Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/2301/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2024.
Дата набрання законної сили: 09.07.2024
Номер судового провадження: 51-7207км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022000000000125

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 липня 2024 року
		м. Київ
		справа № 199/2301/22
		провадження № 51-7207км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: 
		головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,прокурора захисникаОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торецька Донецької області, жителя АДРЕСА_1 .
		Обставини справи
		 
		1. Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська вироком від 18 серпня 2022 року виправдав ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі ? КК), на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не доведено, що в його діях є склад інкримінованого злочину.
		2. Він обвинувачувався у тому, що придбав чотири гранати Ф-1 та гранату РГД- 5 з універсальними запалами типу УЗРГМ (бойові припаси), а також тротил масою 314,1 г і запал підривача гранати РПГ-40 (вибухові речовини), які незаконно зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 до моменту їх вилучення при обшуку 24 березня 2022 року.
		3. Суд першої інстанції визнав всі докази в кримінальному провадженні недопустимими, оскільки вони були здобуті з порушенням норм КПК та Конституції України.
		4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив підставу виправдання ОСОБА_7 з пункту 3 на пункт 2 частини 1 статті 373 КПК, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, а в решті вирок залишив без змін.
		Вимоги і доводи касаційної скарги 
		 
		5. Прокурор, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у апеляційному суді.
		6. Прокурор стверджує, щоапеляційним судом не надано належної оцінки доводам скарги щодо допустимості протоколу обшуку, які полягали у тому, що:
		- ОСОБА_7 відповідно до його показань користувався будинком і маючи юридичну освіту усвідомлював наслідки своєї згоди на обшук житла;
		- керівник відповідного органу прокуратури мав право надати дозвіл на обшук відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 615 КПК, оскільки територія м. Києва була віднесена до території активних бойових дій;
		- апеляційний суд, перебравши на себе обов`язки сторони провадження, здійснив дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень (далі -ЄРДР). 
		7. На переконання прокурора, оскаржена ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Позиції учасників касаційного розгляду
		 
		8. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційні вимоги сторони обвинувачення, а захисник просив залишити оскаржені судові рішення без зміни. 
		Оцінка Суду
		 
		9. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		10. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція керується статтями 412-414 КПК. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій.
		11. Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України та статтею 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		12. Пункт 1 частини 3 статті 374 КПК передбачає, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, керуючись якими суд відкидає докази обвинувачення.
		13. Відповідно до статті 94 КПК, має оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		14. Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дотрималися вимог процесуального закону.
		Щодо згоди на проведення обшуку 
		 
