Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 458/515/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2024. Зареєстровано: 15.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2024.
Дата набрання законної сили: 09.08.2024
Номер судового провадження: 1-кп/458/82/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024141340000080

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 458/515/24
		1-кп/458/82/2024
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09.07.2024                                                                 м. Турка
		 
		 
		 
		Турківський районний суд Львівської області в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участі сторін кримінального провадження -
		сторона обвинувачення, прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 
		сторона захисту:
		обвинувачений ОСОБА_7 ,
		захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2024 року №12024141340000080 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Самбір Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, громадянин України, студент ДНЗ «Львівського вищого професійного училища харчових технологій», не одружений, не депутат, військовозобов`язаний, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_7 маючи мету на сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи умисно, з особистих мотивів, посягаючи на суспільні відносини з охорони державного кордону України, порушуючи встановлений Законами України «Про прикордонний контроль», «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та п.2 Правил перетинання державного кордону України громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57, порядок перетинання державного кордону України, погодившись на пропозицію свого двоюрідного брата ОСОБА_9 , 10.05.2024 року приблизно о 19.00 год, перебуваючи в м. Бориславі Дрогобицького району Львівської області (точна адреса досудовим розслідуванням не встановлена) зустрівся з ОСОБА_9 , якому розповів деталі особистого незаконного перетинання державного кордону України через річку Сян в Республіку Польща 16.04.2024 року, та погодився із ініціативою ОСОБА_9 надавати поради, вказівки та вказати шлях до державного кордону України ОСОБА_9 та його рідному брату ОСОБА_10 . В подальшому, 13.05.2024 року приблизно о 20.00 год, перебуваючи по місцю свого проживання в  АДРЕСА_1  до ОСОБА_7  приїхали ОСОБА_9  та ОСОБА_10 , з якими реалізуючи попередньо узгоджений план, спільно попрямували на транспортному засобі до  АДРЕСА_2 , до знайомого  ОСОБА_11 , в житлі якого переночували, та 14.05.2024 року приблизно о 05.00 год ОСОБА_7 , діючи умисно, з особистих мотивів, повів ОСОБА_9  та ОСОБА_10  з АДРЕСА_2 , через поля та ліси в напрямку до державного кордону України з Республікою Польща, оминаючи центральні дороги та населені пункти. Приблизно пройшовши 10 кілометрів, ОСОБА_7 , надаючи під час шляху поради та вказівки, привів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до огородженої лінії прикордонних інженерних споруджень державної прикордонної служби України у вигляді групи закопаних в землю дерев`яних стовпів висотою 2-3 метри та з`єднаних між собою колючим металевим дротом, де ОСОБА_10 самостійно проліз, а ОСОБА_7 допоміг ОСОБА_9 пролізти під наведеним дротом та показав останнім напрямок до державного кордону України, де протікає річка Сян, після чого вони попрямували в напрямку Республіки Польща, а ОСОБА_7 повернувся в напрямку населеного пункту Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області. В подальшому, 14.05.2024 року приблизно о 09.00 год ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , використовуючи отриману від ОСОБА_7 інформацію, перейшли поза пунктом пропуску через лінію державного кордону України, на напрямку 297 прикордонного знаку в Республіку Польща, де цього ж дня приблизно о 13.30 год були затримані посадовими особами прикордонної варти Республіки Польща.
		Суд вважає, що дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України - в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Дії ОСОБА_7 виразились у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Позицій учасників судового провадження.
		Позиція сторони обвинувачення.
		Прокурор просив обрати міру покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1,5 роки, та заборонити займатися діяльністю, пов`язаною з організацією перевезень пасажирів автомобільним транспортом та іншою діяльністю, що стосується у незаконному переправленні осіб через державний кордон України на строк один рік, а згідно ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_7 обов`язки, передбачені даною статтею, звернув увагу, що міра покарання відповідає вчиненому покаранню. Просив вирішити питання речових доказів, ухвалу про накладення арешту на речові докази скасувати, грошові кошти стягнути в користь держави, мобільний телефон повернути власнику.
