § 39; та від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), заява № 21722/11, § 170). 
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis у рішеннях ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France), заява № 17862/91, § 31, 32; та від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» (Vyerentsov v. Ukraine), заява № 20372/11, § 65).
		 
		З урахуванням принципу верховенства права звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, України, тому роль Великої Палати Верховного Суду може полягати саме у роз`ясненні особливостей інтерпретації вимог частини другої статті 358 ЦПК України в ситуаціях, аналогічних тій, що виникла у цій справі.
		 
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (див. рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65 ; та від 21 жовтня 2013 року у справі «Del Rio Prada v. Spain», заява № 42750/09, § 93).  
		 
		Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. 
		 
		Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання                 принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
		 
		Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що наразі і серед науковців немає єдиного доктринального підходу щодо початку відліку «шестимісячного строку», визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою.
		 
		Так, у наукових висновках щодо цієї справи доктор юридичних наук, професор Національного університету «Одеська юридична академія» Харитонов Є. О.; кандидат юридичних наук ОСОБА_9 ; доктор юридичних наук професорка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Спасибо-Фатєєва  І. В. дійшли висновку про те, що відлік шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою починається з дня закінчення воєнних дій.
		 
		У свою чергу кандидат юридичних наук,доцент Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Печений О. П., дійшов висновку про те, що початок перебігу шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою пов`язується не з днем закінчення воєнних дій, а з днем настання конкретних обставин, які стали підставою для застосування судом шестимісячного строку.
		 
		Водночас аналіз коментарів до ЦК України та ЦПК України, відповідної юридичної літератури та наукових публікацій свідчить про те, що вказані «шість місяців» слід обчислювати «не раніше спливу шести місяців після закінчення воєнних дій» (Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. У 2-х т. / Відп. ред. В. Г. Ротань. 2010. - С. 118; Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: 2 т. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, 2013. -С. 95-96; та інші).
		 
		Натомість, інші коментарі зазначають таке: «З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців». Тобто, не прив`язують відлік цього строку до закінчення воєнних дій. (Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. за заг. ред. Є. О. Харитонова ; Окреме провадження / В. В. Комаров та інші, 2011. -С. 116; та інші).
		 
		Висновки Верховного Суду
		 
		З огляду на наведене колегія суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що справа містить виключну правову проблему, яка постала у правозастосуванні у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, що беззаперечно призвело до зміни суспільного контексту застосування інституту оголошення особи померлою, і ця проблема потребує нагального вирішення, а тому є підстави для  передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України, забезпечення розумної передбачуваності судових рішень. 
		 
		Наявна виключна проблема застосування частини другої статті 46 ЦК України підлягає вирішенню шляхом надання відповіді на таке питання: з якого моменту починається відлік шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою?
		 
		Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції. 
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		 
		Керуючись статтями 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ: 
		 
		Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник        Судді:І. Ю. Гулейков         Б. І. Гулько         Г. В. Коломієць         Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...