		15. Основним доказом, який сторона обвинувачення надала на доведення винуватості виправданого, були відомості, отримані під час обшуку приміщень на АДРЕСА_2 .
		16. Суди попередніх інстанцій визнали відомості, що відображені в протоколі обшуку від 24 березня 2022 року, недопустимим доказом на підставі пункту 1 частини 2 статті 87 КПК, оскільки їх отримано внаслідок здійснення процесуальної дії, що потребує попереднього дозволу суду, без такого дозволу.
		17. Також були визнані недопустимими відомості в протоколах огляду вилучених боєприпасів та висновки експертів за результатами їх дослідження, оскільки їх похідний характер від результатів обшуку є очевидним.
		18. Таким чином, у цій справі ключовим залишається питання чи є допустимими докази, отримані в ході проведеного без дозволу слідчого судді спірного обшуку.
		19. Сторона обвинувачення в обґрунтування допустимості результатів спірного обшуку послалась на добровільну згоду ОСОБА_7 на проникнення до домоволодіння, надавши його заяву відповідного змісту. 
		20. Суд вже зазначав, що закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, і висновок про це може випливати з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи[1].
		21. Водночас Суд наголошував, що встановлення наявності й добровільності згоди особи на проведення в її житлі або іншому володінні огляду є важливим для визначення допустимості доказів і сторона, яка надає докази, отримані при таких слідчих діях, має переконати суд у наявності такої згоди та її добровільності.[2]
		22. У матеріалах справи дійсно міститься письмова згода ОСОБА_7 на проведення обшуку в чотирьох домоволодіннях на АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 20).
		23. Однак суди дійшли висновку, що ця заява не дає підстав для проникнення до володіння особи. Апеляційний суд виходив з практики Суду, викладеної в постанові від 19 січня 2021 року[3], де зазначено, що для того, щоб особа мала можливість прийняти інформоване рішення, чи надати доступ до свого володіння, вона має володіти інформацією, яка дозволяє їй врахувати свої права та інтереси й, можливо, інтереси інших осіб, які можуть бути порушені допуском.
		24. Апеляційний суд взяв до уваги показання засудженого, який категорично заперечив, що вилучені предмети належать йому, та повідомив, що на час проведення обшуку він вже протягом близько трьох тижнів був затриманий, що певним чином підтверджувалося свідком ОСОБА_8 . Крім того суд зважив на те, що обвинувачення не пояснило, яким чином виправданий в супроводі працівників правоохоронних органів опинився в нежилому домоволодінні і яка була мета обшуку. За таких обставин суд не визнав надану виправданим згоду добровільною, оскільки вона отримана за відсутності достатніх гарантій її добровільності.[4]
		25. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів цей висновок судів попередніх інстанцій. Наявність у виправданого юридичної освіти не спростовує цей висновок.
		26. Крім того апеляційний суд в ухвалі навів і інші докладні мотиви чому він вважає, що обшук було проведено з істотними процесуальними порушеннями. 
		27. На підставі досліджених матеріалів провадження суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення про проведення цієї слідчої дії у осіб, котрі її проводили, була відсутня будь-яка конкретна інформація, яка давала підстави для невідкладного втручання в право особи на недоторканість її житла та іншого володіння.
		28. У касаційній скарзі не наведено переконливих доводів на спростування такої оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції.
		Щодо повноважень прокурора надати дозвіл на обшук в умовах воєнного стану 
		 
		29. Сторона обвинувачення також послалася на те, що проведений обшук був легалізований постановою заступника Генерального прокурора від 25 березня 2022 року.
		30. Суд зазначає, що пункт 2 частини 1 статті 615 КПК дозволяє керівнику відповідного органу прокуратури виконувати повноваження слідчого судді, передбачені статтями 232, 234, 235 КПК, за двох обов`язкових умов: 
		1) здійснення досудового розслідування в умовах воєнного стану,
		2) неможливість виконання відповідним слідчим суддею вказаних повноважень у встановлені законом строки.
		31. Апеляційний суд дослідивши відкриті джерела інформації встановив, що Шевченківський районний суд м. Києва, якому було підсудне питання надання дозволу на обшук, не повідомляв офіційно про припинення своєї роботи і 24 та 25 березня 2022 року цим судом виносилися рішення. 
		32. Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що у разі, коли суд здійснює свою роботу і слідчий суддя здатен реалізувати функцію судового контролю, виконання його повноважень прокурором суперечить точному змісту статті 615 КПК.
		33. Переконливих доводів на спростування такої позиції апеляційного суду в касаційній скарзі не наведено. 
		Щодо інших доводів 
		 
		34. Прокурор вважає, що факт користування ОСОБА_7 домоволодінням, де було проведено обшук підтверджується його поясненнями.
		35. Відеозапис спірного обшуку спростовує це твердження, оскільки на відеозаписі видно, що обстановка на подвір`ї, в сараї та будинку не свідчила про проживання будь-кого, приміщення не закриті на замок, а огорожа не перешкоджає вільному потраплянню до домоволодіння. 
		36. З огляду на відсутність на вилучених предметах біологічних слідів виправданого та будь-яких інших доказів належності йому виявлених предметів, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність поза розумним сумнівом причетності виправданого до зберігання боєприпасів.
		Узагальнення
		 
		37. Суд вважає, що рішення судів ґрунтуються на досліджених ними відповідно до кримінального процесуального закону обставинах справи.
		38. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і надав умотивовані відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.
		39. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони обвинувачення слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                 ОСОБА_3 
		 
		 
		[1] Постанови від 18 березня 2021 року у справі № 199/7005/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95750290; від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к,   ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		[2] 12 лютого 2019 року справа № 159/451/16-к , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		[3] справа № 584/27/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/94452942 
		 
		[4] Див., наприклад, Бєлоусов проти України, № 4494/07, § 106, 7 листопада 2013 року, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_989#Text

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...