		Позиція обвинуваченої особи.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, про свій вчинок шкодує, просить його суворо не карати, пояснив, що  ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 є його двоюрідними братами по лінії матері, які проживають в Рівненській області, які є особами призовного віку і яким через пункт перепуску не дозволили виїхати з України, у зв`язку з чим запропонував двоюрідним братам надати послуги з перетину державного кордону України в спосіб визначення місця переходу, оскільки він 16.04.2024 року такий незаконний перетин вчинив, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. 13.05.2024 року приблизно о 20.00 год він виїхав з м. Самбір Львівської області до знайомого ОСОБА_11  в АДРЕСА_2 , де переночували і 14.05.2024 року зранку приблизно о 05.00 год через ліс пішли в напрямку до державного кордону України з Республікою Польща, оминаючи центральні дороги. Приблизно пройшовши 10 кілометрів підійшли до огородженої лінії прикордонних споруджень державної прикордонної служби у вигляді групи закопаних в землю дерев`яних стовпів та з`єднаних між собою колючим металевим дротом. НА цьому місці ОСОБА_7 допоміг братам ОСОБА_9 пролізти під наведеним дротом та показав напрямок, в якому вони повинні іти в напрямку до кордону Республіка Польща, де протікає річка Сян, де на польській території братів чекав їхній родич. В подальшому дізнався, що брати Лісовці за його сприяння перетнули кордон, а ОСОБА_7 повернувся в напрямку населеного пункту Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області.
		Позиція захисника обвинуваченої особи.
		У судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 не заперечив щодо такої міри покарання, яку просив прокурор, оскільки така міра покарання відповідає особі його підзахисного, його віку, і таке покарання буде достатнє для виправлення його підзахисного, а також достатнім для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Зважаючи на послідовність показань  ОСОБА_7 , суд вважає ці показання достовірними.
		Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого  ОСОБА_7 було скоєно правопорушення, передбачене ч.2 ст.332 КК України - в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.
		Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення  ОСОБА_7 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.332 КК України - в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Дії  ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.332 КК України і доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме: 
		-Витягом з єдиного реєстру досудових розсдідувань від 15.05.2024 року №12024141340000080, з якого вбачається про надходження повідомлення від працівників державної прикордонної служби про затримання особи, яка допомогла перетнути державний кордон незаконно двом особам з Республікою Польща в с.Верхня Яблунька;
		-Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.05.2024 року про виявлення кримінального правопорушення 14.05.2024 року в с.Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області вчиненого ОСОБА_7 , який будучи без документів, що посвідчують особу, організував незаконне переправлення двох громадян України через держаний кордон України;
		-Заявою  ОСОБА_7 від 16.05.2024 року про добровільну видачу мобільного телефону Самсунг та грошових коштів в сумі 100 доларів США та 2990 гривень;
		-постановою від 16.05.2024 року про визнання речовим доказом - мобільного телефону Самсунг А32 білого кольору з сім картою номером НОМЕР_1 , грошові кошти номіналом 100 долларів США 2017 року випуску та 2990 грн;
		-Квитанцією №359 від 16.05.2024 року про отримання на зберігання речових доказів - мобільного телефону Самсунг А32 білого кольору з сім картою номером НОМЕР_1 з номером ІМЕІ№ НОМЕР_2 та ІМЕІ№ НОМЕР_3 ;
		-Ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 17.05.2024 року про накладення арешту на тимчасово вилучене в ОСОБА_7 під час проведення огляду місця події 16.05.2024 року майно - мобільний телефон Самсунг А32 білого кольору з сім картою номером НОМЕР_1 з номером ІМЕІ№ НОМЕР_2 та ІМЕІ№ НОМЕР_3 ; кошти номіналом 100 доларів США №РК89682397G, 2017 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №МВ 4027057 - 2011 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №БН 5772845 - 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЖ 8569827- 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЗ 5805148 - 2018 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ЄЗ 8455397 - 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №АК 5108254- 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ГИ 4899849- 2019 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №УЙ 5159895 - 2014 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЕВ 7445018 - 2021 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЯБ 8685250 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 2405323- 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 6251019 - 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕЗ 8215023 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕГ 0320044 - 2021 року випуску; кошти номіналом 10 гривень №ЦА 9854372 - 2015 року випуску.
		-Ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 17.05.2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
		Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.
		Визнання обвинуваченим  ОСОБА_7 своєї вини, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, визнання ним своєї вини також свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене. 
		Отже, суд вважає послідовними та узгодженими між собою докази сторони обвинувачення про причетність  ОСОБА_7 в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Таким чином, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження суд, зважаючи на визнання  ОСОБА_7 своєї вини, приходить до висновку, що вина  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, іншими письмовими матеріалами справи, що узгоджується з фактами, які мали місце і досліджені судом.
		Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст.332 КК України, оскільки він при вищезазначених і досліджених судом обставинах своїми умисними діями, з особистих мотивів, вчинив дії в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Правова оцінка та мотиви суду.
		Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення. 
		Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
		Суд зобов`язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші - відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.
		Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення саме пов`язує з належним здійсненням правосуддя, так як у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються ( справи «Кузнецов та інші проти Росії», « Гірвісаарі проти Фінляндіі»).
		Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Відповідно до ст.ст.55,124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Водночас судом враховано, що охорона життя і свобод людини - найважливіше завдання кримінального права України. Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності (хворої, або такої, що перебуває в безнадійному стані внаслідок травми тощо), моральних якостей, віку, соціального та службового становища.
		Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		При ухваленні вироку відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).
		Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).
		Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно з положеннями ч.ч.1,3 ст.3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України.
		Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних правопорушень, які підтверджують обставини, встановлені судом.
		Обвинувачений  ОСОБА_7 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України не оспорює, вважає, що вони встановлені в повному обсязі, в суді свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушень визнає повністю, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
		Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення  ОСОБА_7 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.332 КК України - незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Предметом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК, є цілісність й недоторканність кордонів України, незаконному переправленні осіб через державний кордон України.
		Об`єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів. 
		Правовою основою відповідальності за незаконне переправлення осіб через державний кордон є ст. 2 Конституції України, відповідно до якої суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Поняття державного кордону визначено у ст. 1 Закону України «Про державний кордон України».
		Об`єктом правопорушення є суспільна небезпечність - незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Судом встановлено, що дії  ОСОБА_7 містять усі ознаки об`єкту правопорушення, який характерний для ч.2 ст.332КК України - незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб .
		Правопорушення вчинене  ОСОБА_7 становить закінчений склад правопорушення. Оскільки згідно ч.1 ст. 13 КК України закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею КК України. Матеріалами справи встановлено, що дії  ОСОБА_7 містять закінчений склад правопорушення, оскільки така особа вчинила дії у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Суб`єктом правопорушення може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.
		Суд дійшов висновку, що  ОСОБА_7 є суб`єктом правопорушення оскільки він є осудною особою, особою чоловічої статі оскільки досяг 16-річного віку, так як кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення правопорушення виповнилося 16 років, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Крім цього,  ОСОБА_7 може нести кримінальну відповідальність за вчинене ним правопорушення, оскільки він є фізичною особою, тобто людиною, і може нести кримінальну відповідальність оскільки є громадянином України.
		Суб`єктивна сторона характеризується умисною виною. При цьому особа повинна знати про те, що дії які вона вчиняє, здійснюються ним протиправним способом.
		Цілі і мотиви правопорушення передбаченого ч.2 ст.332 КК України можуть бути різними. 
		Суб`єктивна сторона правопорушення проявляється у внутрішній стороні суспільно-небезпечного діяння, яка характеризує психічне ставлення особи до вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Вона виражається у вині в формі умислу, а також у мотиві і цілі, які в сукупності відображають зв`язок волі і свідомості особи з суспільно небезпечним діянням, яке вона вчиняє, і його наслідками.
		Відповідно до ч.2 ст.24 КК України прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Дві перших ознаки складають інтелектуальний момент умислу, остання вольовий. Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24 КК України характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.
		Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24 КК характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.
		Вольова поведінка людини, у тому числі і злочинна, виходить із визначених мотивів і направляється на досягнення певної мети. Мотивом може бути особисті корисливі мотиви тощо.
		Зміст інтелектуального моменту прямого умислу у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб полягає в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного, а також передбачені нею настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії. Усвідомлюючи фактичну сторону вчинюваного, суб`єкт усвідомлює й соціальне значення свого діяння, його характер і суспільну небезпеку. 
		Судом встановлено, що в діях  ОСОБА_7 розкрита суб`єктивна сторона в формі прямого умислу, оскільки  ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний, протиправний характер свого діяння, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у формі незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб і при заданих ним умовах настануть суспільно небезпечні наслідки у вигляді незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб. 
		З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ч.2 ст.332 КК України, вчинюється тільки з прямим умислом. В діях  ОСОБА_7 проявилася суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.
		Об`єктивна сторона виявляється у вчиненні таких дій 1) незаконному переправленні осіб через державний кордон України; 2) організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництві такими діями; 4) сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. 
		Підвищена суспільна небезпека організованих форм злочинної діяльності з незаконного переправлення осіб через державний кордон обумовила специфічну структуру цього складу: організаторська діяльність, незалежно від того, чи вдалося переправлення, чи ні, а також керівництво цією діяльністю розглядаються як закінчені злочини (злочини з усіченим складом); особи, які здійснюють незаконне переправлення, а також особи, які сприяють цьому порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вважаються виконавцями злочину.
		Незаконне переправлення осіб через державний кордон України - це дії особи, які полягають у забезпеченні перетинання (перевезення, переведення) державного кордону України іншими особами.
		Організація дії, які виявляються у розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.
		Керівництво активна діяльність щодо забезпечення самого переправлення під час його вчинення: віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їх обов`язків тощо.
		Сприяння будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
		Судом встановлено, що в діях  ОСОБА_7 відобразилася об`єктивна сторона, оскільки він, маючи мету на сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи умисно, з особистих мотивів, посягаючи на суспільні відносини з охорони державного кордону України, порушуючи встановлений Законами України «Про прикордонний контроль», «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правила перетинання державного кордону України громадянами України, погодившись на пропозицію свого двоюрідного брата ОСОБА_9 , перебуваючи в АДРЕСА_3 , зустрівшись з ОСОБА_9 , розповів деталі особистого незаконного перетинання державного кордону України через річку Сян в Республіку Польща 16.04.2024 року, погодився із ініціативою ОСОБА_9 надавати поради, вказівки та вказати шлях до державного кордону України ОСОБА_9 та його рідному брату ОСОБА_10 , 13.05.2024 року, реалізув попередньо узгоджений план, спільно з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на транспортному засобі прибули в АДРЕСА_2 , до знайомого ОСОБА_11 , в житлі якого переночували, та 14.05.2024 року приблизно о 05.00 год ОСОБА_7 повів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з АДРЕСА_2 , через поля та ліси в напрямку до державного кордону України з Республікою Польща, оминаючи центральні дороги та населені пункти, надаючи під час шляху поради та вказівки, привів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 до огородженої лінії прикордонних інженерних споруджень державної прикордонної служби України, де ОСОБА_10 самостійно проліз, а ОСОБА_7 допоміг ОСОБА_9 пролізти під наведеним дротом та показав напрямок до державного кордону України, де протікає річка Сян, після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 перетнули державний кордон України з Республікою Польща, а ОСОБА_7 повернувся в напрямку населеного пункту Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області. В подальшому, 14.05.2024 року приблизно о 09.00 год ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , використовуючи отриману від ОСОБА_7 інформацію, перейшли поза пунктом пропуску через лінію державного кордону України, на напрямку 297 прикордонного знаку в Республіку Польща, де цього ж дня приблизно о 13.30 год були затримані посадовими особами прикордонної варти Республіки Польща.
		Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 , будучи суб`єктом правопорушення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з прямим умислом, маючи мету на сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи умисно, з особистих мотивів, сприяв у вчиненню порадами, вказівками щодо  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України.
		Таким чином підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності може бути незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Таким чином, аналізуючи дії  ОСОБА_7 та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина  ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.332 КК України.
		За таких обставин, у діяннях  ОСОБА_7 містяться всі елементи (ознаки) складу правопорушення що стосується незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення  ОСОБА_7 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.332 КК України як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.
		Згідно з ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому  ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Призначаючи покарання відносно обвинуваченого, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки вчинене  ОСОБА_7 правопорушення, передбачене ч.2 ст.332 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Відповідно до ч.1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
		Відповідно до ч.3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
		Відповідно до ч.5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років
		У зв`язку з чим, відповідно до вимог 12 КК України  ОСОБА_7 правопорушення, передбачене ч.2 ст.332 КК України відноситься до тяжкого злочину.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		При цьому, слід мати на увазі, що ст.62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		Судом, відповідно до ст.66 КК України, при вирішенні справи, приймається до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої особи - щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в активній участі.
		Судом встановлено, що наявні обставини, які пом`якшують покарання.
		Судом, відповідно до ст.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_7 , який внутрішньо переконавшись, надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, активно, за власною ініціативою сприяв розкриттю злочину, надавав докази і іншу інформацію про свою злочинну діяльність. Тому судом враховано як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого це щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки згідно п.1 ч.1 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.
		Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях  ОСОБА_7 проявилося щире каяття.
		Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Обставин, які обтяжують покарання  ОСОБА_7 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
		Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого  ОСОБА_7 , який має постійне місце реєстрації по  АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.
		За місцем проживання на території м. Самбір Львівської області характеризується позитивно, скарг від жителів на нього не надходило. 
		ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, водночас встановлено, що  ОСОБА_7 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП за незаконне перетинання державного кордону України в Республіку Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України .
		Враховано відсутність сім`ї обвинуваченого, оскільки не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей чи непрацездатних осіб. 
		З довідки про склад сім`ї, виданої КП СМР «ЖЕК» вбачається, що  ОСОБА_7 виховується в багатодітній сім`ї, де є 10 дітей.
		Водночас судом враховано, що  ОСОБА_7 є особою молодого віку, є студентом державного навчального закладу «Львівського вищого професійного училища харчових технологій», що вбачається згідно студентського квитка.
		За місцем навчання характеризується виключно з позитивної сторони.
		Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки, виданої поліклінічним відділенням комунального некомерційного підприємства «Турківська центральна міська лікарня».
		За інформацією Самбірського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області вбачається, що  ОСОБА_7 на обліку не перебуває.
		Також обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним ніде не працює.
		На протязі всього судового розгляду  ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнавав, відомості про працевлаштування в справі відсутні, у скоєному покаявся, не намагався уникнути відповідальності.
		Відсутні підстави звільнення  ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, у зв`язку з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, у зв`язку із закінченням строків давності.
		Судом враховано обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, оскільки  ОСОБА_7 не вчинив правопорушення з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Його дії не були спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи. Правопорушення не було вчинено у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. 
		Також  ОСОБА_7 не вчинив правопорушення під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, або вчинення діяння в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
		Оцінюючи поведінку обвинуваченого, суд звертає увагу на те, і бере до уваги факти виконання ним процесуальних обов`язків, систематичні явки в усі судові засідання, що не призвело до затягування судового розгляду, що вказує на добросовісну і відповідальну процесуальну поведінку обвинуваченого.
		За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання  ОСОБА_7 можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч.2 ст.332 КК України.
		Суд призначає покарання в дотримання вимог ст.65 КК України у межах, установлених у санкцією ч.2 ст.332 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до положень Загальної частини КК України враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення  ОСОБА_7 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, думки сторони обвинувачення прокурора, який в судових дебатах просив, а сторона захисту не заперечила на тому, щоб призначити обвинуваченому остаточне покарання в межах санкції ч.2 ст.332 КК України у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік 6 місяців, а згідно ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_7 обов`язки, передбачені даною статтею, думки обвинуваченого  ОСОБА_7 , який в судових дебатах і останньому слові просив призначити мінімальну міру покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому за вчинене ним кримінальне правопорушення в межах санкції ч.2 ст.332 КК України.
		Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та інші).
		Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого  ОСОБА_7 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.
		Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст.100 КПК України. 
		У зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання судом вирішується.
		Вимогами ч.4 ст.174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		У зв`язку з тим, що арешт на речові докази накладався і застосовувався, дане питання судом вирішується.
		В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст.128 КПК України не було пред`явлено цивільного позову.
		Потерпіла сторона по даному кримінальному провадженні відсутня, цивільного позову в рамках кримінального провадження не пред`явлено.
		Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст..124 УПК України. 
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати. 
		Згідно з ч. 9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Відповідно до ч. 10 ст.100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.
		Згідно з ч. 1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
		Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст.96-1 КК України).
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
		Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_7 знав про незаконність своїх дій, він добровільно видав грошові кошти номіналом 100 доларів США 2017 року випуску та 2990 грн, які згідно постанови 16.05.2024 року про визнання речовим доказом визнані речовим доказом, і долучені до матеріалів справи - необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до речових доказів - кошти номіналом 100 доларів США №РК89682397G, 2017 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №МВ 4027057 - 2011 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №БН 5772845 - 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЖ 8569827- 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЗ 5805148 - 2018 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ЄЗ 8455397 - 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №АК 5108254- 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ГИ 4899849- 2019 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №УЙ 5159895 - 2014 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЕВ 7445018 - 2021 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЯБ 8685250 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 2405323- 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 6251019 - 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕЗ 8215023 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕГ 0320044 - 2021 року випуску; кошти номіналом 10 гривень №ЦА 9854372 - 2015 року випуску.
		Речові докази після вступу вироку в законну силу: мобільний телефон Самсунг А32 білого кольору з сім картою номером НОМЕР_1 з номером ІМЕІ№ НОМЕР_2 та ІМЕІ№ НОМЕР_3 , який згідно постанови 16.05.2024 року про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом, згідно квитанції №359 від 16.05.2024 року про отримання на зберігання речових доказів зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП У Львівській області - повернути і залишити у власності ОСОБА_7 після вступу вироку в законну силу.
		У зв`язку з вище вказаним, ухвалу слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 17.05.2024 року про накладення арешту на тимчасово вилучене в ОСОБА_7 під час проведення огляду місця події 16.05.2024 року майно - мобільний телефон Самсунг А32 білого кольору з сім картою номером НОМЕР_1 з номером ІМЕІ№ НОМЕР_2 та ІМЕІ№ НОМЕР_3 ; кошти номіналом 100 доларів США №РК89682397G, 2017 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №МВ 4027057 - 2011 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №БН 5772845 - 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЖ 8569827- 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЗ 5805148 - 2018 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ЄЗ 8455397 - 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №АК 5108254- 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ГИ 4899849- 2019 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №УЙ 5159895 - 2014 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЕВ 7445018 - 2021 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЯБ 8685250 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 2405323- 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 6251019 - 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕЗ 8215023 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕГ 0320044 - 2021 року випуску; кошти номіналом 10 гривень №ЦА 9854372 - 2015 року випуску - скасувати.
		Стосовно  ОСОБА_7 в ході досудового слідства обирався запобіжний захід - ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 17.05.2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, у зв`язку з чим дане питання судом вирішується, і суд вбачає за доцільне такий запобіжний захід залишити без змін на даній стадії.
		Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Керуючись ст.ст.7, 8, 9, 22, 30-33, 84-86, 110, 318, 319, 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ :
		ОСОБА_7  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.
		Призначити  ОСОБА_7  покарання за ч.2 ст.332 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із забороною займатися діяльністю пов`язаною з організацією переправлення осіб через державний кордон України на строк один рік,
		Застосувати до  ОСОБА_7  ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців , якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		Згідно з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76, ч.3 ст.76 КК України покласти на  ОСОБА_7  наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженої особи.
		Запобіжний захід щодо  ОСОБА_7  на даній стадії судового розгляду, який обраний згідно ухвали слідчого судді Турківського районного суду 23.05.2024 року у вигляді нічного домашнього арешту - залишити без змін.
		Ухвалу слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 17.05.2024 року про накладення арешту на тимчасово вилучене в ОСОБА_7 під час проведення огляду місця події 16.05.2024 року майно - мобільний телефон Самсунг А32 білого кольору з сім картою номером НОМЕР_1 з номером ІМЕІ№ НОМЕР_2 та ІМЕІ№ НОМЕР_3 ; кошти номіналом 100 доларів США №РК89682397G, 2017 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №МВ 4027057 - 2011 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №БН 5772845 - 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЖ 8569827- 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЗ 5805148 - 2018 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ЄЗ 8455397 - 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №АК 5108254- 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ГИ 4899849- 2019 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №УЙ 5159895 - 2014 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЕВ 7445018 - 2021 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЯБ 8685250 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 2405323- 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 6251019 - 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕЗ 8215023 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕГ 0320044 - 2021 року випуску; кошти номіналом 10 гривень №ЦА 9854372 - 2015 року випуску - скасувати.
		Речові докази після вступу вироку в законну силу: мобільний телефон Самсунг А32 білого кольору з сім картою номером НОМЕР_1 з номером ІМЕІ№ НОМЕР_2 та ІМЕІ№ НОМЕР_3 , який згідно постанови 16.05.2024 року про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом, згідно квитанції №359 від 16.05.2024 року про отримання на зберігання речових доказів зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП У Львівській області - повернути і залишити у власності ОСОБА_7 .
		Застосувати після вступу вироку в законну силу спеціальну конфіскацію в користь держави - кошти номіналом 100 доларів США №РК89682397G, 2017 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №МВ 4027057 - 2011 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №БН 5772845 - 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЖ 8569827- 2006 року випуску; кошти номіналом 500 гривень №ВЗ 5805148 - 2018 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ЄЗ 8455397 - 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №АК 5108254- 2021 року випуску; кошти номіналом 200 гривень №ГИ 4899849- 2019 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №УЙ 5159895 - 2014 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЕВ 7445018 - 2021 року випуску; кошти номіналом 100 гривень №ЯБ 8685250 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 2405323- 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЮГ 6251019 - 2018 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕЗ 8215023 - 2021 року випуску; кошти номіналом 20 гривень №ЕГ 0320044 - 2021 року випуску; кошти номіналом 10 гривень №ЦА 9854372 - 2015 року випуску, які долучені до матеріалів кримінального провадження.
		Речові докази після вступу вироку в законну силу: мобільний телефон Самсунг А32 білого кольору з сім картою номером НОМЕР_1 з номером ІМЕІ№ НОМЕР_2 та ІМЕІ№ НОМЕР_3 , який згідно постанови 16.05.2024 року про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом, згідно квитанції №359 від 16.05.2024 року про отримання на зберігання речових доказів зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП У Львівській області - повернути і залишити у власності ОСОБА_7 після вступу вироку в законну силу.
		Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при матеріалах кримінальної справи.
		Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
		Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		 
		Суддя                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...